Чи образитесь ви, чи станете себе засуджувати, займатись самоаналізом чи відчувати себе невпевнено, якщо я задам питання, які якимось чином можуть стосуватись вас? Ми ніколи не повинні відвертатись від Божого Слова в самозасудженні або самоаналізі, навпаки, ми повинні вчитись досліджувати себе, приймаючи благодать і любов. Пам’ятайте, що ви, читаючи сьогодні християнську літературу, можете відкрити дух Лаодикійської церкви в своєму власному серці. Дух Лаодикійської церкви був духом незалежності, природнього задоволення і прагнення володіти матеріальними речами.
Зміст
Характеристики теплоти
Вік Лаодикійської церкви розгортається прямо перед нашими очима. Лаодикійська церква, що описується в третьому розділі книги Об’явлення, не холодна і не гаряча – вона тепла! Які характеристики теплого служіння? Якщо ви відвідуєте церкву, яка тепла, чи буде вам там затишно? Чи буде вам зручно? Чи буде вам подобатись така церква? Пам’ятайте, що тепла церква не гаряча. Чи буде приємніше для звичайного християнина знаходитись в служінні, де ні холодно, ні гаряче, ніж в служінні, яке гаряче по відношенню до Бога?
Розуміння феномена "теплої церкви" ми знаходимо, вивчаючи таємниці Царства Небесного, що описані в 13-му розділі Євангеліє від Матвія. Царство Небесне складається як і зі справжніх віруючих, так і з тих, які тільки називають себе справжніми віруючими. Вони дотримуються однакових доктрин, але в дійсності вони не спасенні. І протягом всієї історії Церкви ці дві групи змішані в євангельський церквах, сповідуючи одного й того ж Христа.
Притча про пшеницю і кукіль в Євангеліє від Матвія 1324-30 пояснює, що ці дві групи зростають в церкві разом, але їх справжнє обличчя буде відкрито тільки в день жнив. В цьому таємничому Небесному Царстві всі здаються людьми Божого Царства, так як вони мають відношення до Отця. Але справжнє Боже Царство пов’язане з Сином:
"Іншу притчу подав Він їм, кажучи: Царство Небесне подібне до чоловіка, що посіяв був добре насіння на полі своїм. А коли люди спали, прийшов ворог його, і куколю між пшеницю насіяв, та й пішов. А як виросло збіжжя та кинуло колос, тоді показався і кукіль. І прийшли господареві раби, та й кажуть йому: Пане, чи ж не добре насіння ти сіяв на полі своїм? Звідки ж узявся кукіль? А він їм відказав: Чоловік супротивник накоїв оце. А раби відказали йому: Отож, чи не хочеш, щоб пішли ми і його повиполювали? Але він відказав: Ні, щоб, виполюючи той кукіль, ви не вирвали разом із ним і пшеницю. Залишіть, хай разом обоє ростуть аж до жнив; а в жнива накажу я женцям: Зберіть перше кукіль і його пов'яжіть у снопки, щоб їх попалити; пшеницю ж спровадьте до клуні моєї." (Мат.1324-30)
Зовнішня сторона життя як справжніх віруючих, так і неправдивих віруючих, формує в Небесному Царстві Лаодикійську церкву. Теплота є результатом змішання неправдивих віруючих зі справжніми, і мета її полягає в тому, щоб дане служіння не стало гарячим. Однак, в той самий час, теологічне розуміння плюс ядро справжніх віруючих в цьому місцевому зібранні не дозволять служінню стати холодним. Це означає, що деякі люди називають себе слугами Бога, хоча насправді, представляють царство сатани, але при цьому є і справжні представники Божого Царства. Вони сидять на тих же лавах і проповідують те саме. Саме з цієї причини Божий Дух не контролює таку церкву повністю. Святий Дух, можливо, контролює окремих людей, але не саму церкву.
З моменту, коли група справжніх віруючих засновує євангельське служіння, воно повинне функціонувати, отримуючи справжнє життя від Живого Слова, в категоріальних доктринах, що застосовується в житті. Інакше це служіння впаде в сон. Сатана почне сіяти кукіль в цьому зібранні, щоб воно не стало гарячою, ревною церквою. Сатана буде ставити своїх представників на місці дияконів, на місця старійшин, в музичне служіння і так далі, щоб робота робилась не від всього серця. Сатана використовує неспасенних людей в церкві. Вони у його розпорядженні в будь-який час, щоб зупинити пробудження і запобігти всякому просування роботи Бога в цьому зібранні. Кукіль завжди приготований, і сатана пускає його в хід в своїй підступній стратегії проти справжніх віруючих.
Як бачите, стратегія дуже витончена – і це дуже серйозне і важливе питання. Багато людей і церков, включаючи Біллі Гремма та Біблійний Інститут Муді, вірять, що не дивлячись на те, що дух Лаодикійської церкви був присутній в кожному сторіччі, особливо характерна його поява в наш час.
Звісно, сім церков, що відображені в книзі Об’явлення, характеризують весь період Церкви. Наступні вірші описують конкретні характеристики Лаодиційської церкви:
"І до Ангола Церкви в Лаодикії напиши: Оце каже Амінь, Свідок вірний і правдивий, початок Божого творива: Я знаю діла твої, що ти не холодний, ані гарячий. Якби то холодний чи гарячий ти був! А що ти літеплий, і ні гарячий, ані холодний, то виплюну тебе з Своїх уст... Бо ти кажеш: Я багатий, і збагатів, і не потребую нічого. А не знаєш, що ти нужденний, і мізерний, і вбогий, і сліпий, і голий! Раджу тобі купити в Мене золота, в огні перечищеного, щоб збагатитись, і білу одежу, щоб зодягтися, і щоб ганьба наготи твоєї не видна була, а мастю на очі намасти свої очі, щоб бачити. Кого Я люблю, тому докоряю й караю того. Будь же ревний і покайся! Ось Я стою під дверима та стукаю: коли хто почує Мій голос і двері відчинить, Я до нього ввійду, і буду вечеряти з ним, а він зо Мною. Переможцеві сісти Я дам на Моєму престолі зо Мною, як і Я переміг був, і з Отцем Своїм сів на престолі Його. Хто має вухо, хай чує, що Дух промовляє Церквам!" (Об.0314-22)
Більш уважне вивчення п’ятнадцятого і шістнадцятого вірша відкриє "теплий дух" Лаодикійскої церкви: "Я знаю діла твої, що ти не холодний, ані гарячий. Якби то холодний чи гарячий ти був!". "Знаю" (oida) – дієслово в довершеній формі, дійсний час, дійсний спосіб від eido. Довершена форма дійсного часу вказує, в основному, на щось видиме чи сприйняте, на абсолютне, Божественне пізнання. Богу були добре відомі їхні діла.
Вони були ні гарячі, ні холодні. "Гарячий" (гр. zestos) – прийменник в називному відмінку. Кожен з них не мав ревного жару, але й не був холодним (psuchros). "Якби то ти був" (ophelones) – дійсний спосіб, виробляє ствердження про певний факт: "Я бажаю, щоб ви кипіли від жару заради Мене чи ставали холодними до Мене". Положення Лаодикійської церкви було огидним для Бога.
"А що ти літеплий, і ні гарячий, ані холодний" (Об.0316). "Літеплий" (chliaros) – прийменник в називному відмінку. Переважали душі, які в’яло хитались між холодністю і жаром любові. "То виплюну тебе з Своїх уст", слово mello (в нас не перекладене допоміжне слово, говорить про дію в майбутньому) – теперішній час, дійсний спосіб, тобто: "Я безсумнівно виплюну тебе з Своїх уст". "Виплюну тебе" (se emesai) – перший аорист, дійсний спосіб, інфінітив від emeo; стародавнє дієслово "вивернути, відкидати з надзвичайною огидою".
Тенденції в церкві
Чи образитесь ви, чи станете себе засуджувати, займатись самоаналізом чи відчувати себе невпевнено, якщо я задам питання, які якимось чином можуть стосуватись вас? Ми ніколи не повинні відвертатись від Божого Слова в самозасудженні або самоаналізі, навпаки, ми повинні вчитись досліджувати себе, приймаючи благодать і любов. Пам’ятайте, що ви, читаючи сьогодні християнську літературу, можете відкрити дух Лаодикійської церкви в своєму власному серці.
Дух Лаодикійської церкви був духом незалежності, природнього задоволення і прагнення володіти матеріальними речами. Також Лаодикійська церква не розуміла, якою її бачить Бог. Люди не були зовсім холодними, тому вони вважали, що з ними все в порядку, - вони були винні в гріху самовпевненості. Вони не жили у відкритих гріхах. Можливо, вони не пліткували один про одного, але вони ніколи не діяли в заохоченні від Святого Духа і не знаходились під Його контролем. Хоча багато з них мали Духа, вони ніколи не діяли в Ньому.
Чому ж це мучило, виснажувало, лякало і позбавляло здатностей Церкву протягом сторічь? Краще сказати, що ніколи не було і не буде часу в історії Церкви, коли такого роду опис підходив би цілком до стану сьогоднішньої Церкви. Більшість членів церков живуть в комфорті і зручностях, що відповідають запитам західного матеріалізму. В Америці майже кожен може стати членом середнього класу, не маючи чудового інтелекту.
Дух Лаодикії приходить до Церкви кожного разу, коли спасенна людина знаходиться під впливом пересічного проповідника, який занадто наляканий своїм же зібранням, щоб проповідувати проти панівних тенденцій набуття безпеки і комфорту для природи Адама. Пересічний проповідник не наважиться запропонувати віру як вибір, хрест як засіб, обов’язок як наказ, а життя Христа як основу! Якщо він сповідує правду, його церква не зростає в кількості членів. Сьогоднішні проповідники несуть інтелектуальну євангельську проповідь успішності, вони ставлять надмірний наголос на сімейне життя. Але така проповідь не має ні духовного балансу, ні євангельської різкості, ні місіонерів в інших країнах, ні дитячого Біблійного клубу, ні будь-якого благовістя суспільству. Ця відступницька церква не має програми для спасіння душ, вони не ризикують зібрати дітей із різних соціальних та економічних груп у Недільну школу, вони не хочуть знаходитись поряд з людьми, яких ніхто не любить і не хоче. Сьогоднішня пересічна церковна кафедра в своїх проповідях дуже обережна, щоб зберегти повагу суспільства, шануючи те, що вважається загальноприйнятим. Така церква базується на Лаодикійських передумовах. Особливо відмітьте, що саме так діє тілесна церква!
Ті, хто насмілився ризикнути вийти з цього Лаодикійського табору, були викинуті з деномінацій, втратили страховку і безпеку, зіштовхнулись з відкиданням, постраждали від втрати репутації та стали зневажені багатьма з цього табору. Тому я хочу задати дуже серйозні питання, які зможуть відкрити стан серця кожного читача. Що ви думаєте про дитячий Біблійний клуб в суботу вранці? Чи планували ви за останні два місяці прийняти в ньому участь? Більшість з вас відповість, що і не думали про це. В нашій церкві ми шануємо священство кожного віруючого: все, що ви робите, ви робите перед Господом. Але зараз я хочу привести деякі думки, які ми пізніше побачимо в певній перспективі.
Чи замислювались ви, чому у вас не з’явилось бажання прийняти участь в дитячому Біблійному клубі за останні два місяці? Можливо, ви думали, що інші займуться ним. Можливо, субота – це єдиний вільний день для вас самих. Але клуб займає тільки дві, або найбільше три години. Він не займе у вас цілий день. Дозвольте мені зробити інше припущення. Можливо, Святий Дух не діє в вашому серці гарячою, жагучою ревністю за Богом. Чи ображає вас таке припущення?
Який же Біблійний висновок? Я вірю, що кожен, хто підходить під вищеописані категорії, "теплий" в своєму ставленні до спасіння душ. Однак, коли лікар говорить: "За останній рік у вас був внутрішній крововилив. У вас серйозний випадок", - це також не збудовує людей. Це не підбадьорює пацієнта, але дає йому можливість почати лікування і бути зціленим, якщо зцілення в плані Бога. Майте на увазі, що я звертаюсь до здорових і живих людей, які можуть зараз змінити свій стан, перш ніж наступить покарання.
Можливо, будуть наведені виправдання і розумні доводи у відповідь на подібний виклик. Наприклад: "Є інші способи служити Богові". Такий аргумент просто не духовний! Ці слова походять скоріш від самозахисту, чим з любові. Це – реакція, а не відгук. Ми тілесні, а не духовні всілякий раз, коли виправдовуємо свої звички замість того, щоб віддати їх на хрест.
А ви теплі в цій сфері свого життя? Я не кажу, що вам потрібно приймати участь в кожному служінні. Але я хочу спитати: Святий Дух, Який описується як дух Права та Очищення (Іс.0404), чи підштовхує Він вас (так як Він наповнює кожну частину нашої істоти) йти в ім’я Бога? Я не кажу про діла. Я кажу про вашу здатність бути зайнятими Ісусом Христом. Чи переповнюється ваша чаша Його нествореним життям, виливаючись на бідних дітей в нещасних домівках? Я думаю, що більшість людей, включаючи робітників церкви, ніколи навіть не планували йти, тому що вони "переросли" євангелізацію. Вони "переросли" духовність. Я не знаю, хто ходить і хто не ходить на благовістя, - і вдячний Богові за це – і не хочу знати, але у мене є звістка, щоб проповідувати. Ці люди теплі. Багато з вас не йдуть, тому що ви теплі!
Мотивація – Божественна любов
Що спонукає нас служити Богові? По-перше, ми наповнені Духом (Еф.0518), і Він вкладає завзяття в наші серця, що мотивовані любов’ю. Ви йдете не тому, що пастор проповідує вам робити так. Ви йдете, тому що в вас діє Живий Бог! Ви йдете не тому, що хочете, щоб вас хтось помітив. Ви йдете тому, що ви хочете рятувати загинуле!
Давайте залишимо дитячий Біблійний клуб і перейдемо до чогось іншого. В нашій церкві є 24-годинний молитовний ланцюжок. Але молитва не робить вас духовними. Молитва просто відкриває, духовні ви, чи ні. Я не знаю жодної наповненої Духом людини, яка б не молилась. Молитва не робить її духовною, але допомагає пізнати Бога і любити інших, якщо вона молиться в благодаті, а не заради програми діл.
Коли в останній раз ви внесли себе в цей список тільки тому, що ви любите молитись? Хіба ж Боже Слово наказує, щоб віруючий молився безперестанку в своєму мисленому відношенні? Молитва не робить людину духовною, але чітко показує її ставлення до Бога і бажання молитись.
"Треба молитись завжди і не занепадати духом." (Лк.1801)
"Ні про що не турбуйтесь, а в усьому нехай виявляються Богові ваші бажання молитвою й проханням з подякою." (Флп.0406)
"Безперестанку моліться." (1Сол.0517)
"Також я, не дай мені, Боже, грішити проти Господа, щоб перестав я молитися за вас!" (1Сам.1223)
Чи думаєте ви, що нездатність молитись є показником нашої теплоти? Я скажу, що це саме так. Без найменшого коливання чи страху, я скажу: "Дійсно, це так!". Якщо ваші чоловік чи дружина не хочуть з вами молитись, то вони самі вибирають жити за тілом. Якщо у вас є діти, і ви не можете піти на молитву, моліться вдома. Що ж відбувається, коли у вас немає бажання молитись, але ви цінуєте той факт, що хтось інший молиться? Це один з симптомів, що відображає, що ви ні холодний, ні гарячий. Це певний дух Лаодикії.
Можу я задати ще одне питання? Коли в останній раз ви були один на один з Богом, і Святий Дух зійшов на вас, і ви стали плакати за загубленими? Чи ставалось з вами, що ви плакали, відчуваючи, що весь світ біля ваших ніг, зовсім не думаючи про своє особисте життя, але були цілком поглинуті Христом? Чи усвідомлювали ви реальність того, що мільйони і мільйони людей стоять на порозі вічності та підуть в пекло – горіти у вогнищі зовнішньої пітьми?
Якщо Боже Слово правдиве (а Воно правдиве), тоді прийде час, коли християнин з палаючим за Богом серцем буде плакати. Сльози не є ознакою духовності, але вони говорять про те, що ви спілкувались зі сльозами і співчуттям вічності, так, що аж болить душа, і палко бажаючи, щоб душі були народжені згори.
Чи емоційність спонукала Павла молитись безперестанку зі сльозами три роки день і ніч (Дії 2031)? Чи емоційність спонукала Єремію журитись?
"Ой, коли б голова моя стала водою, а око моє за джерело сльози, то я плакав би вдень і вночі над побитими доньки народу мого!" (Єр.0822)
Чи змусила емоційність Ісуса плакати біля могили Лазаря і оплакувати місто Єрусалим в Євангеліє від Матвія 2337 і від Луки 1941-42? Чи плакав Ісус через Свою емоційність чи через зажурене Божественною любов’ю серце? То були святі сльози, сльози любові та співчуття. То були сльози, що проливали милість на людей, що знаходяться в путах гріха. О, як Він хотів, щоб вони були спасенні і викуплені від болю розлучень, від сексуального безладдя, від куріння, пияцтва, наркотиків, несумісності та обману! Віруючі, які плачуть сьогодні, не хочуть, щоб люди страждали у вічності через неминучі наслідки неправильно прийнятих рішень по відношенню до Бога.
Коли останній раз ви плакали через загублені душі? Наші молитви завжди орієнтовані на Божу благодать, тому не вважайте це легалізмом; однак, декілька раз на рік, нам необхідно падати на коліна до підніжок хреста. Нам не потрібно засуджувати себе і придумувати вибачення. Нам треба сказати: "Господи, Твоя любов знайшла мене голим, потребуючим банкрутом. Я не збираюсь засуджувати себе, тому що я живий, здоровий і можу почути цю проповідь. Але я хочу бути чесним. Я повинен отримати необхідну силу милості. Я повинен прийняти прощення і продовжувати жити, не змушуючи себе, не в намаганнях чи ділах, але з радістю і задоволенням служіння Тобі, тому що тепер Твій тягар наповнює мене. Твоя сила зі мною, коли я йду до Тебе. Я не можу бути співчутливим за своєю силою волі. Я виконаю це через Твою силу, і Ти посилиш мою волю".
Можливо, пройшло багато часу з тих пір, як ви плакали за загубленими. Можливо, ви були зайняті соціальними іграми взаємин чи своєю власною концепцією християнства для того, щоб зберегти деякі сфери свого життя. Якщо так, то це можливий індикатор теплоти. І, якщо це так, чи не веде нас Боже довготерпіння і Його доброта до покаяння? Замість того, щоб боятись страшного покарання з небес, ми приймаємо Його милосердя, яке не закінчилось (Пл.Єр.0322). Але краще б мені дорікали і попереджували у проповіді, ніж лежати на лікарняному ліжку і тільки чути, але не мати можливості говорити. Я не хотів би почути від лікаря: "Я не знаю, чи буде він жити", - особливо, якщо я в глибині душі давно знав, що це покарання від Господа. Чи пояснюєте ви відсутність сліз тим, що ви за характером "не емоційні"? Але ми не говоримо про емоційність. Це – Божественне співчуття!
Минулого вечора я прийшов додому, сів в крісло, виключив світло і став думати про свого зятя, який тільки но повернувся з Африки. Я не був у Африці, але уявив собі, що я народився в Африці. Я уявив глибокі політичні зміни у багатьох сферах життя і відчайдушне бажання свободи. Я уявив країни, де бідні не мають достатньо їжі і жодних можливостей для найменшої частки тимчасового щастя. Я уявив страждання від хвороб, пут гріха і рабство демонам. Я уявив країну в пітьмі.
Можливо, це і є картина покарання через неправильні рішення в минулому. Я знаю, що ми є "власністю власних рішень", як Стенлі Джонс сказав про кожну людину, церкву, суспільство і народ. Я подумав: "А що, якби я народився там, в одному з цих найжахливіших місць?".
Потім я подумав про Індію, де проповідує Євангеліє наша команда місіонерів. Я думав про Ямайку, Гаїті, Сальвадор. Я думав про потреби окремих людей, зовсім загублених. Потім я подумав: "Але ж я спасений по благодаті і не заслужив цього. Бог дав мені народитись в цій країні, де зберігається свобода. Бог дав мені можливість встати вранці, добре поснідати, пристойно вдягтись, вийти на свіже повітря і безперешкодно зустрічатись з людьми". Я порівняв образ життя, а потім подумав про людей, у яких є проблеми вдома і які постійно скаржаться. Вони не мають жодного поняття про той біль, який терплять численні люди. Ми можемо буквально зробити для себе ложе з болю через неправильну життєву позицію, негативних рішень і нестачі послуху Христу. Без засудження і самоаналізу, моє серце кричало: "Я теплий! Я всього лише теплий!". Я не сказав це через невпевненість. Я сказав це в результаті благодаті, як той, хто отримав милість і безцінну любов. Я сказав це як людина, яку Бог вкоренив в Завершеній роботі Ісуса Христа, чия віра повністю поміщена в Христа, а не в самого себе.
В нашій "теплоті" ми раціоналізуємо свій непослух, використовуючи духовні перефразування і розумну вигадану риторику. Ми навіть можемо говорити про страждання, але не мати його. Ми можемо говорити про любов і не любити інших. Ми можемо цінувати благодать, і не давати її. Ми можемо говорити про благовістя, і не благовістити. Ми можемо усвідомлювати вічну цінність душі і дозволяти душам йти до пекла, залишаючись в своєму комфортабельному будинку в Америці. Можливо, кафедра занадто м’яка. Можливо, пастор наляканий своїми парафіянами. Можливо, ми пом’якшуємо попередження і викриття Господа, так як зручне християнство не має здатності вмістити їх. Мати переконання незручно. Можливо, нас звинуватили в легалізмі і ми перестали проповідувати переконання? Можливо, ми так закутані в благодать, що не насмілюємось діяти в ній? Можливо, ми так осіли в любові, що ніколи не проповідуємо вчиняти відповідно до неї? Можливо, ми так задоволенні благословіннями, що відпочиваємо в них, забуваючи про жертву благословіння Того, Хто віддав Себе, щоб ми могли прийняти саме Його життя? Це звинувачення проти вас і проти мене. Божа правда звинувачує кожну сферу нашого життя, в якій переважає теплота. Це не звинувачувальний акт проти всієї людини, але скоріше, проти тих сфер її життя, в яких вона тепла.
О, Боже, допоможи нам ходити в світлі без засудження. Допоможи нам відгукуватись на благодать позитивно, без самоаналізу. Допоможи нам досліджувати себе, але не здаватись через те, що ми побачимо.
Дослідження самого себе може вберегти від суду і покарання, оскільки, досліджуючи себе, ми можемо відновитись і знову мати правильні взаємини з Богом. Ми можемо відновитись без покарання, тому що Бог буде розбиратись з цими сферами нашого життя, якщо ми сповідаємо їх і розкаємось перед Ним. Таким чином, якщо ми слухаємо уважно проповідь, вона дає нам засоби запобігти покаранню.
Давайте подумаємо про пророка Ісаю. Це був патріот, сповнений завзяття. І хоча він був сповнений патріотизму, що саме по собі похвально, він був тілесним. Він був праведником, але не проповідував чистими устами. Через п’ятдесят два роки цар Ізраїлю помер, і Ісая побачив Ісуса Христа, що сидів на високому та піднесеному престолі, а кінці одежі Його переповнювали храм. Він побачив ангелів і почув, як вони кликали один до одного:
"Свят, свят, свят Господь Саваот, уся земля повна слави Його!" (Іс.0603)
Вони співали і літали, і їхні обличчя були закриті крилами. Ісая сказав:
"Горе мені, бо я занапащений! Бо я чоловік нечистоустий, і сиджу посеред народу нечистоустого, а очі мої бачили Царя, Господа Саваота!" (Іс.0605)
Потім підлетів ангел, взяв з жертівника вугіль і дотокрнувся до його уст. Що ж зробив Ісая? Він сповідав свою теплоту, яка перетворилась в рак його серця. Діти Божі були заражені цією хворобою теплоти. Вони були Божими вибраними, але вони не були більше Божими люблячими людьми. Ісая стояв перед Всемогутнім Царем, Який сидів на престолі високому і піднесеному. Він стояв перед прославленим Христом, Який звершив діло відкуплення. Ісаю змінило це видіння – звістка про Завершену Роботу благодаті Христа. Як тільки Ісая визнав, що він "загинув" без Божої досконалої праведності, ангел взяв вугіль з жертовника і приклав його до губ.
Бог дуже лагідний, і ми знаходимось в тому самому Дусі. Нехай нас ніколи не знають, як тих, хто складає звіти про чужі діла або про їхню відсутність. В нашому служінні ви ніколи не будете відомі завдяки тим ділам, які ви робите чи не робите. Ми просто проголошуємо звістку, даємо вам можливість почути правду і відгукнутись на неї. В той момент, коли ви почуєте правду, у вас є привілей скоритись через любов, чи не скоритись через теплоту. Таким чином, теплі християни стануть більш холодними зі своєї власної волі, оскільки вони почують звістку, але не звернуть на неї увагу. Я сподіваюсь, ви розумієте цей принцип.
Ісая сказав: "Що Ти доручаєш мені?". І Бог звелів йому йти в міста і проповідувати, "аж доки міста спустіють без мешканця, і доми без людей". Це було перше завдання для Ісаї. Якби Бог попросив про те саме сучасного пастора, то можна уявити наступний сценарій:
Пастор: "Ти хочеш сказати, що я не буду популярним проповідником?"
Бог: "Так."
Пастор: "Ти маєш на увазі, що більшість не буде поважати мене?"
Бог: "Так."
Пастор: "Що будуть думати про мене інші релігійні керівники?"
Бог: "Вони взагалі не будуть думати про тебе."
Пастор: "Як це вплине на мої емоції?"
Бог: "Не знаю"
Пастор: "Який сенс йти, якщо всі підуть з міста?"
Бог: "Тому, що таке Моє доручення."
Пастор: "Але в Америці ми робимо це не так."
Бог: "Але Ми робимо це так."
Пастор: "Добре, чи можу я проповідувати так, щоб люди не йшли з міста?"
Бог: "Ні. Проповідуй правду. Це змусить їх піти з міста."
Пастор: "Ти хочеш сказати, що всі жителі покинуть місто, але я все одно повинен іти?"
Бог: "Так, ти все одно мусиш іти і проповідувати."
Пастор "Я повинен іти і проповідувати, і всі покинуть місто? Ти впевнений?"
Бог: "Так, абсолютно. Вони стануть відповідальні перед правдою, після того як ти сповістиш їм Євангеліє. Благовістя не зробить їх християнами, але воно дасть їм можливість дізнатись правду про Христа. Але, оскільки ти трохи розчарований, Я хочу втішити тебе тим, що десять відсотків повернуться назад."
Пастор: "Правда?!"
Бог: "Так!"
Пастор: "Цього достатньо."
Служіння, доручене нам Богом, завжди приносить прибуток. Не важливо, яке воно, це – Боже діло. Можливо, всі покинуть місто, але ви будете мати шалений успіх, тому що вам призначено було робити так. Багато людей вважають, що їх служіння оцінюється методом порівняння з іншими. Але це один з найбільш руйнуючих, поганих і тілесних методів визначення успіху. Пастор, в якого маленька церква, може приносити так само багато плодів, як і пастор, що має церкву чисельністю двадцять тисяч людей. Успіх – це розуміти Божу волю і виконувати її, не дивлячись на наслідки!
Але що б ви сказали, якби Бог почав з вами таку бесіду?
Бог: "Я хочу щоб ти поїхав в Росію і проповідував там. Я буду захищати тебе. Але ти будь мудрим, їдь і проповідуй. Так, вони посадять тебе у в’язницю на п'ятнадцять років."
Відповідь: "Гаразд, але що ж доброго а тому, що я опинюсь у в’язниці?"
Бог: "Я не скажу тобі."
Відповідь: "Добре, але ж в якому році мене посадять до в’язниці?"
Бог: "Я не скажу тобі."
Відповідь: "А мене дійсно посадять до в’язниці?"
Бог: "Так."
Відповідь: "Якщо я правильно зрозумів, п'ятнадцять років свого життя я проведу у в’язниці?"
Бог: "Так."
Відповідь: "Це Твоя досконала воля?"
Бог: "Так."
Відповідь: "А як на рахунок пастора, у якого в церкві тисячі людей?"
Бог: "І що?"
Відповідь: "Добре, а чому у нього є тисячі людей, а я потраплю у в’язницю?"
Бог: "Тому, що це Моя досконала воля на твоє життя. Чи згодний ти прийняти Моє доручення?"
Як раз про це Бог попросив Ісаю. Йому було сказано проповідувати до тих пір, поки всі не підуть з міста. Для Ісаї це було першим Божим дорученням і першим пасторським служінням з тих пір, як він по-справжньому був навернений.
О, як ми оцінюємо провали та успіх! Ми такі горді, ми такі матеріальні в своїх оцінках! Ми не можемо усвідомити, як людина, що висіла на хресті між двома розбійниками, з цвяхами в руках і ногах, оточена натовпом, що насміхається, може мати повний успіх у вчиненні волі Свого Отця! Нам потрібно пам’ятати, що і Апостол Павло, і учні, були вбиті заради Божої волі та історії успіху!
Я молюсь, щоб Бог допоміг нам відкинути американізм як стандарт провалу чи успіху у християнстві! Звісно, історія Америки – це історія багатьох великих людей, які зазнали падіння, але відмовились здатись. Вони пережили "період темряви", але, в кінці кінців, досягли успіху. Вони перемогли! Подумайте про Америку в цьому ключі, але не оцінюйте її християнство по зовнішньому успіху. Пам’ятайте, що ми постійно віддаємось на смерть. Успіх – це віддаватись на смерть, щоб радіти Його життю, що проявляється в нас!
"Ми завсіди носимо в тілі мертвість Ісусову, щоб з'явилося в нашому тілі й життя Ісусове. Бо завсіди нас, що живемо, віддають на смерть за Ісуса, щоб з'явилось Ісусове в нашому смертельному тілі." (2Кор.0410-11)
Чи показав вам Святий Дух сфери теплоти в вашому житті? Чи ви стали настільки ж теплі в них, що не дивлячись на проповідь з кафедри, ви залишаєтесь неслухняні? Якщо так, то ваше серце прогресивно ожорсточується в цій сфері життя, і в майбутньому ви не будете розігрівати дар віри, який може звільнити вас через хрест. Чого вам буде коштувати вогонь у вашому серці за Богом? Якщо це буде коштувати вам занадто багато, не ризикуйте; це завадить вашому комфорту. Так що відпочивайте і дозвольте іншим зробити все. Вони прекрасно справляються, і їх, здається, доволі багато, так що залишимо їм їхнє діло.
Одна з найтрагічніших подій, яку я колись бачив в нашому служінні, пов’язана з жінкою, серце якої горіло для Бога, але вона вийшла заміж не за ту людину. Він ходив на благовістя, тому що вона була там. Але як тільки він одружився на ній, він одразу ж перестав благовістити, і вона разом з ним. Вона прийняла його точку зору на Велике доручення, яке стало нулем. Кожна жінка повинна прийняти рішення виконувати волю Бога – подобається це її чоловіку чи ні. Вона не буде триматись за руку свого дорогенького чоловіка на суді Віма! Вона буде стояти перед обличчям Того, Який прикликав її і доручив їй іти. Вибір неправильного чоловіка чи дружини, у яких Христос не стоїть на першому місці у всіх ситуаціях, викликає пасивність до Великого доручення. Пізніше це призводить до байдужості у ставленні до великої заповіді любити один одного, як Христос полюбив нас, тому що одна дія непослуху призведе до серії таких дій. З’являються нові сфери теплоти, потім людина цілком холоне і ожорсточується. З часом ця щаслива пара з нашого прикладу придбала будинок, завела дітей, і вони постановили два рази на місяць відвідувати церкву, говорячи: "Не погано було б приходити частіше". Нажаль, в більшості випадків, до цього моменту ситуація стає незворотною.
Є ще одна сфера теплоти – теплота у ставленні до місцевого зібрання, де б воно не знаходилось і хто б там не був: "Не кидаймо збору свого" (Євр.1025), відповідно, зібрань у церкві, з людьми!
Очевидність цього принципу ми бачимо в книзі Дій 0114, 0241-46, і 0431-33. Заклик до церкви збиратись разом не означає тільки лише слухати Слово, але також дисципліновано і смиренно приймати його разом з Тілом Христа. Ісус Христос має Тіло, і Його члени не існують окремо від Його голови! Якщо Бог закликав мене стати частиною місцевої церкви, то інші члени повинні мати можливість бачити мене, говорити зі мною, любити мене, молитись і ділитись Словом. Після воскресіння Ісус сказав Своїм учням: "Доторкніться до Мене і роздивіться, що я – не Дух. Доторкніться Мене". Всякий, хто відділяється і відходить від видимого Христа, представленого місцевою церквою, є теплим. Бог говорить, що якщо це буде продовжуватись, то Він виплюне їх зі Своїх уст (Об.0316). Доктор Вернон Мак Гі, добре відомий і шанований вчитель Біблії, вважає, що слова "виплюну тебе з уст Своїх" говорять про гріх до фізичної смерті.
Чи читали ви колись Писання з думками: "Бог, не погрожуй мені!"? Але Бог попереджає нас, а не погрожує. Завжди знаходяться люди, які сприймають слова переконання як погрозу, тому що духовне покарання загрожує їхній теплоті. Бог має намір погрожувати теплоті духовним покаранням після того, як була дана благодать.
Я зустрічав людей в служінні, які говорили кілька років тому, що вони хочу побути наодинці з Богом, вивчати Біблію, молитись і не бути активними. Це було п’ять років тому, але вони як і раніше ховаються, уникаючи хреста, і живуть поза реальністю Євангеліє від Матвія 0404! Вони планували призупинити свою діяльність на місяць, але пройшло вже п’ять років. Вони не знають свого серця. Звісно ж, добре вивчати Слово, втишитись і мати свою "суботу" з Богом, щоб пізнавати Його і бути веденим Духом. Я не проти цього. Коли ми усамітнюємось на якийсь період, ми, як і раніше, слухаємось кожного Божого Слова і маємо намір скоро повернутись до нашого поклику. Ісус говорить до Лаодикійської церкви:
"Ось Я стою під дверима та стукаю." (Об.0320)
І сьогодні Він стукає в двері вашого серця з тією самою Звісткою. Якщо ви спасенні, Він вже живе в вас, але у вас все ще є сфери теплоти, куди ви не дозволяєте Йому ввійти. Він не контролює ці сфери життя. Добровільно, в смиренності, чи відкриєте ви для Нього двері серця, чи дозволите Йому увійти туди, де ви теплі? Зробіть це в лагідності та правді, і Він ввійде і буде вечеряти з вами. Він не буде засуджувати або карати. Він не прийде відшльопати вас. Слово докоряє, благодать відповідає, любов мотивує і віра діє! Христос Сам прийде і буде вечеряти з вами. А це означає, що ви і Бог будете спілкуватись в правді стосовно Його планів для вашого життя, а Святий Дух відкриє цей досконалий план для вас. Він буде допомагати засвоювати Писання. Якщо ви станете переможцем через послух, Він вшанує вас правом сидіти разом з Ним на престолі милості.
"Хто має вухо, хай чує, що Дух промовляє церквам." (Об.0322)
Це очевидно, що церква є місцевим зібранням. Подумайте про реальність Його обітниці:
"Переможцеві сісти Я дам на Моєму престолі зі Мною." (Об.0321)
Коли ми виявляємо в собі теплоту, давайте просто визнаємо це, приймемо заохочення і зробимо крок віри у послусі. Давайте в своєму серці приймемо рішення відправитись у пригоду послуху через милість, зростати в благодаті, спілкуватись в любові і являти Христа через наше ототожнення з Ним на хресті!