Космічна самотність. Карл Генрі Стівенс

Самотність це стан, який походить з відчуття відокремленості від інших. Він продукує почуття суму та відчаю, існування без надії, теплоти, життя та доброти. Девід Рісмен (David Riesman), відомий соціолог, заявив, що самотність - це одна з найбільших людських дилем.*

Зміст

  1. Проблема людської самотності
  2. Наслідки космічної самотності
  3. Хрест – наш порятунок від самотності
  4. Висновок

Без Божого Слова у людини лишається варіант програм самовдосконалення, самореалізації, психоаналізу та психотерапії. Ці опції можуть підняти її прагнення і мотивації, спричинені занепокоєнням, до більш високого, більш прийнятного рівня поведінки, але, загалом, вона бореться з цією проблемою безрезультатно.

Неспасенна людина природно є в рабстві світової системи, що знаходиться під контролем сатани. Хоча може і не усвідомлювати цього, ось в чому справа. Спасенна людина є Божою дитиною через віру в Ісуса Христа. Втім, вона лишається здобиччю стратегій сатани, направлених на те, щоб стримати її від розуміння і пересвідчення правди щодо свого спадку у Христі.

Біблія описує сатану як лукавого; князя, що панує у повітрі; того, хто оскаржує. Його самопроголошеною ціллю є засліпити розуми чоловіків і жінок стосовно правди, що стосується Ісуса Христа.

Віруючий, який надає забезпечення для тривоги (вироблена самотність, дозволяючи їй лишатись нестриманою і невирішеною), запрошує сили зла з атмосфери для того, щоб вони вели його вниз по шляху більшої самотності аж до точки космічної самотності. Але те, чого цей віруючий насправді потребує, це бути трансформованим діями Христа і Його Слова.

Мета цього буклету – дослідити проблему самотності, прийняти до уваги її наслідки і запропонувати Біблійне вирішення. Це дасть людям можливість зустрітись з проблемою і переможно справлятись з нею через надприродну силу Божого Слова.

*Рісмен є співавтором книги "Самотній натовп: дослідження мінливого американського характеру", опублікованої Yale University Press у 1950 році. Іншими науковими дослідженнями на тему самотності та потреби людини у прийнятті є: "Невроз та ріст людини" Карен Горні (Karen Horney, 1950), та "Психологія та людська дилема", Ролло Мей (Rollo May, 1967).

Проблема людської самотності

В Євангелії від Матвія 2736 Ісус був на Голгофі, будучи судженим і засудженим до смерті. Там Він був, на хресті. "І, посідавши, стерегли Його там". Ті хто розіп’яли Його посідали і продовжували спостерігати, чекаючи доки Він помре.

Ще ніколи в історії людства не було картини, яка б пробуджувала так багато емоцій: злість, страх, розчарування, вину, смуток. Яка ж людина могла б відчувати більше смутку та самотності, ніж Божий Син? Він був відкинений Своїми власними людьми і тепер, на три найчорніші години всіх часів, Він був відрізаний від Свого Отця на небесах.

Мабуть найбільш цікавою річчю, якої ми навчилися з книги Девіда Рісмена про самотній натовп, стосується молодих людей, які у цьому теперішньому часі не можуть визначити власне занепокоєння. Підлітки або дорослі, люди з усіх сфер життя живуть у невизначеному занепокоєнні. Це спричиняє те, що вони не взаємодіють з натовпом певний період часу, окрім тих випадків, коли це справді необхідно. Вони починають усвідомлювати своє відділення і це продукує людську самотність.

Коли людська самотність починає брати верх, настає космічна самотність, невизначене пригнічення – щось, що є більшим за людську самотність. Космічна самотність характеризується надмірним усвідомленням неминучої смерті; усвідомленням того, що живеш у тілі, яке є вразливим до будь якої хвороби або шкоди; і таємними, суб’єктивними страхами чогось невідомого. І не важливо наскільки сильно щоденне життя змушує цих людей бути поміж людьми, космічна самотність встановлює шаблони негативної поведінки у їхніх життях.

Принцип космічної самотності виявляє, що чоловіки та жінки, в яких немає певних духовних цінностей, мають проблеми з безпідставною тривогою, навіть якщо вони народжені згори. Багато інших людей визнають свої проблеми з нормальним занепокоєнням, але через те, що вони не подавляють свої проблеми, вони тримають тривожність під контролем. Але, все ж, існує певна кількість людей, які страждають від невротичної тривожності. Невротична тривожність виникає тоді, коли люди постійно перебільшують проблему. Потім вони подавляють її, що викривляє їхню поємність до особистої відповідальності у суб’єктивній сфері їхніх емоцій.

Багато успішних акторів і коміків у приватних інтерв’ю кажуть, що часто після успішної вистави перед величезною аудиторією, вони пересвідчують симптоми космічної самотності. Вони не називають її "космічною", але почуваються так, ніби ніхто насправді їх не знає і всім на них начхати, і що всі взаємини, які вони мають, це "робочі взаємини". Вони працюють разом і приймають рішення разом, але ніхто насправді не знає один одного на особистому рівні. В результаті багато відомих людей, які, здавалося б, досягли всього, страждають від зловживання алкоголем та наркотиками, депресії та нестабільних шлюбів.

Одна акторка, яка отримала визначну нагороду, впала у жахливу депресію. Космічну самотність. Успіх не змінив цього. Визнання не змінило цього. Популярність, одяг, гроші – ніщо з цих речей не вирішило проблему космічної самотності.

Та конкретна акторка сказала, що коли вона завершувала виступ, вона ішла на вечірку, і та вечірка стимулювала в неї відчуття того, що в неї все гаразд. Вона насолоджувалася тим пару годин, але потім вона поверталася до своєї кімнати і мала прокинутись наступного ранку о четвертій тридцять для того, щоб їй три з половиною години робили макіяж і зачіску для зйомок. Вона казала, що її весь час переслідують нещастя, втім її вважають однією з найвродливіших жінок Голівуду. Космічна самотність мучила її.

Боротьба з депресією

Але не важливо ким є людина, актором театру і кіно, чи студентом, чи професіоналом на високо-конкурентному ринку праці, космічна самотність схильна призводити до одного з чотирьох типів депресії, залежно від темпераменту людини.

Перший тип депресії - це меланхолічний: особа не задовольняється своєю власною продуктивністю через ідеалістичні стандарти, які не є ні реалістичними, ні практичними.

Другий – агресивна депресія, коли людина звинувачує кожного під сонцем (навіть з далекого минулого) і стає жорстокою у своїх емоціях.

Третій тип депресії – пасивний: небажання прокидатися зранку і небажання мати справу з будь-якою проблемою.

Четвертий тип характеризується перепадами настрою: гарний одного дня, поганий тієї ночі, поганий наступного дня і гарний в обід – в залежності від обставин.

То що ж ці люди роблять? Вони приєднуються до стада і вони забувають. Вони починають вживати наркотики, алкоголь і стають задіяними в аморальність. Для багатьох студентів коледж не означає нічого окрім того, що вони навчаються для своїх батьків. Батьки не розуміють їхньої космічної самотності, тому що батьки, так само, мають ту саму проблему на інакшому рівні. Проблема витікає з занепокоєння, яке є невизначеним, і тому батьки самі не знають про існування цієї проблеми. Молоді люди шукають приклад і намагаються отримати допомогу, але як вони її отримають? Батьки не можуть дати їм нічого, окрім тимчасової безпеки, яка не є важливою для реальності.

Коли люди приєднуються до стада, щоб втекти від проблем, в той самий час вони втрачають свою ідентичність і всі можливості до належного потенційного розвитку. Вони можуть бути стимульованими на певний період, але лише для того, щоб виявити для себе те, що прогрес не відбувається. Тисячі людей скоюють самогубства кожного року і набагато більше роблять спроби самогубств – все через цю складну психологічну структуру, яку називають космічною самотністю.

Процес космічної самотності

Що ж відбувається у космічній самотності? Невизначена тривога продукує відділення на певний час – якщо не фізичне відділення, то принаймні ментальне відділення. Це призводить до нормальної людської самотності. Нестримана, вона перетворюється на космічну самотність. Космічна самотність в свою чергу виливається у форму депресії. Це приводить багатьох до менталітету "стада", а потім до втрати індивідуальності з небажанням змагатися і робити як найкраще, але робити просто достатньо для того, щоб існувати.

В певній мірі це характеризує те, що відбулося на хресті Голгофи, коли ми роздумуємо про людей, які були там, які спостерігали, як помирав Ісус.

З точки зору людської поведінки, існує теорія динамізму, яка переймає контроль, коли люди впіймані у цикл космічної самотності та депресії. Негативне мислення спричиняє те, що вони беруть свої енергії – ментальні, фізичні, духовні – і направляють їх на хибні поведінкові шаблони.

Принцип динамізму з точки зору зла - це, простими словами, робота сатанічної системи над суб’єктами, які роблять себе доступними для неї. Програма сатани полягає в тому, щоб втрутитись у життя чоловіків та жінок з ціллю знищити людство. Це робота руйнування від обмовника та наклепника – диявола. Тож ось що відбувається.

Сатана приходить і починає користуватися нещодавніми обставинами у вашому житті або низкою обставин, що ставалися протягом кількох років. Потім минуле починає турбувати вас, спричиняючи незрозуміле занепокоєння і відчуття відділення від інших віруючих. Коли з’являється людська самотність, а за нею і космічна самотність, то наступає одна з форм депресії. Динаміка тієї депресії вивільняє прояв негативної енергії.

На чоловіків, які постійно зриваються на своїх дружинах, впливає динаміка пожадливості. Коли людина починає брати Богом дані енергії і вкладати ті енергії у страх, тоді вона має динаміку страху. Інша людина, залежно від її твердинь у плоті, може використовувати ті енергії для того, щоб гнатися за світським визволенням, ходячи в бари або на танці, або роблячи ще щось, що може запропонувати світ і, особливо, зла частина світової системи. Звісно, це не означає, що все те, що ми називаємо "розвагами", чим людям подобається займатись, є злим. Я маю на увазі принцип, який є правдивим, коли людина женеться за космічною системою. Ті, хто не стримується Богом, благодаттю, вирішеннями від Ісуса Христа, живуть у динаміці гонитви за світом.

З огляду на це, наступною річчю, в яку людина починає входити, є "само-система". Само-система починається тоді, коли людина намагається вберегти саму себе від болю ран та емоційної шкоди з минулого. На жаль, вона також відкидає чесну, об’єктивну правду, яка була призначена для того, щоб звільнити її, якщо вона відчуває небезпеку бути зраненою знов. Це стає системою самозахисту.

Цінність об'єднуючої цілі

У тій сцені на хресті був присутній натовп. Там були фарисеї. Книжники, синедріон, римські солдати, армійські офіцери, жорстокі солдати, які роздягли Ісуса і вбивали цвяхи у Його руки та ноги, навіть натовп, який кричав "Осанна, Син Давидів" у Вербну Неділю: всі вони були там, у натовпі.

Певна кількість з тих п’яти тисяч людей, котрих Ісус нагодував п’ятьма хлібинами і двома рибинами, так само як і чотирьох тисяч, ймовірно були там. Можливо, там були і ті, кого Він зцілив, прокажені, які були очищені. Повії, які були спасенні по благодаті, були там. Неймовірна, різноманітна компанія – святі і грішники – всі були там. Але всі вони спостерігали як Він помирає.

В Євангелії від Івана 1938 Біблія говорить, що Йосип із Аріматеї, "учень Ісуса", був там, але таємно, тому що боявся юдеїв. Він був членом синедріону, і він був там. Але аж доки спис не увійшов у бік Ісуса, він мовчав. Никодим, який прийшов до Ісуса вночі, був там, але мовчав з тієї ж причини. Він боявся переслідувань.

Тож всі ці люди – натовп, що насміхався, і ті, хто боявся, хто не приймав, хто був зламаний – всі вони були там, вони зібралися довкола Голгофи, щоб спостерігати як Він помирає. Ніхто з них не висловився з цього приводу.

Йосип з Аріматеї мав доступ до Понтія Пилата, римського правителя Юдеї, що надав йому дозвіл поховати тіло Христа. Пилат був там, але через політичну вигоду він також умив руки. Він намагався бути прощеним Богом після того, як отримав послання від дружини не засуджувати цього праведного Чоловіка через її сон. Втім, він передав Ісуса розлюченому натовпу і поклав провину за Його смерть на них. Після цього Пилат урочисто омив свої руки в знак невинності, хоча він був повністю винний.

Наслідки космічної самотності

Десятки і сотні людей спостерігали, як Ісус помирає, і сьогодні багато з них знаходяться в пеклі. Ці люди, що зібралися коло хреста, витріщалися на прекрасного Спасителя і дивилися на Його оголене тіло. Багато з них могли бачити кров, коли вона стікала з пораненого тіла вниз до Його ніг. Вони дивилися на Його корону з терену. Вони бачили цвяхи, що були в Його долонях та стопах. Своїми нечестивими поглядами вони розглядали Його дорогоцінне тіло. І ось Він там помирає, стаючи Тим, Хто винний, Хто поніс їхні гріхи і наші – а вони лиш спостерігали, як Він помирає. Але вони ніколи так і не прийняли Його як свого Спасителя.

Боягуз був там. Таємний віруючий був там, мовчки. І, можливо, на невеличкому пагорбі, не так далеко звідти, були Його учні. У відступництві, вони були там, але лише на відстані.

Я думаю про ту сцену і розмірковую над власним життям. Я приймаю до уваги серйозність хреста і згадую чудові гімни про хрест. Я думаю про таких людей як Фанні Кросбі (Fannie Crosby), ту прекрасну жінку, яка була сліпою і казала, що Бог дозволив їй бути сліпою. Її сліпота була чимось, що не є добрим, але Він зробив з того щось добре. Ісус ожив в її серці, коли вона повірила в Нього, і вона написала сотні гімнів. Вона почула Його обіцянки і вшанувала Його. Одним з тих гімнів був "Ісус, тримай мене поряд з хрестом".

Проблема сьогодення у тому, що тисячі віруючих спостерігають за хрестом, і вони є спасенними, але вони не приймають хрест для їхнього особистого ходіння з Богом.

Проблема зла

Сили зла існують у цьому світі. Ролло Мей (Rollo May), передовий американський психолог, говорив про сили зла у нашому суспільстві з психіатричної точки зору. Він стверджує що ті сили беруть те, що є прекрасним і чистим, наприклад людське тіло, щоб продукувати низку чуттєвих образів через динаміку пожадливості та розпусти. Вони беруть образ сили і викривляють його так, щоб він став агресією і жорстокістю через динаміку влади пожадливості. Вони беруть здоровий глузд і додають замішання через ментальні проекції, врешті продукуючи форми психічних захворювань, включаючи шизофренію (роздвоєну особистість), через динаміку невпевненості. Сатана використовує ці принципи, щоб засліпити розуми людей.

Подумайте про молодого чоловіка з Гадаринської землі, що жив один серед могильних печер (Мр.0501-13). Він був голим. Він був жорстоким. І хоча його часто заковували у ланцюги, він легко виривався на свободу через демонічну силу всередині нього.

Коли Ісус звернувся до нечистих духів, що контролювали чоловіка, Він сказав: "Як тебе звати?" Відповідь була: "Легіон мені ймення, багато бо нас". В римській армії "легіон" - це шість тисяч солдат. Але молодий чоловік був звільнений від кожного з тих демонів силою Всемогутнього Бога. Знову ж таки, космічна самотність була подолана.

Проблема слабкості

Подумайте про Авраама, названого батьком нашої віри і другом Бога. Протягом тринадцяти років після того, як він увійшов до Аґар і породив Ізмаїла (дику людину) по плоті, Аврам не мав спілкування з Богом. Після тринадцяти років мовчання він не покаявся і не направився.

Але в 17-му розділі Книги Буття, Бог прийшов до нього і сказав "Аврам, я Ель-Шаддай, Бог Всемогутній. Ходи перед лицем Моїм, і будь непорочний". Господь говорив: "Я Той, Хто сильний, Хто дасть тобі силу і забезпечить тебе, і дасть тобі благодать. Тож встань! Ти жив у поразці тринадцять років. Ти нікчемний. Але Я тут, Ель-Шаддай. Встань і почни ходити. Я все одно збираюся дати тобі ту дитину, яку пообіцяв!"

Господь сказав: "Ти відкинув Мене. Ти не віриш Мені. Ти не послухався Мене. Ти пішов проти Мене. Але ти все ж таки матимеш Ісака. Я дам тобі силу у твоє слабке, ламке, неповноцінне тіло, і Я дам тобі благодать, милість та любов. Я виллю це у твою душу. Піднімись! До речі, твоє нове ім’я - Авраам. Не будь зайнятий власною поразкою. Не будь зайнятий думкою, що обіцяне не може статися, тому що тобі 99 років. Я зроблю диво. Я вчиню диво благодаті з тобою і твоєю дружиною, тож ходи переді Мною, Авраам. Я Ель-Шаддай".

То в чому проблема?

Нам життєво необхідно розуміти, що, як Божі люди, ми не повинні ставити проблеми вище за Божі обіцянки. Мене не має хвилювати, що там у мене за проблема. Ми не приймаємо депресію як спосіб життя, ми не приймаємо тривогу як щось таке, що приголомшує і зводить нанівець нашу поємність до сили, допомоги і живлення від величного Того Хто Є. Ми віримо Богові! Не існує жодної проблеми у цілому світі, яка була б завеликою для величного Того Хто Є, величного Ель-Шаддай.

У 17-му розділі Книги Буття, десять послідовних безумовних "Я зроблю" були дані Авраму величним Тим Хто Є в той момент, коли його ім’я було змінене на Авраам. У 29-му розділі Книги Йова, коли Йов розмірковував про людське добро, Ель-Шаддай прийшов поговорити з ним. Знову і знову Господь говорив йому: "Я всемогутній Бог. Я попіклуюся про тебе". І в цьому полягає благодать: Бог говорить до нас "Я зроблю" не дивлячись на те, що ми багато разів визнаємо "Я не можу".

Негативна динаміка йде геть. Космічна самотність розсіюється. Невизначена тривога з її невизначеними впливами у неузгодженості емоційних структур полегшуються. Людське бажання бути "частиною світового натовпу" (що включає в себе алкоголізм, аморальність і всі речі, що використовуються для тимчасової стимуляції) перемагається в той момент, коли приходить величний Той Хто Є, і люди починають практикувати присутність Бога.

Чоловіки та жінки, з їхньою невпевненістю і емоційним проблемами, тепер стикаються з Божою реальністю. Тепер ми маємо Боже ставлення до кожної деталі життя. Ми маємо Його благодать, Його силу і Його готовність дати нам дещо безумовне – любов, що не дивиться на особу.

Цінність любові, що не дивиться на особу

Ми діємо так багато в особистісній любові, що майже нічого не знаємо про любов, що не дивиться на особу. Дяка Богові, що Божа любов до нас не лише така, що дивиться на особу.

Особистісна любов залежить від того, що люди роблять як особистості. Вона умовна. Безособистісна любов - це Божа любов, котра завжди ллється до людини, незалежно від її особистого відгуку. (Детальніше про безособистісну або суб’єктивну любов Бога прочитайте "Божа любов" пастора Карла Г. Стівенса, Grace Publications, 1998)

І саме тому Бог любив Авраама після тринадцяти років поразки. Божа любов ні в якому разі не залежала від дій Авраама. Він мав любов, що не дивиться на особу, по відношенню до нього.

Саме тому, коли у шлюбах виникають проблеми, і домінують депресія та знеохочення, багато людей поводяться як переможені жертви – тому що вони не розуміють принципу любові, що не дивиться на особу.

Не зрозумійте неправильно: безособистісна любов насправді є дуже особистою в значенні, що вона сповнена ніжної Божої милості по відношенню до кожного з нас; але перед тим, як ми почнемо відгукуватись на Його особистісну, об’єктивну любов, Він створює в нас поємність Своєю безумовною любов’ю, що не дивиться на особу (Ів.0316).

Хрест – наш порятунок від самотності

Ісус Христос чує щиру людину, людину, яка, можливо, не керується чистими мотивами через те, що слабка (що часто трапляється з кожним із нас). Наприклад, коли Ісус спитав учнів чи знають вони Хто Він, Петро сказав: "Ти Христос, Син Бога живого" (Мт.1616). А Ісус відповів: "Не людина це виявила тобі, але Мій Небесний Отець".

Що ж, це було прекрасно. Але потім, в Євангелії від Матвія 1621, Ісус сказав їм: "До речі, Син Людський має іти і постраждати, і бути виданим синедріону, де Він буде розп’ятим, і через три дні Він повстане з мертвих".

І Петро сказав: "Такого тобі хай не буде, ми не хочемо страждаючого Спасителя; ми хочемо Божественного Спасителя. Ми не хочемо Твого хреста; ми хочемо Твого Царства. Я Петро і я докоряю Тобі". Досить цікавий поворот подій.

Ісус сказав: "Відступися від Мене, сатано" і Він сказав це до особи. "Відійди від мене, сатано!"

Ісус був Христом, Сином живого Бога. Хлопець, котрий сказав це, котрий отримав це об’явлення з небес, тому що був спасенним, був також використаний ворогом, щоб докорити Спасителю. Якщо ми не знаємо про роботу сатани, він неодмінно діятиме через наше незнання.

Зневага до хреста

Що сталося на хресті? Люди казали: "Зійди з хреста, і ми повіримо!" Релігійний натовп казав: "Зійди з хреста! Якщо Ти Божий Син, врятуй Себе і врятуй нас". Петро казав: "Ми не хочемо Спасителя, який страждає; ми хочемо Божественного Спасителя".

Сатана казав Ісусові у ті 40 днів спокушування: "Чи бачиш Ти ті камені? Ти ж голодний, чи не так? Не стримуй Свій голод. Перетвори ті камені на хліб. Ти ж людина. Їж!" (Мт.04). "Не йди на хрест. Люди підуть за Тобою, якщо Ти просто стрибнеш з цієї гори. Давай. Ангели попіклуються про Тебе" - сказав батько брехні, коли він перебріхує Писання.

І сатана каже до нас: "Не проповідуй хрест. Не ходи на хрест. Не стримуй свої сексуальні пориви. Не стримуй гнів. Виказуй його! Не стримуй своє бажання напиватись. Пий! Я дам тобі авторитет у своєму царстві без хреста".

З духовної точки зору наші мотиви можуть здаватися добрими, шляхетними і щирими. Але сатана нічого не любить так сильно, як бачити віруючого, який живе, думає, аналізує, служить, відгукується, реагує та ініціює щось без хреста. З духовної точки зору - це зневага до хреста (Флп.0318).

Коли для Ісуса настав час підніматись на схил Голгофи, лише три жінки та Іван були там (Ів.1925-26). Всі учні втекли через страх, коли Ісус був заарештований – навіть Іван, хоча згодом він повернувся. Але Петро і Яків не були поряд з Ісусом на Голгофі. А в Першому посланні Петра 0501, Петро говорить, що він був "свідком Христових страждань". І він безперечно був, але з пристойної відстані. Петро любив Господа, і він нічим не відрізнявся від нас, якби ми були на його місці.

Фамільярність породжує зневагу

Але те, до чого я хочу привернути вашу увагу, це те, як сатана завжди приносить з собою зневагу до хреста – завжди. І коли християни не мають належних цінностей, він може прийти з невизначеною тривогою, яка веде до космічної самотності та емоційних розладів, для того, щоб врешті зруйнувати нас.

Коли ж віруючі мають належні цінності, вони починають мати чесноти: мотивуючу чесноту, оперативну чесноту, функціональну чесноту (2Пт.0105). Чеснота - це набагато більше, ніж ментальна досконалість. Чеснота - це духовна ментальність цілісності правди.

Коли віруючі починають приймати Боже Слово, ми стаємо наповненими мотивуючою чеснотою. Іншими словами мотивація наших думок є досконалою. Ми починаємо приймати Боже слово в наших серцях, і чеснота росте, доки ми не починаємо функціонувати у моральній чесноті від Божого Слова, а не просто від людського добра. І потім ми стаємо здатними відгукуватись у чесноті. Ми здатні молитися у чесноті. Ми здатні пройти через найгірше випробування з тих, в які Бог колись міг би нас завести, і в тому випробуванні ми виявляємо ту чесноту, якою нас наділив Ісус Христос.

Християнину не потрібно функціонувати у невизначеному занепокоєнні, нормальному занепокоєнні чи невротичному занепокоєнні. Людська самотність, космічна самотність, меланхолічна депресія, агресивна депресія, пасивна депресія і перепади настрою маніакальної депресії ніяким чином не панують над ним. Вони не мають влади. Християнин діє через Слово замість того, щоб реагувати в плоті, і Божа благодать покриває його. Величний Той Хто Є існує у його душі, безумовно підтримуючи його Словом правди. Ця людина стає прикладом чесноти. Вона наповнена чеснотами, маючи цілісність і честь.

Але на хресті ані Петро, ані Яків не мали чесноти. Перед обличчям незрівнянного сорому і страждань поряд з Ісусом Христом були лише троє жінок та Іван.

Кожен був здивований тим, що цей Чоловік, Який сказав, що Він Бог, був розіп’ятим у слабкості та соромі. Але натовп мав ослаблені чесноти. Вони не мали мотивуючих чеснот або функціональних чеснот, і вони не мали Слова Життя.

Є багато віруючих, котрі знають, що саме говорить Бог, але діють так, ніби Бога немає, коли їхні емоції починають панувати над їхньою душею. При цьому їм відомо, що сила Святого Духа дає їм Божественний коефіцієнт інтелекту (IQ).

Чи знаєте ви, що якщо людина запам’ятала всі вірші з Біблії, але не була наповненою Святим Духом, то вона не буде мати духовного інтелекту? Ми маємо владу тоді, коли ми діємо у розумі Христа (1Кор.0216). Якщо я знаю правду і засмучую Дух, правда не зробить мене вільним. Ісус сказав: "Слова, що їх Я говорив вам, то дух і життя. А тіло не помагає нічого" (Ів.0663). Навіть якщо ваші слова наповнені віршами з Біблії, це просто набір даних.

Різниця між тими, хто п’є молоко, і тими, хто їсть м’ясо

"І, немов новонароджені немовлята, жадайте щирого духовного молока, щоб ним вирости вам на спасіння." (1Пт.0202)

Молоко не завжди відноситься до новонароджених християн, але у Першому посланні Петра 0202 йдеться саме про них. Але Біблія говорить у Посланні до Євреїв 0511-14, що єврейські християни, коли вже повинні були б навчати інших, самі мали потребу у тому, щоб їх хтось навчав. Вони були такими, "яким потрібне молоко, а не страва тверда" - і кожен, хто вживає молоко, "недосвідчений у слові правди".

Такі християни пропускають повз вуха Завершену роботу. Вони навчалися категоріям доктрини від одного з найкращих вчителів – того, хто знав, що Христос був найвищим, що робота завершена (Євр.1010), і що вони позиційно вдосконалені назавжди (Євр.1014). Він знав це все і він повідомляв це.

Більш того, єврейські християни були звільнені від того, щоб робити жертвоприношення тварин. Вони мали хрест Завершеної роботи у якості жертви однієї-за-все, але що сталося? Це були просто факти. Проблема була не в тому, що вони були новонародженими християнами, яких ніколи не годували твердою їжею. Деяким з них вже було по 28 років у Біблійній доктрині. Але коли прийшли переслідування від юдеїстів, вони зрозуміли, що не мають поємності для твердої їжі. Вони повернулися до приношення тваринних жертв, не дивлячись на те, що вони сповідували, що знають Божого Агнця, Який пролив Свою дорогоцінну кров за їхні гріхи.

Тверда їжа не має відношення до слів, які деякі проповідники проповідують з красномовством, наповнюючи вас таємницями для того, щоб ви вийшли і сказали: "Я ніколи раніше такого не чув. Це феноменально". Це не м’ясо. Це може бути м’ясом для вас, але для когось іншого - це послання – лише набір даних. Слово без Духа.

Тверда їжа це застосування даних. І це все. Можливо у вас проблемний шлюб і ви чуєте Божі думки про нього через проповідника у посланні зі Слова. Коли ця інформація торкається вашого серця і ви йдете додому з дружиною, берете її за руку і говорите: "Сонечко, з цього моменту у тій ділянці, про яку говорив пастор, я змінений", і ваше життя виявляє це, ось це і є тверда їжа.

Єврейські християни отримували дані, але вони їх не застосовували. А дані, що є знанням без твердої їжі, продукують плотськість. Якщо проповідник говорить: "Ми повинні мати тягар, переживання щодо загублених", ми можемо піти до Святого Духа і отримати Божий розум стосовно загублених. Ми отримуємо Божий характер і співчуття щодо загублених. І що стається? Ми починаємо бути обтяженими щодо загублених.

Ми можемо не мати багато даних, але ми чуємо щось і ми це практикуємо. Тож навіть багато відносно молодих віруючих є християнами, які їдять тверду їжу. Дані означають те, що ми знаємо щось, тверда їжа означає, що ми це практикуємо. Це все. Ті, хто їдять тверду їжу, - це ті, "що мають чуття, привчені звичкою розрізняти добо й зло" (Євр.0514). Коли ми використовуємо дані в послуху, ми в кінцевому підсумку опиняємось з твердою їжею. Ми самі більше не є центром. Центром є Христос, і космічна самотність більше не має місця, щоб закріпитися у наших життях.

Божі дари

Кожен віруючий має особливий, Богом даний дар (2Тим.0106), і коли ми використовуємо його, ми служимо Богові. Ті люди коло хреста не використовували своїх дарів. За виключенням тих небагатьох, що лишились з Ісусом, ніхто з учнів не вправлявся у своїх духовних дарах. Їх так захопила космічна самотність, що вони не розпізнали того, для чого взагалі був хрест.

Вони бачили агонію на Його обличчі, коли Він кричав: "Отче, чому Ти покинув Мене?" Вони бачили, як Його емоції проходили через тортури. Вони бачили, як небо стало темним, як вночі, на три години посеред дня, коли Божий Син увійшов у духовну смерть, відділений від Отця. Вони спостерігали, як римські солдати пробили списом Його бік, і кров та вода витекли назовні.

Ті люди жили в усвідомленні свого оточення. Вони жили у самосвідомості переслідувань і посеред того натовпу вони були наповнені космічною самотністю такої сили, що не мали ніяких об’єктивних цінностей. Вони не мали жодної об’єктивної чесноти, щоб відкинути темряву і гнітючу атмосферу.

Ми можемо вистояти завдяки Божому "Я зроблю"

Не має значення, що коїться у наших життях, за цим всім стоїть безумовне "Я зроблю", що походить від Божої благодаті. Ми повинні робити кроки віри. Ми маємо бути відважними у вірі. Ми маємо перевагу, коли ми точні у вірі, практичні у вірі. Тому ми маємо просуватись вперед в благодаті, своєю вірою, знаючи, що ми люблені і що величний Той Хто Є буде стояти за нас – навіть якщо ми Його відкинемо.

Існує прекрасний гімн, який говорить: "Стійте за Ісуса, воїни хреста". Ми мусимо розуміти, що правильні цінності і правильні чесноти від Божого Слова, поєднані з силою Святого Духа, завжди вчитимуть нас тому, як вистояти, бувши воїнами хреста.

У тому, що здавалося кінцем його життя, після тринадцяти років життя у космічній самотності, відділений від спілкування з Богом, Авраам сказав: "Послухай, я жахливо Його підвів. Я був обраним. Тепер я маю позашлюбну дитину, яка бігає довкола як дика людина. Я все зіпсував. Але я чув, як Він сказав це. Він збирається зробити мене батьком багатьох народів. Він все ще збирається поблагословити моє насіння. Він все ще збирається благословити тих, хто благословляє мене, і проклясти тих, хто проклинає мене. Всемогутній Бог збирається зробити це все для мене". Авраам нічогісінько не зробив, щоб довести, що він здатний на щось або вартий чогось. Авраам просто вірив Богові, і це було зараховане йому в праведність (Рим.0405; Бут.1506).

О, якби ж ми тільки могли передавати ту правду. Навіщо бути змученими? Навіщо жити в провині? Навіщо принижувати себе? Навіщо бути відкритими для синдромів емоційних проблем – таємно чи ні? Навіщо витріщатись на хрест і нічого не робити, коли величний Той Хто Є сказав: "Я поблагословлю тебе"? Авраам впав на своє обличчя у поразці відступництва, і величний Той Хто Є сказав: "Я поблагословлю тебе. Підіймися і почни ходити".

Авраам був таким благословенним. Він був змінений щойно змінилося його ім’я. Після того як народилося обіцяне дитя, він міг привести Ісака на жертівник, не сумніваючись у Бозі в будь-якій сфері. Він не мав занепокоєння. Він не був самотнім. Він міг привести свого Ісака на жертівник на горі Морія, піднятись і довіряти Божому Слову, тому що Той Хто Є сказав: "Я дам тобі обіцяне дитя, і Месія буде народжений від його насіння". Це була обіцянка від Бога, тож Авраам знав, що навіть якщо він вб’є Ісака, Бог його оживить.

Не будьте жертвами обставин через зацикленість на собі. Не будьте у полоні наслідків невизначених проблем через незнання. Не поступайтеся відчаю та депресії через самотність. Ходіть! Підніміться і будьте Божим чоловіком! Будьте Божою жінкою! Ходіть перед Богом.

Висновок

Чи Бог колись когось підводив? Відповідь – ні. Чи Він колись полишав віруючого? Це неможливо (Євр.1305). Чи Ісус Христос колись відмовлявся від якоїсь зі Своїх обіцянок? Ні, не відмовлявся. Його обіцянки - це так і амінь (2Кор.0120).

Ходіть перед Богом. Розправте плечі і ходіть! Не живіть у гнітючій приреченості жалю до себе. Якщо ви самотні навіть поряд з Тим, Хто Заспокоює, то, можливо, ви потребуєте того, щоб дозволити Йому оновити Ваші взаємини. В ту мить, коли ви дозволите Йому бути вам рідним, ви не будете самотні. Ви практикуєте присутність Бога і ви довіряєте Богові, коли Він просить вас поступитись вашим Ісаком. Поступіться своїм Ісаком і будьте благословенні. Чим би не був Ісак, поступіться цим.

Петро не хотів поступатись Ісусом через те, що він був емоційно прив’язаним до Нього. Багато людей мають емоційні прив’язаності та називають це любов’ю, або мають сентиментальні взаємини і називають їх духовними. Вони довіряють і залежать від людини або обставин. І коли Бог, як Він завжди робитиме, забирає ту людину або забирає обставини, на які вони спиралася, ці люди входить у космічну самотність. Вони мають підкоритись безумовним "Я зроблю" величного Того Хто Є: "Я ніколи не покину і не відступлюся від тебе. Я піду з тобою до краю світу. Я дам тобі сили. Заспокойся і знай, що Я Бог".

Отче, Ти послужив Своєю любов’ю і благодаттю через це послання. Щойно ми зважаємо на те, що відбулося на хресті, що наші гріхи зробили з Твоїм Сином, ми молимось, щоб ми побачили Твою любов, Твою благодать і Твою милість, і прийняли це послання в своїх серцях. В часи, коли стільки людей поруйновані космічною самотністю, використовуй нас, щоб ми могли нести до них світло Славної Євангелії. Ми просимо це у дорогоцінне ім’я Ісуса Христа. Амінь.

Знайшли друкарську помилку? Виберіть її та натисніть Ctrl + Enter.