Занепокоєння - одна з причин, з якої багато віруючих не досягають поставлених в християнському житті цілей. Занепокоєння походить від зайнятості турботами життя. Однак Бог бажає, щоб Його діти навчилися покладати всі турботи на Нього (1Пт.0507). Ця книга досліджує Біблійну відповідь на занепокоєння, яку можна пересвідчити за допомогою благодаті, сили Святого Духа і віри в Боже Слово.
Зміст
Нерідко християни опускають руки. Вони пригнічені обставинами, які виникають щодня. Часто виникають ситуації, які викликають у них занепокоєння. Багато здорових людей перезайняті страхом захворіти. Хтось турбується про гроші. Деякі хвилюються з приводу шлюбу або дітей. Багато хто стурбований своїми невдачами чи успіхами на роботі. Мета цієї книги полягає в тому, щоб показати, що розумова реакція або відгук віри є ключем до того, як ми опановуємо ситуації, з якими стикаємося в цьому житті, особливо з тими, у яких є потенціал знищити нашу здатність до внутрішнього спокою і щастя. Дана книга стосується особливо тих людей, які прийняли Ісуса Христа своїм Господом і Спасителем, і вірять в те, що порятунок є безкоштовним даром Бога по вірі в Його смерть, поховання та воскресіння. Сподіваюся, що до того часу, коли ви закінчите читання цієї книги, ви виявите, що та ж сама віра в Христа дає нам здатність йти по життю з Його перемогою в кожній його деталі, коли Його неперевершена багатогранна благодать вчить нас!
Занепокоєння - природній відгук
"Небо й земля проминуться, але не минуться слова Мої!" (Лк.2133)
Біблія є Божим Словом, абсолютним і надприроднім об’явленням Бога людству. Справді, вона є тим підґрунтям, на якому всі віруючі повинні основувати своє християнське життя, що простежується в наступних віршах:
"Усе Писання Богом надхнене, і корисне до навчання, до докору, до направи, до виховання в праведності." (2Тим.0316)
"Трава засихає, а квітка зів'яне, Слово ж нашого Бога повіки стоятиме!" (Іс.4008)
"Навіки, о Господи, слово Твоє в небесах пробуває." (Пс.11989)
Що ж стосується ставлення до Бога і Його Слова, то Євангеліє від Луки попереджає:
"Уважайте ж на себе, щоб ваші серця не обтяжувалися (принижені легковажністю, головним болем і огидою) ненажерством та п'янством, і життєвими клопотами (що відносяться до справ цього життя), і щоб день той на вас не прийшов несподівано" (Лк.2134, розширений переклад)
Даний вірш говорить про багато різних перешкод, поставлених перед віруючим. На одному з них фокусує увагу ця книга - на проблемі занепокоєння. Це попередження Ісуса було направлене до людства в цілому, тому що занепокоєння нелицемірне, і всі ми в певній мірі схильні до нього.
Визначення занепокоєння
Словник Вебстера визначає занепокоєння так: "Надмірне і нездоланне відчуття побоювання і страху, що часто супроводжується фізичними проявами (такими як напруга, пітливість та прискорений пульс), сумнівами щодо реальності та характеру загрози та невпевненістю у здатності самому впоратися з нею."
Найнебезпечнішою, але загальною помилкою, яку віруючий може допустити, є - дозволити неспокою або хвилюванню бути довготривалим і звичним станом розуму. Він повинен навчитися розбиратися із занепокоєнням через Боже Слово, благодать і силу Святого Духа. Засмучення або неволя розуму часто викликані побоюванням перед виникненням якихось невдач або очікуванням поганих результатів замість виконання бажаного. Згідно зі Словом Божим і Його абсолютною владою нам наказано нічого не боятися і ні про що не турбуватися (Флп.0406). Тому немає ніяких причин, за якими віруючий міг би дозволити неспокою домінувати в його розумі. Цей наказ дуже суворий, але йде тільки на користь християнину.
Занепокоєння - одна з основних причин, що викликають розумові розлади. Воно часто є джерелом конфліктів у шлюбі. Занепокоєння стає причиною, з якої багато студентів так і не закінчують коледжі і не займаються їх улюбленою діяльністю. Занепокоєння посилює невдачу. Воно не дає людям розвивати свій повний емоційний, розумовий і духовний потенціал. Навіть віруючий з хорошою помісною церквою не може рости у Христі і розвиватися в зрілості більшої благодаті, як написано в посланні Якова 0406, якщо ним опанувало занепокоєння.
Взаємини між людьми є великим джерелом загрози для неспокійної людини, коли його або її сердечні, розумові та емоційні потреби незадоволені. Занепокоєння продукує страх перед тим, що людина не створить належного враження про себе і буде відкинута. Занепокоєння не тільки є перешкодою для християнина, але також дає можливість сатані поранити його в час слабкості. Таким чином, дитя Боже має бути добре проінформоване про методи, стратегії і тактики, що використовуються в диявольському плані. Князь, що панує в повітрі, постійно прагне вразити цілі і плани Всемогутнього Бога на весь світ і на життя окремих християн. В першому посланні Петра 0508 диявол описаний як противник або ворог, жахливо голодний рикаючий лев, який ходить в пошуках того, кого він зможе схопити і поглинути. Поле бою з дияволом розташоване, в першу чергу, в розумі. Божій дитині дано грандіозне забезпечення. Їй сказано "підперезати стегна свого розуму" в Першому посланні Петра 0113. Коли вона споряджає свій розум правдою Божого Слова, вона здатна протистояти дияволу.
Наслідки занепокоєння
Сублімація - один із способів, за допомогою яких занепокоєння калічить нашу здатність зростати в благодаті. Сублімація - це розумова практика якоїсь певної форми, яка є відхиленням від послуху Слову Бога. Замість того, щоб розібратися із хвилюванням, віруючий проявляє його наслідки в будь-якій іншій формі. Одним із прикладів може бути переїдання. Звичайно, часто ця проблема викликана хімічними або фізіологічними факторами. Людина, яка переїдає, дозволяє життєвим ситуаціям стати ношами, що переповнюють її емоції. Алкоголізм, наркотики, куріння і навіть хтиві думки можуть бути формами сублімації, викликаними невирішеним занепокоєнням. Вони призводять до тимчасового звільнення, але корінь проблеми залишається.
Занепокоєння може привести до нещасливих і несумісних шлюбних стосунків, якщо чоловік, дружина або обидва переповнені турботами у цьому житті. Таким чином, вони відмовляються вирішувати проблеми належним чином, і в житті пари з'являється стрес. Але не в цьому полягає Божий план на шлюб. Життєво необхідно розуміти вчення Господа щодо шлюбу. Шлюб, сім'я, безпека домівки - дуже важливі, і не слід зменшувати їх значимість або ставитися до них легковажно. Однак згідно Божественної економіки все в житті має облаштовуватися відповідно до Його оцінок значущості. Що важливіше? Іншими словами,
"Шукайте ж найперш Царства Божого й правди Його, а все це вам додасться." (Мт.0633)
Принцип полягає в наступному: коли віруючий шукає Господа і слухняний Його Слову, Бог задовольняє всі його потреби. Якою б не була ситуація, Бог вірний виповнити потреби Своїх дітей. Людина не створювала своє життя і не вона буде його забезпечувати. Бог, Який створив людину, безумовно здатний утримувати її. Віруючий повинен звеличувати Господа Ісуса Христа, а НЕ ситуації в житті. Часто певна ситуація викликає у людини панічний страх. Яка ж причина таких фобій? Ці страхи не засновані на реальності, а на тому, чого навіть не існує! Розум винаходить уявну ситуацію, а емоції відгукуються в страху перед нею. Фобія - тільки результат проблеми, що лежить набагато глибше, ніж сама фобія.
Насправді, занепокоєння контролює розум людини, не дає їй приймати Божу любов і відгукуватися на Його благодать. Тисячі і тисячі християн не здатні приймати Божу благодать через стрес і надзвичайну зайнятість природними проблемами. Такі люди почують Боже Слово і не відгукнуться по вірі. Вони зайняті різними дрібницями і відволіканнями замість того, щоб дозволити силі Бога контролювати їх серця і життя. У багатьох християн порушена здатність вірити в певні обітниці Бога для свого особистого життя. Замість того щоб вірити обітницям, вони вирішують покладатися на бачення. Це розкриває нестачу категоріального навчання в душі. Саме довіра Богу в тому, що Він виконає Свої обіцянки, приведе їх до тріумфу, так як Богу догоджає наша віра в Його Божественний характер і сутність.
Альтернатива благодаті
Послання до Колосян 0302 заповідає: "Думайте про те, що вгорі (про те, що понад), а не про те, що на землі." Як пояснюється далі в віршах 15 і 16, Бог покликав Своїх людей бути вдячними і завжди славити Бога. Вірш 16 говорить, що ми повинні дозволити Божому Слову і всьому Його багатству оселитися і перебувати в наших серцях та розумі. Тільки Боже Слово може задовольнити та відокремити віруючого від світу (Ів.1717). Слово має бути його путівником і джерелом напрямку (Пс.119133). Якщо віруючий чує, приймає, слухається і любить Боже Слово, він буде мати спокій, стійкість і зрілість через наповнення Святим Духом. Ісус Христос бажає, щоб кожен, хто вірує прийшов до усвідомлення спокою віри в Його обітниці. В Євангелії від Матвія 0634 Ісус закликав перестати турбуватися. Повною протилежністю занепокоєння є віра!
Бог бажає, щоб Його діти довіряли Його досконалому плану на їх життя незалежно від подій, що відбуваються. Для того, щоб чинити так, розум постійно повинен мислити в Божій благодаті. Це і є мислення в благодаті. Християнин повинен думати в любові Божих думок по відношенню до себе і потім відпочивати.
Радійте в Ньому!
"Радійте в Господі завсіди, і знову кажу: радійте!" (Флп.0404)
В Филипійській церкві була група людей, яка була охоплена турботою і неймовірним страхом. Їх пастор-вчитель, Епафродит, був хворий. Також вони переживали з приводу двох жінок, які завдавали труднощів, і ніхто не знав, як розібратися з ними у відсутності Епафродита. Люди стали займати різні позиції. Тому Павло сказав: "Заспокойтеся, перестаньте турбуватися". Незважаючи на розчарування, "радійте". У грецькому тексті слово "радійте" (chairete) стоїть в майбутньому часі, дійсному стані дійсного способу. Іншими словами, радість повинна бути постійною, зараз і в майбутньому, і дія повинна чинитися за вільною волею віруючого. Його серце повинно пересвідчувати реальність постійної радості. Але Павло не зупинився на цьому. Він продовжив:
"Ваша лагідність (ваша дбайливість, ваш витриманий дух) хай буде відома всім людям." (Флп.0405, розширений переклад)
Грецьке слово для слова "витриманий" в цьому вірші містить в собі ідею ніжності, м'якості, безпеки мислення, благочестивих ресурсів в емоціях і доктринальній системі відліку з силою живого Божого Слова. Нехай витривалість християнина буде видима і відома іншим, тому що він вже пересвідчив її в своєму житті. Суть полягає в тому, що віруючі не зберігають витривалість в середині, але дозволяють їй вилитися в своїй зовнішній поведінці.
"Ні про що не турбуйтесь, а в усьому нехай виявляються Богові ваші бажання молитвою й проханням (певним проханням) з подякою." (Флп.0406, розширений переклад)
Немає необхідності боятися проблем! У віруючого є привілей виявити певне і специфічне прохання зі ставленням подяки мінус негативне мислення. Він постійно приносить свої прохання Господу і терпляче чекає Божої відповіді.
Чекаючи обітниці
"Тож не відкидайте відваги своєї, бо має велику нагороду вона. Бо вам терпеливість потрібна, щоб Божу волю вчинити й прийняти обітницю." (Євр.1035-36)
Обітниці Божого Слова засновані на незмінному цілісному характері Бога. Це не ґрунтується на самонавіюванні або припущенні, але на вірі в Божі обітниці. Віра визначена як "підстава сподіваного, доказ небаченого" (Євр.1101). Послання пояснює:
"Через це з віри, щоб було з милости, щоб обітниця певна була всім нащадкам, не тільки тому, хто з Закону, але й тому, хто з віри Авраама, що отець усім нам." (Рим.0416)
Бог дарує Свою благодать тільки тим, хто довіряє Йому. Не існує іншого прийнятного шляху досягти Бога. Послання до Римлян говорить нам, що віра - це вступ або вхід, за допомогою якого ми отримуємо доступ до благодаті. Тому Павло благав Филип'ян перестати турбуватися і продовжував описувати мир і задоволення, які прийдуть потім.
"Через Якого ми вірою одержали доступ до тієї благодаті, що в ній стоїмо, і хвалимось надією слави Божої." (Рим.0502)
"І мир Божий, що вищий від усякого розуму, хай береже серця ваші та ваші думки у Христі Ісусі." (Флп.0407)
Господь обіцяв, що Він захистить розум і душу віруючого силою Божого Слова. Він є Бог миру. Навіть у великому випробуванні у Його дітей може бути досконалий мир, коли вони продовжують фокусуватися на Христі (Іс.2603).
Висновок
Перебуваючи у в'язниці, Апостол Павло отримав ряд поганих новин від Тимофія. Відповідь Павла була наступною:
"Бо знаю, в Кого я ввірував та впевнився, що має Він силу заховати на той день заставу мою." (2Тим.0112)
Павло помістив все в правильну перспективу. Він розумів Божий план, він думав в благодаті. Його спонукала любов. Він відпочивав у завершеній роботі, яку Христос повністю виконав, і він нічого не міг додати до неї. Він прийняв розчарування моменту і звернув їх у можливості віри в Ісуса Христа. Замість того, щоб турбуватися, віруючий може обернути будь-яку несприятливу ситуацію в можливість пізнати Божу вірність і стійкість Його благодаті. Він довіряє Отцю і приймає силу Божого Слова. Він повинен поважати Слово слухняністю. У той час як Слово стає його системою відліку, матеріалізм, чуттєві потреби, бажання бути визнаним або будь-яка інша форма сублімації більше НЕ будуть необхідні для підміни справжнього Божого спокою. Коли Ісус молився в Гефсиманському саду, природа Його ноші була приголомшливо напруженою. Він пішов на хрест в смиренні і в слабкості Своєї людської природи. Коли Ісус молився, у Нього лився кривавий піт. Йому дошкуляли всі демони пекла. Його людська природа глибоко потребувала людського товариства і дружби, але всі Його учні заснули. Що ж Він робив? Він молився про те, що турбувало Його. Він молився в цей час про Свої особисті потреби. Він є прикладом для віруючого в молитві. Християнин повинен віддати Богу те, що змушує його турбуватися, і довірити все Богу в молитві. Життя віруючого не повинне характеризуватися занепокоєнням. Йому не потрібно витрачати час та енергію на засмучення, замішання і зневіру розуму, обтяженого турботами цього земного життя. У той час, як християнин вчиться довіряти Богу в усіх сферах життя, він здатний випробувати Божий мир. Слово Бога направляє його думки.
"Наостанку, браття (мої), що тільки правдиве, що тільки чесне, що тільки праведне, що тільки чисте, що тільки любе, що тільки гідне хвали, коли яка чеснота, коли яка похвала, думайте про це! Чого ви від мене й навчилися, і прийняли, і чули та бачили, робіть те! І Бог миру буде з вами!" (Флп.0408-09)