Бог насправді нічого не потребує від нас. Він створив усе, Він має всю силу, Він має всі знання. Немає нічого, щоб ми могли запропонувати, щоб посилити суть того, Ким Він є. Проте в кожному християнині є одне, чого Господь однозначно бажає мати. І це наші серця.
Зміст
Реальність Його вічного плану полягає в тому, що Він візьме наші серця лише тоді, коли ми віддамо їх Йому. Бог ніколи не входить силою в наші життя. Зауважте, що сказав Ісус Христос: "Ось Я стою під дверима та стукаю: коли хто почує Мій голос і двері відчинить, Я до нього ввійду, і буду вечеряти з ним, а він зо Мною" (Об.0320).
Бог не вторгається в серця людей. Він, безумовно, ініціює і робить усе можливе, щоб привернути нашу увагу. Але саме наші рішення визначають, чи відчиняться настіж двері до нашого серця, щоб дозволити Йому увійти.
У цьому буклеті розглядається принцип серця і важливість для кожного віруючого віддавати своє серце Богові через позитивну волю та потрапляння правди у внутрішню людину через віру.
Слова благодаті
"Дай мені, сину мій, своє серце, і очі твої хай кохають дороги мої." (Пр.2326)
"Ні про що не турбуйтесь, а в усьому нехай виявляються Богові ваші бажання молитвою й проханням з подякою. І мир Божий, що вищий від усякого розуму, хай береже серця ваші та ваші думки у Христі Ісусі. Наостанку, браття, що тільки правдиве, що тільки чесне, що тільки праведне, що тільки чисте, що тільки любе, що тільки гідне хвали, коли яка чеснота, коли яка похвала, думайте про це! (Флп.0406-08)
Бог - найбільший психолог, якого ми колись могли знати. Він вирішив дати Своєму народові зразки правильного мислення та життя згідно зі Словом і Духом, і Послання до Филип'ян 0408 представляє зразок мислення. Я маю брати до уваги лише ті речі, які є чистими, любими та гідними хвали. Будь-яка інша думка марна і її слід відкинути.
"Нехай жодне слово гниле не виходить із уст ваших, але тільки таке, що добре на потрібне збудування, щоб воно подало благодать тим, хто чує." (Еф.0429)
Цей вірш є Божим зразком для мовлення: Нехай жодне слово гниле не виходить із уст ваших. Гниле слово (зіпсуте спілкування) - це будь-яке слово, яке не збудовує і не служить благодаттю слухачеві. У 1800-х роках Чарльз Сперджен проповідував, що все, що не служить благодаттю, є зіпсованим. Дуайт Л. Муді виступив з проповіддю в Лондоні на тему: "Направтесь зараз і перестаньте бути зіпсованими".
Наші уста повинні служити благодаттю кожному, хто нас чує. Розумієте, жодне гниле слово не повинно надходити від нас. Нещодавно я розмовляв зі своїми секретарями і похвалив їх за їхню важку працю. Я просто подякував їм особливо за те, що вони робили таку хорошу роботу. Це висловлювання, які збудовують, висловлювання, які служать благодаттю тим, хто їх чує.
Проте багато християн не застосовують цей вірш. У багатьох церквах є справжня проблема, яку можна прослідкувати назад до зіпсованого спілкування, до слів, які не служать благодаттю.
Чому це так? Тому що так мало людей насправді розуміють цю правду: "Та боюсь я, як змій звів був Єву лукавством своїм, щоб так не попсувалися ваші думки, і ви не вхилилися від простоти й чистости, що в Христі" (2Кор.1103) Простота Євангелія така: Бог це говорить, ми це робимо.
Адам та Єва відволіклися від простоти Євангелія. Вони думали, що знають більше за Бога. Чому? Тому що вони послухали брехуна, диявола. Вони обговорювали речі зі змієм і дійшли висновку, підтвердження та переконання, що вони знають більше за Бога.
Бог сказав: "З’їсте з дерева, і ви точно помрете". Сатана прошепотів Єві: "Умерти не вмрете".
Адам і Єва з’їли, і що сталося? Вони точно померли - спочатку духовно, а потім фізично. Завжди є наслідки мислення та життя поза Божим Словом і Святим Духом.
Тріумф любові
"Коли я говорю мовами людськими й ангольськими, та любови не маю, то став я як мідь та дзвінка або бубон гудячий! І коли маю дара пророкувати, і знаю всі таємниці й усе знання, і коли маю всю віру, щоб навіть гори переставляти, та любови не маю, то я ніщо! І коли я роздам усі маєтки свої, і коли я віддам своє тіло на спалення, та любови не маю, то пожитку не матиму жадного! Любов довготерпить, любов милосердствує, не заздрить, любов не величається, не надимається, не поводиться нечемно, не шукає тільки свого, не рветься до гніву, не думає лихого, не радіє з неправди, але тішиться правдою, усе зносить, вірить у все, сподівається всього, усе терпить! Ніколи любов не перестає! Хоч пророцтва й існують, та припиняться, хоч мови існують, замовкнуть, хоч існує знання, та скасується. Бо ми знаємо частинно, і пророкуємо частинно; коли ж досконале настане, тоді зупиниться те, що частинне. Коли я дитиною був, то я говорив, як дитина, як дитина я думав, розумів, як дитина. Коли ж мужем я став, то відкинув дитяче. Отож, тепер бачимо ми ніби у дзеркалі, у загадці, але потім обличчям в обличчя; тепер розумію частинно, а потім пізнаю, як і пізнаний я. А тепер залишаються віра, надія, любов, оці три. А найбільша між ними любов!" (1Кор.1301-13)
Я провадив кілька весіль, де наречений і наречена промовляли обітниці лише на основі любові. Кожна річ на тих весіллях була пов’язана з любов’ю. А любов пов’язана з тим, щоб віддавати Богові наші серця.
Бог говорить кожному з нас: "Дитино моя, дай Мені своє серце. Я знаю, що ти щирий, і я знаю, що ти маєш цілісність, але Мені потрібне твоє серце. Просто дай мені своє серце, і тоді ти зможеш дотримуватися Моїх доріг".
Дотримування Божих доріг означає ходіння відповідно до категоріальної доктрини. Ісус сказав: "Я дорога, і правда, і життя" (Ів.1406). Він також Слово, що сталося тілом, згідно з Євангелієм від Івана 0114. Ходити в доктрині - це ходити у Христі. І я не можу ходити у Христі, не віддавши Йому свого серця.
Є дороги, які здаються правильними для людей, але ці дороги ведуть лише до смерті (Пр.1412). Розумієте, Бог не може нічого зробити з нашим спасінням, доки Він не матиме наших сердець. Нам потрібно віддати Йому наші серця, щоб рости.
Чудова річ у тому, що Ісус Христос став людиною, щоб померти за всіх людей. Творець став творінням. Жива вода пізнала спрагу. Хліб Життя став Тим, хто знав голод. Двері прийшли, щоб знайти і відкрити людям шлях, щоб піти на небеса. Благодійник став позивачем. Великий Дарувальник став Тим, Хто приймає. Господар всесвіту став орендарем земного тіла. Постачальник став як жебрак, в Якого немає місця на цій землі, яке можна назвати "домом".
Божа дорога шукає помацки в наших серцях. Наше християнство зводиться до нуля, якщо наше серце не знаходиться в руці Бога. Проте в мені немає нічого, що потрібно Богові. Бог не може використати в мені нічого, що я маю окремо від Його любові. Він бажає моєї любові, мого послуху та мого духу прощення, які ґрунтуються на Його любові, Його послуху та Його прощенні.
Надзвичайно чудове те, що Бог занадто багатий для мене, щоб зробити Його багатшим. Він занадто славний для мене, щоб хоч щось додати до Його слави. Бог занадто добрий для мене, щоб зробити Його кращим.
Якби ми віддали Йому всю нашу доброту, це не зробило б Бога кращим. Якби ми віддали Йому всі сили, це не зробило б Бога сильнішим. Якби ми віддавали Богові всю нашу мудрість, це не зробило б Його мудрішим. Уся наша велич не зробить Бога величнішим ніж Він є і завжди був, і завжди буде. Все, чого Бог хоче від нас, це наші серця.
Давати визначення серцю
Скажімо, у вас є багатство (і я молюсь, щоб його мали всі ми); однак, мати багатство, не віддаючи Богові свого серця, означало б, що ваше багатство нічого не варте. Працювати, не віддаючи Богові свого серця, - це неосвіченість. Розгляньмо молитву. Молитися, не віддавши спочатку Богові свого серця, це глузування. Співати, не віддаючи Богові свого серця, робить ваші пісні як звуки духових інструментів та брязкіт цимбали. Хтось може мати приголомшливий голос і мати можливість благословляти людей даром співу. Однак, якщо його серце не віддано Богові, пісня нічого не варта. Проповідувати, не віддаючи Богові свого серця, це лицемірство. Служити, не віддаючи Богові свого серця, - це шахрайство. Свідчити про Христа, не віддаючи Богові свого серця, - це неправдиве свідчення.
Деякі вчать, що серце є місцем прихильностей. Але серце набагато більше, ніж це. Серце представляє первинний центр всього мотивованого мислення. Це сховище наших норм і стандартів життя. Крім того, це основа всієї нашої оперативної поведінки.
Книга Приповістей 2307, в оригіналі, робить висновок, що як людина думає в своєму серці, такою вона і є. Тому ми віддаємо Богові наші серця і вчимося думати з Ним, згідно з Його Словом.
Канали нашого мислення
Мислення з Богом - це процес, який потрібно розвивати у нашому житті. Правда повинна бути категоризована в нашому розумі, коли вона передається через канали нашого мислення і приймається по вірі через Святого Духа. (Детальніше про це в буклеті "Серце, що чує" пастора Карла Г. Стівенса, Grace Publications, 1996)
Ми визначили це таким чином: канал А у нашому мозку - це місце сприйняття та усвідомлення. Це місце перших вражень, місце, де ми вперше відкриваємо реальність того, ким ми можемо бути і якими повинні бути як християни.
Коли ми роздумуємо і обмірковуємо над почутою правдою, те, що ми сприйняли в каналі А, переноситься в канал В, людський дух з його Богосвідомістю. Тут Святий Дух з'єднується з нашим людським духом. Чим більше Слова ми приймаємо, тим більше у нас є Богосвідомості.
Потім, завдяки вибору, який ми робимо в позитивній волі по відношенню до правди, ці думки рухаються до каналу С, душі. Там п’ять частин душі відображають людський дух, який наповнений Богосвідомістю через силу Святого Духа.
Проблеми виникають, коли ми засмучуємо Святого Духа, і це впливає на наш людський дух. Тоді нам залишається жити в каналах А та C. Негативні енергетичні поля можуть потім маніпулювати емоціями і врешті-решт зпорушити те, що насправді є просто поверхневим щастям.
Позитивна воля заснована на мисленні позитивно, розумінні Христа завдяки Божому Слову і Божій благодаті, і дозволянні Йому бути джерелом усього, що наповнює наш дух, душу та тіло. Це створює побожні здібності та мотивацію. Побожна мотивація - це енергія, реальність та визначення, які походять від провадження Бога у будь-якій ситуації.
Це дуже гарна річ. Ось як ми стаємо повноцінними Божими чоловіками та жінками. Це те, що відбувається, коли ми віддаємо Богові наші серця.
Висновок
Бог сказав: "Дай мені своє серце". "О, якби Я міг мати твоє серце, а разом із ним і твій голос, це б так все змінило", - говорить Господь до нас. "Якби Я міг мати твоє серце, а разом із ним і твоє служіння життя, які б речі сталися на землі! Якби Я міг мати твоє серце, яке чудове свідчення тоді побачив світ. Все, що Я шукаю, це твоє серце. Якби ти просто віддав Мені своє серце, тоді Я мав би все, що ти міг б насправді Мені дати".
Бували випадки, коли у мене був такий біль. Проте я все ще міг приймати і давати глибоку Бога любов через цей біль. Чому? Тому що я віддав Йому своє серце. Я можу довгий час сидіти, просто думаючи про Його милість і про те, Який Він чудовий, Який славний і Який дорогоцінний.
Це така велика річ усвідомлювати Божий задум - навіть коли боляче. Тому що, коли Він має наші серця, Він може виявляти і задіювати Свої особливі мотиви для кожної речі, через яку ми проходимо.