Господу можна довіряти у всіх деталях життя, у всьому. Людина, що покладається на Господа, щаслива, у неї абсолютний спокій і мир. Вона не живе в запереченні. Вона пам’ятає про все, що необхідно зробити, в своєму розумі, але у неї є особлива надія. Вона може довіряти Богу в деталях всім своїм серцем. Господь її надія.
"Так говорить Господь: Проклятий той муж, що надію кладе на людину, і робить раменом своїм слабу плоть, а від Господа серце його відступає! І він буде, як голий той кущ у степу, і не побачить, щоб добре прийшло, і він пробуватиме в краї сухому в пустині, у краї солоному та незамешканому..." (Єр.1705-06)
Деякі люди не розуміють цей уривок правильно. Він зовсім не означає, що я не буду довіряти тим людям, яких я люблю і з якими працюю. Я довіряю їм. Але цей уривок стосується того факту, що Ісус Христос не стоїть не першому місці в житті людини, і люди довіряють тілесним думкам, ставлячи їх вище за Боже Слово. Вони довіряють плоті у битвах і проблемах, довіряють людській здатності зробити щось. Боже Слово наголошує на зворотному: не довіряйте плоті. Люди роблять плоть своєю опорою, і коли плоть падає, то вони дуже розчаровуються і дуже зранені.
"Надійся на Господа всім своїм серцем, а на розум свій не покладайся! Пізнавай ти Його на всіх дорогах своїх, і Він випростує твої стежки." (Пр.0305-06)
Це дорогоцінний уривок. Це підсумок, висновок Божої думки в письмовій формі, тому що Бог робить це абсолютно чітко. Надіятись на Бога всім серцем своїм означає, що я буду дуже тихим, впевненим, та іноді, здається, що ми нічого не робимо по відношенню до ситуації, але насправді, ми вчимось, як довіряти Богові в цьому, і пізнаємо, як робити те, що необхідно робити.
Часто люди підходять, говорять, реагують. Вони засмучені, схвильовані, і хочуть розібратись зі справами одразу. Вони хочуть активувати плоть, і не розуміють, що ключ в тому, щоб навчитись від Ісуса в ситуації, поставити Його в центр цієї ситуації. Дуже часто здається, що дуже впевнений, тихий лідер, нічого не робить по відношенню до ситуації. Він довіряє Господу всім серцем своїм, йде до Господа в молитві, уважно слухає Його. Він вивчає тих людей, з якими потрібно розібратись.
Чому нам необхідно вивчати людей? Так говорить Боже Слово (Іс.5004). Ісус говорить, що Отець відкрив Його вухо, щоб Він навчився і пізнав, як говорити до нужденного в означений час. Я не розбираюся з усіма ситуаціями, які складаються, не дивлячись на те, що люди мені говорять, що треба розібратися. Є час, коли необхідно розбиратись в ситуації, коли справа доходить, наприклад, до аморальної поведінки деяких членів церкви. Але коли справа стосується абстрактних речей, то необхідно чекати правильного часу. Вам необхідно наставляти людей, передавати їм життя, і потім, коли прийде правильний час, хай у вас буде любляча розмова від серця до серця, коли все виллється. Деякі говорили мені: "Чому ви не зробили так і так?" Це не був правильний час. Я не уникаю конфронтації, я її не боюсь, я не боюсь нікого і ніколи, але я думаю про те, щоб не зранити їхнє життя, в той час коли вони потребують допомоги. Ісус сказав, що:
- необхідно знати, як говорити;
- необхідно знати, кому говорити;
- необхідно знати, коли говорити.
Що робить наповнений Духом адміністратор і керівник, наповнений Духом чоловік, батько, мати по відношенню до дітей, коли вони ростуть, намагаються встановити своє ототожнення, своє власне его? Для всього цього є час, і я не буду розбиратись із цим через те, що три чи чотири людини радять розібратись з цим сьогодні. Я буду чекати правильного часу. Моє серце має бути готове. Я повинен бути дуже гарячим. Я повинен буди закоханим в Бога, повинен бути наповненим мудрістю Бога, говорити правду в любові, і нехай моя мова проголошує благодать. Я не відмовляюсь ні від чого, не уникаю конфронтації, але очікую часу від Господа.
Коли я був молодим пастором, я розбирався з людьми обличчям до обличчя. Тепер я розумію, що не знав, як говорити з ними. Я не знав, коли говорити, не знав, що говорити. Я просто розбирався з ними, і вступав в конфронтацію, і це було невірно.
Крім того, Ісус Христос так прекрасно працює, що коли ви готуєтесь йти і розбиратись, Бог вже розібрався з цією справою. Надійся на Господа всім серцем своїм, і на розум свій не покладайся. Надійся всім своїм серцем, всією своєю енергією, всіма фібрами душі, всією внутрішньою силою, мотивами, всією самосвідомістю в благодаті, довірся Господу своїм серцем і не покладайся на свій розум. Я не бажаю припиняти надіятись на Господа.
Боротьба, реакції один на одного, невпевненість, що проявляється в інших, погані почуття між двома людьми, численні непорозуміння. Але надійся на Господа всім серцем своїм і на розум свій не покладайся. Пізнавай Його на всіх дорогах своїх. І Він направить твої кроки. Коли встановлено такого роду довіру, і такого роду благодать, то в серці людини править благодать, і любов Бога оселяється всередині неї.
Нещодавно зі мною розмовляла одна дорогоцінна людина. І я знаю, що вони мають на увазі. Люди, які давно ходять з Господом, прийняли всередину безліч багатств зі Слова Божого. Вони тримаються за них, тримаються за надприродне, що йде поряд з цими багатствами, але відмовляються приймати в смиренні проповідь в сьогоднішній ситуації з сьогоднішніми людьми. Коли людина живе в Приповістях 0305-06, то вона не бачить спеку, коли спека приходить. Це так важливо. Вона не бачить спеку.
У нас є молодий пастор. Він прекрасна Божа людина. Він особливий, і прекрасно справляється зі своєю роботою, але коли приходять проблеми, то через те, що у нього не було досвіду, він збільшує проблеми, і не може забути їх. Він постійно думає про них. Я не кажу про зречення від проблеми, але я не турбуюсь з приводу проблем, тому що, коли я чую про це, я пам’ятаю про це, і я розберусь з цим, якщо Бог хоче, щоб я з цим розібрався. Я раджу йому, щоб він прочитав Приповісті 0305-06. Він дзвонить мені знову і говорить те саме. Коли він говорить, про цю проблему зі своїми друзями, то дуже прибільшує її. Він не може забути про неї. І дивується, чому я не стурбований цим питанням.
Зазвичай, такого роду проблеми постійно зі мною. Вони можуть проіснувати і потім померти. Не підкидайте дрова у вогонь. Моліться. Ви доступні для Бога, і якщо Бог говорить: "Йди і розберись", то я йду одразу. Але в більшості випадків, ми просто дозволяємо Богові показати цій людині, що проблема не настільки серйозна. І ви можете просто молитись і мовчати, можете піти і сказати слово вчасно.
Що відбувається, коли людина підкидає дрова у вогонь? Вогонь не тільки зростає, але і її власний розум захоплює контроль. Вона починає жити в припущеннях про інших людей. Вона вигадує припущення. Вона думає про те, що люди сказали, хоча вони цього і не говорили. Вона стає параноїком. Все це власні думки і упередження. Власні почуття починають правити всередині, в людина не усвідомлює, що ви не помічаєте спеку, коли вона наступає. Справжній християнин не бачить спеки, коли вона приходить.
В мене ніколи не було такого штату в церкві, як зараз. В мене ніколи не було такого президента коледжу, якому б я так сильно довіряв. Президент Саторіус і всі інші вчителі. У нас було сім років абсолютної єдності. Я ніколи не насолоджувався так сильно нашими вчителями, нашим директором школи. Звісно, у нас є проблеми, деякі труднощі, які необхідно здолати, перехідні моменти, але мені подобається, як Бог посилає мого сина, який приходить з пропозиціями і допомагає мені, так само і доктор Люїс, та інші люди. Мені подобається цей унікальний принцип, що нам не потрібно збільшувати і розпалювати пожежу, ми відпочиваємо у Христі, ми приймаємо мудрість. Ми вчимось, як мовчати і робити, що необхідно робити, і не робити, чого не треба робити. Не робіть того, чого робити непотрібно.
Людина, яка бачить спеку, коли вона приходить, і хоче розібратись з проблемами в людському всеозброєнні, в людській плоті, подібна до голого куща у пустелі. У неї ніколи немає надії, у неї ніколи немає енергії, і вона завжди збільшує проблеми. Вона втомлюється в школі. Вона хоче здатись. Вона втомлюється тут, хоче йти додому. Голий кущ у пустелі. Все це відбувається, тому що Бог бажає зробити щось хороше в її житті. Він хоче зробити її зрілою у житті, в процесі життя, а вона живе в параної труднощів, в негативних реакціях.
"Благословенний той муж, що покладається на Господа, що Господь то надія його!" (Єр.1707)
Така людина щаслива. Вона може знаходитись в тій самій ситуації, в тій самій церкві, в тій самій організаційній схемі, але вона абсолютно щаслива, у неї абсолютний спокій і мир. У неї абсолютна позиція. Вона не живе в запереченні. Вона пам’ятає про все, що необхідно зробити, в своєму розумі, але у неї є особлива надія: Господу можна довіряти у всіх деталях, у всьому. Вона може довіряти Йому в деталях всім своїм серцем. Господь її надія. Встанемо на коліна в молитві і скажемо: "Господи, ось моя ситуація, і ми передаємо Тобі всі її деталі, і якщо Ти хочеш, щоб ми діяли, то говори нам, коли". І потім заспокоїмось і вступимо в абсолютне щастя довіри Христу.
Духовний віруючий абсолютно щасливий у всіх ситуаціях, у нього абсолютна позиція, досконала впевненість, і найдивовижніше – він не ображається. Я підходив до деяких людей і вітався з ними. Але ось вони ображаються, я і не знав, що вони ображаються. Вони навіть не вітаються зі мною, тому що думають, що я говорив про них під час проповіді. Вони образились. У такої людини немає Божого щастя. У нас є привілей мати Божественне щастя:
"Коли знаєте це, то блаженні ви, якщо таке чините!" (Ів.1317)
Коли ми вчиняємо, як вчинив Бог, коли ми омиваємо інших – ми щасливі. Така людина "буде, як дерево те, над водою посаджене, що над потоком пускає коріння своє, і не боїться, як прийде спекота, і його листя зелене, і в році посухи не буде журитись, і не перестане приносити плоду!" (Єр.1708). Якби я міг допомогти молодому пастору, щоб він не бачив спеки, коли спека приходить!
На цьому тижні я був з пастором Келлі. Я був вражений його серцем, тим, як він розбирається з речами, який він зрілий. Я був вражений його здатністю по відношенню до ситуації. Якщо він робив помилку, то говорив: "Я зробив цю помилку, але вона більше не повториться по Божій благодаті". Він не відчуває себе невпевнено. Він не реагує негативно. Він сказав: "Я тепер навіть і не думаю, що це взагалі мало місце". Це дуже гарне ставлення. Він не пам’ятає, що він зробив невірно. Він просто дає всім любов. Такою стежкою і треба йти. Наші молоді пастори теж такі. Я так люблю, коли люди не бачать спеки, коли вона приходить. Це не означає, що ви живете у запереченні. Ні, ви живите в особливій довірі: довірі Господу.
Кожного тижня пастор Марк з міста Лідз в Англії, дзвонить мені на автовідповідач, щоб не, відволікати мене. Я б хотів поговорити з ним. Він каже: "Ця проповідь так благословила мене. І ця проповідь благословила мене. У нас прийшло ще дві людини до церкви, і я не можу повірити в те, що це відбувається тут". Він ставиться до цього, як до найвеличнішої події у всьому світі. Так і є. Кожне слово – добре, що збудовує, служить благодаттю. Він чистий, не бачить спеки, коли вона приходить.
Ми не живемо в запереченні проблеми, але ми стикаємось з усім, з чим необхідно розібратись у житті разом з Богом. У вас настільки багато віри в Бога, що ви віддаєте Йому свій перший вибір, щоб Він розібрався з проблемою замість вас. Але ви завжди доступний, якщо Він захоче використати вас в цій ситуації. Люди не хочуть робити цього. Вони думають, що якщо щось відбувається, то ви будете розбиратись с цим одразу і сьогодні. Це неправильно, тому що в такому випадку Бог не зможе з цим розібратись. Якщо я розбираюсь із кимось пізніше, і підходжу до людини, вона підіймає очі, і вони наповнені сльозами, і вона говорить: "Бог вже поговорив зі мною про це". Ви дозволили Богу розібратись в ситуації, і це дивовижне ставлення, тому що ви були добрі, ви не зіткнулись с цією людиною в неправильний час, але дозволили Богу розібратись.
Листя зелене – це означає здоров’я. Здоров’я не буде інфіковане, і під час засухи він не боїться, не перестає приносити плід. Коли ми виливаємо свої посудини (Єр.4812), коли ми спустошуємо вино Святохо Духа, який в нас, і виливаємо Його в інших, то переконайтесь, що ваша посудина не розбита. Якщо я піду виливати вино мого духа і буду виливати його з розбитої посудини, і скажу людині про змову, яку вона збиралась зробити в церкві. А вона говорить: "Як це я не помітив цього", і тоді в середу вона іде проти вас і влаштовує цю змову, яку може і не збиралась робити. Людина, сповнена Святим Духом, що знаходиться під тиском, під тягарем, у вогні, не побачить спеки і не перестане приносити плід.
Якщо ви хочете прийняти Ісуса Христа в своє серце, якщо ви ніколи цього не робили, то скажіть: "Господь Ісус, пробач мене, очисти мене, увійди в моє життя, живи в моєму серці, я хочу бути спасенним, хочу піти на небеса після смерті, тому що Твоє спасіння по благодаті через віру. Не від моїх добрих діл, а дар Божий, через прийняття Ісуса Христа по благодаті через віру. Амінь."