Безпосередня мета Книги пророка Йоіла – дати зрозуміти, що нашестя сарани, яке сталося незадовго до написання книги, стало покаранням, яке наслав Бог. На глибшому рівні мета книги – відобразити благословення, які буде даровано Божому народові наприкінці, і біди, які чекають на його ворогів.
Книга пророка Йоіла повністю складається з пророцтв. Йоіл пише вишуканим стилем. Його вважають одним із найвидатніших поетів Старого Заповіту.
Книгу поділено на дві майже рівні частини, в яких ідеться про Божий суд (0101–0217) та Боже спасіння (0218–0421). У першій частині говорить Йоіл (38 віршів). Тут він показує спустошення, яке всі бачать, і говорить про те, що прийдешнє спустошення буде ще гіршим (0101–0211). Після цього він закликає народ до покаяння (0212–17).
У другій частині говорить Бог (37 віршів): благословення буде повернуто (0218–0302), виправдання відбудеться через суд (0303–0415), а наприкінці буде явлено славу (0416–21). *
Зміст
- Нашестя сарани
- Прийдешній день Господній
- Непереможність Господнього війська
- Поновлений заклик до покаяння
- Обітниця Духа
- Суд у Йосафатовій долині
- Висновок
Незвичним в цій книзі є те, що пророк Йоіл не конкретизує про себе нічого, крім свого імені, що означає "Яхве є Бог", та імені свого батька; ні до кого він пророкує (Юдея чи Ізраїль), ні часи, коли це відбувалось. Через це не завжди ясно, про що він говорить, не маючи контексту. Тож трактування цієї книги може бути не точним. Але ті слова, що говорив пророк, ми всі маємо почути, у всі часи.
"Слово Господнє, що було до Йоіла, Петуїлового сина." (Йоіл0101)
Як зазначено у вступі книги, єдиний факт, наведений про Йоіла, це те, що він був сином Петуїла. Пророк вказав, що його послання було Божим Словом, але не датував своє пророцтво в першому вірші правлінням жодного царя Юдеї чи Ізраїлю. *
Нашестя сарани (0102-20)
"Послухайте це, ви старші, і візьміть до вух, усі мешканці землі: чи бувало таке за днів ваших, або за днів ваших батьків? Оповідайте про це синам вашим, а ваші сини своїм дітям, а їхні сини поколінню наступному. Що лишилось по гусені, зжерла те все сарана, що ж зосталося по сарані пожер коник, а решту по конику зжерла черва. Пробудіться, п’яниці, і плачте й ридайте за виноградовим соком усі, хто вина напивається, бо віднятий він від уст ваших!" (Йоіл0102-05)
У першому розділі описуються наслідки жорстокого нашестя сарани, яке охопило землю, знищивши сільськогосподарську продукцію, від якої так сильно залежало виживання як людини, так і тварини. Це лихо сигналізувало про ще гірше лихо в майбутньому — руйнівний день Господній. *
Пророк говорить, що це повне зруйнування подібне на те, що відбуватиметься в майбутньому. Йоіл порівнює його до того, що в Біблії називається "День Господній". Де б це словосполучення не згадувалося в Писанні, воно завжди говорить про страшний день суду та руйнування. Мова здебільшого йде про 7-літній період Утиску, який прийде на всю планету. Тож, це завжди "поганий день", день руйнування і втрат. І неймовірно, наскільки багато малі та великі пророки говорять про цей день. І можна задати питання, нащо так багато говорити про період в 7 років усієї світової історії? Якщо уявити, що це станеться через 10-20 років, то за той період помре більше людей, ніж жило на землі усіх поколінь разом взятих. А друга причина в тому, що після Дня Господнього настане 1000-літній період правління Христа на землі. Тож коли в Писанні зустрічається "День Господній", здебільшого мова йде про ці 7 років. І та шкода, яку наробила сарана за часів Йоіла, буде схожою на майбутню шкоду.
"Бо на Край Мій прийшов люд міцний й незчисленний, його зуби як лев'ячі зуби, а паща його як в левиці. Виноград Мій зробив він спустошенням, Моє ж фіґове дерево геть поламав, дощенту його оголив та й покинув, галузки його побіліли. Голоси, як та дівчина, веретою оперезана, за нареченим юнацтва свого. Жертва хлібна й жертва лита спинилася в домі Господньому, впали в жалобу священики, слуги Господні. Опустошене поле, упала в жалобу земля, бо спустошене збіжжя, вино молоде пересохло, зів'яла оливка. Засоромилися рільники, голосили були виноградарі за пшеницю й ячмінь, бо вигинуло жниво поля." (Йоіл0106-11)
"Люд міцний й незчисленний" може говорити про дві речі. Або мова йде про нашестя сарани, або майбутнє руйнування ассирійцями, вавилонянами чи антихристом. Ось тут ця книга стає складною. Ми точно не знаємо. Але світова історія нам говорить, що коли люди стають злими, на них гряде суд, от тільки не відомо, коли. З людської точки зору, ми вважаємо, що покарання має настати негайно, але часто Бог чекає набагато довше, ніж ми би чекали, перш ніж засудити злих людей.
"Усох виноград, а фіґа зів'яла, гранатове дерево, й пальма та яблуня, і повсихали всі пільні дерева, бо Він висушив радість від людських синів. Опережіться веретою, і ридайте, священики, голосіть, слуги жертівника, входьте, ночуйте в веретах, служителі Бога мого, бо хлібна жертва і жертва та лита затримана буде від дому вашого Бога! Оголосіть святий піст, скличте збори, позбирайте старших, всіх мешканців землі до дому Господа, вашого Бога, і кличте до Господа. Горе дневі тому! Бо близький день Господній, і прийде він від Всемогутнього, мов те спустошення!" (Йоіл0112-15)
15-й вірш чітко говорить про день Божого суду. І те, що з ними сталося тоді, показує, чого їм очікувати в майбутньому.
"Чи ж з-перед очей наших не відіймається їжа, з дому нашого Бога веселість та втіха? Покорчились зерна під своїми грудами, спорожніли комори, поруйновані клуні, бо висохло збіжжя. Як стогне товар, поголомшені череди, бо немає їм паші, отари спустошені! До тебе я кличу, о Господи, пожер бо огонь пасовища пустині, а жар попалив усі дерева на полі. Навіть польова худоба прагне до Тебе, бо водні джерела посохли, огонь же пожер пасовища пустині!" (Йоіл0116-20)
Ці останні вірші, здається, вже говорять не про сарану. В період Утиску велика частина цього світу буде зруйнована саме вогнем. В Біблії сказано, що для Господа один день як тисяча років. Тож Бог у Своєму Слові часто перестрибує з однієї події на іншу, між якими є суттєвий часовий проміжок. Нам як людям це важко зрозуміти. А для Господа ці дві події виглядають схожими.
Прийдешній день Господній (0201–11)
"Засурміть на Сіоні в сурму, здійміть крик на святій горі Моїй! Затремтіть, всі мешканці землі, бо прийшов день Господній, бо близько вже він, день темноти та темряви, день хмари й імли! Як несеться досвітня зоря по горах, так народ цей великий й міцний. Такого, як він, не бувало відвіку, і по ньому не буде вже більш аж до літ з роду в рід! Перед ним пожирає огонь, і палахкотить за ним полум'я! Земля перед ним, як еденський садок, а за ним опустіла пустиня, і рятунку від нього нема! Його вигляд ніби коні, гарцюють вони, наче ті верхівці! Як гуркіт військових возів, вони скачуть гірськими верхів'ями, як вереск огнистого полум'я, що солому жере, наче потужний народ, що до бою поставлений. Народи тремтять перед ним, всі обличчя поблідли. Як лицарі, мчаться вони, немов вояки вибігають на мур, і кожен своєю дорогою йдуть, і з стежок своїх не позбиваються, не пхають вони один одного, ходять своєю дорогою битою, а коли на списа упадуть, то не зраняться. По місті хурчать, по мурі біжать, увіходять в доми, через вікна пролазять, як злодій." (Йоіл0201-09)
У цьому уривку тема з вірша 0115 розвивається більш повно, оскільки наводяться подробиці про наближення дня Господнього. Йоіл говорить про Господа як про могутнього Царя-Воїна, Який веде Свою могутню армію в битву. Якщо припустити як дату написання до вигнання, то можна мати на увазі ассирійців або вавилонян. Обидва народи зображені у Старому Заповіті як знаряддя Господнього суду (Іс.1005–15 про Ассирію; та Єр.2704–11; 5120–25; Ав.0105–12 про Вавилон).
Інші дослідники Біблії, які дотримуються дати до вигнання, кажуть, що армія, згадана в книзі Йоіла 0201–11 є есхатологічною, можливо, ототожнюється з армією у вірші 20; 0409,12; в Книзі Даниїла 1140; та Книзі Захарія 1402. *
"А в кінцевому часі зудариться з ним південний цар. І кинеться на нього північний цар колесницями, і верхівцями, і численними кораблями, і прийде на краї, і позаливає та перейде їх." (Дан.1140)
"І зберу всі народи до Єрусалиму на бій, і буде здобуте це місто, і пограбовані будуть доми, а жінки побезчещені. І вийде півміста в полон на вигнання, а решта народу не буде погублена з міста." (Зах.1402)
Якщо взяти як дату написання після вигнання, то невідомо, на яку саме націю натякає цей розділ. Тоді армія набула б більш невизначеного, апокаліптичного характеру (*), можливо, представляючи ворогів Ізраїлю загалом.
Ця сила, що вторгається, описана в термінах, подібних до сарани, щоб встановити послідовність з першим розділом книги Йоіла. Водночас порівняння з буквальним військом (0204–05,07) натякають на її реальність. *
Непереможність Господнього війська (0210–11)
"Трясеться земля перед ним, тремтить небо, сонце та місяць темніють, а зорі загублюють сяйво своє. І голос Свій видасть Господь перед військом Своїм, бо табір Його величезний, бо міцний виконавець слова Його, бо великий день Господа й вельми страшний, і хто зможе його перенести?" (Йоіл0210-11)
Якщо в попередніх віршах ми точно не знаємо, про яке військо йде мова і про які саме події, то в цих віршах ми чітко бачимо опис Дня Господнього. Мова йде про повернення Христа з небесним військом і руйнування всесвітнього вторгнення в Ізраїль під проводом антихриста.
Наближення армії супроводжується космічним безладом. Весь світ, від землі до неба, дрижить (трясеться та тремтить) перед громовим бойовим кличем Божественного Командувача. Ця космічна відповідь є типовим поетичним описом теофанії Господа як Воїна (Суд.0504; Пс.1808; 7719; Іс.1313; Йоіла0416). Потемніння небесних тіл (0202, 0303; 0415) є ще однією характеристикою Господнього дня (Іс.1310, 3404; Єз.3207; Зах.1406–07). Пророк завершив риторичним питанням (Хто може це витримати?), щоб натякнути, що ніхто не може витримати цей великий і страшний день (пор. Мал.0302, 0405). Якщо військо, про яке йдеться в Йоіла 0201–11, існувало за часів Йоіла, воно може бути провіщенням війська з 4-го розділу. *
"Тому небеса захитаю, і рухнеться земля з свого місця від лютости Господа Саваота, у День, як палатиме гнів Його..." (Іс.1313)
"І хто витерпить день Його прибуття, і хто встоїть, коли Він з'явиться? Бо Він, як огонь той у золотаря, і як у пральників луг." (Мал.0302)
"Ось Я пошлю вам пророка Іллю, перше ніж день Господній настане, великий й страшний!" (Мал.0405)
В Новому Заповіті ми зустрічаємо слова Ісуса про майбутній День Господній і настанови, що робити юдеям.
"Тож, коли ви побачите ту гидоту спустошення, що про неї звіщав був пророк Даниїл, на місці святому, хто читає, нехай розуміє, тоді ті, хто в Юдеї, нехай в гори втікають. Хто на покрівлі, нехай той не сходить узяти речі з дому свого. І хто на полі, хай назад не вертається взяти одежу свою. Горе ж вагітним і тим, хто годує грудьми, за днів тих! Моліться ж, щоб ваша втеча не сталась зимою, ані в суботу. Бо скорбота велика настане тоді, якої не було з первопочину світу аж досі й не буде. І коли б не вкоротились ті дні, не спаслася б ніяка людина; але через вибраних дні ті вкоротяться." (Мт.2415-22)
"І Він зміцнить заповіта для багатьох за один тиждень, а за півтижня припинить жертву та жертву хлібну. І на святиню прийде гидота спустошення, поки знищення й рішучий суд кари не виллється на спустошителя." (Дан.0927)
"А від часу, коли буде припинена стала жертва, щоб була поставлена гидота спустошення, мине тисяча двісті й дев’ятдесят день." (Дан.1211)
Поновлений заклик до покаяння (0212–27)
Перед такою непереможною армією єдиною надією народу було негайно звернутися ("тепер", вірш 12) до Господа в покаянні. Цей розділ містить два офіційні заклики до покаяння (вірші 12–14, 15–17). Перший завершується мотиваційним розділом (початком якого є "бо", вірші 13). *
"Тому то тепер промовляє Господь: Верніться до Мене всім серцем своїм, і постом святим, і плачем та риданням! І деріть своє серце, а не свою одіж, і наверніться до Господа, вашого Бога, бо ласкавий Він та милосердний, довготерпеливий та многомилостивий, і жалкує за зло! Хто знає, чи Він не повернеться та не пожалує, і по Собі не залишить благословення, жертву хлібну та жертву ту литу для Господа, вашого Бога. Засурміть на Сіоні в сурму, оголосіть святий піст, скличте зібрання! Зберіте народ, оголосіть святі збори, старців згромадьте, позбирайте дітей та грудних немовлят, нехай вийде з кімнати своєї також молодий, молода ж з-під свого накриття! Між притвором та жертівником нехай плачуть священики, слуги Господні, хай молять вони: Змилуйся, Господи, над народом Своїм, і не видай на ганьбу спадку Свого, щоб над ним панували погани. Нащо будуть казати між народами: Де їхній Бог?" (Йоіл0212-17)
В давнину євреї при пості та жалобі часто роздирали свій одяг як ознаку цієї жалоби. А Бог наголошує, що хоче, щоб вони мали зламане серце щодо Його волі, а не просто роздертий одяг. Наш Господь "ласкавий Він та милосердний, довготерпеливий та многомилостивий, і жалкує за зло". Ніколи не запізно покаятись. Якою б поганою не була ситуація, варто звернутись до Господа і Він щось з нею зробить. Наш Бог є одночасно Богом великого гніву, але також і Богом великого милосердя. Тож дяка Богові, що кров Ісуса покрила наші гріхи, тож Він може стати на нашу сторону і допомогти нам.
"І заздрісним стане Господь за Свій Край, і змилується над народом Своїм. І Господь відповів і сказав до народу Свого: Ось Я посилаю вам збіжжя й вино молоде та оливу, і насититесь нею, і більше не дам вас на наругу народам. А цього північного ворога віддалю Я від вас, і його в край сухий та спустошений вижену, його перед до східнього моря, його ж край до того моря заднього. І вийде злий запах його, і підійметься сморід його, бо він лихо велике чинив." (Йоіл0218-20)
Про якого північного ворога йде мова? Коли ассирійці завойовували Північне царство (10 племен Ізраїлю), вони прийшли з півночі. Коли вавилоняни їх завойовували, то теж приходили з півночі. Хоч Вавилон знаходиться на схід від Ізраїлю, але там пустеля, тож військо її обходило. І армії антихриста також прийдуть з півночі, бо армагедон - битва в долині Мегідо, що на півночі Ізраїлю.
"Не бійся ти, земле, а тішся й радій, бо велике Господь учинив! Не бійтеся, ти пільна худобо, бо пустинні пасовиська зазеленіють, бо дерево видасть свій плід, фіґовниця та виноград свою силу дадуть. А ви, сіонські сини, радійте та тіштеся Господом, Богом своїм, бо вам їжі Він дасть на спасіння, і найперше зішле вам дощу, дощу раннього й пізнього. І токи наповняться збіжжям, чавильні ж кадки будуть переливатись вином молодим та оливою. І надолужу Я вам за ті роки, що пожерла була сарана, коник і черва та гусінь, Моє військо велике, що Я посилав проти вас. А їсти ви будете їсти й насичуватись, і хвалитимете Ім’я Господа, вашого Бога, що з вами на подив зробив, і посоромлений більше не буде народ Мій навіки! І пізнаєте ви, що Я серед Ізраїля, і що Я Господь, Бог ваш, і немає вже іншого, і посоромлений більше не буде народ Мій навіки!" (Йоіл0221-27)
Обітниця Духа (0301-05)
"І буде потому, виллю Я Духа Свого на кожне тіло, і пророкуватимуть ваші сини й ваші дочки, а вашим старим будуть снитися сни, юнаки ваші бачити будуть видіння. І також на рабів та невільниць за тих днів виллю Духа Свого. І дам Я ознаки на небі й землі, кров та огонь, та стовпи диму. Заміниться сонце на темність, а місяць на кров перед приходом Господнього дня, великого та страшного! І станеться, кожен, хто кликати буде Господнє Ім'я, той спасеться, бо на Сіонській горі та в Єрусалимі буде спасіння, як Господь говорив, та для тих позосталих, що Господь їх покличе." (Йоіл0301-05)
Пророк Йоіл говорить про історичний період в Ізраїлі, коли буде велике вилиття Духа на людей: чоловіків, жінок і дітей. Перша частина цих віршів виповнилась в день П’ятидесятниці, а друга частина буде виповнена в День Господній. В пророцтвах часто буває так, що воно має часткове виповнення в один час і повне в інший.
"Коли ж почався день П'ятдесятниці, всі вони однодушно знаходилися вкупі. І нагло зчинився шум із неба, ніби буря раптова зірвалася, і переповнила ввесь той дім, де сиділи вони. І з'явилися їм язики поділені, немов би огненні, та й на кожному з них по одному осів. Усі ж вони сповнились Духом Святим, і почали говорити іншими мовами, як їм Дух промовляти давав. Перебували ж в Єрусалимі юдеї, люди побожні, від усякого народу під небом. А коли оцей гомін зчинився, зібралася безліч народу, та й диву далися, бо кожен із них тут почув, що вони розмовляли їхньою власною мовою!" (Дії0201-06)
2-й розділ Книги Дій є частковим виконанням пророцтва з Книги Йоіла 0301-05. Дух був вилитий на віруючих, які зібралися на 10-денну молитовну зустріч. Вони чекали, коли Дух буде вилитий на них у Єрусалимі, і коли це сталося, Він прийшов із потужним поривчастим вітром, язиками вогню на кожну голову, і всі вони були натхненні та здатні від Бога говорити про Його великі діла іноземними мовами. Євреям було наказано приходити в Єрусалим на три обов’язкові свята, одним з них була П’ятидесятниця. Тож в ті дні багато побожних євреїв поприходили на поклоніння з різних куточків Ізраїлю та з-за його меж. І коли учні почали говорити іншими мовами, то люди в натовпі розуміли їх.
"Ставши ж Петро із Одинадцятьма, свій голос підніс та й промовив до них: Мужі юдейські та мешканці Єрусалиму! Нехай вам оце стане відоме, і послухайте слів моїх! Бо не п'яні вони, як ви думаєте, бо третя година дня, а це те, що пророк Йоіл передрік: І буде останніми днями, говорить Господь: Я виллю від Духа Свого на всяке тіло, і будуть пророкувати сини ваші та ваші доньки, юнаки ж ваші бачити будуть видіння, а старим вашим сни будуть снитися. І на рабів Моїх і на рабинь Моїх за тих днів Я також виллю від Духа Свого, і пророкувати вони будуть! І дам чуда на небі вгорі, а внизу на землі ці знамена: кров, і огонь, і куряву диму. Переміниться сонце на темряву, а місяць на кров, перше ніж день Господній настане, великий та славний! І станеться, що кожен, хто покличе Господнє Ім'я, той спасеться." (Дії0214-21)
Петро зрозумів, що те, що відбувалось з ними в той момент, було описане Йоілом, і пояснює всім це. Але описане в Книзі Дій 0219-20 не відбувається в день П'ятидесятниці, його виповнення ще очікується. І ми часто не усвідомлюємо виповнення Божих слів, поки це не станеться і ми розуміємо, що дійсно, це воно, як же ми могли того не бачити, Бог же говорив, що так і станеться.
Суд у Йосафатовій долині
"Бо ось тими днями та часу того, коли долю Юді та Єрусалиму верну, то зберу всі народи, зведу їх у долину Йосафатову, і там буду судитися з ними за народ Мій й спадщину Мою, за Ізраїля, що його розпорошили поміж народами, а Мій Край поділили. І за народ Мій вони кидали жереба, і юнака за блудницю давали, а дівчину за вино продавали, і пили. І що вам до Мене, Тире й Сидоне, та всі филистимські довкілля? Чи свій чин на Мені надолужите? Може хочете щось учинити Мені, то легко та скоро зверну Я ваш чин вам на голову, що срібло Моє й Моє золото позабирали, а коштовні клейноди Мої в свої храми повносили... А синів Юди та Єрусалиму ви грецьким синам продали, щоб їх віддалити від їхніх границь... Ось Я їх позбуджую з місця того, куди їх продали, ваш чин поверну вам на голову! І попродаю ваших синів та ваших дочок в руку Юдських синів, а вони віддадуть їх шев’янам, до люду далекого, бо Господь так сказав." (Йоіл0401-08)
Віднову Юдеї та Єрусалима, які впродовж історії зазнали чимало зла від язичників, Йоіл описує есхатологічною мовою. А посилює напруженість, звертаючись до мови давнього правосуддя. Усе, що язичники вчинили проти Юдеї та Єрусалима, Бог мусить учинити проти них.
Вірші 04-05 виразно вказують на тодішню діяльність греків на узбережжі Палестини. Мешканців Юдеї та Єрусалима продають грекам у неволю; така торгівля процвітала в IV ст. перед Р. Хр. Через те Бог судитиме фінікійців і філістимлян. Адже то вони розкрутили спіраль насильства, початком якого було викрадення храмової скарбниці, а піком – продаж єврейських військовополонених як рабів. Бог застосує закон відплати, щоби ворогів Юдеї спіткало те саме, що вони зробили іншим! *
"Кличте про це між народами, оголосіте святую війну, збудіте лицарство, хай сходяться, нехай підіймаються всі вояки. Перекуйте свої лемеші на мечі, а ваші серпи на списи, хай навіть безсилий говорить: Я лицар! Поспішіть і прийдіть, всі народи з довкілля, й зберіться, туди, Господи, спустиш лицарство Своє. Нехай збудяться й зійдуть народи в долину Йосафатову, бо сяду Я там, щоб судити всі народи з довкілля. Пошліть на роботу серпа, бо жниво дозріло, приходьте, зійдіть, бо чавило наповнене, кадки переливаються, бо зло їхнє розмножилось! Натовпи, натовпи у вирішальній долині, бо близький день Господній у вирішальній долині. Сонце та місяць стемніють, а зорі загублять свій блиск, і Господь загримить із Сіону, та з Єрусалиму Свій голос подасть, і небо й земля затремтять, та Господь охорона Своєму народові, і твердиня синам Ізраїлевим! І пізнаєте ви, що Я Господь, Бог ваш, Який пробуває в Сіоні, на святій Своїй горі. І станеться Єрусалим за святиню, і чужі вже не будуть ходити по ньому." (Йоіл0409-17)
Ці строфи мовою священної війни описують боротьбу між могутністю Бога та силою язичницьких народів. Усі армії світу не здатні знищити Господа. Йоіл наводить пророцтво про райський мир (Іс.02,04;1106; Мих.0403), проте в особливому сенсі: що навіть якби язичницькі народи перекували все своє сільськогосподарське знаряддя на мечі та на списи, то все одно не могли би встояти супроти могутності Бога!
Йоілове бачення досягає кульмінації, коли починає мову про присутність Бога серед народу (вв.15-17). Сказано, що Сіон стане новим Сінаєм. Бог розкриє Своє Божество у великій теофанії, коли потужний Божий голос залунає, мовби грім. Послуговуючись мовою Книги Амоса, Йоіл показує нам Бога, Який подає голос, як лев (Ам.0102), а говорячи мовою Псалма 46 – запевняє, що присутність Бога буде захистом для Божого народу. *
Висновок
"І станеться в день той, гори будуть кропити виноградовий сік, а підгірки стоятимуть у молоці, і всі Юдські потоки водою заб’ють, а з дому Господнього вийде джерело, і напоїть долину Шіттім. Єгипет спустошенням стане, і пустинею голою стане Едом за насильство синам Юди, за те, що лили кров невинну у їхньому Краї. А Юдея жити буде повіки, і Єрусалим з роду в рід, і помщу (очищу) за їхню кров, що за неї Я ще не помстив, і буде Господь пробувати на Сіоні!" (Йоіл0418-21)
Мова йде про те, що євреї повірять в Ісуса і будуть очищені кров’ю Агнця. Вони навернуться до Бога і житимуть з Ним.
Висновок пророцтва складається з трьох частин і починається словами "в день той" (в.18) – тобто давнім пророцьким зворотом, який оголошує про нове та чудесне діяння Бога. Посуха закінчилась, і настав достаток вина, молока та води (в.18). З храму – "з дому Господнього" – "вийде джерело" "і напоїть долину Шіттім" – Долину Акацій. Вода, яка тече з Храму, як і в 47-му розділі Книги Єзекіїля, вказує на те, що цей новий достаток є даром від Бога.
Тих, хто пригноблював Юдею, буде покарано. Єгипет і Едом – це приклади традиційних ворогів Божого народу (в.19). Пророцтво закінчується Божим запевненням:
- Юдею та Єрусалим буде завжди заселено;
- їхню провину буде прощено;
- Господь оселиться разом із народом на Сіоні. *