"І шукав Я між ними чоловіка, що поставив би загороду, і став би в виломі перед Моїм обличчям за цей Край, щоб Я не знищив його, та Я не знайшов!" (Єз.2230)
Коли ми думаємо про загорожу, живопліт, часто на думку спадає образ витончено підстриженої зелені, що оточує чиєсь подвір’я. Якщо доглядати, вони дуже красиві та визначальні елементи ділянки власності. Гарна огорожа може багато зробити для зовнішнього вигляду будинку.
У Біблії Бог використовує слово "огорожа", щоб описати Свій захист і забезпечення, що оточує Його людей. Одне з єврейських слів для "огорожі" (gadar, у Старому Заповіті) описує огорожу з каменів. Часто ті паркани були увінчані шипами.
Господні огорожі є межею, що захищає тих, хто належить Йому. Сатана та його демони дуже добре знають, хто належить Богові, і вони не можуть проникнути через ці огорожі, якщо Бог не дасть їм прохід.
"Чи ж Ти не забезпечив (обгородив) його, і дім його, і все, що його? Чин його рук Ти поблагословив, а маєток його поширився по краю." (Йов0110)
Ціна, яка сплачується, коли ми руйнуємо огорожу, описана в Книзі Псалмів 8931-38 та інших віршах.
"Хто валить мура (огорожу), того гадина вкусить." (Еккл.1008)
Отруйні змії несуть один з двох видів отрути. У той час як гемотоксична отрута вражає кровотік, викликаючи фізичні страждання та біль, нейротоксична отрута атакує нервову систему жертви. Так само пекло намагається вразити християн отрутами, які впливають на емоції та розум — нейротоксичними нападами диявола.
"Живопліт його викину, і він буде на знищення, горожу його розвалю, і він на потоптання буде." (Іс.0505)
"Але нащо вилім зробив Ти в горожі її, і всі нищать її, хто проходить дорогою?" (Пс.8013)
Бог загороджує блукаючих віруючих молитвами інших чи Своїм власним захистом.
"Тому то ось Я вкрию твою дорогу тернями, і обгороджу її огорожею, і стежок своїх не знайде вона." (Ос.0208)
Загорожа відскоку описана в Книзі Приповістей 2416.
Коли наша огорожа Слова збудована, ми можемо зазнати невдачі, але наша невдача буде ізольованою. Побудова огорожі віри описана в Посланні до Ефесян 0612 та Книзі Дій 1032.
"А Я стану для нього, говорить Господь, огняним муром навколо, і стану славою в середині його." (Зах.0209)
Господь — це вогняна стіна навколо нас. Його Слово — це палаючий дух (Іс.0404), і демони не можуть прорватися крізь нього. Демони не люблять Божий вогонь, тому що знають свою долю — вогняне озеро.
"Цей опустошілий Край став як той еденський садок." (Єз.3635)
Що таке межі та чи є вони Біблійними?
Межа — це "лінія поділу". У географії, межа — це те, що позначає кінець однієї власності чи юрисдикції та початок іншої. У міжособистісних взаєминах, межа – це те, що відділяє одну людину від іншої, так що кожна може мати окрему особистість, обов’язки та привілеї. Межа створює необхідний "простір" між людьми. Здорові межі визначають очікування та показують повагу до інших.
Біблійно кажучи, межі пов’язані з самоконтролем. Біблія наказує нам керувати собою, тоді як наша людська природа прагне керувати іншими (Тит.0212). Якщо її не зупинити, наші природні бажання навалюються на інших. Особисті межі допомагають обмежити нашу егоїстичну схильність контролювати інших або маніпулювати ними.
Так само межі захищають нас від тих, хто не має самоконтролю і хоче нас контролювати. Людина з чіткими, здоровими межами повідомляє іншим про те, що дозволено і що не дозволено, кажучи, по суті, "це моя юрисдикція, і ви не маєте права втручатися".
Межі можна використовувати як здоровим, так і гріховним способом. Спосіб дізнатися, які межі є побожними, — це дослідити мотив. Ви захищаєте себе чи когось слабшого від потенційної шкоди, емоційної чи фізичної? Якщо так, то ви встановлюєте здорові та необхідні межі. Однак, якщо ви дотримуєтесь дистанції просто тому, що хочете когось вилучити, це гріховно. Межі, які захищають якусь групку людей або заважають можливості служіння, не є корисними.
Правильні межі допомагають віруючим утримуватися від світських впливів. Діти світла не мають спілкування з темрявою і тому відокремлені від світу (2Кор.0614). Бути добрим і доброзичливим — це по-Христовому, але ми не повинні приймати світовий спосіб дій (Як.0404). Ми хочемо не тримати людей подалі, але коли люди руйнівні, межі, які ми встановлюємо, можуть обмежити зло, яке вони чинять проти нас.
Межі – про те, щоб брати на себе відповідальність за власне життя. Бог дає нам свободу вибирати жити в Його межах або поза ними, а жити поза Божими межами означає прийняти наслідки. Життя всередині Божих меж приносить благословення, а життя поза ними — руйнування і смерть (Рим.0623). Адам і Єва мали одну межу в Еденському саду: утримуватися від плодів з дерева пізнання добра і зла. Господь дав їм свободу залишатися в Його межах, але вони вирішили переступити межу і згрішити. Їхня реакція на Боже об’явлення їхнього гріха полягала в тому, щоб звинувачувати когось іншого, а не брати на себе відповідальність за брак самоконтролю. Єва звинувачувала сатану, а Адам звинувачував Єву (Бут.0312-13). Межі обмежують деструктивну поведінку, і саме тому і Бог, і суспільство мають закони та наслідки для тих, хто переступає ці закони (Рим.1301-04).
Здоровий шлюб вимагає меж. Подружні межі зберігають секс та близькість у стосунках, поважаючи потреби кожної людини. Порушення цих меж швидко зруйнує довіру.
Межі також допомагають у вихованні дітей. Встановлення здорових обмежень для дітей захистить їх (Пр.2206). Нездорові межі, як правило, контролюючі та егоїстично мотивовані. Межі повинні спрямовувати дитину, щоб вона стала такою, якою Бог її створив. Межі дозволяють дітям розвивати ідентичність окремо від батьків у межах безпеки своєї сім’ї. Без ідентичності люди "зникають" в інших людях або очікують, що вони не мають жодних відмінностей.
Діти часто відчувають, що межі є "підлими", коли вони незрілі. Коли вони виростають, вони зазвичай розуміють, що межі були для того, щоб тримати їх у безпеці. Дорослі, які виховувалися без захисних меж, часто відчувають, що коли хтось говорить їм "ні", це є "підлим", оскільки вони так і не навчилися самоконтролю. Звичайно, коли діти не отримують того, чого хочуть, вони розчаровуються, але навчитися приймати "ні" від інших дуже важливо для побожного характеру; однак, встановлювати межі з дітьми потрібно з любов’ю, щоб дитина відчувала себе любленою (Еф.0604; Кол.0321; Тит.0204). Господня настанова для батьків полягає в тому, щоб вони навчали дітей меж (Пр.1918). Межі допомагають дитині зрозуміти, що життя полягає не в тому, щоб гнатися за тим, чого вона хоче, а в тому, щоб віддатися Господу та слідувати за Ним. Межі, встановлені безумовною любов’ю, навчать дітей віддатися Господу, тому що вони вірять, що Бог знає, що краще, і принесе справжнє задоволення.
Важливо навчитися меж ще в дитинстві. Важче пізнавати кордони пізніше в житті. Діти не виростуть такими, що поважають Божі межі, якщо вони не навчаться меж у своєму домі. Необхідно і бути прикладом; батьки не можуть навчати меж і не дотримуватися їх самі.
Людина зі здоровими межами бере на себе відповідальність за своє життя і дозволяє іншим жити своїм. Мета меж – приносити жертви заради людей, коли це доречно, але ніколи не в деструктивний спосіб. Ми повинні бути доступними для людей у кризі, але недоступними для потураючих вимог. Бути милостивим — це не чистий чек для інших, щоб постійно виснажувати наш емоційний рахунок. Сказати "так" зі страху бути відкинутим насправді є егоїстичним мотивом бути добрим. Спроба бути добрим, щоб завоювати чиюсь прихильність, тхне лицемірством і показує потребу в межах. Страх перед несхваленням людини може призвести до співзалежності, нездорової альтернативи взаємозалежності. Межі вчать нас приймати один одного як різних, але все ще цінних.
Бог використовує межі, щоб допомогти нам цінувати відмінності в людях, а не засмучуватися ними. Побожний друг говорить нам те, що ми маємо почути, а не обов’язково те, що ми хочемо почути (Пр.2706). Ми вільні бути собою з іншими, якщо контролюємо себе. Межі не є егоїстичними, коли ми використовуємо свою свободу, щоб служити і любити один одного, тому що ми тримаємо під контролем власну плоть (Гал.0513). У побожних взаєминах обидві людини вільні любити одна одну і бути собою, тому що жодна з них не використовує і не маніпулює іншою.
Здержливість (самоконтроль) — це плід Духа (Гал.0522-23). Віруючий, який бачить свою потребу в самоконтролі, щоб він міг взяти на себе відповідальність за свої вчинки і не зазіхати на інших, буде шукати допомоги у Господа для зростання цієї риси характеру.
Межі є плодом підкорення Божій волі, і Він дозволить нам робити побожні вибори. Бути схожим на Христа означає, що ми можемо говорити "ні" безкорисливо й корисно. Іноді любов вимагає від нас сказати "ні" тим, кого ми любимо. Наприклад, якщо член сім’ї зловживає алкоголем на сімейному зібранні, то це по-Христовому сказати йому не робити цього. Тоді правильна межа встановлена. Якщо відгук — розлютитися, піти й ніколи не повертатися, то ця людина просто не змогла поважати межу. Не гріховно сказати комусь "ні", якщо він перетинає особисті межі шкідливим і руйнівним способом. У кожного хлопця чи дівчини на побаченні повинні бути чіткі межі, які не можна переступати.
Може бути важко встановити межі, тому що сказати "ні" можливо вважалось поза межами чи помилково навчалось як безбожність. Бог каже говорити правду в любові (Еф.0415). Бог говорить нам смиренно контролювати себе, з любов’ю протистояти гріху, милостиво приймати інших і перемагати зло добром (Рим.1221). Крім того, Він обіцяє мудрість за будь-яких обставин (Як.0105).