Часто християни намагаються виконати програму справ в спробі догодити Богові. Вони не розуміють Божого плану любові та благодаті. Ця книга розповість вам про вічні заповіти Бога.
Зміст
- Божий заповіт любові та благодаті
- Його милосердя до нас
- Наша гріховна природа
- Благодать, котра вільно виливається
- "Я належу своєму коханому"
16-ий розділ Книги пророка Єзекіїля, алегорично описуючи стан ізраїльського народу, передає принцип Божого заповіту любові та благодаті з Церквою, тілом Христа, а також символізує визволення, яке дарував цьому народові Той, Хто спочатку спричинив його існування. Ми віримо, що духовне зростання кожного християнина має ґрунтуватися на Божій непорочності та правдивості, а також на Його любові та благодаті до нас.
"Скільки бо Божих обітниць, то в Ньому Так, і в Ньому Амінь, Богові на славу через нас." (2Кор.0120)
Людина сама в собі не має нічого вічного, що вона могла би запропонувати Богові. Коли вона приходить до кінця себе і виявляє це, тоді вона може почати життя віри в спокійному стані розуму завдяки повній довірі Христу, Божому Слову і всім обітницям. Ця книга допоможе вам знайти щастя, радість і глибокий Божий мир, які приходять, коли людина, розуміючи свій гріховний стан, дозволяє Богові розіп'яти свою людську плоть з усіма її пристрастями і пожадливостями. Тоді Христова любов буде виливатися з неї, даруючи життя з надлишком їй та оточуючим людям.
Божий заповіт любові та благодаті
Починаючи з Послання до Євреїв 0613 розкривається приголомшливий принцип Нового Заповіту або заповіту, який Бог уклав з людиною:
"Бо Бог, (Свою) обітницю давши Авраамові, як не міг ніким вищим поклястися, поклявся Сам Собою." (Євр.0613)
Ісус Христос, наш Господь, помер за наші гріхи на Голгофському хресті. Ісус отримав обіцянку від Бога-Отця, яка дає можливість грішній людині примиритися з Богом і мати вірні взаємини з Ним. Бог-Отець і Бог-Син уклали між собою умову, щоб ми могли по благодаті отримати Його переваги. Бог обіцяв Аврааму:
"Поблагословити Я конче тебе поблагословлю, та розмножити розмножу тебе!" (Євр.0614)
Отець поклявся Собою і Своєю непорочністю, так як немає нікого більшого, хто міг би підтвердити Його клятву. Авраам довготерпінням отримав обіцяне:
"Бо люди клянуться вищим, і клятва на ствердження кінчає всяку їхню суперечку. Тому й Бог, хотівши переважно показати спадкоємцям обітниці незмінність волі Своєї, учинив те при помочі клятви, щоб у двох тих незмінних речах, що в них не можна сказати неправди Богові, мали потіху міцну ми, хто прибіг прийняти надію, що лежить перед нами, що вони для душі як котвиця, міцна та безпечна, що аж до середини входить за заслону, куди, як предтеча, за нас увійшов був Ісус, ставши навіки Первосвящеником за чином Мелхиседековим." (Євр.0616-20)
Ці вірші дають віруючому уявлення про точну, безвідмовну, абсолютну і безумовну непорочність і правдивість Всемогутнього Бога, оскільки Він дотримав Своєї обіцянки благословити людський рід в насінні Авраама. Така природа Божої особистості - Він завжди виконує Свої обіцянки. Здатність мати котвицю, якір для душі, виходить від Божої природи. Послання до Євреїв 0614-20 свідчить про "незмінність Його волі" і про досконалу праведність нашого "предтечи, попередника", Який пішов на хрест за нас і заради нас. Зверніть особливу увагу на 19-ий вірш в розширеному перекладі: "(Тепер) ми маємо цю (надію) як безпечний і міцний якір душі - він не може вислизнути, не може зламатися, не дивлячись ні на що; надію, яка простягається вперед і входить до святині за завісу" (див. також Лев.1602).
Цей вірш представляє Ісуса Христа нашим Заступником (адвокатом) перед Отцем. У Посланні до Євреїв 0414 Він - "великий Первосвященик, що небо перейшов"; в Посланні до Євреїв 0724 Він "має Священство", тому що Він "завжди живий, щоб за нас заступитись" (Євр.0725). Наш Первосвященик Ісус Христос зайняв це місце, тому що Він віддав Своє досконале життя за нас, зазнавши жертовної смерті на хресті.
"Отакий бо потрібний нам Первосвященик: святий, незлобивий, невинний, відлучений від грішників, що вищий над небеса." (Євр.0726)
Це Син, Який "досконалий навіки" (Євр.0728). Він став досконалою жертвою. Ісус Христос завершив справу спокутування, назавжди розірвавши завісу, яка розділяла Бога і людину!
"Бо жертвоприношенням одним вдосконалив Він тих, хто освячується." (Євр.1014)
Першочерговим для зростання християнина є розуміння того, що Ісус Христос у Своїй позиції Первосвященика - за нього!
"Бо Христос увійшов не в рукотворну святиню, що була на взір правдивої, але в саме небо, щоб з'явитись тепер перед Божим лицем за нас."(Євр.0924)
Його милосердя до нас
Ісус Христос одночасно є Первосвящеником і Спасителем для віруючих в Нього. Він "шукає, щоб спасти, що загинуло". Його милосердя до нас невичерпне. Його ототожнення з гріхом було абсолютно необхідним для того, щоб зайняти положення Первосвященика, і воно було набагато боліснішим, ніж ми можемо собі уявити.
"В усякому утиску їхньому тісно було і Йому…" (Іс.6309)
"Бо ми маємо не такого Первосвященика, що не міг би співчувати слабостям нашим, але випробуваного в усьому, подібно до нас, окрім гріха." (Євр.0415)
"Він нас спас не з діл праведности, що ми їх учинили були, а з Своєї милости…" (Тит.0305)
"Це милість Господня, що ми не погинули, бо не покінчилось Його милосердя." (Пл.Єр.0322)
У 16-му розділі Книги пророка Єзекіїля ми знаходимо яскраву ілюстрацію Божого милосердя до нас. Ця ілюстрація перш за все стосується ізраїльського народу, але вона також розкриває природу Божої любові до Його церкви, Нареченої Христа. Бог хоче "виявити багатство слави Своєї на посудинах милосердя, що їх приготував на славу" (Рим.0923), щоб "у наступних віках показати безмірне багатство благодаті Своєї в добрості до нас у Христі Ісусі" (Еф.0207).
Ми знаємо, що Бог любить грішника, хоча Він ненавидить гріх. Більш детальне вивчення 16-го розділу Книги пророка Єзекіїля розкриває цю дивну і прекрасну Божу любов до нас. Дієслова в вірші 1608 стоять в майбутньому недосконалому часі. Недосконалий час на івриті означає те ж саме, що і нині в грецькій мові. Дія мала місце в минулому, однак триває в теперішньому як незавершена, на противагу дії, завершеній в минулому.
"І проходив Я повз тебе, і побачив тебе, аж ось час твій наспів, час кохання. І простягнув Я полу Свою над тобою, і закрив твою наготу, і присягнув тобі, і ввійшов з тобою в заповіт, говорить Господь Бог, і стала ти Моєю. І обмив Я тебе водою, і сполоскав Я кров твою з тебе, і натер тебе оливою. І зодягнув тебе різнокольоровим, взув тебе в тахаш, і сповив тебе в віссон, і покрив тебе шовком. І приоздобив тебе оздобою, і дав нараменники на руки твої, а ланцюга на шию твою. І дав Я носову сережку до носа твого, і сережки на вуха твої, а пишну корону на твою голову. І приоздобилась ти золотом та сріблом, а одіж твоя віссон та шовк, і різнокольорове; булку й мед та оливу ти їла, і стала ти гарна-прегарна, і вдалося тобі досягти царської гідности!" (Єз.1608-13)
Цей уривок зображає залишене дитя, немовля, яке викинули на поле. Закривавлена дитина не мала в собі нічого привабливого і гідного уваги. Ніхто не омив це немовля, і на нього неприємно було дивитися через його нечистість. Біблія описує це як вкрай неприємне видовище, яке відвертає погляд. Уявіть, що ви йдете полем і знаходите немиту дитину, всю в крові. Без жалю "була ти викинена на відкрите поле, так мало ціновано душу твою в день твойого народження!" (Єз.1605).
"І проходив Я повз тебе, і бачив тебе, як ти валялася в своїй крові, і сказав Я до тебе: Живи в своїй крові! Так, Я сказав тобі: Живи в своїй крові!" (Єз.1606)
Звичайно ж ці вірші показують безнадійний стан ізраїльського народу, проте вони можуть бути застосовні до кожної людини. Саме так вона виглядає в очах Бога.
Наша гріховна природа
У Псалмі 5704 говориться, що ми відступили з самого народження, кажучи неправду. В Псалмі 5105 сказано: "Отож я в беззаконні народжений, і в гріху зачала мене мати моя". Нам необхідно розуміти принцип, викладений в Посланні до Римлян 0512: ще до того, як ми особисто і свідомо згрішили проти Бога, гріховна природа Адама була передана нам. Вроджена природа гріха передається з покоління в покоління. В Божих очах грішний людський рід не має в собі нічого привабливого, що могло б спонукати Бога зійти і прийняти участь в нашому житті. Стан наших душ робить нас потворними і огидними в Божих очах. Що могло спонукати Бога звернути увагу на наш безнадійний стан?
Уявіть собі новонароджену дитину у відкритому полі. Беззахисне перед будь-яким волоцюгою або мандрівником, дитя може стати їх жертвою. Ніхто не дбає про добробут покинутої дитини. Ця дитина - образ безнадійного стану людини без викупної благодаті. Це немовля було більш безпомічне ніж глина на колі гончара. Наскільки ж безпорадним є грішник без Христа? Він абсолютно безпорадний! У Книзі Єзекіїля 1601-13 нам показано безмірне милосердя Бога і Його безмежна здатність любити нас, незважаючи на гріховний стан наших безпорадних душ:
"Бо Христос, коли ми були ще недужі, своєї пори помер за нечестивих." (Рим.0506)
Хоча в цій нерозвиненій дитині є потенціал людського добра, вона все одно буде нечистою. Неспасенні грішники здатні здійснювати добрі справи, але вони повинні бути викуплені Христом, щоб примиритися з Богом. Раптово в розповіді Єзекіїля - "в своїй крові" - чується величний царський голос, звернений до дитини - "Живи!". Дитя було безпорадне, безнадійне, брудне, вразливе і абсолютно не здатне якось змінити свій стан. Воно було абсолютно самотнє, і ніхто не зглянувся над ним. Немовляті загрожували всілякі небезпеки. Дитина була легкою здобиччю серед долин і лісів, котрі оточували поле, вона була під впливом денної спеки і нічного холоду. Абсолютно закривавлена і безпорадна дитина була незахищена від звірів, випадкових подорожніх і природних стихій. Так само і ненароджені згори люди страждають від негараздів у цьому житті. Невіруюча людина стикається з небезпекою зла, яке всюди підстерігає її, оскільки вона знаходиться на відкритому полі сатанинської території. Вона - здобич сатанинського космосу, сатанинської системи; вона схильна до впливу будь-якого зла, що з'являється на її шляху. Про неспасенних людей апостол Павло сказав:
"Для невіруючих, яким бог цього віку засліпив розум, щоб для них не засяяло світло Євангелії слави Христа, а Він образ Божий." (2Кор.0404)
Полонені кайданами сатанинської світської системи і перебуваючи в безнадійному гріховному стані, люди добровільно відмовляються бути вільними. Кайданами гріха можуть бути злочини, жадання влади або бажання піднятися над іншими. Багато охоплені пристрастю до алкоголю або наркотиків. Інші живуть в аморальності та збоченнях. Все це - результат гріха. Гордий чоловік може оманливо звести свою дружину на невірний шлях. Нечутлива дружина, яка не зацікавлена в правді, може вплинути на свого чоловіка. Люди, які не були народжені згори, повністю вразливі через успадковану ними гріховну природу Адама. Ця гріховна природа залучає їх, з різним ступенем зовнішнього прояву, в світську систему, яка є сатанинським царством і територією. Безумовно, люди погано розуміють ступінь своєї участі в цій системі. Можливо, вони зовсім заперечують існування цього сатанинського панування та вважають, що говорити про це - нерозумно і фанатично, але Писання знову і знову його підтверджує. У Другому посланні до Коринтян 0404 сатана названий "богом віку цього". Йому дано титул "князя демонів" (Мт.1224), "князя, що панує в повітрі" (Еф.0202) і "князя світу цього" (Ів.1430).
Благодать, котра вільно виливається
Ісус сказав: "Живи! Рости ж, зробив Я тебе, як польову ростину, і ти зросла та стала велика, і дійшла ти до найвродливішої вроди: перса випростались, волос твій виріс, а ти була зовсім нага!" (Єз.1607). Коли ми віримо в Ісуса Христа і визнаємо Його своїм Спасителем, потоки неочікуваної благодаті і незаслуженої доброти витікають від Його престолу, і Бог надає вільний доступ до благодаті, яку ми не можемо заробити і жодним чином заслужити. Диво благодаті звільняє нас. Божа благодать здійснює прощення, дарує милість і вивільняє силу воскресіння через Святого Духа. Така дія благодаті.
З незрівнянною любов'ю Бог простягається до цієї дитини; Він шукає грішника, який збочив зі шляху. І тільки Бог здатний викупити нас з рабства гріха і вічного прокляття ціною буквальної крові Ісуса Христа і Його замісницької жертви. Тільки Бог шукає безпорадного, безнадійного, покинутого грішника. Ми були мертві в своїх гріхах, але прозвучало Царське слово: "Живи!". Живи без застережень! Живи без умов! Живи тому, що ти віриш! Згідно Божого Слова, ми живемо через незаслужену нами дію віри в Ісуса Христа. Це означає, що Бог дає нам щось, чого ми не заслужили, тільки тому що ми повірили в Христа. Алегорія в Книзі пророка Єзекіїля - це образ невірної нареченої Ісуса Христа, яка завдяки Божій вірності виросла і стала найгарнішою з жінок. Цей уривок переважно відноситься до ізраїльського народу, але викладений в ньому принцип можна застосувати як до Церкви - загального Тіла Христового, так і до кожного, хто вірує. Цей принцип відображає Божий характер у відношенні до Його улюблених.
Зверніть увагу на унікальні наслідки заповіту благодаті. Ми приймаємо наказ благодаті, який призводить до наслідків благодаті. Більш пильне вивчення івриту розкриває цей принцип. У реченні "І проходив Я повз тебе, і бачив тебе..." слово "проходив" (євр. abar) означає "Я бачив" або "Я бачу". Зверніть увагу на слово "ось" в "Аж ось час твій наспів, час кохання" (Єз.1608). Слово "ось" (євр. hinnech) означає "Ого!", "Подивіться!". Цей займенник означає, що читач повинен бути здивований точно так само, як і оповідач. Читач повинен встати на місце оповідача і відчути всю його схвильованість. Бог говорить: "Ось який стан цього безпорадного дитя! І все ж таки Я проходив повз (для нас в особі Ісуса Христа, повної благодаті та правди), і Я сказав грішникові, що був у безнадійному стані: Дивись!". Бог хоче, щоб для нас це стало таким же захоплюючим, як і для Нього. Святий Дух робить цю розповідь дуже мальовничою. У 8-му вірші є слова: "час твій" та "час кохання". Слово "час" (євр. eph) означає "призначене місце або час". Це ваш призначений час! Зауважте також слово "кохання". Єврейською воно стоїть у множині (dodem) - "кохань". Іншими словами, це означає: "Ось твій час багатьох кохань!"
Цей вірш - один з небагатьох у Старому Заповіті, де любов стоїть у множині, за винятком тих віршів, в яких це слово має негативне значення. Наприклад, в Книзі Приповістей 0718, кохання згадане у множині, але це слово несе негативне значення. Також в Книзі Єзекіїля 2317 це є картиною ложа кохань. Навпаки, за натхненням Святого Духа Єзекіїль описує Господа, Який проходить повз кинуте дитя і говорить: "Прокинься! Поглянь і відчуй Моє хвилювання про те, що станеться з цією безпорадною дитиною. Ти будеш свідком наказу благодаті, яку дитина не змогла б заслужити. Ти будеш свідком дії благодаті. Дитина буде омита від свого бруду, нечистості та крові. І, нарешті, ти побачиш славні наслідки благодаті!". І це не просто час кохання. Це час кохань (множина)!
Наше вічне спасіння основане на характері та правдивості Божої природи. Бог завершив Свою роботу з відкуплення на Голгофі, а ви просто повірили. Це не було часом тільки однієї любові. Це був час любовей, кохань! Це означає, що Бог буде любити вас в сфері вашого розуму, і Він наділить вас особливою любов'ю в ваших емоціях. Він благословить вашу душу в минулому, сьогоденні і майбутньому, оскільки Він цінує вас через відкуплення, оскільки ви розділяєте спадок з Христом, оскільки у вас є позиція в царському віруючому священстві. Він благословить вас заради вашого досвіду з Божим Словом. Такими є взаємини, виражені використанням множини.
Книга Єзекіїля 1608 - прекрасна картина Спасителя, який покриває закривавлене, кинуте у відкритому полі дитя. "І простягнув Я полу Свою над тобою, і закрив твою наготу". Слово "простяг" (paran) означає "Я вкрив тебе крилом або краєм одягу". Спаситель стоїть, а у Його ніг - безпорадна дитина. Досконала праведність Ісуса Христа покрила абсолютно жахливу і огидну ситуацію, яка стала результатом гріха. Покриваючи нашу наготу, Він повністю покриває наш гріх. Яка велична картина нашого Господа, Спасителя, Який покриває Свою наречену одягом праведності:
"Я радісно буду втішатися Господом, нехай звеселиться душа моя Богом моїм, бо Він зодягнув мене в шату спасіння, і в одежу праведности мене вбрав, немов молодому, поклав Він на мене вінця, і мов молоду, приоздобив красою мене!" (Іс.6110)
Зверніть увагу на слово "закрив" (євр. kasach). Воно означає "Я видалив з поля зору" або "Я приховав". Як втішно знати, що хоча ми і не гідні, Божа любов стирає наш гріх.
"Якщо будуть (ваші гріхи) червоні, немов багряниця, то стануть мов вовна вони!" (Іс.0118)
Неможливо йти в щоденній перемозі з Христом, не розуміючи безмежної Божої благодаті до нас. Послухайте Його голос, який говорить: "Живи в благодаті!", і зрозумійте, що це час безумовної любові, спрямованої прямо до вас. Бог засвідчив Свою абсолютну правдивість перед Ізраїлем, проголосивши: "Я закрив твою наготу, і присягнув тобі, і ввійшов з тобою в заповіт, говорить Господь Бог". "Я присягнув" (євр. shaba) означає: "Я сім Себе. Я проходив повз не для того, щоб дати тобі умовний заповіт. Я хочу показати тобі "Завершену роботу", щоб спокутувати жахливий стан твоєї душі". Сім - це число, яке представляє завершеність, повноту. Використання цього слова висловлює повну завершеність роботи Ісуса Христа по спасінню.
О, якби християни по всьому світу зрозуміли принципи, викладені в 16-му розділі Книги Єзекіїля і в 6-му розділі Послання до Євреїв! Бог дав клятву Своїм людям в Старому Заповіті і знову клянеться в Новому: "Я сім Себе. Я відпочивав на сьомий день. Справи людські закінчуються в шостий день. Зустріньтеся ж зі Мною в місці Мого спокою, біля підніжжя хреста, бо Я завершив Свою справу!". Давайте розглянемо 8-ий вірш: "Я присягнув тобі, і ввійшов з тобою в заповіт". Слово "заповіт" (євр. beriyth) означає "їсти" (приймати їжу). За традицією заповіт між двома юдеями складався і гарантувався тим, що вони з'їдали жертву на підтвердження угоди. Бог говорить: "Я уклав заповіт і хочу, щоб ти з'їв Агнця. З'їж Слово, з'їж Мою благодать, любов, милість, силу, мир і Мою радість!". Коли Господь говорить: "І присягнув тобі, і ввійшов з тобою в заповіт", це означає: "Я урочисто вручаю тобі гарантію того, що все сказане навіки стоятиме". Це чудовий опис взаємин Христа з Його Нареченою, тому що Він проголошує: "І стала ти Моєю!".
Уявіть собі мати, яка хоче дитину. Вона чекає вісім років і вже не вірить, що може народити. Нарешті, вона зачала і породила здорову дитину. Яка це радість - після восьмирічних очікувань нарешті тримати дорогоцінне новонароджене дитя! Уявіть собі вираз радості і захоплення на її обличчі. Це дитя належить батькам. "І стала ти Моєю!" (Єз.1608).
Дружина вірно чекала повернення свого чоловіка з В'єтнаму. Він пропав безвісті. Ця людина перенесла амнезію і тільки завдяки диву благодаті видужала і приїхала додому. Вона не втратила надії і не вийшла заміж за іншого. Ця жінка сподівалася на Бога в тому, що її чоловік живий. І він повернувся додому. Вона обняла його і сказала: "Це мій чоловік. Він живий і він мій". "І ти стала Моєю!". Втрачена і скута гріхом алкоголю людина відправилася на євангельську зустріч. Там вона почула Добру Новину Ісуса Христа і дізналась про те, що Він любить її такою, якою вона є. Ісус помер за неї, пролив Свою кров і поніс її гріхи на хресті. Навіть гріх алкоголізму був покритий. Спаситель тільки чекає моменту, щоб пробачити їй та перебувати з нею вічно. Ця людина відвертається від алкоголю і дивиться на Спасителя. Немає вже провини і сорому. Її серце бачить Ісуса Христа, коли вона слухає Євангеліє, і вірить в Боже Слово. Ісус Христос належить їй! Всі її слабкості і наслідки природи Адама омиті милістю Христа, Який проходив повз неї, алкоголіка, в призначений час. Гріх цієї людини покритий і забраний, хоча звільнення здавалося неможливим. Не дивно, що в Псалмі 13004 псалміст каже: "Бо в Тебе пробачення". "І ти стала Моєю!". Коли Святий Дух розкриває правду спасіння і постійне зростання у Христі через наше освячення, ми починаємо пізнавати і розуміти, що незмінна Божа обітниця для нас існує тільки завдяки заповіту благодаті. Прийшов час кохань, і ми знаємо, що Ісус Христос - наш! Ми повірили в Нього і прийняли Його порятунок по благодаті, а не за своїми заслугами. Тому що порятунок - "то дар Божий, не від діл, щоб ніхто не хвалився" (Еф.0208-09).
"Я належу своєму коханому"
Спочатку багато хто з нас відгукується Господеві так само, як це зробила наречена в Книзі Пісні над піснями 0216: "Мій коханий він мій, я ж його, він пасе між лілеями!". Це було відчуття володіння Христом, відчуття особистої насолоди, коли вона трималася Його. Але через деякий час вона говорить інакше: "Я належу своєму коханому, а мені мій коханий" (П.П.0603). Нам потрібно продовжувати рости у взаєминах з Богом, щоб мати їх. Спочатку Він належить мені. Потім, після прийняття доктрин, вчення Божого Слова і застосування доктрин за категоріями в життєвих ситуаціях, ми говоримо: "Я належу Йому". Що ж це означає? Це картина прогресуючої самовідданості в міру зростання наших взаємин з Господом. Ми ростемо в доступності до Його волі та мети. Ми стаємо відкритими для Його думок через доктрини. Зауважте, що далі наречена каже: "Я належу своєму коханому, а його пожадання до мене!" (П.П.0711). О, яке прекрасне її зростання в християнському досвіді! Тепер вона хоче догодити Господу. У Книзі Об'явлення 0411 сказано: "з волі Твоєї (заради Твого задоволення) існує та створене все!"
"Завжди блаженство в правиці Твоїй!" (Пс.1611)
Що ж говорить наречена? Спочатку вона каже: "Він належить мені, я повинна триматися Його. Я повинна отримати вигоду зі свого християнського життя для себе і для моєї сім'ї". Але коли вона стає зрілою, вона каже: "О, як я люблю Його! Я належу Йому. Я бажаю думати, говорити і діяти тільки в Його досконалій волі". Нарешті, вона віддається на служіння Йому: "Я не тільки Його власність, але я хочу догодити Йому, щоб у Нього було бажання до мене. І служачи Йому всім моїм серцем, я стану Його рабинею". Таке проголошення благодаті в житті віруючого. Господь покриває Свою Наречену Своєю праведністю завдяки наслідкам благодаті. І тоді ми відчуваємо "мир Божий, що вищий від усякого розуму" (Флп.0407).
"А плід духа: любов, радість, мир, довготерпіння, добрість, милосердя, віра, лагідність, здержливість: Закону нема на таких! А ті, що Христові Ісусові, розп'яли вони тіло з пожадливостями та з похотями." (Гал.0522-24)
Історія говорить про те, що королева Єлизавета любила одягатися в багаті одежі та носила багато прикрас і коштовностей. Її сестра, королева Марія, носила так багато золота, що іноді їй було важко ходити. Король Річард II носив золотий одяг вартістю тридцять тисяч марок, але Боже дитя має одежу праведності по благодаті (Іс.6110). Ми отримали Божу праведність даром, і ця праведність збережеться надовго (Рим.0325).
"Бо Того, Хто не відав гріха (Ісуса Христа), Він (Бог) учинив за нас гріхом, щоб стали ми Божою правдою в Нім!" (2Кор.0521, розширений переклад)
Це включає в себе моральну, фізичну, розумову і духовну стабільність, які передаються нам без всяких діл в спадщину. Ви можете володіти всім золотом і всіма коштовностями світу, але вбрання Божої дитини в 16-му розділі Книги Єзекіїля неможливо купити за гроші. Цей одяг говорить про різні характеристики Трійці, виражені в житті віруючого через Божу благодать. Вони говорять про Божу нескінченну любов, милість, прощення, доброту, ніжність, справедливість і чесність. Ці якості були покладені на закривавлене дитя після того, як Бог пройшов повз нього.
"І обмив Я тебе водою, і сполоскав Я кров твою з тебе, і натер тебе оливою." (Єз.1609)
Після того, як народ Ізраїлю отримав те, що Бог дав йому, і прийняв таку Його майстерну роботу, як наряд, витканий з Його Божественною майстерністю, він взяв все це для своєї власної вигоди (Єз.1660). І тим не менше Він проголошує: "І згадаю Я Свого заповіта з тобою за днів твоєї молодости, і поставлю тобі заповіта вічного. І відновлю Я Свого заповіта з тобою, і ти пізнаєш, що Я Господь" (Єз.1660,62). "Проте, Я даю тобі час кохань. Я дав тобі наказ благодаті і продемонстрував дію благодаті. Тепер Я даю тобі обітницю наслідків благодаті. Навіть хоч ти і розтратив так багато на себе, Я збережу заповіт, який Я уклав з тобою в день юності твоєї".
Непорочність Божого заповіту верховної благодаті не може бути порушена. Це і є славне Євангеліє! Бог довів Свою безмежну милість в Божественному явищі благодаті. Його досконалий план відкриває безумовну любов, тому що "Христос умер за нас, коли ми були ще грішниками" (Рим.0508). Хоча ми часто терпимо невдачі в процесі зростання в християнському досвіді, ми абсолютно впевнені, що спасенні навічно вірою в Господа Ісуса Христа. Якщо ми падаємо, ми визнаємо свій гріх, як заповідає Перше послання Івана 0109, і Він продовжує вивищувати нас по мірі того, як ми вкорінюємось і вґрунтовуємось в Божому Слові. Вся повнота і радість миру з Богом належать нам. Цей прекрасний процес відбувається через деякий час через благодать, коли ми вчимося жити кожним Божим Словом. Нарешті, в абсолютному самозабутті ми виголошуємо: "Я належу Йому. А Він - мені!". Коли ми починаємо ходити в Дусі, перебуваючи у Христі, розмірковуючи, працюючи і спілкуючись з Ним, ми віримо в наших серцях, що Його бажання направлене до нас, тому що Він обіцяв Своїй Нареченій: "Господь, Бог твій, серед тебе, Велет спасе! Він у радості буде втішатись тобою, обновить любов Свою, зо співом втішатися буде тобою!" (Соф.0317).