Більшість кафедр сьогодні рідко згадує і, в цілому, мало розуміє доктрину (вчення) обману. Віруючим потрібно пам’ятати, що сатана націлений звести їх зі шляху правди Божого Слова і Його досконалого плану, знищивши їх через обман. В систематичному порядку ця книга розкриє методи і стратегію обману віруючих, а також Божий переможний план звільнення і захисту християн від підступів лукавого. Ця книга допоможе читачеві зрозуміти причину, з якої багато віруючих пасивні, суб’єктивні і несвідомі щодо свого спадку і Ісусі Христі, і чому вони не відгукуються на Його рясноту.
Зміст
У сатани є мета, яку він переслідує в житті кожного віруючого. Його мета – звести віруючих зі шляху правди. Ця книга написана для того, щоб в систематичному порядку розкрити деякі методи і стратегії, що використовує сатана з метою обманути віруючих.
Будь-яка сфера, в якій у віруючого немає здорової доктрини, - це місце в розумі, яке відкрите для обману. Нехай ваші взаємини з пастором-вчителем будуть засновані тільки на доктрині. Якщо взаємини основані на особистості, а пастор відступить від здорової доктрини і буде сам обманутий, то ви підете за ним через дружбу, засновану на особистості. Замість цього віруючим потрібно залишатись вірними доктринам через Ісуса Христа.
Всі наші думки і діла, не орієнтовані на Божий образ мислення, - це обман. Процес обману вже почався. Будь-яка позиція поза благодаттю – обман. Будь-яка дія поза вірою – обман. Будь-яка думка поза Божою любов’ю – обман.
В Євангеліє від Луки 2231-32 Господь сказав Петру: "Ось сатана жадав вас, щоб вас пересіяти, мов ту пшеницю. Я ж молився за тебе, щоб не зменшилась віра твоя; ти ж колись, як навернешся, зміцни браттю свою!". Розширений переклад Біблії показує, що сатана не тільки бажав, але й наполегливо вимагав, щоб всі були віддані йому. Той самий принцип ми знаходимо в Першому посланні Петра, де Апостол Петро пише:
"Будьте тверезі, пильнуйте! Ваш супротивник (antidokos) диявол (daibolos) ходить, ричучи, як лев, що шукає пожерти кого." (1Пт.0508)
Коротка екзегеза цього вірша відкриває наступне: "будьте тверезі" (naphate – час аорист, активна дія, наказовий спосіб від nepho) – означає, що нам заповідано бути врівноваженими і спокійними в розумі, оцінюючи тактику нашого особистого ворога, диявола.
"Пильнуйте" (gregoserate – час аорист, діючий стан, наказовий спосіб від gregoreo) заповідає кожному віруючому (наказовий спосіб) весь час бути духовно насторожі, щоб сатана не використав їх, так як "відомі бо нам його задуми" (noemata – іменник, знахідний відмінок). В.Е. Вайн коментує: "Задуми, що використовує сатана, - це старанно продумані думки, які мають певне призначення". Знахідний відмінок слова "задуми" (noemata) в основному передає ідею про розширення світогляду, направлення і змісту. Це посилання на Перше послання Петра 0508, де сказано, що супротивник наш "шукає (zeton – дієприкметник в дійсному часі, активна дія, називний відмінок) пожерти кого". Диявол не тільки будує змову, але й постійно, ненаситно бажає накинутись на віруючого і поглинути його.
Далі Біблія говорить в Об’явленні 1210: "Скинений той, хто братів наших скаржив (kategoron), хто перед нашим Богом оскаржував їх день і ніч!". "Скаржив" (kategoron) – дієприкметник в дійсному часі, в називному відмінку, активна дія, означає "публічно виступати проти когось". Сатана завжди звинувачує братів перед Богом. Приклад тому ми знаходимо в книзі Йова 0106-12, де розкрита теорія сатани про те, що побожність Йова залежала від його достатку.
Ми щиро сподіваємось, що подібно до того, як Ісус Христос використав конкретні цитати з Божого Слова у відповідь на спокуси сатани (Мт.0401-11), так і ця книга спорядить кожного уважного читача всеозброєнням Божого Слова. Нехай він стане "мудрим, як змій і невинним, як голубка" і "зодягнеться в повну Божу зброю, щоб міг стати проти хитрощів диявольських" (Мт.1016, Еф.0611).
Духи підступні
Основне джерело, яке використовує сатана, щоб відвести віруючих в сторону, - це підступні духи. Ці духи поширюють обман, змушуючи християнина блукати в розумі. Такий метод допомагає сатані досягти своєї мети в намаганні збити Боже дитя зі шляху.
"Дух ясно говорить, що від віри відступляться дехто в останні часи, ті, хто слухає духів підступних і наук демонів." (1Тим.0401)
Більш уважне вивчення цього уривку покаже нам, що саме тут Апостол Павло намагається донести Тимофію та всій церкві. Коментатори вважають, що Апостол говорить про наступні часи, хоча Павло вірив, що описане вже знаходилось в стадії активного розвитку під час написання цього послання. В нашому перекладі Біблії сказано: "слухає духів підступних і наук демонів". Однак грецький оригінал уточнює: "слухає духів, що обманюють, і наук демонів".
Ці підступні духи (planao) обманюють віруючого і змушують його блукати в мисленні. Слово "слухає" (prosechontes) стоїть в дійсному часі, активній дії, знахідному відмінку і є дієприкметником від prosecho. Воно означає "направляти свої думки в певне русло або звертати увагу на щось". Такий віруючий направляє свої думки не до Христа, але до цих підступних духів. Іменник "духи підступні" (pneumasin planios) стоїть в давальному відмінку. Тут використовується давальний відмінок невигоди, оскільки на особистий інтерес віруючого спричинений несприятливий вплив. "Підступні" (planois) означає духи, мандруючі блукаючі, які змушують віруючого блукати в думках, що веде до досягнення їхньої цілі – збити віруючого зі шляху.
Фраза "і наук демонів" (kai didaskaliais daimonion) містить "і" (kai) – сполучний союз, який допомагає нам побачити наступний, рівний по важливості метод, що використовують ці духи. Це їхні науки, вчення. "Науки" (didaskaliais) – іменник в давальному відмінку – говорить про те, чому навчають, або про доктрину. Ці науки беруть свій початок від демонів (daimonion – родовий відмінок, що означає володіння, джерело і власність).
Духи підступні діляться на чотири класи за ознакою влади:
"Бо ми не маємо боротьби проти крови та тіла, але проти початків, проти влади, проти правителів темряви цього світу (світоправителів цієї темряви), проти піднебесних духів злоби." (Еф.0612, розширений переклад)
Початки – командуючі офіцери
В цьому вірші (Еф.0612) мова йде про командуючих офіцерів під назвою початки (archas – іменник, знахідний відмінок). Фраза "але проти початків" (alla – підпорядковуючий сполучник, що означає, що наступна за ним частина речення більш важлива за змістом, ніж попередня) розкриває думку про те, що ці командуючі офіцери перевершують кров і плоть.
Християнин, що має духовне чуття, завжди буде дивитись далі плоті та крові і побачить невидиме царство за всім, що люди сприймають природнім чином. Прийменник "проти" (pros) (знахідний відмінок) згідно Тейеру означає "очікувати наміченого кінця або досягнення цілі". Сатана використовує свої начальства з очікуваним кінцем і метою. У нього є певна стратегія і порядок у всьому, що він робить.
Слово "початки" (tas archas) має артикль (tas), який визначає ці початки як ті, що мають власну особистість і індивідуальність. Відсутність артикля говорила б про спільну якість. "Початки" (archas) - іменник в знахідному відмінку. А.Т. Робертсон коментує: "Знахідний відмінок в основному стосується до розширення і вимірює ідею в її змісті, світогляді і напрямку". Згідно Словника Стронга це слово означає "старший по рангу". Тейер визначає: "Це командуючий офіцер". Отже, цей термін перенесений Апостолом Павлом на ангелів і демонів, що мають владу, дану їм згідно рангу. Ці демони є генералами в армії сатани.
Влади – уповноважені офіцери
У виразі "проти влади" (pros tas ischousias) слово "проти" (pros) є прийменником у знахідному відмінку (Еф.0612). Повторимо, що наявність артикля (tas) передбачає, що ми боремось проти конкретної особистості, а не проти якоїсь сили. "Влади" (ishpсusias) - іменник в знахідному відмінку. Під "владами" маються на увазі ті духи, яким передана ця сила.
Шпигуни – правителі темряви цього світу
"Але князь перського царства стояв проти мене двадцять і один день, і ось Михаїл, один із перших начальників, прийшов допомогти мені, а я позоставив його там при начальниках перських царів." (Дан.1013)
Шпигуни з царства сатани перебувають в атмосфері і йдуть проти керівників, особливо проти духовних керівників. Вони нападають, здебільшого, на тих, хто приносить плоди в Божому царстві. Люїс Сперрі Чейфер коментує: "Існує це задушливе сатанинське протистояння, яке можна виявити в будь-якій спробі спасіння загублених. Вірний пастор або євангеліст буде випробуваний підступними задумами сатани. Ці задуми спотворюють єдине, найважливіше послання благодаті і перетворюють його в щось малозначуще". Він продовжує: "Дії сатани можна виявити в тому факті, що смиренного посланця, який вірний Христу і спасінню через Нього тільки по благодаті, майже не будуть приймати до уваги в наші дні. В той самий час, більшість людей будуть підтримувати удавану релігійність, яка є в дійсності євангелією моральності і невловимим відкиданням відкуплення у Христі".
"А щодо прибулих фальшивих братів, що прийшли підглядати (kataskopeo) нашу вільність, яку маємо в Христі Ісусі, щоб нас поневолити." (Гал.0204)
Тейер визначає слово "підглядати" (шпигувати) (kataskopeo) як "перевіряти і оглядати пильно, щоб вислідити (розпізнати) і вчинити змову". Цими шпигунами були фальшиві брати, і їх діяльністю було перетворення Євангеліє благодаті в законництво. Ці шпигуни вступають у змову з надприродними силами проти тих, хто стоїть при владі у Божому царстві (Павла і Даниїла), і проти наповнених Духом працівників.
Демони – піднебесні духи злоби
Демони стоять на службі в діючій армії сатани. Демони – духовне оточення, що стоїть позаду будь-якого людського ідолопоклонства. Ідол сам по собі ніщо. Однак, до кожного ідола прикріплений демон, який викликає ідолопоклонство: поклоніння ідолу і жертвоприношення йому.
"Але те, що в жертву приносять, демонам (daemonion), а не Богові в жертву приносять. Я ж не хочу, щоб ви спільниками для демонів стали. Бо не можете пити чаші Господньої та чаші демонської; не можете бути спільниками Господнього столу й столу демонського." (1Кор.1020-21)
Демони намагаються розповсюдити фальшиві доктрини серед людей і спокусити віруючих (1Тим.0401). Демони тремтять перед Богом: "Чи віруєш ти, що Бог один? Добре робиш! Та й демони вірують, і тремтять" (Як.0219).
Демонам, що діють під правлінням сатани, дозволено викликати фізичні хвороби, як описано в Євангеліє від Луки 1316: "Чи ж цю дочку Авраамову, яку сатана був зв'язав вісімнадцять ось років, не належить звільнити її суботнього дня від цих пут?". Вони використовують стару гріховну природу, змушуючи християн жити в добрі їх людської природи, щоб їхнє життя видавалось прийнятним, замість життя по благодаті, в силі Святого Духа.
Злі сили темряви використовують чотири систематичні методи обману. Вивчіть уважно наступні чотири фази плану сатани: обман атмосфери, самообман, духи прибічництва (груп), остаточний удар.
Обман атмосфери
Мета сатани – збити віруючого зі шляху (planao) зо допомогою обману. Його метод полягає в тому, щоб змусити віруючого блукати (phrenapates – обман в розумі, блукання розуму в духовній сфері), як показано в наступних віршах:
"Це я написав вам про тих, хто обманює вас." (1Ів.0226)
"Але маю на тебе, що жінці Єзавелі, яка каже, ніби вона пророкиня, ти попускаєш навчати та зводити рабів Моїх, чинити розпусту та їсти ідольські жертви." (Об.0220)
"А Дух ясно говорить, що від віри відступляться дехто в останні часи, ті, хто слухає духів підступних і наук демонів." (1Тим.0401)
З Писання стає очевидним, що обман (apoplaneo) збиває зі шляху святих Божих. Є певні сигнали, або симптоми, відображені в Божому Слові, які попереджають нас про початок процесу обману.
Симптоми обману:
- Людина стає безтурботною в словах, замість того, щоб сповідувати бажання взяти хрест і слідувати за Христом, куди б Він не повів (Єр.4811).
"Горе безпечним на Сіоні." (Ам.0601)
- Мова з невловимим підґрунтям, що атакує Боже служіння.
"Багато бо є неслухняних, марнословців, зводників, особливо ж з обрізаних." (Тит.0110)
- Нестача зосередження на Божому Слові. Боже Слово не може знайти собі місця у віруючому (Ів.0837). Якщо людина не вміє міркувати над Словом, то її віра буде слабкою, тому що "віра від слухання, а слухання через Слово Христове" (Рим.1017). Наслідки такого обману показані в книзі Єремії:
"Тому то ось дні настають, говорить Господь, і пошлю Я на нього розливачів (що блукають), і його розіллють, і посуд його опорожнять." (Єр.4812, розширений переклад)
В розширеному перекладі Приповістей 2116 описується результат такої стадії: "Людина, що зблуджує (заблукала) від путі розуму (практичного застосування доктрини), у зборі померлих спочине".
- Пошук і бажання стимуляції і самозбереження.
"Хто кохає душу свою, той погубить її." (Ів.1225)
"А ти ось шукаєш для себе великого (задоволення бажань плоті). Не шукай." (Єр.4505, розширений переклад)
"Знай же ти це, що останніми днями настануть тяжкі часи. Будуть бо люди тоді самолюбні." (2Тим.0301-02)
Як описано в Другому посланні до Тимофія 0304, ці люди нахабні, бундючні, що більше люблять розкоші, аніж Бога.
- Сатана використовує природне серце людини як наживку і приманює її обманом і підступністю (dolos) в свої тенета. В Євангеліє від Марка 0721-22 сказано: "Лихі думки, розпуста, крадіж, душогубства, перелюби, здирства, лукавства, підступ (обман – dolos), безстидства, завидющеє око, богозневага, гордощі, безум" - все це походить з людського серця.
"А що вони не вважали за потрібне мати Бога в пізнанні, видав їх Бог на розум перевернений, щоб чинили непристойне. Вони повні всякої неправди, лукавства, зажерливости, злоби, повні заздрости, убивства, суперечки, омани, лихих звичаїв." (Рим.0128-29)
"Страх перед людиною пастку дає." (Пр.2925)
Неупереджена оцінка нашого спілкування з людьми покаже нам численні випадки, коли сатана заманював нас у свої пастки, тому що ми полюбили славу людську більше, ніж славу Божу (Ів.1243).
- Сатана використовує мову віруючого, щоб спіймати його на наживку. "Спіймати на наживку" перекладено як "обманювати". "Гріб відкритий їхнє горло, язиком своїм кажуть неправду, отрута зміїна на їхніх губах" (Рим.0313). Через свій язик віруючий опиняється у пастці. Ісус використовував те саме слово в Євангеліє від Матвія 2404-05, коли сказав: "Стережіться, щоб вас хто не звів (обманув)! Бо багато хто прийде в Ім'я Моє, кажучи: Я Христос. І зведуть багатьох".
Ця стратегія приманки на наживку вперше була використана у Бутті 0301-06, коли змій переконав Єву вкусити плід від забороненого дерева пізнання. Розумом вона пішла проти Божої заборони в Бутті 0216-17, неправильно процитувала Боже Слово і відкинула досконалий план Бога в досконалому оточенні Едену.
Самообман
Обманутий віруючий бреше сам собі. Він сприймає негативно будь-яке напучування у відношенні його поведінки. Ми завжди повинні пам’ятати, що такий віруючий обманутий. Далі він стає зарозумілим і незалежним, втрачає всяку подобу смирення і зламаності перед Богом. Зазвичай, у такого віруючого з’являються неправильні мотивації, і його охоплюють помилкові враження. Розуму не вистачає глибокого вкорінення Слова у ґрунті душі.
"Тому то відкиньте всіляку нечисть та залишок злоби, і прийміть із лагідністю (ніжністю, скромністю) всіяне (в ваших серцях) слово, що може спасти ваші душі" (Як.0121, розширений переклад)
Багатства цього світу можуть обманути християн, наприклад як в Євангеліє від Марка 0419: "Але клопоти цьогосвітні й омана (apate) багатства та різні бажання ввіходять, та й заглушують слово, і плоду воно не дає".
"Щоб відкинути, за першим поступованням, старого чоловіка, який зотліває в звабливих (apate) пожадливостях." (Еф.0422)
Послухатись цієї заповіді означає зняти з себе колишній стиль життя і відкинути його, як брудний одяг після тяжкого робочого дня. Потім потрібно прийняти душ і вдягти чистий одяг, що представляє собою нову природу у Христі. Це ілюстрація дії, яка відбувається в душі, коли ми позбуваємось нечистот. Якщо віруючий не зодягається в новий розум у Христі, тоді обман збуджує ці пожадливості, оскільки саме він стає джерелом їх сили. Пожадливості, самі по собі, не обманюють.
"Будьте ж виконавцями слова, а не слухачами самими, що себе самих (через роздуми, всупереч правді) обманюють (paralogizmenoi – дієприкметник в теперішньому часі, наказовий спосіб від paralogizomai в називному відмінку)." (Як.0122, розширений переклад)
Людина починає приймати вплив обману. Над нею домінує розмірковування, що суперечать посіяній правді, яка колись була захована в її душі. Вона перестає бути виконавцем закону і стає суддею закону (вчення) і суддею всього (Як.0411).
Безліч людей відчули на собі цей обман. Вони жодного разу не приймали участі у благовісті. Але, тим не менше, вони відкрито засуджують і критикують людей, в яких є бачення на загублених. Вони говорять, що знають Бога, але своїми ділами відрікаються від Нього (Тит.0116). Може здатись, що вони красномовні, але пам’ятайте, що сказав Ісус в Євангеліє від Івана:
"Коли хоче хто волю чинити Його, той довідається про науку, чи від Бога вона, чи від Себе Самого кажу Я." (Ів.0717)
Божа віра завжди робить Божі діла. "Чи хочеш ти знати, о марна (kenos – позбавлена духовного здоров’я) людино, що віра без діл мертва?" (Як.0220, розширений переклад).
Християнство не зводиться лише до знання "букви" Слова, як сказано у Другому посланні до Коринтян 0306. Це не просто теорія, а життя, що приносить плоди. "По їхніх плодах пізнаєте їх" (Мт.0720).
Обман в розумі
"Коли бо хто думає, що він щось, бувши ніщо, сам себе той обманює (phrenapata)." (Гал.0603)
Початком другої фази є обман в розумі. "Обманює" - дієслово в теперішньому часі, дійсний стан, дійсний спосіб від phrenapateo – означає обманювати свій розум. Така людина обманута власним способом мислення (поясненнями, аргументацією). Це слово також означає "бути обманутим фантазіями" (Лайтфут). Це стосується зарозумілості, яка є самообманом, гріхом проти здорового глузду. Розширений переклад Біблії прояснює Послання до Галатів 0603: "Коли бо хто думає, що він щось (занадто важливий, щоб зійти до того, щоб взяти на свої плечі чужий тягар), бувши ніщо (немає ніякої переваги, крім як в самооцінці), сам себе той обманює."
Один із найпростіших проявів самообману розкривається в принципі "козла відпущення". Єва звинуватила змія:
"Тоді Господь Бог промовив до жінки: Що це ти наробила? А жінка сказала: Змій спокусив мене, і я їла." (Бут.0313)
Єва відкинула особисту відповідальність за свої рішення. Її вільна воля негативно відреагувала на Божественну заборону в книзі Буття 0216-17: "І наказав Господь Бог Адамові, кажучи: Із кожного дерева в Раю ти можеш їсти. Але з дерева знання добра й зла не їж від нього, бо в день їди твоєї від нього ти напевно помреш!".
"А Адам відказав: Жінка, що дав Ти її, щоб зо мною була, вона подала мені з того дерева, і я їв." (Бут.0312)
Адам звинуватив і Бога, і дружину. Він не хотів брати на себе відповідальність за своє рішення, яке стало протидією заповіді Буття 0216-17. Аарон був ще одним порушником принципу "козла відпущення":
"А Аарон відказав: Нехай не запалиться гнів мого пана! Ти знаєш народ цей, що він у злому. І вони сказали мені: Зроби нам богів, що будуть ходити перед нами, бо той Мойсей, муж, що вивів нас із єгипетського краю, ми не знаємо, що сталось йому." (Вих.3222-23)
Аарон відмовився використовувати свою вільну волю і бути відповідальним керівником. Він звинуватив свій народ, коли йому не вдалось виповнити доручення Мойсея захищати дітей Ізраїля під час його відсутності.
Саул є типовим прикладом звинувачувача інших. Він не послухався заповіді Бога повністю знищити амаликитян, не щадити нічого і нікого, і потім намагався виправдатись:
"І сказав Саул до Самуїла: Та я послухався Господнього голосу (самообман), і пішов дорогою, якою послав був мене Господь, і привів я Аґаґа, царя амаликського, а Амалика зробив закляттям. А народ узяв зо здобичі худобу дрібну та худобу велику, як початок закляття, щоб приносити в жертву Господеві, Богові твоєму, в Ґілґалі." (1Сам.1520-21)
Без сумніву, Саулові здавалось необразливим сказати Богові, що винні люди. Ми завжди повинні пам’ятати, що справжнім винуватцем в таких ситуаціях є не зовнішні обставини, які викликають наш непослух, але вільна воля людини, що негативно відгукується на Божу заповідь. Ми самі відповідальні за свою душу. Я повторюю навмисно, що непослух – це не результат зовнішніх обставин і не наслідки дій інших людей в нашому житті. Ісус Христос- єдиний законний "козел відпущення", тому що Він простягнув до нас благодать, милість і прощення. Він забрав в "пустелю" наші гріхи:
"І покладе Аарон обидві руки свої на голову живого козла, і визнає над ним усі гріхи Ізраїлевих синів та всі їхні провини через усі їхні гріхи, і складе їх на голову козла, та й пошле через призначеного чоловіка на пустиню. І понесе той козел на собі всі їхні гріхи до краю неврожайного, і пустить того козла в пустиню." (Лев.1621-22)
Козел відпущення ніколи не повернеться назад, точно так і наші гріхи та беззаконня назавжди забуті Богом (Євр.0812; Міх.0718).
Обман марнотними словами
В Першому посланні Петра 0308 нам заповідано: "Нарешті ж, будьте всі однодумні, спочутливі, братолюбні, милосердні, покірливі". "Братолюбні" (philadelphoi – прислівник, називний відмінок) означає "мати взаємини, керовані спілкуванням в доктрині" на практиці.
Коли віруючі не слухаються цієї заповіді, сила душі (зайнятість собою) починає контролювати їх взаємини. Два приклади взаємин в силі душі спостерігаються в житті Димаса і Діотрефа. Димасу подобався цей світ. Над Діотрефом володіло бажання бути першим:
"Бо Димас мене кинув, цей вік полюбивши." (2Тим.0410)
"Я до Церкви писав був, але Діотреф, що любить бути першим у них, нас не приймає." (3Ів.0109)
Це породжує сентиментальність, і природня потреба спонукає до дій. Такі взаємини залежать не від особистих якостей людини і не орієнтовані на навчання.
"Нехай вас не зводить (apatato) ніхто словами марнотними, бо гнів Божий приходить за них на неслухняних." (Еф.0506)
"Зводить" (обманює – apatato – теперішній час, діючий стан, наказовий спосіб від apatao) означає "обманювати марнотними словами". Досить ясно, що нам заповідано (в наказовому відмінку) не дозволяти будь-кому обманювати нас марнотними словами. Ми повинні коритися заповіді так само, як солдат виконує наказ командира. Апостол Павло з натхненням Святого Духа закликає віруючих послухатись цієї заповіді, щоб отримати від цього користь.
Далі Послання до Ефесян заповідає: "Тож не будьте їм спільниками!". "Не будьте" (gineste me – теперішній час, наказовий відмінок від ginomai з запереченням me) означає, що процес обману вже почався. Ефесяни дійсно слухали ошуканців. Наказовий відмінок відображає наказ негайно покласти кінець взаєминам з цими марнословцями.
Більшість проповідників сьогодні зрідка згадують і недостатньо розуміють тему обману. Однак Апостол Павло постійно вирішував проблему обману в кожній з заснованих ним церков. Чи можна вважати, що сучасна церква удосконалилась і стала краще церкви в дні Павла? Ні! Тому віруючим необхідно усвідомити ціль, стратегію і методи свого супротивника – диявола, який стає перед Богом, звинувачуючи братів день і ніч (Об.1210).
Є ще одна форма самообману, притаманна людині, яка сповідує свій гріх, але, тим не менше, не кається в ньому ("покаяння" - metanoia – зміна розуму). Ось три приклади такого обману, перший з яких – обман Валаама:
"І сказав Валаам до Господнього Ангола: Я згрішив, бо не знав, що ти стоїш на дорозі навпроти мене. А тепер, якщо це зле в очах твоїх, то я вернуся собі." (Чис.2234)
Наприкладі життя Валаама фальшиві вчителі показані як ті, хто "покинули просту дорогу та й заблудили, і пішли слідом за Валаамом Беоровим, що полюбив нагороду несправедливости" (2Пт.0215). Валаам так і не залишив свої плотські роздуми і не прийшов до духовності. Хоча він дійсно сповідував свій гріх, але по його життю було видно, що він уподібнився до цього світу. Він сповідував гріхи без покаяння. Апостол Петро називає його "джерелом безводним" (2Пт.0217).
Саул став прикладом цього виду обману, коли сказав: "Прогрішився я, бо переступив накази Господні та слова твої, бо я боявся народу, та послухався його голосу" (1Сам.1524). У нього не було справжнього розкаяння, як не було і справжньої зміни в його житті. Його сповіді не вистачало покаяння. Послання Юди ясно описує стан життя Саула:
"Вони скелі підводні на ваших вечерях любови, бо з вами без страху їдять та себе попасають; хмари безводні, що носяться вітром; осінні дерева безплідні, двічі померлі, викорінені." (Юди0112)
І нарешті, розглянемо слова Юди Іскаріота: "Я згрішив, невинну кров видавши. Вони ж відказали: А нам що до того? Дивись собі сам... І, кинувши в храм срібняки, відійшов, а потому пішов, та й повісився..." (Мт.2704-05). Вочевидь, сповідь Юди була лише пустими словами. Справжнє покаяння ніколи не веде до самогубства.
"Нехай вас не зводить ніхто словами марнотними, бо гнів Божий приходить за них на неслухняних." (Еф.0506)
Смерть та життя у владі язика
У міру розвитку другої фази обману, ми бачимо людину, яка вважає себе релігійною (побожною), тим не менше не здатна втримати свого язика.
"Коли ж хто гадає, що він побожний (релігійно дотримується зовнішніх обов’язків своєї віри), і свого язика не вгамовує, та своє серце обманює (apaton), марна побожність того!" (Як.0126, розширений переклад)
"Чи бачив людину, квапливу в словах своїх? Більша надія глупцеві, ніж їй!" (Пр.2920)
Тепер ми можемо зрозуміти, чому Соломон написав:
"Не квапся своїми устами, і серце твоє нехай не поспішає казати слова перед Божим лицем, Бог бо на небі, а ти на землі, тому то нехай нечисленними будуть слова твої!" (Еккл.0501)
Яків коментує: "І язик то огонь. Як світ неправости, поставлений так поміж нашими членами, язик сквернить усе тіло, запалює круг життя, і сам запалюється від геєнни" (Як.0306).
Необхідно, щоб ми постійно пам’ятали вірш з Приповістей 1821: "Смерть та життя у владі язика, хто ж кохає його, його плід поїдає".
На відміну від брехливого язика "язик праведного то добірне срібло" (Пр.1020). Срібло є образом відкуплення. Мова християнина повинна постійно виражати відкуплення в Ісусі Христі. Апостол Павло закликає віруючих мати благодатні вуста:
"Нехай жадне слово гниле не виходить із уст ваших, але тільки таке, що добре на потрібне збудування, щоб воно подало благодать тим, хто чує." (Еф.0429)
"Слово ваше нехай буде завжди ласкаве, приправлене сіллю, щоб ви знали, як ви маєте кожному відповідати." (Кол.0406)
Невдоволення
Подальший розвиток другої фази приводить до розумового невдоволення і пошкодженої життєздатності. Негативне мислення є результатом незадоволення, розчарування і нудьги.
"Багато бо є (eisin – дієслово в теперішньому часі, дійсний стан, дійсний спосіб, вказує на певний факт) неслухняних, марнословців, зводників (phrenapates – обманець розуму), особливо ж з обрізаних, їм треба уста затуляти: вони цілі доми баламутять, навчаючи, чого не належить, для зиску брудного." (Тит.0110-11, розширений переклад)
Ці люди не погоджувались з Апостолом Павлом і не підкорювались його служінню. Слово "неслухняні" (anupotaktoi – називний відмінок) дозволяє припустити, що вони були ведені пустими словами, замість вірного Слова, якому були навчені (Тит.0109). Доволі цікавий коментар Біблійних коментаторів: "Люди, про яких йде мова, були юдейськими християнами. Принаймні, вони були номінальними християнами". Епітет "неслухняні" означає, що вони були не задоволені в розумі, і що обманці створили вчення, яке люди приймали з ганебного зиску. Павло описує це як "постійні сварні між людьми зіпсутого розуму й позбавлених правди, які думають, ніби благочестя то зиск. Цурайся таких" (1Тим.0605). Такі люди дійсно відвернулись від віри й позбавлені правди.
Незадоволення руйнує розумове ставлення любові у взаєминах між чоловіком і дружиною; батьками і дитиною; зібранням і пастором-вчителем; і, в кінці кінців між віруючими. Найближчі нам люди часто стають об’єктом нашого незадоволення. В близьких взаєминах залишається місце для вразливості і необережних слів, що робить їх мішенню для обману. "Великий же зиск то благочестя із задоволенням" (1Тим.0606). Задоволення (autarkeias) – це стан внутрішнього задоволення, незмінне і незалежне від обставин. Це задоволення не бере початок з природніх внутрішніх джерел, але йому потрібно навчатись через правильний відгук на ситуації в житті.
"Не за нестатком кажу, бо навчився я бути задоволеним із того, що маю." (Флп.0411)
Духи прибічництва
Після того, як віруючий дозволив самообману увійти в його життя, він відкритий до непроханої допомоги надприродного світу, який розвиває цей обман і відводить його з правильного шляху.
"Такі бо фальшиві апостоли, лукаві робітники, що підроблюються на Христових апостолів. І не дивно, бо сам сатана прикидається анголом світла!" (2Кор.1113-14)
Ці духи прибічництва (духи груп) представляють сатану ангелом світла. Таке змішування фальшивих доктрин і правдивих доктрин виражається у непослусі Другому посланню до Коринтян 0402: "Але ми відреклися тайного сорому, не ходячи в хитрості та не перекручуючи Божого Слова". Це породжує вкрай сентиментальних людей, які неймовірно потребують визнання. Вони люблять лестощі. Відгук на лестощі прямо протилежний навчанню Павла: "Бо покликання наше було не з обмани, ані з нечистости, ані від лукавства" (1Сол.0203). Обмануті віруючі йдуть зі шляху смирення, відпочинку віри і вірності пастору-вчителю.
"Тож ви, улюблені, знаючи це наперед, стережіться, щоб не були ви зведені (plane – духи прибічництва відводять з правильного шляху) блудом безбожних і не відпали від свого вґрунтування." (2Пт.0317, розширений переклад)
Вони вже не ростуть в благодаті, як заповідає Друге послання Петра 0318: "Але щоб зростали в благодаті й пізнанні Господа нашого й Спасителя Ісуса Христа".
Духи прибічництва відводять віруючих зі шляху благодаті, таємно досягаючи мети сатанинського царства. Обмануті ними люди радіють лестощам і схваленню. Вони будують особисті взаємини зі змовниками. А змови направлені проти служінь, що приносять плоди у Божому царстві.
"Виявляє обмовник таємне, а ти не втручайся до того, легко хто розтулює уста свої." (Пр.2019)
Організатори змов обманюють людей, переконуючи їх атакувати місцеву церкву і пастора-вчителя. Віруючий зі спустошеним розумом вважає, що він задоволений лестощами, схваленням і взаєминами, які в нього з’явились. Обман за допомогою лестощів розглянутий в книзі Приповістей 0216-17: "щоб тебе врятувати від блудниці, від чужинки, що мовить м'якенькі слова (лестить), що покинула друга (вчення) юнацтва свого, а про заповіт свого Бога забула" (розширений переклад).
Кіттел коментує: "Слово "друг" – перекладено тут зі слова didaskalia (вчення, доктрина)". Люди з низькою самооцінкою особливо схильні до впливу духів прибічництва, оскільки Слово так і не вкоренилось в їх житті. Вони зближаються з гордими і зарозумілими. Розвиваються псевдо взаємини, коли людина, що вважала себе невизнаною, починає спілкуватись з тими, хто її "визнає".
Коли людина залишає "друга своєї юності" (вчення), її духовне чуття втрачається. "Ті, хто Закон залишає, хвалять безбожних" (Пр.2804). Часто обмануті віруючі обговорюють свої рани. Подібно голові змови Авесалому, вони, виправдовуючись своїми ранами, виступають проти керівництва. Віруючого ранять слова обмовника (духи прибічництва). "Слова обмовника мов ті присмаки, і вони сходять у нутро утроби" (Пр.1808). Ось чому ми завжди повинні бути уважні до того, як ми чуємо, що ми чуємо, і що ми з великою готовністю налаштовані слухати.
"Тож пильнуйте, як слухаєте! Бо хто має, то дасться йому, хто ж не має, забереться від нього і те, що, здається йому, ніби має." (Лк.0818)
"І сказав: Що Тобі до нас, Ісусе Назарянине? Ти прийшов погубити нас. Я знаю Тебе, хто Ти, Божий Святий." (Мр.0124)
"Пильнуй за ногою своєю, як до Божого дому йдеш, бо прийти, щоб послухати, це краще за жертву безглуздих, бо не знають нічого вони, окрім чинення зла!" (Еккл.0416)
Нам необхідно підперезати стегна свого розуму категоріальними доктринами (1Пт.0113) і бути очищеними водяним купелем через Слово (Еф.0526). Ісус сказав: "Через Слово, що Я вам говорив, ви вже чисті" (Ів.1503). Отримати перемогу над духами прибічництва можливо лише озброївшись стратегією Божого Слова, яка здатна зруйнувати злі задуми цих невидимих духів.
Остаточний удар
Сатана бреше в очікуванні остаточного удару. Він сподівається, що цей удар нанесе віруючому серйозні болючі ускладнення, і той ніколи не одужає духовно. Мета сатани полягає в тому, щоб кожен віруючий став "захитаним й захопленим від усякого вітру науки за людською оманою та за лукавством до хитрого блуду" (Еф.0414). Людина хитається (peripheromenoi – дієприкметник в теперішньому часі, пасивний стан від periphero в називному відмінку), тобто хтось постійно сумнівається, змінюючи свої думки. Пасивний стан означає, що предмет приймає на себе дію. Такі люди звинувачують інших в тому, що ті не вміють самостійно думати. Насправді ж, вони самі постійно перебувають під впливом чужих думок і поглядів: або світських людей, плотських християн, або своїх емоцій або організатора змови.
"Від усякого (panti – прикметник в давальному відмінку) означає "від будь-якого і кожного". Слово "вітер" (anemo) об’єднує порожнечу і мінливість в "науці" (didaskalias – давальний відмінок). Тут використовується давальний відмінок невигоди, тому що віруючий, який продовжує "хитатись і захоплюватись від усякого вітру", буде в несприятливому положенні до кінця свого життя. Він буде піддаватись будь-яким фальшивим доктринам.
"За лукавством" перекладено з en te kubeia ton antropon. "Лукавство" (kubeia – іменник в давальному відмінку) говорить про такий обман, який використовують гравці в кості проти своїх партнерів. Гріховні задоволення короткочасні; рано чи пізно обманці повернуться проти своїх же – тих, кого вони відвели зі шляху своїми фальшивими доктринами.
"Хитрий блуд" перекладено з pros tenmethodeian tes planes. "Хитрий" (methodeian – іменник в знахідному відмінку) означає "переслідувати і досліджувати певним методом, по наміченому плану". Метод диявола і його намічений план полягає в тому, щоб помилка (planes – іменник в родовому відмінку) повністю оволоділа віруючим.
Така прогресія обману в житті віруючого приведе до повного повстання. Тепер від цілком вкорінений в обмані і сліпий (porosis) у всіх аспектах. Він буде негативним в думках, розбещений і нестриманий в мові, повен тілесності або заглиблений з головою в законництво. Тепер він дійсно живе у фальшивих доктринах і в непослусі Другому посланню до Коринтян 0402: "але ми відреклися тайного сорому, не ходячи в хитрості та не перекручуючи (doloo) Божого Слова, але з'явленням правди доручуємо себе кожному сумлінню людському перед Богом". "Перекручуючи" (doloo) означає, що він псує, змішуючи правду Божого Слова з фальшивими доктринами або людськими думками, і таким чином, спотворює Слово. Він повернувся до плотських гріхів (2Пт.0222) і його кінець гірший, ніж початок (2Пт.0220).
Визволення від обману
У обманутого віруючого все ще є надія, якщо він зробить наступні кроки:
- Визнає те, що він був обманутий. Віруючому потрібно погодитись з тим, що це гріх. Назвіть свій гріх.
"Коли ми свої гріхи визнаємо (homologomen – погодитись, визнати або проголосити себе винним в результаті переконання від Святого Духа), то Він вірний та праведний, щоб гріхи нам простити, та очистити нас від неправди всілякої." (1Ів.0109, розширений переклад)
- Віруючий повинен покаятись в тому, що був обманутий, і залишити цей гріх. "Покаяння" (metanoia) згідно визначенню Тейера означає зміну розуму у тих, хто почав відчувати відразу до своїх помилок і неправильних вчинків, і вирішив слідувати правді в своєму житті. Це включає в себе і визнання гріху, розкаяння в ньому і щире виправлення, результатом якого є добрі діла.
"Отож, учиніть гідний плід покаяння!" (Мт.0308)
"І я свідчив юдеям та гелленам, щоб вони перед Богом покаялись, та ввірували в Господа нашого Ісуса Христа." (Дії2021)
- Почне "інтенсивну дієту" Біблійного вчення в Дусі життя. Дозвольте Божому Слову сформувати Божественні характеристики в вашому житті.
"Силкуйся поставити себе перед Богом гідним, працівником бездоганним, що вірно навчає науки правди." (2Тим.0215)
"Слово Христове нехай пробуває в вас рясно, у всякій премудрості. Навчайте та напоумляйте самих себе! Вдячно співайте у ваших серцях Господеві псалми, гімни, духовні пісні!" (Кол.0316)
"На спадщину нетлінну й непорочну та нев'янучу, заховану в небі для вас." (1Пт.0104)
- Розвивати принцип "дитячої віри".
"Поправді кажу вам: коли не навернетесь, і не станете, як ті діти, не ввійдете в Царство Небесне! Отже, хто впокориться, як дитина оця, той найбільший у Царстві Небеснім." (Мт.1803-04)
- Необхідно підкоритись Біблійному вченню і пастору-вчителю в повній смиренності. Це дуже важливо.
"Вельми очищене слово Твоє, і Твій раб його любить." (Пс.119140)
"Своїм словом зміцни мої кроки, і не дай панувати надо мною ніякому прогріхові." (Пс.119133)
"Бо єпископ мусить бути бездоганний, як Божий доморядник, не самолюбний, не гнівливий, не п'яниця, не заводіяка, не корисливий." (Тит.0107)
"Корячися один одному у Христовім страху." (Еф.0521)
"Спогадуйте наставників ваших, що вам говорили Слово Боже; і, дивлячись на кінець їхнього життя, переймайте їхню віру." (Євр.1307)
"Слухайтесь ваших наставників та коріться їм, вони бо пильнують душ ваших, як ті, хто має здати справу. Нехай вони роблять це з радістю, а не зідхаючи, бо це для вас не корисне." (Євр.1317)
- Діяти в вірі і завжди пам’ятати, що "догодити без віри не можна" (Євр.1106).
"Бо ходимо вірою, а не видінням." (2Кор.0507)
"Правда бо Божа з'являється в ній з віри в віру, як написано: А праведний житиме вірою." (Рим.0117)
Послух цим істинам призведе до того, що Писання стане Словом благодаті і дасть віруючому здатність жити своєю спадщиною (Дії2032). Слово Боже зцілює і позбавляє віруючих від саморуйнування (Пс.10720). Воно дає процвітання душі (3Ів.0102).
"Бо життя вони тим, хто їх знайде, а для тіла усього його лікування." (Пр.0422)
"І буде безпека за часу твого, щедрота спасіння, мудрости та пізнання. Страх Господній буде він скарбом його." (Іс.3306)
Отже, саме Ісус позбавляє від зла. Ми повинні приймати Слово Боже так: правило на правило, заповідь на заповідь (Іс.2810). Поважайте Боже Слово і цінуйте Його більше, ніж свої правила (Йов2312). Виявляйте повагу тим керівникам, які працюють у Слові й науці (1Тим.0517). Дозвольте крові Христа зцілити всі рани і синці гріха – мертвих учинків сумління (Євр.0914). Приймайте мудрість (застосування знання в житті) від вчення, яке ви отримуєте.
"Отже, як ви прийняли були Христа Ісуса Господа, так і в Ньому ходіть." (Кол.0206)
Поводьтесь як улюблені діти, в любові (agape) (Еф.0502). Пам’ятайте: сатана не хоче, щоб ми звільнились від обману. Віруючий повинен постійно протистояти обману і "наповнюватись (постійно) Духом" (Еф.0518). Пам’ятайте, що Ісус сказав:
"І кажу: ходіть за духом, і не вчините пожадливости тіла." (Гал.0516)
"Коли знаєте це, то блаженні ви, якщо таке чините!" (Ів.1317)