В наші дні у Божого народу є величезна потреба - почути поклик до послуху і відповісти на нього. Перед тим, як відгукнутися на покликання, людина має зрозуміти, який внесок в Боже царство має її життя. Тим не менше, багатьом не вистачає правильного уявлення про себе і вміння бачити в собі дорогоцінну посудину, яку Бог хоче використовувати. Учні були неосвіченими і ненавченими, однак послух до покликання для їх життів перевернув світ догори ногами (Дії0413; 1706). Навіть Ісус, будучи досконалим Сином Божим, навчався послуху. сказано:
"І хоч Сином Він був, проте навчився послуху з того, що вистраждав був." (Євр.0508)
Віруючі повинні мати те ж саме відношення, яке було в Ісуса, хоча для людей природніше відкинути Божий план на їх життя, ніж щоденно слухатися Бога і йти вперед в Його справі. Ця книга написана в допомогу віруючим, для того, щоб підбадьорити їх, кинути їм виклик і спонукати зрозуміти свою важливість для Господа і Його діла, а також показати той ефект, який матиме їх послух на світ, що гине і вмирає. Одним із улюблених висловів Д.Л.Муді був: "Нехай світ побачить, що робить Бог з людиною, повністю відданою Йому". Потім він додає: "По благодаті Божій я хотів би бути такою людиною". Нехай Бог продовжує кликати до віруючих, щоб вони відповідали на цей поклик до послуху.
Зміст
- Поклик до послуху
- Поклик до дисципліни
- Правильне уявлення про себе
- Внутрішній та зовнішній поклик
- Висновок
Поклик до послуху
Божі люди повинні бути гарними слухачами, щоб дізнатися Його покликання для свого життя. В книзі Об'явлення у 2 і 3 розділі написано: "Хто має вуха, хай чує, що Дух промовляє церквам". Оскільки це ствердження повторюється у цих розділах сім разів, стає зрозуміло, що Бог намагається передати особливу думку Своїм людям.
"Господь Бог Мені дав мову вправну, щоб уміти зміцнити словом змученого, Він щоранку пробуджує, збуджує вухо Мені, щоб слухати, мов учні." (Іс.5004)
П'ятдесятий розділ книги Ісаї показує Ісуса Христа як слугу, який у Своїй людській природі дає приклад служіння. Будучи людиною, Син вибрав не користуватися Своєю божественністю; таким чином, Він потребував щоденної частки від Батька. Бог пробуджував Ісуса кожного ранку для щоденного слухання Слова. Всі християни потребують того, щоб починати свій день у єднанні з Господом. Часто вони дуже зайняті, втомлені чи занадто занепокоєні, щоб застосовувати це на практиці. Вони можуть чинити так час від часу, заохочені проповіддю чи великою особистою потребою. Так чи інакше, лише небагато постійно зустрічаються з Богом щоранку. Ісус же знав цінність ранкових годин.
"А над ранком, як дуже ще темно було, уставши, Він вийшов і пішов у місце самітне, і там молився." (Мр.0135)
Одна із найбільших причин, з якої люди пропускають своє покликання, це стурбованість і схвильованість проблемами і ситуаціями в житті. Ісус сказав своїм учням:
"Отож, не журіться, кажучи: Що ми будемо їсти, чи: Що будемо пити, або: У що ми зодягнемось? Бож усього того погани шукають; але знає Отець ваш Небесний, що всього того вам потрібно. Шукайте ж найперш Царства Божого й правди Його, а все це вам додасться." (Мт.0631-33)
Ці вірші зовсім не вчать людей бути байдужими до своїх турбот. Але вони представляють собою істину, яку потрібно засвоїти всім віруючим: мати відношення повної залежності від Бога - це практично. Життєво необхідно любити Ісуса всім своїм серцем, душею, силою і розумом (Мт.2237). У посланні до Римлян 1017 відкривається наступний принцип: бути хорошим слухачем - це ключ до Божої віри, виробленої в житті віруючого. Тільки той, хто чує поклик до послуху, уважний до нього. Людині потрібно поставити ціль чути тихий, спокійний голос Бога. Інакше він втратить Божий поклик до послуху в своєму житті.
Слухати важливіше, ніж говорити
Зауважте, як в Ісаї 5005 робиться наголос на те, що важливіше слухати, ніж говорити: "Господь Бог відкрив вухо Мені, й Я не став неслухняним, назад не відступив". Ісус ставав тим, хто навчається, кожного ранку. Йому потрібно було слухати як слід, щоб зуміти висловити Божі думки правильно. Віруючим потрібно слухати, щоб вони могли відрізнити голос Бога від всіх відволікань і проблем цього життя. В Об'явленні 0301-06 говориться про Сардиську церкву. Більшість людей у цій церкві були духовно мертві, тобто вони були відволічені. Ці люди не грішили відкрито, але вони жили під космічним впливом (тобто над ними переважали цінності цього світу). Це приводило їх до відчуження від Божого плану, і Отець не міг використовувати їх для здобування загублених душ у Сардах. Так важливо слухати Бога в смиренні, подібно дисциплінованому учню. Християнам потрібно навчитися слухати, щоб вони могли говорити як посланці Христа. Життя багатьох людей будуть залежати від цього послуху поклику Бога. В посланні до Римлян 0519б віруючим представлений цей принцип: "Так і через послух Одного багато-хто стануть праведними". Є люди, які опинилися у відчаї і потребують слова істини. Стомленому слово необхідне вчасно. Віруючий не буде ефективним служителем, поки не навчиться слухати у смиренні вічне Боже Слово, яке навіки встановлене на небесах (Пс.11989).
Поклик до дисципліни
Існує величезний брак самодисципліни по відношенню до дорогоцінної і досконалої волі Бога. Християни повинні прийняти рішення вчитися, щоб мати забезпечення для будь-якої сфери свого служіння. Їм потрібно приходити до Бога щодня з молитвою псалміста: "Відкрий мої очі, і хай чуда Закону Твого я побачу" (Пс.11918). Ми, віруючі, повинні виконувати Його заповіді. Сьогодні існує велика необхідність у навчанні. Чому? Тому що саме через Своє Слово Бог перетворює і забезпечує віруючих для виконання Його волі і постійно змінює їх на подобу Свого Сина (Рим.0829). "І не стосуйтесь до віку цього, але перемініться відновою вашого розуму, щоб пізнати вам, що то є воля Божа, добро, приємність та досконалість" (Рим.1202).
Слово - це розум Ісуса Христа. Це компас Його напрямку, світло і промінь, щоб думати і жити (Пс.119105). Зосередженість на Божому Слові - це вища форма поклоніння для християн. Ісус Христос стоїть на першому місці, і Царство має бути першим в житті віруючого. Коли людина слухається Божої волі у вивченні Божого Слова, тоді вчення відкривається їй (Ів.0717). Дисциплінований послух дозволяє Ісусу виявити нам Його мудрість.
Дисципліна всупереч спокусі
Сатана прийшов спокушати Ісуса у четвертому розділі Євангеліє від Матвія. Він робив спроби переконати Христа жити в деталях поза волею Бога. Ісус не їв сорок днів, Він був голодний. Сатана намагався переконати Ісуса діяти в Його позиції Сина. Він сказав: "Якщо ти Син Божий, у Тебе є влада Сина; хіба Ти, Син, не знаєш насолоду поїсти? Бог створив їжу для голодних, і Твоя плоть голодна. Ти маєш право поїсти. Ти ж Син!". Ісус відгукнувся, привертаючи увагу сатани до Свого стану людини. Його відповідь:
"Написано: Не хлібом самим буде жити людина, але кожним словом, що походить із уст Божих." (Мт.0404)
Для Ісуса набагато більше означало бути голодним в досконалій волі Бога, ніж задоволеним поза нею. У людини є величезна спокуса діяти згідно зі своїм природнім розумом через логічне мислення. Що поганого в тому, щоб забезпечити себе і прийняти їжу, коли Він голодний? Нічого, якщо в план Бога входить поїсти в цей момент. Ісус виконував Божественну місію і Він з радістю переносив будь-яке страждання в Божому досконалому плані заради цієї місії. Зверніть увагу на те, як Ісус діяв в цій ситуації. Він поважав Свою людську відповідальність і не їв, доки не прийшов для цього час в Божому поклику. Три рази сатана спокушував Ісуса, щоб Він довів Своє Синівство. Кожного разу Христос відповідав: "Написано..." Він не давав психологічних доказів. Він відмовлявся реагувати за програмою самоаналізу. Не існувало ніякої самооцінки, тільки: "Написано...".
Успіх через Голгофу
Християнину потрібно навчитися приводити кожну думку "до послуху Христу". По мірі вивчення і слухання Божого Слова він розвиває здатність думати думками Бога. Слово Боже має бути пріоритетом віруючого. Ісус в спокусах жодного разу не відходив від сфери Божого керівництва. Нарешті, у Євангеліє від Матвія 0410 Він сказав: "Відійди, сатано! Бо написано: Господеві Богові своєму вклоняйся, і служи Одному Йому!". Сатана пропонував Ісусу багатство, популярність, положення поза хрестом. "Я зроблю Тебе популярним, і Ти не будеш відкинутий в Своїй позиції", - говорив диявол. Він намагається використовувати ті самі методи і сьогодні. На будь яку обставину є правильна відповідь, правильний час, правильне слово. Сатані потрібно, щоб християни робили хороші справи у невірному напрямку, щоб відвести їх від досконалого плану життя з Христом. З цієї причини так важливо для віруючих відкрити поклик Бога в своєму житті. Багато вважають, що їх професія і є тим покликом. Вони служать своїй професії замість Христового поклику знайти і спасти що загинуло (Лк.1910). Це правда, що кожна людина повинна заробляти на життя і забезпечувати свою сім'ю. Писання не заперечує з приводу необхідності для людини наполегливо трудитись на робочому місці. Проте, Апостол Павло пропонує іншу думку, яку важливо засвоїти кожній дитині Божій:
"Отож, благаю вас я, в'язень у Господі, щоб ви поводилися гідно покликання, що до нього покликано вас." (Еф.0401)
"Поводитися" (гр. peripateo) означає "врегулювати своє життя і привести його в порядок". Просто кажучи, все, що робить людина, повинно доповнювати її поклик, а не змагатися з ним. Кожна Божа дитина має задати собі питання: "Чи це досконала Божа воля для мене - бути там, де я є, чи я просто досягаю свої цілі? Я проходжу туди через хрест чи роблю це за своїми природніми здатностями і дисципліною людської природи?" Успіх за допомогою Голгофи - це просування вперед в очікуванні обітниць Божих через віру. Християнин, який живе в вірі, навчився відкидати будь яку пропозицію сатани. Ісус сказав: "Відійди від Мене, сатана". В грецькому тексті ця фраза означає: "Відійди звідси і тримайся подалі". Було б добре, якби віруючі навчилися поводитися з сатаною подібним чином. Однак гордість примушує людину спілкуватися з сатаною в ім'я природньої точки зору. Якраз це і сталося з Євою в книзі Буття, третьому розділі. Вона оскаржила Божий наказ про дерево пізнання добра і зла. Суспільство залякує і звинувачує християн, слухняних Слову, в тому, що вони не об'єктивні. "Будьте об'єктивні", - говорить світ, - "вам потрібно все спробувати". Багато людей, включаючи християн, впадають в цю спокусу. У Євангеліє від Івана 0519 Ісус сказав: "Син нічого робити не може Сам від Себе". Ісус - досконала людина - не залежав від Своєї досконалої людської природи. У Нього не було нічого спільного з князем цього світу. Син говорив тільки те, що чув від Отця, відмовляючись діяти наперекір взаєминам Батька і Сина. Він не хотів наражати на небезпеку цю єдність. Природне право, яке ми маємо, - виконати волю Отця так само, як це зробив Ісус, пішовши на хрест Голгофи.
Правильне уявлення про себе
Дивовижно, як багато відкуплених мають низьку думку про своє духовне життя. Вони не чують чи не розуміють Божий поклик, тому що не почувають себе вартими цього. Переживання у минулому, фізичні слабкості і проблеми можуть завдавати їм внутрішній біль. У сатани також є свої способи принизити людину і переконати її в неспроможності виконати поклик, який Бог має для неї. Князь цього світу постійно провокує звинувачення на ті сфери життя, в яких людина найбільш вразлива. Тому дуже важливо, щоб віруючий знав про те, що говорить Біблія про сатану: він - батько брехні (Ів.0844) і той, хто звинувачує братів день і ніч перед нашим Богом (Об.1210). Особисті здатності не мають нічого спільного з Божим покликом. В першому посланні до Коринтян 0126-30 сказано, що ті, хто самі по собі ніщо, часто стають найвеличнішими Божими служителями.
"Бо дивіться, браття, на ваших покликаних, що небагато-хто мудрі за тілом, небагато-хто сильні, небагато-хто шляхетні. Але Бог вибрав немудре світу, щоб засоромити мудрих, і немічне світу Бог вибрав, щоб засоромити сильне, і простих світу, і погорджених, і незначних вибрав Бог, щоб значне знівечити, так щоб не хвалилося перед Богом жадне тіло." (1Кор.0126-29)
Для того, щоб почути Божий поклик, потрібне лише позитивне відношення до Євангеліє Ісуса Христа, Його смерті, поховання і воскресіння. Людина має вірити в Христа. Віруючий, який довірився Христу, позиційно виправданий.
"Бо спасені ви благодаттю через віру, а це не від вас, то дар Божий." (Еф.0208)
"А кого Він призначив, тих і покликав, а кого покликав, тих і виправдав, а кого виправдав, тих і прославив." (Рим.0830)
Людина, яка розуміє цей вірш, бачить себе такою, якою бачить її Бог, черпає уявлення про себе із того, що Бог говорить про неї в Христі. І вона більше не знемагає у спробах ствердити себе. Перешкоди, невдачі, страждання і падіння більше не диктують їй думку про себе. Минуле не може зворушити почуття невідповідності чи неповноцінності. Вона здобула нову оцінку від Христового хреста через Боже Слово.
Відкрите запрошення
У 8-му вірші шостого розділу книги Ісаї задане питання: "Кого Я пошлю, і хто піде для Нас?". Конкретного поклику не було. Це можливо для кожного. Ісус закінчив справу відкуплення і тепер сидить по праву руку Бога. Він досконалий у Своїй праведності і очистив гріхи віруючих. Він виплатив усе, що могло б дати людям погане уявлення про себе. Все, що змушує віруючого почувати себе невпевненим, неповноцінним і пригніченим, було взято під опіку Сина, Який приніс в досконалу жертву Самого Себе. Божа дитина може застосувати цей інструмент в будь якій сфері свого життя, де їй потрібно. Ми можемо бачити себе так, як Бог бачить нас тепер, і відповісти на Його поклик "кого Мені послати?" таким чином: "Ось я, пошли мене!".
Дзеркало Слова
Якщо віруючий проводить більшу частину часу з людьми, які негативні у своєму відношенні, то він буде жити як дзеркальне відображення цих людей до тих пір, поки не встановить сильні взаємини з Богом. Він не буде відповідати тому, ким він дійсно є у Христі. Хтось постійно говорить, що він нікчемний, і він дійсно буде думати і поводитися, наче це правда.
"Призначивши наперед, щоб нас усиновити для Себе Ісусом Христом, за вподобанням волі Своєї, на хвалу слави благодаті Своєї, якою Він обдарував нас в Улюбленім." (Еф.0105-06)
Як члени Тіла Ісуса Христа, віруючі мають можливість відображати те, що вони прийняті в Улюбленому. Слово "обдаровані" (гр. haritto) означає "зробити улюбленим або тим, хто заслуговує любові, бути високо привілейованим". Слово "улюблений" походить від грецького agapao, яке зазвичай перекладається словом "любов". Agapao передає Божу любов по відношенню до людства. Ця любов заходить набагато далі тієї, яка розділяє лише загальні інтереси. Вираження цієї любові поширюється і на ворогів. Така любов виявляє співчуття. Таким чином, улюблені - це ті, в чиї серця "вилилася любов", згідно з посланням Римлянам 0505. Народжений згори віруючий має величезну честь показати таку прихильність кожному загубленому. Коли люди розглядають життя християнина, який відображає любов agapao, їх спотворене уявлення про себе може змінитися. Божі люди можуть виражати собою те, що вони посаджені на небесах і є новим творінням в Христі Ісусі. Вони можуть з'явити світу, що Бог не зараховує гріха віруючому і що відновлення завжди можливе, якщо людина впала (1Ів.0109).
Внутрішній і зовнішній поклик
Внутрішній поклик
Коли віруючий стає доступний до прийняття Божого Слова і роздумує про нього, то Святий Дух говорить йому через Писання і дає йому внутрішній поклик. Божа безмежна благодать, милість, любов і завершена робота чинять грішну людину здатною чути Святого Бога, відповідати Йому і приймати саму Його сутність.
"Через них даровані нам цінні та великі обітниці, щоб ними ви стали учасниками Божої Істоти, утікаючи від пожадливого світового тління." (2Пт.0104)
Як стверджує цей вірш, християни, які говорять, виходячи із Його обітниць, уникають зіпсованості в світі, що приходить через пожадливості. Такі християни додають до своєї віри чесноту. Характер Бога стає їх характером, і вони перетворюються на подобу Христа на досвіді. Тільки тоді виявлений внутрішній поклик. Авель почув його у Бутті 04. Каїн убив Авеля, тому що дивився не в те дзеркало і став плодом своїх неправильних рішень. Приношення, яке запропонував Каїн, було вирощене його власними руками; "від плоду землі" (Бут.0403), і Бог відкинув це. Авель приніс ягня, живу жертву, що у Старому Заповіті є прообразом Божого Агнця - Ісуса Христа. Жертва Христа - це єдине приношення, яке Бог може прийняти. Внутрішній поклик починається з того, що віруючий виправданий досконалою жертвою Христа. Бог дає йому все в подарунок (Рим.0832). Ніхто не може звинуватити його і ніхто не може засудити його. Він не може бути відділений від любові Бога (Рим.0839). Віруючий може порушити свою обіцянку Богові, але не може розірвати свою єдність з Ним. Коли він відповідає на поклик Євангеліє, він відповідає на внутрішній поклик в посланні до Ефесян 0316: "щоб Він дав вам за багатством слави Своєї силою зміцнитися через Духа Його в чоловікові внутрішнім". Бог хоче, щоб віруючі були постійними учасниками Його Істоти і Його Слова через внутрішній поклик. Це відбувається завдяки доступності віруючого до істини і через здатність приймати обітниці. Коли хтось перевіряє себе в дзеркалі Слова, він може тільки вигукнути: "Горе мені! Я пропав!". В собі самому він не досконалий. Ісус Христос, не дивлячись на це, омив помилки його язика та уст в чистоті віри.
"Скільки ж більш кров Христа, що Себе непорочного Богу приніс Святим Духом, очистить наше сумління від мертвих учинків, щоб служити нам Богові Живому!" (Євр.0914)
Бог хоче, щоб душа християнина відображала Його славу. Бог омиває, очищає і прощає. Він кличе, веде, оновлює і виправдовує. Якщо віруючі забажають, Він все це зробить! Ісус Христос наповнює їх Своєю Божественною природою і Слово оселяється в їх душі. Їх життя починає відображати Його образ, з'являючи іншим природу Христа і Його справи. Такі християни подумки бачать благодать як стандарт свого серця і набувають спокійний спосіб мислення в Бозі.
Зовнішній поклик
За внутрішнім Божим покликом до покаяння і виправдання слідує зовнішній поклик. Він включає в себе йти в Юдею, Самарію чи інші частини землі з Євангелією Христа (Дії0108). Ми повинні йти і навчати всіх людей. Нам відповідати на поклик в Євангеліє від Матвія:
"Тож ідіть, і навчіть всі народи, христячи їх в Ім'я Отця, і Сина, і Святого Духа." (Мт.2819)
Божа благодать діє у віруючому і для віруючого. Коли таке відбувається, Бог запитує: "Кого Я пошлю, і хто піде для Нас?". Ісая відповів: "Ось я, пошли Ти мене!" (Іс.0608). Господь не покликав саме Ісаю, Він просто запитав, хто піде. Пророк відповів: "Немає жодної причини, через яку я не можу піти. Я омитий і очищений". З цієї точки зору Ісая бачить себе таким, яким бачить його Бог. Вугілля жертівника торкнулося його, і він був готовий йти на Божий поклик. Віруючі можуть відповідати так само як і Ісая. Вони можуть скромно робити вплив заради Христа, будучи механіками, бізнесменами, секретарями і так далі. Вони мають мету прославити Бога, будучи чистими, чесними і наполегливими у своїй професії. Це досягається не зусиллям плоті, а завдяки глибокій впевненості і надії на те, Ким є Ісус Христос і що Він зробив. Християнам не потрібно більше залишатися в затишші, паралізованими спотвореним уявленням про себе. Так, людина слабка сама по собі, але вона "зміцняється Господом та могутністю сили Його" (Еф.0610).
"Досить тобі Моєї благодаті, бо сила Моя здійснюється в немочі." (2Кор.1209)
Вижаті на служіння
"І вино, що серце людині воно звеселяє, щоб більш від оливи блищало обличчя, і хліб, що серце людині зміцняє" (Пс.10415).
Незрілий виноград дає тільки гірке вино. Так само і християнин, який діє у пориві, не забезпечуючи себе в першу чергу Божим Словом, здатний розчаруватися, впасти у відчай і гіркоту. Віруючим потрібно дозволити Христу дати їм визначення в тому, що їм робити зі своїм життям. Божий поклик означає, що Бог вирішує, коли ми повинні бути вижатими за Його планом. Бог вибирає досконалий час. Олія, про яку сказано у цьому Псалмі, береться із олив, які пресуються. Хліб потрібно подрібнити, щоб він був засвоєним. Що ж це означає? Це означає, що Бог покликав християн бути розлитими як вино, спресованими як оливки, поламаними як хліб для світу. Він визначить, де, коли, що і як все відбудеться у цьому процесі. Справа людини - просто підкорюватися Йому з вірою. Бог бажає побудувати духовні кімнати в храмі душі віруючого, щоб проголошувати Свій характер у його шлюбі, у місцевому зібранні і на роботі.
Поклики "без відповіді"
Багато християн зацікавлені своїм особистим покликанням, але лише деякі відповіли на те, що перелічено у Біблії. Є поклик "безперестанку молитися" (1Сол.0517). Багато ігнорують поклик не залишати свого зібрання (Євр.1025). Лише деякі завжди радіють і за все дякують (1Сол.0516,18). Також є поклик: "Любіть один одного, як Я вас полюбив" у Євангеліє від Івана 1334.
"Нехай жадне слово гниле не виходить із уст ваших, але тільки таке, що добре на потрібне збудування, щоб воно подало благодать тим, хто чує." (Еф.0429)
Чи отримав він поклик, чи навчається показувати себе гідним (2Тим.0215)? Чи виконує він поклик молитися за ворогів (Мт.0544)? До того, як віруючий отримає особливе бачення на своє життя, він повинен відповісти на зовнішній поклик.
Висновок
"Об'явивши нам таємницю волі Своєї за Своїм уподобанням, яке постановив у Самому Собі." (Еф.0109)
Поклик Бога у цьому вірші був призначений Ним Самим згідно з Його волею. Ось чому так багато людей не розуміють Його поклику. Вони озираються на себе і на власні ресурси, коли фактично їх поклик не має нічого спільного з ними самими. Давайте розглянемо приклад Апостола Павла. Його поклик був необхідним: "Бо це повинність моя. І горе мені, коли я не звіщаю Євангелії!" (1Кор.0916). Чи достатньо було у нього голосу для благовістя? Ні, голос Павла був писклявим, його мова - незначна і фізичний стан - слабий (2Кор.1010), тому ніхто не приймав його проповідь, основуючись на зовнішньому вигляді. Всі говорили про його освіту, тому що він вчився у Гамаліїла, найвизначнішого законовчителя тих часів. Всю свою поглиблену освіту Павло "вважав за втрату" (Флп.0307-08). Він був ефективним, тому що довірився Богу. Він спонукав людей до впевненості в Бозі, а не до своєї здатності проповідника. Будь хто може бути покликаний, хто приймає вірою Боже Слово і відповідає у повному намірі чистоти, говорячи: "Господи, люди помирають. Люди втрачені і горюють. Їм потрібна допомога. Вони потребують Тебе. Ось я, пошли мене до них". Віруючий не вибирає, куди йти, він просто робить себе доступним. Господь вибирає. Він приводить християн до хреста. Їх виноград вижатий, їх оливки спресовані. В результаті інші люди бачать життя Христа, проголошене через їх "покладене життя" (Ів.1513). Багато віруючих не розуміють свого поклику. Вони говорять, що не можуть чути Божого голосу. Вони занадто зайняті роздумуваннями про те, хто вони і що вони зробили. Такі люди ніколи не зазирають у дзеркало Бога і не бачать, хто Він. О, якби вони тільки подивилися на Нього, вони б забули про себе і визнали б Його провідником свого спасіння! (Євр.0210). Мойсей не знав про те, що Божа слава світиться на його обличчі у Виході 33, коли він повернувся з гори Сінай! Коли віруючий повністю зайнятий Христом, а не самим собою, тоді він з'являє славу Бога. Він чує Боже Слово і відгукується в послусі. Йому не потрібно турбуватися про те, де і як служити Богу. Господь вирішить. Християнин приймає своє покликання служити там, де він зараз, і просто говорить Богу: "Ось я, пошли мене!". Такий християнин буде посланий.
Живучи на землі, Ісус Христос у кожній дрібниці виконував волю Батька. Він бездоганно показав нам, як слідувати Божому поклику до послуху. Все Його життя і місія на землі зводились до наступного: "Завжди чинити те, що Йому до вподоби" (Ів.0829). Ця книга пояснює, що Божий поклик - це не просто виконання обов'язків заради Бога. Покликання не має нічого спільного з особистою здатністю віруючого. Поклик потребує позитивної волі до Божого Слова з бажанням чути і підкорюватися. Дійсно, послух особливому Божому поклику на життя людини краще, ніж будь яка жертва, яку він може принести поза Божим покликом до послуху.