У нашому суспільстві, що стрімко рухається вперед, люди хочуть негайного вирішення своїх проблем. Те ж саме спостерігається у деяких віруючих в Ісуса Христа. Вони хочуть бачити порятунок і зцілення - одразу! Вони не бачать миттєвих відповідей на молитви і розчаровуються, втрачають надію. Ісаї 4031 прекрасно демонструє все те, чого може досягти віруючий, якщо він просто навчиться покладатись на Бога.
Зміст
- Надіятись - означає очікувати
- Сховайся, перш ніж показатися
- Надія наставляє
- Піднімуть крила, як орли
- Чотири сили
- Хвилююче сподівання
- Заплата надії
Ми хочемо, щоб в нашому житті завжди щось відбувалося. "Я хочу, щоб завтра хто-небудь був спасенний, я не хочу чекати наступного тижня". "Я хочу, щоб хтось зцілився, але не хочу чекати цього цілий місяць". Коли нам щось пообіцяли, ми хочемо отримати це негайно.
Навіть віруючим таке мислення приносить розчарування, занепокоєння і заклопотаність. Занепокоєння стається від настрою, який приходить, коли Божа благодать перестає бути орієнтиром для віруючого. Таке можна зустріти у деяких віруючих, що не прийняли обітниць з книги Ісаї:
"А ті, хто надію складає на Господа, силу відновлять, крила підіймуть, немов ті орли, будуть бігати і не потомляться, будуть ходити і не помучаться!" (Іс.4031)
Християнин, що не пересвідчив дію закону віри, живе під законом страху, який описаний в книзі Йова 0325-26. Коли в моєму житті править закон віри, то я впевнений в тому, що буде так, як написано. Будь-яка сфера життя, в якій не діє віра в Біблію і довіра до Ісуса Христа, буде перебувати під страхом.
Безліч віруючих сьогодні живуть під законом страху через нерозуміння його значення і навіть не усвідомлюють цього. При цьому вони не завжди відчувають страх. Але якщо людина не довіриться Христу повністю, тоді занепокоєння і його наслідки приведуть в дію закон страху в її серці. Страх змушує людину сприймати правду розумом, а не приймати її повністю. Людина, що боїться, може слухати проповіді, але не здатна застосовувати Боже Слово на практиці.
Безліч християн не живуть в явному грісі, але перебувають під законом страху. Вони вірять, що Христос - їх Спаситель, але не довіряють Його вченню безумовно, не живуть "кожним словом, що походить із уст Божих" (Мт.0404). Нам важливо зрозуміти, що кожна мить нашого життя виражає те, кому ми довіряємо, і обставини життя розкривають наші критерії - засновані вони на Голгофському Хресті чи орієнтовані на нас самих.
Заклопотаність, розчарування, критичне ставлення, негативні реакції свідчать про душу, яка орієнтується тільки на себе. В будь-якій ситуації наша поведінка буде покладатись або на розум Господній (1Кор.0216), або на розум Адама, старої людини. Бог дозволяє віруючим перебувати в ситуаціях, які спонукають їх покладатися на Нього. Він хоче навчити нас жити Його думками незалежно від обставин.
Псалміст кликав: "Озвися до мене" (Пс.6916). Але Бог не завжди відповідає швидко. Тоді наше життя звелося б до простої формули, життя і словниковий запас складалися б з одних і тих же понять, і ми ніколи б не пересвідчили життя вірою (Рим.0117).
Надіятись - означає очікувати
Надія на Бога характеризується кількома рисами. Надіятися – це очікувати допомоги від Бога. І тут не мається на увазі бездіяльність. Уявіть собі, що фермер каже: "Цієї весни я не збираюся обробляти землю. Я просто буду надіятися на Господа і подивлюся, що станеться". Він нічого не посадить і скаже: "Я збираюся надіятися на Бога, що колосся зійдуть". Коли ж прийде час врожаю, він вийде в поле, а там не буде нічого. Чому? Він не посіяв, а тому й не пожне (2Кор.0906). Він надіявся, але не розраховував.
Надія на Бога включає в себе довіру та віру в Його Слово незалежно від наслідків. Християнин, який терпляче чекає і сподівається, розкриває свою віру в характер Бога. Коли ми надіємось, ми замінюємо наш розум на Його думки. Ми оновлюємося і зміцняємося. Коли ми надіємось, ми стаємо більш освіченими, більш сміливими в вірі, незважаючи на свої людські слабкості.
Боже Слово обіцяє нам винагороду за очікування. У книзі Дій 0104 Ісус сказав Своїм учням, щоб не відходили з Єрусалиму і "чекали обітниці Отчої". Вони так і зробили, і в Діях 0204 отримали винагороду - сповнились Духом Святим.
Псалом 9101 говорить: "Хто живе під покровом Всевишнього, хто в тіні Всемогутнього мешкає…". В тіні мешкає – це чекати, перебувати в сподіванні.
"Коли ж у Мені перебувати ви будете, а слова Мої позостануться в вас, то просіть, чого хочете, і станеться вам!" (Ів.1507)
В Приповістях 1620 сказано: "Хто ж надію складає на Господа буде блаженний".
Мойсей і народ Ізраїлю прийшли до Червоного моря, і Бог сказав їм: "Стійте і побачите спасіння Господа" (Вих.1413). Мойсей сподівався на Бога, очікував з довірою, і Бог розділив води, щоб вивести народ Ізраїлю з Єгипту.
Сховайся, перш ніж показатися
"Іди звідси, й обернешся собі на схід, і сховаєшся при потоці Керіті, що навпроти Йордану." (1Цар.1703)
Багато віруючих показуються, перш ніж сховатись. Іншими словами, вони випробовують Божу справу, ще не встановивши особисті взаємини з Ним.
"Ілля був людина, подібна до нас пристрастями." (Як.0517)
У нього були такі ж проблеми, які є і в нас сьогодні. У першій книзі Царів 1703 Ілля сховався від пристрастей. Він проводив час, сподіваючись на Бога. Потім Бог велів йому показатися (1Цар.1801). Далі Ілля зійшов на гору Кармел, і Бог могутньо його використовував, щоб засоромити 450 пророків Ваала. Господній вогонь зійшов на жертву Іллі, і Бог був прославлений.
Це була чудова перемога! Однак в 19-му розділі першої книги Царів Ілля отримав звістку про те, що Єзавель переслідує його. На цей раз замість того, щоб покладатись на Бога, він пішов під ялівцевий кущ і жадав собі смерті (1Цар.1904). Якби він сподівався на Бога, то "ішов би і не втомився", але він не зміг.
Скільки християн не надіялись на Господа в своєму шлюбі? Скільки християнок не сподівались, що Бог дасть їм відповідного чоловіка? Вони не надіялися і тепер не можуть "бігати і не потомитися" в своєму шлюбі, не можуть "ходити і не помучитися". Будьте твердими у своїх переконаннях, постійно надійтеся на Господа, щоб прийняти, коли прийде час для вашого шлюбу. Дозвольте Йому визначати час виконання рішення!
Надія наставляє
"Привчай юнака до дороги його, і він, як постаріється, не уступиться з неї." (Пр.2206)
Ми Божі діти, і Він відповідає за наше виховання. Він мусив виховати запального, емоційного Петра, і з нами Він повинен зробити те ж саме. Надія на Бога вчить нас довіряти Йому безумовно, цілком, без будь якого занепокоєння і розчарування. Сподіваючись, ми "силу відновимо" (Іс.4031). Це означає, що Бог позбавить нас довіри до старого і дасть нам нове джерело енергії. Він переведе наші сили з одного стану в інший.
Бог усуває втомлений розум Адама. Він знищує негативний настрій старої людини. Немічний дух плоті заміняється надією по мірі того, як Бог відновлює нас словом життя (Флп.0216) і благодаті (Дії2032). І врешті-решт ми стаємо зміцненими, оновленими та оживленими життям згори.
Чи часто ви відчуваєте, що життя набридло вам? Зазвичай дітям нудно чекати. Показуєтеся ви, ще не сховавшись? Чи відповідаєте, не подумавши? Говорите, не вірячи в свої слова? Дієте поза благодаттю? Чи оцінюєте, не розібравшись?
Бог наділяє нас надією і це не втомлює нас. Він бажає оновити наші сили, щоб ми могли говорити, думати, діяти і терпіти. Слово "сила" (давньоєврейською - kovach) означає не тільки емоційну, але і фізичну силу. І за допомогою доктрин Бог наділяє тих, хто "сподівається", особливою енергією Своєї присутності.
Піднімуть крила, як орли
Орел з книги Ісаї 4031 є важливим прикладом для нас. "Крила підіймуть, немов ті орли" означає, що християнин, який сподівається на Бога, підніметься, знайде переваги.
Орел влаштовує собі гніздо в недоступних місцях. Він мешкає на скелі (Йов3928). У Приповістях 3019 сказано, що "дорога орлина в повітрі". Він літає без зусиль. Він парить, не витрачаючи жодної енергії. Орел - єдиний птах, який може дивитися прямо на сонце без шкоди для очей.
Цей образ символізує наступне: Бог бажає, щоб ми надіялися в недоступних місцях, щоб ми сховалися разом з Ним далеко від світу. Тоді Він дасть нам можливість "підняти крила". Ми будемо легко парити над найбільш складними випробуваннями і труднощами. Ми станемо християнами, які спочивають у вірі, яким не треба проклинати когось в розумі та емоціях. Такі віруючі можуть прямо дивитися на Сина Божого і жити в чистій вірі, високо парити і летіти подалі від системи цього світу з його дрібницями. Християнин може відчувати таке оновлення, наповнюючись категоріями доктрин, приймаючи рішення по Божій благодаті і насолоджуючись благодаттю, яка міститься в Його Слові.
В Євангелії від Матвія говориться, що Ісус зійшов на гору і молився у самотньому місці. Сам Син пішов, щоб надіятися і чекати від Бога-Отця. Ісус казав, що Його слова - від Отця (Ів.1708). Ісус, будучи людиною, віддалявся в тихе місце, щоб там надіятися на Бога, приймати думки Отця і оновлюватися. В Євангелії від Марка 0135 говориться, що Ісус вставав задовго до світанку, щоб зустрітися з Отцем.
Павло провів три роки в Аравії. Три роки він "не радився зараз із тілом та кров'ю" (Гал.0115-18). Чому? Тому що йому потрібно було навчитися сподіватися на Бога. Якщо ми дійсно хочемо жити повним життям, тоді Бог повинен навчити нас надіятися на Нього.
Чотири сили
Згідно з книгою Ісаї 4031 існують чотири сили, які отримує віруючий, якщо він надіється на Бога. Він отримує внутрішню силу за допомогою Божого процесу оновлення. Його здатність "бігати і не потомлюватися" має відношення до зовнішньої сили. Він підніме "крила, немов той орел". А те, що він може "ходити і не помучиться" означає, що тепер він має прогресуючу силу. Християнин може зростати в цих силах, просто сподіваючись на Бога. Жоден з тих, хто вчиться надіятися на Бога, не відчує порожнечі, тому що сподіваючись він наповнюється спілкуванням з Богом.
Неважливо, який гріх ви зробили в минулому. Неважливо, наскільки винним ви себе вважаєте - ви можете надіятися на Бога і прийняти внутрішню, зовнішню, вищу і прогресуючу сили. Хто на Бога не надіється, не отримає всього цього. Вони стануть слабкими, вони будуть спідкатися. Часом вони будуть протистояти оточуючим їх людям і навіть нападати на них, тому що вони так і не пізнали секрет надії.
Хвилююче сподівання
Найглибше хвилювання, пересвідчене за багато років пасторства, я відчуваю, коли читаю Божі обітниці і дійсно вірю в них. Я бачив так багато подій, що відбулися з причини того, що моя надія на Бога лежала на Його обітниці, яка дана в книзі Ісаї 4031.
Неможливо залишитися байдужим, якщо роками молишся за втрачену душу і нарешті бачиш, як вона приймає Христа; якщо молишся за зцілення тіла і бачиш його зціленим. Бачити молодих людей, які вирушають за кордон в якості місіонерів, - це хвилююче видовище. Ми молилися Богу, щоб послати людей до загублених душ в країнах третього світу. Богу потрібні люди, які надіються на Нього, отримали Його бачення "знайти та спасти, що загинуло" (Лк.1910).
Я пам'ятаю одну жінку з мого першого служіння. Їй був дев'яносто один рік, вона не вставала з лікарняного ліжка. Вона розповідала людям, що немічна і більше ніколи не зможе ходити. Але вона говорила: "Я щаслива від того, що пізнала Бога, лежачи в цьому ліжку". Щовечора медсестри збиралися біля її ліжка, і вона читала їм з Писання. Вона казала: "Слово Боже не тільки зберігає мені життя, але дає мені бадьорість і здоровий глузд". У цієї жінки було затвердіння артерій. Але вона набагато пережила середню тривалість життя. Вона повинна була б втратити пам'ять, але Слово втрутилося в її фізіологію. Вона не втратила пам'ять, не змарніла. Чому? Вона сподівалася на Бога. Вона сховалася в категоріях Його доктрин, і Слово оживило її (Пс.119154).
Заплата надії
"Надійся на Господа, будь сильний, і хай буде міцне твоє серце, і надійся на Господа!" (Пс.2714)
"Надійся" (давньоєврейською - gavach) - в оригіналі це дієслово стоїть у множині наказового способу, що означає інтенсивне повторення. Ми повинні терпляче сподіватися з постійною інтенсивністю очікування. В оригіналі староєврейською слово "будь сильний" звучить як haia hazaku. Ці слова означають "бути сильним, укріпленим і безстрашним" в своїй впевненості в конкретних обітницях Бога. Коли ми сподіваємося, чекаючи і спочиваючи в обітницях Його вчення, ми отримуємо особливу мужність і особливу силу.
"Зміцнюється" - amats - означає "живий розум". Ісус Навин каже про такий стан: "Тільки будь дуже сильний та відважний" (І.Н.0107). Передумовою виконання Божих обітниць є наше розуміння. Бог зміцнить нас, щоб ми не вагалися в своїх емоціях. І Він зробить це, якщо ми будемо просто надіятися.
"Тож не відкидайте відваги своєї, бо має велику нагороду вона. Бо вам терпеливість потрібна, щоб Божу волю вчинити й прийняти обітницю." (Євр.1035-36)
Приходячи до Бога, не залишайте свою сміливість і щирість. Коли приходите до Ісуса, будьте відкритими, будьте чесними. За таким сподіванням на Нього слідує велика винагорода, що полягає в тому, що Бог дає нам благодать у відповідь на нашу надію на Нього. А по благодаті християнин отримує можливість спілкування з Богом, незважаючи на обставини. Бог бажає, щоб ми навчилися надіятися і випробовували Його благодать незалежно від будь яких обставин.
Сподіваючись, ми отримуємо нагороду у вигляді довготерпіння. Кожному з нас необхідно пройти "пустелю", щоб розвинути в собі Боже терпіння. Саррі та Аврааму довелося багато років чекати Ісаака. Бог змусив Мойсея чекати в пустелі сорок років до того, як не наказав йому вивести Ізраїль з полону.
Часто батьки змушені чекати, поки їх діти стануть такими, якими вони хотіли б їх бачити. Іноді чоловік і дружина повинні довго чекати і молитися, перш ніж виповниться те, чого вони чекають один від одного. Поки вони чекають і надіються, Бог змінює їх на Свій образ. Він розвиває Божественне терпіння - плід Святого Духа, вирощений на хресті.
Багато віруючих не готові йти в світ, тому що їм не вдалося зрозуміти цей Божественний принцип - принцип надії на Бога. Вони не знають, що саме завдяки цьому благодать і віра потрапляють в тихі, відокремлені куточки нашого серця.
Надія на Бога не означає пасивність для віруючого, але скоріше, саме в цей час віруючому дається нагода наблизитися до Бога через Слово. Укорінюючись в правді, християнин вчиться жити без занепокоєння і, по Божій благодаті, розвивати в собі сили і терпіння, щоб наполегливо досягати і надіятися на обіцяне. Ця книга пояснює, як надіятися на Бога, і показує, як віруючий може розвивати терпіння в очікуванні здійснення Божих обітниць.