Ми завжди знаходимось в процесі, в якому душа стає або духовною, або тілесною. Бог буде впливати на наші душі так часто, як ми дихаємо, якщо ми відкриті для Нього. А інакше сатана буде впливати на нас своєю системою.
"Він відповів і промовив: Написано: Не хлібом самим буде жити людина, але кожним словом, що походить із уст Божих." (Мт.0404)
"Освяти Ти їх правдою! Твоє слово то правда." (Ів.1717)
"Слово Христове нехай пробуває в вас рясно, у всякій премудрості. Навчайте та напоумляйте самих себе! Вдячно співайте у ваших серцях Господеві псалми, гімни, духовні пісні!" (Кол.0316)
"Не любіть світу (kosmos - систему світу), ані того, що в світі (космосі). Коли любить хто світ (космос), у тім немає любови Отцівської." (1Ів.0215, розширений переклад)
"Kosmos" - система впливу сатани і динасфера зла – згаданий в Новому Заповіті вісімдесят шість разів.
Зміст
- Передісторія
- Риси характеру Йова
- Народжений від Слова – недоторканий для зла
- Чашу спасіння прийму
- Побожність дорожча за найвеличніші багатства
- Дисциплінованість: рано вставати і заступатися
- Завжди бачити перед собою Господа
- Скинь тягар, не втрачаючи надії
- Зрозуміти, хто відповість на запитання "Чому?"
Біблійне терпіння – це Богом дана чи Богом втілена стриманість перед обличчям опору або утиску. Терпіння не пасивне, воно є активним вираженням природи Бога в Його настрої по відношенню до даної ситуації.
На івриті слово "терпіння" (arek) буквально означає "довгий". Бог довготерпеливий (Вих.3406; Чис.1418). Грецький Новий Заповіт точно передає цю ідею словом makrothumia, яке часто перекладають як "довготерпіння".
Інший новозавітний грецький іменник для "терпіння" - це hupomone. Арнольд Гінгріх, великий німецький вчений, визначає hupomone як "терпіння, витривалість, стійкість, непохитність, завзяття". Вайн пояснює, що це слово буквально означає "перебувати під". Яскравий контраст цих двох слів дає одна з Біблійних енциклопедій. Makrothumia "підкреслює велику терпеливість в стражданні, викликаному іншими людьми", тоді як hupomone "виділяє терпеливу витривалість і непохитність в процесі довгого очікування від Бога".
Часто використовується форма дієслова hupomano, яку Гінгріх визначає так: "залишатись, або стояти позаду, витримувати або переносити". Аналітичний алфавітний покажчик Янга дає просте визначення: "залишатись під". Makrothumeo – ще один термін, використаний в грецькому тексті. Вайн визначає це слово як "стриманий, розважливий".
"Терпіння" також перекладається зі слова epieikis, яке, згідно Янгу, означає "поступливий або м’який". Гінгріх доповнює це визначення словами "ніжний, добрий і терпимий". Все це описує Божу любов до грішників. Останнє дієслово, яке ми розглянемо, це anexikakos; слово, що означає "терпіння" і використовується в Другому посланні Тимофію 0224. Гінгріх визначає цей рід терпіння як "перенести зло без обурення". Пам’ятаючи ці визначення, ми продовжимо вивчення Божих думок з приводу терпіння.
Передісторія
Ми повинні остерігатись блукання розуму і навчитись тому, як зосереджуватись. Ми повинні культивувати самодисципліну вірою і вірність – відгуком. Більшість людей (навіть гарні студенти) використовують 10-35% своєї здатності вчитися. Зазвичай це викликано нерозумінням принципів дисциплінованого слухання і нездатністю приймати участь під час заняття. Існує положення тіла, при якому здатність до слухання і відгуку максимальна. Більшість студентів відкидаються на спинки своїх стільців. Згідно С.Гудзону "одне положення тіла сприяє розумовій повільності, в той час як інше швидко приводить розум достану уважності. Розум, і вся внутрішня людина, діє за допомогою органу фізичного тіла – мозку. Дозвольте тілу осісти і розслабитись у невірному положенні, і дія на мозок така, що повна старанність часто стає складною або взагалі неможливою. Якщо тіло підбадьорити, то всі внутрішні процеси прийдуть в дію. Дух не може адекватно діяти в людині, яка не займає рівного положення".
За допомогою визначення дисципліни в чотирьох сферах: 1) концентрації; 2) слуханні; 3) відгуці; 4) вивченні, - ми зможемо пересвідчити феномен терпіння. Якщо ми навчимось дисципліні і концентрації, як відгукуватись і як зосереджувати увагу, то ми будемо дуже здивовані тим, що станеться! Ми розвинемо свою особисту здатність. Ми розкриємо новий вимір і зможемо розвинути розум. Ось це відгук, який протилежний впливу, що надають блукаючі духи.
Риси характеру Йова
В книзі Єзекіїля 1414,20 згадується терпіння Йова. В посланні Якова 0511 згадане терпіння Йова. Йов не був міфом. Він був справжньою людиною, що перетерпіла дуже реальне випробовування, яке продовжувалось дев’ять місяців.
Ми почнемо зі огляду рис характеру цієї людини терпіння. У нього була Божественна дисципліна, захист і віра. Риси його характеру описані в книзі:
"Був чоловік у країні Уц, на ім'я йому Йов. І був чоловік цей невинний та праведний, і він Бога боявся, а від злого втікав… І сказав Господь до сатани: Чи звернув ти увагу на раба Мого Йова? Бо немає такого, як він, на землі: муж він невинний та праведний, що Бога боїться, а від злого втікає." (Йов0101,08)
Не дивлячись на те, що Йов був "невинний", він все ж таки мав стару гріховну природу. Вона не була викорінена, хоча він був відкуплений від неї. Ми знаходимось в тілі гріха:
"Знаючи те, що наш давній чоловік розп'ятий із Ним, щоб знищилось тіло гріховне, щоб не бути нам більше рабами гріха." (Рим.0606)
"Нещасна я людина! Хто мене визволить від тіла цієї смерти?" (Рим.0724)
Але ми також пересвідчуємо Христове відкуплення в тилу у диявола. В Другому посланні до Коринтян 0404 сказано, що сатана – "бог цього віку". Це великий привід для необхідності Божественного терпіння. Ми обмежені людською слабкістю в нинішньому злому віці, і нам потрібне терпіння!
Божественне терпіння неможливо відчути, якщо Боже Слово не прийняте правильно через Святого Духа в зрілості. За допомогою концентрації ми відчиняємо двері Божественним силам, що впливають на нас через доктрини (вчення) і через Дух. Ми сидимо прямо і дивимось прямо, інакше на нас буде впливати сила фамільярності з пасивністю навколишнього оточення.
"Щоб ви поводилися належно щодо Господа в усякому догодженні, в усякому доброму ділі приносячи плід і зростаючи в пізнанні Бога, зміцняючись усякою силою за могучістю слави Його для всякої витривалости й довготерпіння з радістю." (Кол.0110-11)
Народжений від Слова – недоторканий для зла
У Йова була невинність, непорочність, як написано в Псалмі 2611: "А я буду ходити в своїй непорочності". Він жив в Слові. Що таке духовна невинність? Йов жив у ній і нею. У нього була звичка:
- виділяти час, щоб слухати Слово (Рим.1017);
- змішувати віру з почутим Словом (Євр.0402);
- жити всяким Словом Божим (Мт.0404).
Те, як Бог хвалиться Йовом перед сатаною, описане в Книзі Йова 0108. Бог використав Йова як наглядний приклад духовності та дозволив сатані зробити багато чого з життям Йова. Яке ж було Боже свідоцтво про нас? Зміг би Він поставити наші життя у приклад іншим, дозволяючи сатані зробити багато чого з нами, і навіть на даючи нам знати, що Він робить це? Богу потрібен хтось, хто був би наглядним уроком духовності по вірі. Він готовий використовувати тих, хто навчився доктрині терпіння. Таких людей більшість буде помічати і розпізнавати за їх: концентрацію (Ів.0424; 2Хр.1909; Пс.11969; Втор.0605, 3002; 1Цар.0823); відгук Богові (Іс.0817, 5002, 5503; Мт.1128; Пс.13006); чистоту (1Пт.0122; Ів.1310, 1503); здорове (неподільне) око (Мт.0622-23); чутливість до Божих глибин (1Кор.0212; 2Пт.0104; Пс.5108; Еф.0318; Йов1107; Євр.0601); слова благодаті (Лк.0422; Дії1403; Еф.0429); здатність спілкуватись (Пр.1501; Кол.0406); стиль вивчення (2Тим.0215; Дії1711; Ів.0539; Втор.0805, 3113; Ос.0222; Пр.0102-07, 0201-11); любов (1Ів.0301, 0410, 0417; Рим.1210; 1Кор.1614; Гал.0513; Еф.0416; Кол.0314); намір бути вірним (Мт.2521-23); рівень шляхетності та невинності в позитивності (1Хр.0409-10). Він буде надзвичайно зрілим і вдячним.
"Ми (абсолютно) знаємо, що кожен, хто народився від Бога, (умисно і свідомо) не грішить, бо хто народився від Бога, той себе береже, і лукавий його (не схопить) не торкається." (1Ів.0518, розширений переклад)
Завдяки нашій вірі в Бога сатана не може торкнутись нас. Він нічого не може зробити нам. Ми навчені послуху і доктрині терпіння. Всілякі випробовування можуть йти проти нас: криза вдома, друзі, що повстають проти нас, навіть хвороби чи смерть, але у нас є здатність бути зрілими у Божественному терпінні, і ми непохитні.
Нажаль, існує загальна думка, що хвороба – це результат гріха ("І спитали Його учні Його, говорячи: Учителю, хто згрішив: чи він сам, чи батьки його, що сліпим він родився?" Ів.0902). Іноді так стається, але Бог часто використовує хворобу віруючого як свідчення Божественного терпіння у житті цього віруючого. Христос настільки возвеличений у випробовуванні, що Бог знаходить велику радість, вихваляючись Своїм святим. Це такий віруючий, що Бог хоче хвалитись ним! Він не завжди буде відкривати це людині, щоб та не запишалась. Але у Бога є право хвалитись ("Ми хвалимось Богом щодня…" (Пс.4409). Бог пишається таким віруючим і Він вигукує: "У Мене є слуга!".
Отже, ми бачимо, що сатана завжди звинувачує людей перед богом і завжди звинувачує Бога перед людьми. Сатана говорить зраненій людині: "Бог зробив це". Сатана запитує нас: "Чому Бог дозволив цьому статись?". Ви можете подумати, що, оскільки ви людина, "у вас ніколи нічого не вийде". Як Бог може мати достатньо терпіння для вас? Але терпіння - це Божа таємниця. Погляньте на приклад пасторів, вчителів, приклад служінь і керівників, погляньте на їхнє терпіння і діяльну любов (2Кор.1212). Бог любить вас! Погляньте на приклад Ізраїля, як це робить Остін Спаркс в своїй книзі "Доморядництво таємниці":
"Яке ставлення Господа до Ізраїля? Наскільки дивовижним є те, як Господь поводився з Ізраїлем! Подивіться на терпіння Бога до Ізраїля, доброту Бога до Ізраїля, на якій основі Ізраїль був поставлений перед Ним. Фактично Бог сказав: "Вам потрібно лише показати вірність Мені, і ви одразу отримаєте благословіння". Деякі з нас хотіли б отримати благословіння так само швидко, як його отримував Ізраїль, коли були вірні Господу. На них було направлене особливе піклування, але вони зазнали невдачі. Стан людей і їх ставлення образно представляли собою нікчемну смоковницю, яка не принесла ніякого плоду, не дивлячись на роки піклування. Правосуддя вимагало, щоб її зрубали негайно, але їй все ж таки дали ще один шанс: "Давайте обкопаємо її і удобримо і в цьому році". Давайте проявимо доброту ще один рік! Але все марно! Подібним чином людина, що випробовувана різними обставинами, доторкнувшись до доброзичливої волі Бога, так і не відповідає на неї".
Нажаль, в більшості випадків віруючий не вміє розпізнавати проекції або нашіптуючий голос сатани (Пс.0505; Як.0113). В Бозі немає зла. Він не буде дражнити нас. Щоб розуміти це, ми повинні знати доктрину терпіння.
Чашу спасіння прийму
"Чим я відплачу Господеві за всі добродійства Його на мені? Я чашу спасіння прийму." (Пс.11603-04)
Це означає, що я прийму все в Божому плані для мене. Я відгукнусь Богові через Слово на все, що Він дав мені. Без Божої згоди ніщо ніколи не станеться з Божими дітьми, ким би вони не були. Зауважте: щоб підібратись до Йова, сатані прийшлось підійти спочатку до Бога, а це було не дуже приємно. Але він не міг підібратись до Йова, минаючи Господа. Він не може підібратись до вас і до мене, минаючи Бога. Це дає нам впевненість в тому, що коли з нами відбувається щось дивне, Бог, можливо, використовує сатану в Своїх Божественних цілях в нашому житті. Бог "експлуатує" сатану для нашої вигоди в Божому царстві.
"Улюблені, не дивуйтесь огневі, що вам посилається на випробовування, немов би чужому випадку для вас." (1Пт.0412)
"Таж про те Бог довідається, бо Він знає таємності серця." (Пс.4422)
Бог знає таємниці людських сердець. Він знав невинність Йова, що він шанував Бога і практично не грішив (Пс.0404), і благословив рішення Йова надіятись на Господа Ісуса Христа, не залишивши ніякого забезпечення для плоті, тіла:
"Але зодягніться Господом Ісусом Христом, а догодження тілу не обертайте на пожадливість!" (Рим.1314)
В будь якому випробовуванні ми повинні розвивати невинність за допомогою Слова. Чинячи так, ми можемо тимчасово все втратити, але у нас все ще залишається джерело благословіння. Ми можемо втратити все, що нам дороге, але у нас залишається джерело. Хтось якось сказав: "Зірки не сяють ні в який інший час, крім ночі". Бог дозволяє дисциплінованим людям Слова пережити "темну ніч душі". Чому?
Видатна французька письменниця і духовне диво, Мадам Гійон, може допомогти нам відповісти на це питання. Вона народилась в 1648 році. У неї не було великої любові до "приготованого" для неї чоловіка: йому було тридцять вісім років, їй – шістнадцять. Вона скоро пізнала, що будинок, в який її забрали, став для неї "домом скорботи". Її свекруха, жінка без освіти і витонченості, керувала будинком залізною різкою. Характер у її чоловіка був хороший, і він був ніжним, але відчував фізичну слабкість і страждання. Все це, в купі з величезною різницею в віці і характером її свекрухи, зробило життя молодої нареченої важким тягарем. Її високий інтелект і чутливість ще більше загострювали страждання. Її земні надії були розбиті. Вона не знала, що у Бога була певна ціль, заради якої вона потрапила в ці обставини. Вона не розуміла, що в Його силі було змінити їх, якщо такими були б Божі наміри. Але пізніше вона повірила, що все було заплановано в милості, щоб позбавити її від гордості і прокляття земного життя. Бог дозволив їй відчути гарячу піч нещастя, щоб вона вийшла звідти чистим золотом. "Сила моєї власної гордості була такою", - говорить вона, - "що, ніщо, окрім скорботи, не могло зламати мій дух і звернути мене до Бога". Пізніше вона сказала: "Ти зробив це, мій Боже, для мого спасіння! ("Справедливі були Твої присуди", Пс.11975). Я чітко побачила, що ці події Твого передбачення були необхідні, щоб я померла для своєї марнославної і зарозумілої природи". Вона їла хліб скорботи і змішувала своє пиття зі сльозами, і це схилило її розум до Бога. Вона почала шукати у Нього потішання в своїй скорботі. Приблизно через рік після весілля в неї народився син, і вона відчула потребу покладатись на Бога заради нього і заради себе самої.
Одне нещастя за іншим спіткали мадам Гійон. Незабаром, після народження сина її чоловік втратив значну частину свого величезного багатства. Це сильно озлобило її жадібну свекруху. На другий рік свого заміжжя мадам Гійон захворіла, і здавалось, що вона помре, але хвороба змусила її ще більше задуматись про духовне. Її улюблена зведена сестра померла, а потім і її мати. Але якими б великими не були всі ці випробовування, вони виробляли "безмірне багатство слави вічної ваги" (2Кор.0417). Вона дізналась, що ніде не зможе знайти спокій, крім як в Бозі, і тепер вона щиро шукала і знайшла Його. Вона більше не покидала Його. Вона цілком віддала себе волі Бога, і майже одразу її вірність була випробувана тяжкими стражданнями, які послужили більш глибокому очищенню її душі: ідоли руйнувались один за одним, поки всі її надії, радощі і прагнення не зосередились на Господі, і потім Він почав могутньо використовувати її в побудові Свого Царства.
Краса мадам Гійон була великою причиною її гордості і ототожнення зі світом, і вона стала її першим розбитим ідолом: 4 жовтня 1670 року, коли їй було трохи більше двадцяти двох років, не неї зійшов удар, подібно блискавці з небес. Її вразила віспа найстрашнішої форми, і від колишньої краси майже не лишилось сліду. "Але внутрішній спокій компенсував понівечену зовнішність", - говорить вона. "Моя душа перебувала у стані задоволення, яке неможливо описати. Я отримала надію повернути свою внутрішню свободу, завдяки втраті зовнішньої краси, яка була моїм горем і в’язницею. Завдяки цьому погляду на стан речей у мене було таке задоволення в душі, така відданість Богові, що я не проміняла б те, що сталось, на життя найщасливішої принцеси в світі". Всі думали, що вона буде невтішною. Але мадам Гійон говорить: "Лежачи в ліжку, страждаючи від повної втрати того, що було пасткою для мене в моїй гордості, я відчувала невимовну радість. Я славила Бога в глибокому мовчанні". Вона також говорила: "Коли я одужала і могла сидіти в ліжку, я наказала принести дзеркало, щоб задовольнити свою цікавість. Я вже не була такою, як раніше. Тоді я побачила, що мій небесний Отець був вірний в Своїй роботі: Він фактично призначив жертвоприношення".
Наступним ідолом був її молодший син, до якого вона була дуже сильно прив’язана. "Цей удар вразив мене до глибини серця. Я була приголомшена, але Бог дав мені силу в моїй слабкості. Я ніжно любила мого маленького хлопчика; і хоча я була сильно вражена його смертю, я бачила руку Господа так ясно, що не проронила ні сльози. Я віддала його Богу і сказала на мові Йова: "Господь дав, і Господь узяв… Нехай буде благословенне Господнє Ім’я!". В 1672 році помер її улюблений батько, і тому ж році померла її прекрасна трирічна донька. Незабаром послідувала смерть її близької подруги Женев’є Гранір; так, що у неї не лишилось жодної людини, на яку можна було б покластись в духовних випробовуваннях і труднощах. В 1676 році смерть забрала її чоловіка, який до того часу примирився з нею. Подібно Йову, мадам Гійон втратила все, що було для неї дорогим в цьому світі; але вона вірила, що Господь дозволив все це для смирення її гордого серця і волі. Вона так ясно бачила в цьому Божу руку, що вигукнула: "О, як дивовижно ти ведеш мене, Боже! Кого ведеш Ти у пітьму і смерть, тому нема на що сподіватись і опертись. Хто направить і підтримає того, в кому Ти зруйнував природнє життя?". Під "зруйнував природнє життя" вона мала на увазі знищення пожадливості та егоїзму.
Мадам Гійон вже пережила великі випробовування, але їй належало пройти через ще одне суворе і довготривале випробовування. В 1674 році почалось те, що вона пізніше назвала "стан позбавлення і спустошення", що тривав сім років. Протягом всього цього періоду у неї не було релігійної радості, спокою і емоцій будь-якого роду. Їй доводилось йти тільки по вірі. Вона продовжувала здійснювати обряди і займалась благодійністю, але без насолоди і задоволення, які вона відчувала раніше. Здавалось, що вона залишилась без Бога, але вона допустила помилку, уявивши, що Бог насправді покинув її. Їй довелося вчитись жити вірою, а не почуттями.
Справжні радість і спокій приходять від життя віри і вони ніяк не пов’язані з почуттями. Віра наповнює нас всілякою радістю і миром (Рим.1513). Але коли ми керуємось своїми почуттями і відводимо погляд від Господа, тоді справжні радість і мир покидають нас. Мадам Гійон зробила велику помилку і сім років продовжувала шукати почуттів і емоцій. Вона не навчилась любити поза почуттів простою вірою в Бога. Після цього випробовування вона дізналась, що життя віри набагато більше високе, святе і щасливе, ніж життя, що кероване почуттями та емоціями. Вона думала про свої емоції більше, ніж про Господа; про дар більше, ніж про Дарувальника; але в кінці кінців, її віра тріумфально піднеслась над обставинами і почуттями. Бог показав їй, що не залишив її, як вона часто спокушалась думати, але, що Він розпинав в ній "его". "Я вже не була пригнічена, тягар скорботи більше не пригнічував мене. Я думала, що втратила Бога і втратила навіки, але знову знайшла Його. І Він повернувся до мене з невимовною величчю і чистотою. Всі мої бажання були задоволені Богом, і мою душу охопив глибокий спокій. Я не боялась наслідків, тому що моя тверда віра поставила Бога вище труднощів і подій. Я нічого не бажала, окрім того, що у мене було, тому що я цілком вірила, що в моєму нинішньому душевному стані кожна мить виконує Божественні цілі. Однією властивістю цього дивовижного переживання, було відчуття внутрішньої чистоти. У мого розуму була така єдність з Богом і Божественною природою, що ніщо не мало сили заплямувати чи принизити його чистоту. Я пізнала наступну правду з Писання: "Для чистого все чисте". З цього часу я насолоджувалась свободою. Мій розум відчував неймовірну легкість, коли я робила і терпіла все, що приготувало Боже передбачення. Божий порядок став законом розуму".
Немалою ціною мадам Гійон набула розуміння доктрини терпіння. Навіть хоча гоніння були великими, і розбещений розпусний король Луї ХІV ув’язнив мадам Гійон в монастирі Св. Марії, вона навчилась страждати і терпляче переносила гоніння, стаючи все сильніше і сильніше духовно. Час ув’язнення вона проводила в молитві, прославлінні, а також писала, хоча частину часу вона була хворою через погане повітря і жахливі умови в маленькій камері. Після восьми місяців в’язниці вона була звільнена своїми друзями. Вороги намагались отруїти її у візниці, і сім років вона страждала від наслідків отруєння. В 1695 році її знову ув’язнили за наказом короля, на цей раз в замку Вінсен. В наступному році її перевели у в’язницю Вогар. В 1698 її помістили в Бастилію, жахливу в’язницю Парижу. В цій темниці вона пробула чотири роки, але її віра в Бога була настільки великою, що в’язниця здавалась їй палацом. В 1702 її вислали в Блу, де вона провела решту свого життя в служінні Господу. Вона померла в 1717 році у віці шестидесяти дев’яти років, в абсолютному мирі та без сумнівів, в рясноті надій та радості. Її життя було сповнене великої простоти і сили. Вона знайшла шлях до спасіння по вірі і допомогла багатьом французам в їх наверненні і відродженні. Ми можемо сяяти Божою зіркою проти темряви сатанинського царства. Пам’ятаєте книгу Даниїла 1203: в вічності ми будемо сяяти, "немов зорі, навіки віків", як світильники любові, як Божа вічна присутність, що відображає благодать Його Сина.
Якщо у когось є нещастя чи слабкість, то життя кожним Божим Словом має перемогти все це. Нехай віруючий навмисно дозволить Слову відділяти його і буде діяти в наповненні Святим Духом. Це дасть Слову можливість подолати пожадливості, старі звички, невірство, занепокоєння, злобу, ревнощі, зло, самознущання. Воно несе перемогу над неправильними реакціями. І розум Ісуса Христа діє в нашій духовній практиці. Ми стаємо переможцями!
Слово звільняє нас від зла, а не хрест. Хрест звільнив нас від гріха і покарання за нього, а Боже Слово звільняє нас від сатанинської систематичної стратегії зла. Віра, Дух і молитва допомагають в процесі позбавлення нас від зла.
Людина, яка приймає це вчення, змінить свою душу. Замість того, щоб покладатись на один з чотирьох шаблонів пожадливості: 1) пожадливості схвалення, 2) пожадливості влади, 3) пожадливості почуттів, 4) матеріальної пожадливості (Еф.0422); вона буде володіти максимальною силою. Ми можемо відкинути ці підступні пожадливості, які оселяються і функціонують в душі; звички, які контролюють душу впливом зла. Ми вирішуємо йти до хреста, до Слова і до віри, і ми зростаємо в дитячій вірності. Біблійні доктрини, вчення будують нашу душу в духовний дім. Ми влаштовуємо дім для Бога на землі в цьому тлінному тілі! І там, де ми живемо, Бог прославлений і звеличений над царством сатани серед духів.
Побожність дорожча за найвеличніші багатства
Йов був багатою людиною. У нього було: сім тисяч овець, три тисячі верблюдів, п’ятсот пар волів і п’ятсот ослиць. Уявіть собі, скільки терпіння потрібно було, щоб нагодувати таку отару! Ця людина була найвеличнішою з усіх людей на сході. Він був людиною, яка набула велику силу з Божим Словом і був таким зрілим, що міг процвітати і прославляти Бога своїм благословенням, що є великою рідкістю!
"Як багатство росте, не прикладайте свого серця до нього!" (Пс.6211)
"Бо корінь усього лихого то грошолюбство." (1Тим.0610)
Навіть якщо у вас немає любові до грошей, це корінь всього лиха. Як у одних є пожадливість до грошей, так у інших є пожадливість почути плітки. Потреба знати про те, що відбувається, – це чуттєва пожадливість. Матеріалістична пожадливість до грошей впливає на життя людини замість Божого Слова.
"Верблюдові легше пройти через голчине вушко, ніж багатому в Божеє Царство ввійти!" (Мр.1025)
Йов був дуже багатим, але його багатства нічого не значили для нього. Він навчився Псалму 6211: "Як багатство росте, не прикладайте свого серця до нього!". Не варто бажати матеріального чи грошей, тому що це корінь усього лихого. Це підвищує людей. Я спостерігав зміни, що відбуваються в житті людини, коли у неї з’являється любов до грошей. Змінюється ставлення до: душі (Єз.3404), місії (Пл.Єр.0112,21; Єр.0820-22), Бога (Мт.2412), Тіла (1Кор.1129), учнівства (Об.0316), хреста (Об.0204; 2Хр.1813), зламаності (1Сам.1523, 1614). Тут також присутній духовний процес.
"Ми ввійшли до огню й до води, але на широкі місця Ти нас вивів!" (Пс.6612)
Ісус говорить нам, що для багатої людини піти на небеса складніше, ніж верблюду пройти через, голчине вушко. Багата людина не може потрапити на небеса, якщо вона не народжена згори, незалежно від того, як він використовував свої гроші. Йов був рідкісним в своїй невинності до Слова. Його життя було сповнене благословінь і багатств, але, тим не менше, він був цілком духовним.
Дисциплінованість: рано вставати і заступатися
"Бувало, як миналося коло бенкетних днів, то Йов посилав за дітьми й освячував їх, і вставав він рано вранці…" (Йов.0105)
Він вставав рано вранці. У Йова була звичка – рано вставати і освячувати своїх синів кожного ранку. Він не намагався заробити гроші. Він не думав про бізнес, він не був одержимим грошима. Навпаки, Йов робив те, що ми повинні робити. Він приносив цілопалення. Для нас це те саме, що кожного ранку вставати рано і прославляти і поклонятись Ісусу Христу і перебувати у вивченні Біблії.
Ось ще один хороший приклад людини терпіння. Авраам встав рано вранці, щоб принести в жертву Ісака (Бут.2203). Це і є приклад дисципліни і терпіння! Йов говорив: "Я не знаю, чи згрішили мої діти, але, можливо, що так. На всякий випадок я буду заступатися за них рано вранці". Отже, він заступався за своїх сімох синів і трьох дочок. Він знав, як краще за все виховувати дітей. Він знав шлях беззаконних і шлях темряви (Пр.0419). Він знав, що "хто спокусить одно з малих цих", спокусить Бога (Мр.0942). Він говорив Богові: "Можливо, вони спіткнуться сьогодні… якщо я не допоможу їм. Я не дозволю, щоб моє життя стало каменем спотикання для моїх дітей". Йов був дисциплінованим в:
- Поклонінні – прийнятті Божого Слова, в тій формі, в якій воно було доступне в ті дні. Він жив всяким Божим Словом: правило на правило;
- Жертвоприношеннях – повна довіра єдиній жертві Ісуса Христа. Він жадав Його у всіх своїх ділах (Пс.4202-03);
- Мудрості (Як.0105) – він був мудрий в свої думках і ділах.
Він не хотів, щоб хтось з його дітей пішов до пекла. Він не хотів допустити жодної помилки, бажаючи використати єдину можливість правильного виховання дітей, яку дав йому Бог. Такі риси характеру людини терпіння. Його взаємини з Богом були побудовані на розумінні і використанні Його знань. Ми бачимо справжню велич того, про що сказав Давид:
"Увечорі, вранці й опівдні я скаржусь й зідхаю, і Він вислухає мого голосу!" (Пс.5518)
Давайте і ми станемо прикладом, щоб "Ісус Христос на першім мені показав усе довготерпіння, для прикладу тим, що мають увірувати в Нього на вічне життя" (1Тим.0116). Нехай ця звичка з’явиться у вас. Слово "приклад" (гр. hupotupos) походить з двох грецьких слів: hupo – "під" і tupos – "печатка" або "запечатати в певній формі". Нехай сутність Божої якості терпіння буде буквально відпечатана і відображена в нашому дусі. Тоді ми зможемо сказати разом з Давидом:
"Частки припали для мене в хороших місцях." (Пс.1606)
"Думку, оперту на Тебе, збережеш Ти у повнім спокої, бо на Тебе надію вона покладає." (Іс.2603)
Завжди бачити перед собою Господа
"Уявляю я Господа перед собою постійно, бо Він по правиці моїй, й я не буду захитаний!" (Пс.1608)
Нажаль, деякі поглинуті жалем до себе, і вони хитаються. Інші поглинені: заздрістю, і вони хитаються; матеріалізмом, і вони хитаються; пожадливістю схвалення (бажанням бути шанованим більше за інших), і вони хитаються; лінню, і вони хитаються; незрілістю, непостійністю і духами поразки; гіркотою; хтивими звичками; егоїзмом (тому що вони з дитинства були такими), і вони хитаються.
Все це не повинно бути стандартом життя. Будь хто, хто спасений, може дивитись на Ісуса і бути непохитним. Ми бачили, як нетерплячі приходять і йдуть з християнства. Ми бачили, як деякі ставали пасторами, а потім здавались. Ми бачили місіонерів, які також здались. Ми бачили християн, у яких роками все йшло добре, але вони дивились не на Ісуса Христа. Тепер у них є вагомі аргументи чому вони більше неефективні. Нам необхідно дивитись на Господа! Завжди…завжди! Не дивіться на людину, яка не погоджується з вами або зробила щось не так. Вирішуйте проблему, дивлячись на Господа. Так вчиняє дисциплінована людина.
Буття 1701 – Авраам бачив Господа перед собою. Повторення Закону 0604-06 – Ізраїльтяни бачили Слово Бога перед собою.
"І покладете ви ці слова Мої на свої серця та на свої душі, і прив'яжете їх на знака на руці своїй, і вони будуть пов'язкою між вашими очима." (Втор.1118)
Такий Божий шлях!
Як описав в своїй історії пастор Боб Андерсон, наполегливість – це сестра терпіння номер один! Набуваючи знання, він познайомився з мільйонером – власником землі. Цей сильний, неосвічений, але багатий чоловік взяв пастора Андерсона за руку в розказав йому свою неймовірну історію. За його власними словами, освіта не гарантує успіх. Він сказав: "Є багато освічених людей, що ледве зводять кінці з кінцями". Талант не гарантує успіх. "Є багато талановитих людей", - сказав він, - "які їдять помиї. Але знаєте в чому ключ до успіху? Наполегливість". Давайте завжди дивитись на Господа. Давайте молитись вранці, вдень і ввечері. Давайте будемо вірно слідувати заповідям доктрин, вивчаючи Слово декілька раз на день (правило на правило).
Скинь тягар, не втрачаючи надії
Існує ціла динасфера зла. У повітрі існує ціле царство, яке намагається збити нас зі шляху християнства (Еф.0612). Ця зла сила говорить: "Не чекай. Веди розбещений спосіб життя в замішанні, в ставленні поразки і своїх власних прагненнях". Але Біблія говорить:
"Чекай ти його, бо воно конче прийде, не спізниться." (Ав.0203)
Тоді ми дійсно проходимо різні етапи з терпінням. "Біжім з терпеливістю до боротьби, яка перед нами…"
"Тож не відкидайте відваги (впевненості, надії) своєї, бо має велику нагороду вона. Бо вам терпеливість потрібна, щоб Божу волю вчинити й прийняти обітницю." (Євр.1035-36)
Істрія трьох братів Хогартів та їх терпеливої богобоязливої матері може допомогти нам проілюструвати цей вірш. Роками близнюки Уейн і Уіллі і їх молодший брат Річчі вештались по вулицям Портленду, штан Мен. До настання середнього підліткового віку вони були повністю зловлені в світські тенета. По Божій благодаті в той самий час їх мати, Дороті, прийняла Христа на одному з наших служінь в Скарборо. І вона почала молитись, молитись і молитись! Як її серце плакало за її синів! Часто хлопці приходили зі шкільних вечірок пізно вночі і намагались прослизнути в свої кімнати. Через вузьку щілину в дверях спальні Дороті можна було бачити, як вона молиться на колінах. Ця сцена переслідувала хлопців. Після свого чудового навернення вони розповіли нам, що вид матері, що молиться, та її доброта і побожність змушували їх соромитись свого гріха. Це зробило веселі хвастощі про "добре проведений час" недоречним. Багато раз диявол спокушав Дороті здатись і кинути все, запевняючи її, що все марно. Але вона запалювала опівнічне масло терпіння в "не відкидала надії". Завдяки цьому її хлопці були спасенні та пішли в християнський коледж.
Так, у нас є потреба набути терпіння!
У нас є потреба набути терпіння! По-перше, ми вчимось йому через доктрину. Потім план і мета Бога дозволяють набути терпіння через віру, через Дух і через дисципліну. Все це розкрило зрілість Йова, його розуміння і його серце.
"Послухай, ти сказав, що Я огородив його, але Я дозволю тобі зробити певні речі, хоча ти не зможеш забрати його життя" (Йов0112, 0206). Інакше кажучи, Бог сказав сатані: "Він – в руках сатани". Бог дозволив дияволу торкнутись прекрасного, зрілого слуги. Бог зробив це не тому, що Йов згрішив. Він не дисциплінував його; і це не було покаранням. Бог дозволив цим випробовуванням прийти, тому що Йов був достатньо зрілим, щоб витримати їх. Бог настільки любив Йова, що використав його у якості наглядного прикладу, щоб засоромити сатану і його військо в тилу самого сатани.
Зрозуміти, хто відповість на запитання "Чому?"
Будуть деякі великі таємниці, які Бог розкриє у вічності. І тільки тоді відкриється, чому Бог робив те, чого людина ніколи не розуміла. Зараз ми живемо по вірі, ходимо в невинності і перебуваємо у навчанні.
"Слово Христове нехай пробуває в вас (в вашому серці і розумі) рясно, у всякій премудрості. Навчайте та напоумляйте самих себе! Вдячно співайте у ваших серцях Господеві псалми, гімни, духовні пісні!" (Кол.0316, розширений переклад)
Ми повинні іноді ігнорувати велике питання в Псалмі 74: "чому?". Дозволимо вічності відповісти "чому?" . Наше завдання – зрозуміти "хто" Він – Той, Кому ми довіряємо, на Кого покладаємось, від Кого залежимо. Це Ісус Христос, Який є все у всьому (Кол.0311). У кожного віруючого є захист:
"Ангол Господній табором стає кругом тих, хто боїться його, і визволює їх." (Пс.3408)
Якщо Бог "прибирає" наш захист, то це служить Його меті: благословити нас. Він хоче показати сатані, наскільки той вже переможений! Йов міг би сказати: "Чому Він проти мене?". Але ні! Бог бажав благословити його і використати його як наглядний приклад для всіх нас. Ми благословенні життям Йова. Сатана був всього лише використаний і потім викритий через невинність Йова. Не дивлячись на свої багатства, він залишався дисциплінованим, коли втратив все. Він насолоджувався Божим суверенним передбаченням, яке було розкрите в кінці випробовування, що тривало дев’ять місяців (Йов.4210).
Ми, народжені згори віруючі двадцять першого століття, несемо велику відповідальність "жити кожним Божим Словом" (Мт.0404). Разом з цією відповідальністю Бог дає прекрасний спокій для наших душ, коли ми підкорюємось Ісусу Христу в деталях нашого життя (Мт.1129). Ми дозволяємо Йому виробити в нас Його Божественну якість терпіння, яка виражається у впевненості, що "в Твою руку кладу свою долю" (Пс.3115) і "для мене Господь оце виконає!" (Пс.13808).