Спілкування є неймовірно важливою ланкою між людиною, її Творцем і оточенням. Маючи дар вільної волі, кожна людина обирає основу для стосунків. Ця книга адресована віруючим в Ісуса Христа з метою пояснити, що спілкування завжди надихає або царством сатани, або Божим царством. Кожний християнин наділений гріховною природою, яку може контролювати сатанинське царство. Але він добровільно вирішує слідувати принципам Божого Слова чи залишається пасивним по відношенню до цих важливих істин.
Зміст
Мова віддзеркалює вміст розуму
Ми, Божі творіння, наділені неймовірною честю, величезним даром і великою відповідальністю. Ми, як моральні створіння, наділені здатністю говорити і виражати себе. Боже Слово детально викладає принципи доктрини спілкування. Спілкування і вміння виражати себе ставить людство на більш високий рівень, ніж тварин. Звісно, і у тварин є певне спілкування між собою, але вони не здатні говорити і виражати свої почуття чи думки. Словник Вебстера визначає спілкування як передачу інформації і почуттів з тим, щоб вони були прийняті і зрозумілі. Спілкування, порозуміння і вираження є великими дарами людству, які, при правильному використанні, приносять багато радості і щастя. Але, подібно до будь-якого іншого привілею, спілкування супроводжується неймовірною відповідальністю через його потенційні наслідки.
Бо чим серце наповнене, те говорять уста
"Добра людина з доброго скарбу добре виносить, а лукава людина зо скарбу лихого виносить лихе. Кажу ж вам, що за кожне слово пусте, яке скажуть люди, дадуть вони відповідь судного дня! Бо зо слів своїх будеш виправданий, і зо слів своїх будеш засуджений." (Мт.1235-37)
Добрий внутрішній скарб, про який говорять ці вірші, означає серце (систему відліку*), де живе Ісус Христос і Його Слово. Цей скарб – Божественне світло Євангеліє Ісуса Христа, "в Якому всі скарби премудрості й пізнання заховані" (Кол.0203). Мудрість же є плодом пізнання Ісуса Христа і застосування Біблійних доктрин (вчення) у житті. Прийнявши на Себе подобу людини в особистості Ісуса Христа, Бог відмовився використовувати Свою Божественну владу (Флп.0206-08). Ісус Христос в Своїй людській природі повністю залежав від Отця в усьому, що Він мав би думати, говорити і робити. Ісусу треба було осягати доктрини кожного дня. Він сказав: "А слово, що чуєте ви, не Моє, а Отця, що послав Мене" (Ів.1424). В Євангеліє від Івана 1708 Він сказав: "бо слова, що дав Ти Мені, Я їм передав".
Подібним чином, побожний віруючий вчиться берегти Слово мудрості і ведення в своїй душі, і тоді його мова будете відображати скарб, що міститься всередині. Коли категоріальні доктрини застосовуються в кожній області життя під контролем Святого Духа, мова побожного віруючого все більше наповнюється практичною Біблійною мудрістю.
Неспасенна людина силою своєї невіри відрізана від мудрості Слова. Вона не здатна виявляти скарб Христа в своїй мові, поки не прийме Його як свого Спасителя. Плотський християнин, хоча він і спасенний, практично відрікається від влади Слова Бога. Тому він не може говорити, відображаючи присутність Христа, що перебуває в його серці. Спасенна людина, що не підкорена волі Бога і виконує бажання свого лукавого серця (Єр.1709), лихословить через те, що замість контролю Святого Духа вона підпорядковується контролю гріховної природи Адама.
В Євангеліє від Луки 0645 сказано: "бо чим серце наповнене, те говорять уста". Рано чи пізно вміст серця розкриється. У всіх нас є тенденція висловлюватись недбало, багатослівно і безтурботно. Часто ми не пам’ятаємо про те, що слова відображають серце. Виголошені слова завжди розкривають точку зору або систему відліку людини. Існує система відліку, основана на гріховній природі Адама. Вона присутня у всіх людей, незалежно від того, знають вони про це, чи ні. Віруючий набуває розум Христа в момент духовного народження, але він повинен щоденно заповнювати пусті кімнати своєї душі скарбами Слова, інакше він залишиться під пануванням думок і мови Адама.
Лукава людина виносить лихий скарб (Мт.1235). Як "скарб" може бути лихим? Очевидно підступність лихого скарбу полягає в тому, що він лихий, не дивлячись на те, що здається цінним. Боже Слово описує зло як сатанинську систему, що повстає проти волі Бога. Людина, наповнена злом, думає, що у неї в серці є скарб. Можливо, вона цілком задоволена і навіть насолоджується своїми ідеями і філософією. Але її скарб спирається на сатанинську систему, хоча ззовні здається добрим. Є величезна різниця між людським добром і Божественним добром. Згадайте: Адам і Єва з’їли плід з дерева пізнання добра і зла. Люди можуть бути добрими, і , тим не менше, не бути мудрими і не знати Христа. Сатанинська система зла включає в себе людське добро і людське зло, тому все, що не спирається на Слово Бога, має джерело в лихому царстві сатани.
Добра людина з доброго скарбу свого серця виносить добре, побожне. Вона шукала цей скарб, працювала заради цього скарбу і витратила багато часу, набуваючи його. Побожна людина набула той скарб, джерелом якого є категоріальні доктрини і сила Святого Духа. Людина ж, наповнена злом, виносить лихий скарб. Лихий скарб може складатись з гуманізму, релігійного самовиправдання та інших філософій. Скарби в серцях людей мають словниковий запас, певну логіку, порядок, розуміння і вигадану мудрість. Але кожна скарбниця чи об’єм інформації в серці людини неминуче спирається або на систему зла ("мудрість земну"), або на небесну систему ("мудрість згори") (Як.0314-18).
Людина вибирає джерело свого скарбу за допомогою дару вільної волі. Людина вирішує, яке царство буде правити в її серці і стане джерелом її скарбу. Рано чи пізно, все те, що вона прийняла, зібрала і накопичила в розумі, буде виражено. Зі злого скарбу вийдуть пусті слова людської мудрості, самозахисту, образи і самовиправдання. Вони будуть сказані людиною, що постійно зайнята собою. Послання до Євреїв 0927 говорить: "І як людям призначено вмерти один раз, потім же суд". Всі люди будуть відповідати за сказані ними слова:
"Бо зо слів своїх будеш виправданий, і зо слів своїх будеш засуджений." (Мт.1237)
З цієї самої причини в Екклезіяста 0501 сказано: "Нехай нечисленними будуть слова твої". Людина показує або добрий скарб, яким вона виправдається, або - злий скарб, яким вона буде засуджена на вічне прокляття. Плотський християнин загубить нагороди через пусті слова. Під час суду справедливість Бога переважить всі Його інші якості, включаючи любов. Суд також здійснюється під час життя віруючого на землі у вигляді картання, яке принесе тільки добро, якщо віруючий підкориться під руку свого люблячого Отця (Євр.1206).
Потрібно чітко розуміти, що всі аспекти християнського життя, особливо розмови, не повинні бути ділами плоті. Все повинно робитись під веденням Святого Духа у послусі віри. Все, що пов’язане зі спасінням, освяченням і відкупленням людства, відбувається Божою силою і благодаттю завдяки тому, що Ісус Христос звершив Свою викупну працю на хресті.
Не має значення, наскільки великими є зусилля гріховної плоті, які людина докладає, щоб мати побожне спілкування. У неї нічого не вийде. Побожне спілкування – це результат надприродної, трансформуючої сили Божого Слова, яка оновлює розум віруючого (Рим.1202). Ми приймаємо Христа по вірі і по вірі ходимо в Ньому (Кол.0206).
* Система відліку – структура в розумі, на якій людина основує свою оцінку життя та інтерпретує її; це місце, де віруючий повинен мати точні переконання від Божого Слова в категоріях; система відліку вирішує за нього. Це стандарт людини. Він показує, ким є людина всередині. Віруючий будує побожну систему відліку, приймаючи і вивчаючи Боже Слово в категоріях, з наголосом на Завершену роботу. Коли віруючий змішує віру з Божим словом, Слово буде зібрано в кімнатах пам’яті і душі і буде створювати систему відліку, і таким чином вона буде готова для того, щоб людський дух і Святий дух використовували її (Пр.0423; 2307).
Результати спілкування
Ми побачили, що система відліку людини завжди визначає її слова. Слова кожної людини походять або з небес, або з пекла. Всі слова віруючого показують, яким свідком він є: правдивим чи неправдивим. Неправдивий свідок – це віруючий, слова якого не походять з Божественної цілісності. Це стосується не тільки брехні, але мови, яка не походить від Божого об’явлення і просвітлення Святого Духа. Неправдивий свідок говорить поза Словом Божим і Його змістом. Його слова можуть бути зрозумілими, або, навпаки, заплутаними, але вони брехливі. За пусті слова ми будемо засуджені.
Люди часто використовують слова, щоб виразити негативізм. Такі слова позбавлені Божественної точності, духовного змісту і побожності. За їх допомогою люди виправдовують лихий стан своїх сердець. Людина, що використовує слова подібним чином, підтримує негативну систему відліку, яку вона добровільно і свідомо вибрала. Всі наші слова несуть або правдиве, або неправдиве свідоцтво. Мова правдивого свідка несе визволення для душі. Мова неправдивого свідка завжди піддає небезпеці ходіння з Богом того, хто його слухає.
"Свідок правдивий визволює душі, а свідок обманливий брехні торочить." (Пр.1425)
"Нехай вас не зводить ніхто словами марнотними, бо гнів Божий приходить за них на неслухняних." (Еф.0506)
Відмінності між правдивим і неправдивим свідком
Слова правдивого свідка завжди співпадають з Божим планом, вони походять з Божої благодаті, повідомляють Божі думки і визволяють інших, виявляючи їм Боже життя. Слова життя ведуть до визволення, навіть якщо вони не створюють переконання. В посланні до Ефесян даний прямий наказ:
"Нехай жадне слово гниле не виходить із уст ваших, але тільки таке, що добре на потрібне збудування, щоб воно подало благодать тим, хто чує." (Еф.0429)
Неправдивий свідок піддає небезпеці того, хто слухає, особливо слабкого і непостійного в вірі. В посланні до Ефесян 0414-15 сказано: "щоб більш не були ми малолітками, що хитаються й захоплюються від усякого вітру науки за людською оманою та за лукавством до хитрого блуду, щоб були ми правдомовні в любові, і в усьому зростали в Нього, а Він Голова, Христос". Коли віруючий виростає в Христі, його словниковий запас збагачується і набуває сутність вічного розуму Ісуса Христа (1Кор.0216).
Люди будуть використовувати безліч слів, щоб виразити бажання гріха і задовольнити стару гріховну природу. "Нерозумний говорить багато" (Еккл.1014). Балакуча людина говорить безліч слів, щоб заповнити порожнечу всередині себе. Така людина насолоджується, слухаючи тільки себе, і не може слухати іншого.
"Хто відповідає на слово, ще поки почув, то глупота та сором йому!" (Пр.1813)
"Нерозумний не хоче навчатися, а тільки свій ум показати." (Пр.1802)
"Язик лагідний то дерево життя, а лукавство його заламання на дусі." (Пр.1504)
Нерозумний не думає. Він перериває розмову упередженими висновками про почуте і робить це з зарозумілістю, гордістю і невіглаством. Людина, що безрозсудно перебуває в негативному і впертому дусі, нездатна пізнавати Бога в своїй душі. В її розумовому процесі немає постійності пізнання. А лагідна мова має силу зцілювати.
"Лагідна відповідь гнів відвертає, а слово вразливе гнів підіймає." (Пр.1501)
"Язик мудрих то добре знання, а уста нерозумних глупоту висловлюють." (Пр.1502)
Лагідна мова мудрої людини завжди допомагає у визволенні слухача. Слова цієї людини відвертають гнів, тому що вони сповнені мудрості. У мові мудрих знання ніколи не є відділеними від особистої цілісності. Мудрий віруючий не використовує знання, щоб виправдати людську мудрість, пожадливість, дружбу зі злими людьми, атаки проти Тіла Христа чи протистояння владі. Він ніколи не користується знанням, щоб протистояти Божому правлінню, Божому пастору, Божому баченню чи Божому плану для церкви.
Нерозумний віруючий викривлює і неправильно використовує знання, тому в його мові відсутня Божественна цілісність. Приповісті 1601 говорять: "Заміри серця належать людині", тому кожному належить встановити для себе систему відліку на яку він буде опиратись в своїй мові. Нерозумний відтворює в мові самого себе. Мудрий віруючий вчиться вірно викладати слово правди (2Тим.0215). Він обов’язково буде щоденно приймати доктрини від свого пастора-вчителя і Божого Слова. В Приповістях 1601 далі сказано: "та від Господа відповідь язика". Це один із аспектів принципу теантричної дії, коли сила Бога з’єднується з людською природою, підкореною Його цілі, плану і волі, щоб дати відповідь від Господа. Віруючий готується, приймаючи Слово, а Бог за допомогою Святого Духа (Ів.1426) обдаровує його мову скарбами із доктрин, що зберігаються в його системі відліку для кожної ситуації.
В Приповістях 2511 сказано: "Золоті яблука на срібнім тарелі це слово, проказане часу свого". Із скарбниць розуму мудра людина говорить слушні слова в слушний час для визволення змученого. Він служить слухачеві благодаттю:
"Господь Бог Мені дав мову вправну, щоб уміти зміцнити словом змученого, Він щоранку пробуджує, збуджує вухо Мені, щоб слухати, мов учні." (Іс.5004)
Нерозумний передбачає, що його власна думка про предмет може задовольнити потреби слухача. Він думає, що це чесно. Він навіть буде хвалитись цим: "Ви знаєте мене. Я кажу те, що думаю". Така людина виказує своє невігластво багатослів’ям.
Ісус Христос приймав слова прямо від Отця. Ці слова могли втішити змученого і задовольнити глибокі потреби серця. Отець об’являв Ісусу, що сказати, коли сказати і як сказати. Віруючий, що приймає те саме Слово через безумовний зв'язок Бога з людством, через Священне Писання, також буде спроможний відображати світло і давати життя в потрібний момент. Завдяки Божій мудрості, що складається з категоріальних доктрин в системі відліку віруючого, він буде знати, що сказати, де сказати, коли сказати і як сказати (Пр.2511). "Слова з уст премудрого милість" (Еккл.1012). Благодать виключає всю гріховність мови, тобто лихослів’я, плітки, обмовляння. Благодатність не залишає місця для непримиренності, образ і руйнування. Псалміст пророчо описав Ісуса наступним чином:
"Ти кращий від людських синів, в Твоїх устах розлита краса та добро, тому благословив Бог навіки Тебе." (Пс.4503)
Коли слова в людській системі відліку мають дієвість Божого Царства, вони слугують слухачеві тільки благодаттю. Гидота, марнославство та непристойні жарти протилежні благодаті (Еф.0504). Вони властиві гріховній, людській схильності, закоріненій в природі Адама. Природа Адама здатна лише на неправдиві свідчення (Рим.0304).
Сила правдивих слів
Правдивий свідок накопичив в своїй системі відліку скарби Біблійних доктрин. Він знає коли, як, де і що говорити, і він служить слухачеві благодаттю. В його словах немає сентиментальності, самонадійності і догоджання. Він проповідує славу Божого Царства і могутності (Пс.14411). Його мова розкриває правління і владу Бога, які контролюють його душу. Панування Божого Царства надихає і підтримує побожну і чисту бесіду.
Йов сказав: "Які гострі слова справедливі" (Йов0625). Правдиві слова, слова цілісності та чистоти – це слова ведення і мудрості Божого Слова. Вони сильні, тому що представляють Боже панування, Боже Царство, Божий план, Божий характер, Божу благодать, Божу чистоту і Божі цілі. Це робить правдиві слова надзвичайно сильними. В Приповістях 1624 сказано: "Приємні слова щільниковий то мед, солодкий душі й лік на кості". Приємні слова, сказані вчасно, визволять і потішають (Пр.1821). Кожний віруючий може бути пійманий до пастки свого власного язика (Пр.0602). Коли він говорив неправду, він мав це на увазі. Але його наступні дії визначають, чи підкорився він владі Божого Царства. Чесно і розумно зробити наступне: проголосити в смиренні і лагідності слова примирення, які звільнять його з пастки неправдивих слів. Горда, злоблива і нерозумна людина так і залишається в сітці своїх власних неправдивих слів.
"Пасуть багатьох губи праведного, безглузді ж умирають з нерозуму." (Пр.1021)
Нерозумна людина не може думати з Богом. З цієї самої причини за його висловлюваннями стоїть система відліку, що містить людську мудрість, людські слова, самозбереження, незалежність від тіла Христа, реакцію проти адміністрації, влади, і уряду. Він не підкорюється Божому поклику на його життя. Нерозумний помре, так і не зрозумівши Божої мудрості.
Приборкання язика
"От і коням вкладаєм уздечки до рота, щоб корилися нам, і ми всім їхнім тілом керуємо. От і кораблі, хоч які величезні та гнані вітрами жорстокими, проте найменшим стерном скеровуються, куди хоче стерничий. Так само й язик, малий член, але хвалиться вельми! Ось маленький огонь, а запалює величезного ліса!" (Як.0303-05)
Вудила контролюють тіло коня. Кермо мале в порівнянні з океанським лайнером, але кермо керує його курсом. Так само і язик направляє людину. А язик – це вогонь:
"І язик то огонь. Як світ неправости, поставлений так поміж нашими членами, язик сквернить усе тіло, запалює круг життя, і сам запалюється від геєни." (Як.0306)
"Та не може ніхто із людей язика вгамувати, він зло безупинне, він повний отрути смертельної!" (Як.0308)
Не дивлячись на те, що Бог дав людині вільну волю, здібний розум, владу приймати рішення, думати і визначати свої власні думки, язик неймовірно чуттєвий до стимуляції з пекла. Природа Адама відгукується на природне збудження язика, і потім все тіло запалюється.
Для людського язика немає ніяких інших ліків, крім розп’яття (Гал.0220). Є тільки одне рішення для проблеми язика, яке може повернути слова в межі Божого Царства. Людина сама по собі не здатна вимовити правдиве свідоцтво. Вона може тільки виконати наказ:
"Отож, відкладіть усяку злобу, і всякий підступ, і лицемірство, і заздрість, і всякі обмови, і, немов новонароджені немовлята, жадайте щирого духовного молока, щоб ним вирости вам на спасіння, якщо ви спробували, що добрий Господь. Приступайте до Нього, до Каменя живого, дорогоцінного, що відкинули люди Його, але вибрав Бог. І самі, немов те каміння живе, будуйтеся в дім духовий, на священство святе, щоб приносити жертви духовні, приємні для Бога через Ісуса Христа. Бо стоїть у Писанні: Ось кладу Я на Сіоні Каменя вибраного, наріжного, дорогоцінного, і хто вірує в Нього, той не буде осоромлений!" (1Пт.0201-06)
Згадайте Приповісті 1601 "від Господа відповідь язика". Божественне ведення Святого Духу скеровує мудру відповідь і контролює систему відліку віруючого. "Уподоба царям губи праведности, і він любить того, хто правдиве говорить" (Пр.1613). Тому "ухо", уважне до навчання життя, перебуває між мудрими (Пр.1531). В Приповістях 1318 говориться: "Хто береже осторогу шанований він". Повчання походить з Божого Слова, від пастора-вчителя в місцевому зібранні і від тіла Ісуса Христа (церкви). Віруючий, що чує повчання і слухає поради Слова, буде озброєний могутніми словами, що дають здатність виповнити Божий план в Його досконалій волі.
"Усе Писання Богом надхнене, і корисне до навчання, до докору, до направи, до виховання в праведності, щоб Божа людина була досконала, до всякого доброго діла готова." (2Тим.0316-17)
До цього уривку можна додати Приповісті 1017: "Хто напучування стереже той на стежці життя". Розуміння цього приносить величезну користь. Друга частина вірша в Приповістях 1017 показує протилежність цьому: "а хто нехтує картання, той блудить". Віруючий, що нехтує напучуванням і картанням Божої мудрості, не турбується про свою душу. В нього є бажання, але він не навчений. Тому він надміру самовпевнений. Згідно книги Приповістей 1901, його мова перекручена, їй не вистачає чесності, і це робить його самовпевненим дурнем. Слова, "натхненні" пеклом, могутні і направляють природню людину. Вона безпомічна в намаганнях контролювати свій язик.
Розумний язик (Пр.0105) вимовляє слова благодаті. Якщо протиставити мову неправдивого і правдивого свідків, ми бачимо, що тільки по Божій благодаті людина звільняється від лукавства свого язика. Вона вчиться говорити мудро і постійно поповнює свою систему відліку категоріальними доктринами. Вона готова застосувати доктрину в силі Святого Духа на практиці в кожній ситуації. Віруючий приймає Боже Слово як заповідь на заповідь і правило на правило (Іс.2810,13) і змішує його з вірою для застосування і йде від віри в віру (Рим.0117). Він пересвідчує подостаток багатства Божої благодаті в кожній ситуації (Еф.0320). Вірність віруючого і його любов до Божого Слова дає йому нове життя у Христі. Наступний вірш описує силу мудрої людини, розум якої наповнений Божим Словом:
"Слова мудрих немов оті леза в ґірлизі, і мов позабивані цвяхи, складачі ж таких слів, вони дані від одного Пастиря." (Еккл.1211)
Коли Боже Слово міцно затверджене в розумі віруючого, його думки погоджені з планом, ціллю і волею Бога. Він дає благодать слухачеві, тому що він зосереджений в своєму баченні, розумі і підкорений Господу. У нього є єдність думок, єдність бачення і велика здатність приймати любов і благодать Бога. Його слова вражають своєю мудрістю і підбадьорюють змученого. Він буде успішним, тому що роздумує день і ніч над Божим Словом. Правда в його системі відліку дає впевненість в тому, що єдність повного знання і мудрості, що містяться в Божому Слові, не відійде від його уст (ІН.0108). Мудрому звикло думати про Ісуса Христа. Він чує голос Пастиря і йде за Ним (Ів.1004). Він чуттєвий до тихого, лагідного голосу Бога (1Цар.1912). Він слідує точним повелінням Бога і не підносить свої думки і бажання над Божественним веденням (Дії2024).
Мудрий віруючий знає, що Господь ніколи не буде говорити до Своєї Церкви поза Своїм Словом. Про це говорить Священне Писання (Пс.11989). Але як і в дні Христа, багато людей сьогодні не розуміють того, що говорить Бог.
"Ісус же промовив у відповідь їм: Помиляєтесь ви, не знавши писання, ні Божої сили." (Мт.2229)
В Америці у християнських церков немає ніякого виправдання в тому, що вони відійшли від Божих стандартів спілкування. Однак ця проблема дійсно існує, і пастори та вчителі повинні вирішувати, щоб вона не створювала перепон для розповсюдження Євангелії.
"Виразний звук"
Для збору армії в давні часи використовували різноманітні трубні звуки. Точність цього звучання впливала на питання життя і смерті.
"Бо коли сурма звук невиразний дає, хто до бою готовитись буде? Так і ви, коли мовою не подасте зрозумілого слова, як пізнати, що кажете? Ви говоритимете на вітер!" (1Кор.1408-09)
Як сповіщати Слово?
Принцип спілкування знаходиться в самому серці християнської віри. Бог дав людям здатність спілкуватись один з одним. Він встановив молитву для причастя людини з Ним. Він дав Писання, Божественне об’явлення Його думок, людству (2Пт.0121). Він послав Свого Сина, Ісуса Христа, втілення Свого Слова, щоб Він пролив Свою досконалу кров і приніс заплату за гріх (Рим.0509). В Своїй суверенності Він довірив людям явити Його дорогоцінний дар. Велике доручення Церкви Ісуса Христа – це проповідувати Євангеліє кожній людині в кожній нації і наставляти людей у вірі (Мт.2819-20). Слово Боже говорить, що це є основною місією церкви. Але скільки церков мають бачення приводити загублених до Ісуса Христа по всьому світу? Церква позбавлена проповіді, яка поведе її по всьому світу, тому світ не чує доброї звістки про спасіння.
Один із найбільш протверезвлюючих віршів в Новому Заповіті – це 1 послання до Коринтян 1534: "Протверезіться правдиво, та й не грішіть, бо деякі Бога не знають, говорю вам на сором!". Коли кафедра виголошує "невиразний звук", проповідує неточно, без категорій для практичного застосування, без детальної герменевтики і без вірного переконання, народ Божий не буде озброєний, щоб служити, підперезавшись добрим змагом віри, і протистояти хитрощам диявольським (Еф.0412, 0611; 1Тим.0612). Церква, не готова до духовної битви через невизначеність доктрин, не відчуває перемогу, яка вже сталась в викупній роботі Ісуса Христа. Справжнє сповіщення Божого Слова походить тільки від причастя з Христом в Божому Слові і Святому Дусі. Спілкування з Богом в Його Слові виявляє точність та об’єктивність в системі відліку, отже, і в мові. Справжнє спілкування з Богом можливе тільки в серці, повністю підкореному Божій волі. З’єднайте Євангеліє від Матвія 1624 з Євангеліє від Івана 1224-25, і ви отримаєте причину, по якій більшість духовних лідерів не проповідують повну раду Бога вчасно і невчасно (Дії2027, 2Тим.0402). Пастор не може проповідувати життя хреста, якщо він не живе ним. Людська природа уникає хреста будь-якою ціною до тих пір, поки Бог не розтрощить волю людини, не поставить її на коліна і не покаже їй життя Воскресіння через співрозп’яття і підпорядкування (Флп.0307-14).
Як часто ми можемо висказати те, що задумали! Визначеність і чіткість думки часто губиться при подачі інформації іншій людині. Існує декілька питань, які варто розглянути, якщо в цій області виникають проблеми. Що я сказав з того, що хотів сказати? Що я сказав на думку слухача? Як слухач відгукнувся на мої слова? Серце має бути підготовлене, щоб говорити точно і чітко. Варто зауважити, що рани з минулого, почуття образи і квапливість знижують дієвість слів.
Більшість бесід не обов’язково є справжнім спілкуванням. Радники з питань шлюбу часто рекомендують спілкування, як спосіб вирішення проблем, але вони не можуть дати визначення спілкуванню, щоб люди могли зрозуміти, чи служать їх слова цій меті. Вираження злості не є спілкуванням. Послання до Ефесян 0431 і до Колосян 0308 закликають віруючого відкласти злобу, яка є ділом плоті. Приповісті 1911 говорить: "Розум людини припинює гнів її". Приповісті 2704 описують гнів, як "лютість".
"Хто відповідає на слово, ще поки почув, то глупота та сором йому!" (Пр.1813)
"Отож, мої брати любі, нехай буде кожна людина швидка послухати, забарна говорити, повільна на гнів." (Як.0119)
Неможливо досягнути результату в мові, не вміючи слухати. Людина, що не вміє слухати, завжди перебиває того, хто говорить. Їй немає діла до того, хто говорить, і до його слів. Але багато хто використовує спілкування як можливість посперечатись. Суперечки – це не спілкування, і навіть не розмова. В посланні до Филип’ян 0203 сказано: "Не робіть нічого підступом або з чванливости". Зранене і ображене серце виливає свій біль слухачеві. Частіше за все, зранений дух ховається під негативізмом та суб’єктивністю. Варто розуміти, що справжня проповідь не обмежується словами. Зовнішній вигляд людини розкриває вміст її думок. Часто вираз обличчя є свідоцтвом того, що у людини труднощі. В Книзі Ісаї 0309 говориться, що зовнішність людини часто є свідоцтвом проти неї. Але в Приповістях 1513: "Радісне серце лице веселить". Прониклива людина легко визначить стан іншої людини по її зовнішньому вигляду. Ключ до правильного спілкування – це розуміння. Словам без розуміння не вистачає точності і ясності "виразного звуку". Душа, яка має багаті стосунки з Божим Словом, набуває розуміння. Слово ростить розум і буквально передає думки Бога – ось таке повчальне служіння Святого Духа.
Тільки точне розуміння Божих думок формує здатність для правильного, значущого і плідного спілкування. Таке спілкування і точні доктрини допомагають віруючому розібратись з усіма проблемами. Доктрини можуть вирішити будь-яку проблему в кожній сфері чи ситуації в житті.
Коли емоції панують над розумом, словам не вистачає точності. Душа не зможе протиставити ситуаціям ті доктрини, які зберігаються в системі відліку, тому що емоції не можуть замінити роботу Божого Слова в розумі людини і вони неправильно використовують центр пам’яті. Емоції легко зможуть переважити розум, коли доктрини засвоєні неправильно. Віруючий, який дозволяє цьому відбуватись, не здатний бути задоволеним через Боже Слово і знаходиться під впливом світу. І навпаки, людина, що діє в Божому Царстві, наповнюється Словом, і її емоції відгукуються правильним чином – вони насолоджуються життям. Над цим віруючим не тяжіє світський вплив, який здатен відвести його від Христа. Щоб зрозуміти ці принципи, внутрішній чоловік повинен бути зламаний і смиренний перед Богом. Самодостатній віруючий затверджений і вкорінений в Слові і Божій любові. Він розуміє, що під дією благодаті категоріальні доктрини будуть правити над його розумом і збережуть його емоції під контролем. Він підкорив свою волю Богові і розіп’яв себе для пожадливостей плоті (Гал.0524). Він прийняв рішення, що його вільна воля буде налаштовуватись на Боже Слово по благодаті в кожній дрібничці життя. Це вірна, Біблійна точність в розумі, яка відображається в мові.
Церкви переживають багато труднощів через суб’єктивність, емоційність і надмірний наголос на дари. У всьому цьому немає визначеності і Біблійної точності. Навіть невеликі відхилення від категоріальних доктрин Божого Слова виробляють характеристики, які відкидають істинний характер і сутність Божої природи. З цього випливає нечітка проповідь. Рано чи пізно проповідь вплине на стиль життя, і люди будуть виправдовувати проповіддю свій свавільний стиль життя. Коли пастор відхиляється від ясності Слова, його проповідь втрачає визначеність, і, в кінці кінців, він виправдовує свій новий стиль життя, який відхиляється від Юіблійних абсолютів. Пам’ятайте, справжнє спілкування походить від причастя з Христом через Боже Слово. Незалежно від обставин, віруючий, що заховав слова мудрості і ведення в своєму серці, отримає перемогу через Божу обітницю (Флп.0106).
Часто Бог розкриває внутрішній скарб, розбивши посудину, в якій він зберігався. Під час скорботи розкривається плід нашого причастя з Христом. Сила Христа, яка наповнює віруючого, стає видимою для світу, і спокій Бога "зберігає" серце і розум віруючого в непохитності доктрин.
Господь знає, що випробовування, які на перший погляд, мають потенціал зруйнувати Його дитину, - це ті випробовування, які змусять її повністю покластись на Нього (2Кор.0408-10). Божа сила здійснюється в людських немочах (2Кор.1209). Божий скарб явлений світові, коли Його зламане дитя повністю покладається на Нього. Це таємниця побожності! Це таємниця невидимого Бога, яку проголошує життя Божих дітей загубленому світові, що гине. На всі задачі, проблеми і труднощі вони відповідають об’єктивністю Божого Слова, що походить зі скарбниці доктрин. Кожного ранку вони слухають Його раду і слухаються Його наказів. Вони досягають духовної зрілості в силі Божого Слова, яке зміцнило їх душі. Завдяки правді вони нічого не потребують. Випробовування стають прекрасною можливістю розкрити внутрішні багатства.
Кожний віруючий може бути посланцем знання і мудрості Христа настільки, наскільки він дозволяє Христу бути головою його життя. Практика самодостатніх взаємин з Христом дасть початок приємному причастю з Ним. Виявлення цього причастя продукує Боже життя в інших людях. Замість того, щоб говорити пусті слова, віруючий спілкується з Христом і стає сіллю і світлом для світу.
Подумайте, як справжнє спілкування може перетворити шлюб, дружбу, ділову співпрацю. Пересвідчуйте присутність Бога в Його підтримуючу благодать в кожній життєвій ситуації, особливо у вогні випробувань! Пізнавайте виразність Його голосу! Дозвольте скарбу вилитись з вашої земної посудини! Передавайте саме життя Бога з точністю і визначеністю.
"Таку ж певність до Бога ми маємо через Христа, не тому, що ми здібні помислити щось із себе, як від себе, але наша здібність від Бога; Тож, мавши надію таку, ми вживаємо великої сміливости." (2Кор.0304-05,12)