Не тривожтесь ні про що. Карл Генрі Стівенс

Атмосфера в сатанинській світовій системі організована так, щоб створювати збентеження і розчарування у нашому житті. Останнє, чого хоче сатана, так це, щоб будь-який християнин пересвідчував радість і мир, тому він наполегливо працює, проектуючи ідею, що все виходить з-під контролю.

Зміст

  1. Вкрадена радість
  2. Радійте за власним вибором
  3. Використовуйте роздумування по максимуму
  4. Висновок

Жоден християнин свідомо не живе у невірі. Ми говоримо, що довіряємо Богові, і думаємо, що це дійсно так. Однак, коли ми дозволяємо занепокоєнню та неспокою панувати, ми виявляємо брак довіри до Бога та Його Слова.

Цей буклет містить прості істини, які, коли застосовані, змусять нас жити постійно як переможці. Ми служимо Богові, Який керує всесвітом. З нашою впевненістю в Нього деталі життя не тягтимуть нас донизу. Натомість ми розвинемо розум, який зосереджений на небесних речах.

Вкрадена радість

Здається, церква у Филипах була однією з улюблених церков апостола Павла. У всіх його посланнях є глибоке почуття прихильності. Але в листі до филип’ян Павло висловлює бажання спілкуватися з ними - більше того, що згадується в інших. Пишучи до филип’ян, Павло не згадує про себе із звичним титулом "апостол", як це було в листах до солунян та до Филимона. Він представляється просто як Павло, виявляючи більш високий рівень дружби та близькості.

Місто Филипи вперше згадується в Книзі Дій 1612. У 42-му році до нашої ери Филипи були римською колонією. Павло зазнав у цьому місті багато випробувань (1Сол.0202). Проте, після своєї третьої місійної подорожі, Павло на деякий час оселився у Филипах, щоб служити віруючим.

Кожен розділ Послання до Филип'ян містить певну тему. Перший розділ говорить про Христа як про життя віруючого. У другому розділі йдеться про Христа як розум віруючого. У третьому розділі описується Христос як винагорода віруючого. І четвертий розділ має справу з Христом як радістю віруючого.

Як і у кожній церкві, серед тих, хто в тілі у Филипах, існували певні слабкості. Павла особливо хвилювала група, яка боролася із занепокоєнням.

Інструмент сатани

Занепокоєння - це проблема, яку пересвідчують багато віруючих. Більшість із нас в той чи інший час пересвідчували його. Занепокоєння - це болючий або тривожний неспокій розуму, зазвичай через майбутню подію. Це переживання, яке тривожить розум і тримає його в стані занепокоєння. Дуже часто занепокоєння є проявом страху, який випливає з того, що ми не контролюємо невідоме. Це відчуття відсутності контролю впливає на наші емоції. Пов’язуючи себе зі страхом, занепокоєння може паралізувати нашу здатність вірити та насолоджуватися християнським життям. Коротше кажучи, занепокоєння - це протилежність відпочинку віри.

Сатана постійно приходить як злодій, намагаючись вкрасти мир і радість у віруючого. Занепокоєння - один із трюків, якими він викрадає нашу радість (Ів.1010). Диявол насаджує твердиню (наприклад, страх) у несвідомому розумі (2Кор.1004-05). Тоді занепокоєння розвивається і зазвичай призводить до стресу, коли людина не усвідомлює, що характерною ознакою проблеми є невіра.

Поза контролем

Жоден справжній християнин свідомо не живе у невірі. Але ми часто робимо вибори, які виявляють, у що ми насправді віримо: що Бог не може попіклуватися про те, що нам невідомо. Ми не контролюємо щось, і це породжує почуття занепокоєння.

Іноді ми відчайдушно реагуємо і намагаємось повернути собі контроль, намагаючись діяти як Бог, але людськими рішеннями та плотськими міркуваннями. І все ж, ми виявляємо, що ми не контролюємо ситуацію, і це неспокійне почуття не зникає.

Безліч батьків живуть у страху, що характеризується неспокоєм, перед майбутнім своїх дітей - особливо підлітків. Батьки не можуть контролювати поведінку дитини або її духовні рішення. Тому, коли дитина відхиляється у ділянки невідомості та невизначеності, щось у серці батьків стає неспокійним.

Ці неспокійні почуття сприяють втомі та збуджують неспокій, в якому переважає страх. Страх породжує почуття невпевненості. Можливо, є бажання довіряти Богові, але емоціям дуже важко відгукнутись підтвердженням на цю віру. У той час як розум зробить усе можливе, щоб використати знання Бога для визволення, емоції борються з цим знанням. Часто результатом є те, що батьки в цій ситуації надмірно реагують на своїх дітей і намагаються їх контролювати. Пізнання Бога, однак, має стати мудрістю та життям, інакше віруючий продовжуватиме бути занепокоєним.

Радійте за власним вибором

"Радійте в Господі завсіди, і знову кажу: радійте! Ваша лагідність хай буде відома всім людям. Господь близько! Ні про що не турбуйтесь, а в усьому нехай виявляються Богові ваші бажання молитвою й проханням з подякою. І мир Божий, що вищий від усякого розуму, хай береже серця ваші та ваші думки у Христі Ісусі." (Флп.0404-07)

Клінічні дані показують, що занепокоєння відіграє важливу роль у багатьох дивних захворюваннях. Це хвороби, які починаються в психіці, речі зовні турбують людей зсередини. Обставини поєднані з приголомшливим почуттям відчаю, що викликає тертя в нашому житті.

Все, що рухається, створює тертя - стан, який може бути дуже продуктивним для християн. Люди, які йдуть вперед з Богом, відчуватимуть тертя, коли стикатимуться з перешкодами. Відповідно до Книги Приповістей 2717, "Як гострить залізо залізо, так гострить людина лице свого друга". Бог видасть нас людям, які будуть дратувати нас, налаштовуючи нас, в той час як ми ставатимемо більш схожими на Нього. Тертя не обов’язково є поганим. Це залежить тільки від того, як віруючий ставиться до цього.

Перед обличчям перешкод, кинутих на неї сатаною, людина, яка відчуває, що у неї немає контролю, є людиною, яка не довіряє Божій компетентності. Бог більш ніж компетентний, якщо ми дозволимо Йому бути неперевершеним і контролювати всі наші занепокоєння та страхи. Він говорить нам, як діяти; Він направить наші стежки! (Пр.0305-06).

Просте благання: вибір радіти

Дуже важливо, щоб ми не дозволяли своїм проблемам вкорінюватися у занепокоєнні. Якщо ми це дозволимо, ми завжди будемо думати про проблему. Ми завжди будемо волати; слухаючи з кафедри проповідь за проповіддю, але відчуваючи, що вони не приносять нам користі. Ми можемо відчувати, ніби Бог не має відповіді на нашу ситуацію.

Нам потрібно зробити вибір радіти. Занепокоєння забирає нашу радість. Занепокоєння краде віру. Занепокоєння краде прославління та подяку. Вибір, який ми повинні зробити, - це ні про що не тривожитися і повідомляти про свої прохання Богові, вірячи, що Він відповість і забезпечить нас.

Звучить дуже просто, чи не так? Цей простий вибір усуває негативні коливання, негативну енергію та сигнали стресу, які намагаються нас збентежити. Наша віра в Бога розпорошує суб’єктивних ворогів, посланих сатаною, який є злодієм.

Сила подяки

У наших молитвах і благаннях ми можемо почати чути те, що Бог говорить через Святого Духа: "Я буду твоїм життям. Я буду твоєю радістю. Не турбуйся ні про що. Якою не була б потреба, молися. Попроси у Мене того, що потребуєш, - і роби це з подякою" (див. Флп.0406-07)

Відношення подяки виявляє, що ми довіряємо Богові. Але коли ми живемо в занепокоєнні через речі, які викликають у нас негативність, яка паралізує та висмоктує енергію, ми виявляємо, що не віримо Богові за перемогу. Ми віддаляємось і починаємо переривати спілкування з Ним. Коли тиск зростає, наше занепокоєння виявляє, що ми відмовились вибирати Божественні позитиви як вібрації в електричній системі нашої нервової системи та душі.

Ми всі проходимо через труднощі. Тим не менш, хоча ми не насолоджуємось цими часами, ми не мусимо жити в негативних наслідках. Нам потрібно молитися один за одного і шанувати один одного за царським законом любові. Ми можемо допомогти один одному пройти через різні речі та подолати занепокоєння.

Використовуйте роздумування по максимуму

"Я все можу в Тім, Хто мене підкріпляє, в Ісусі Христі. Тож ви добре зробили, що участь узяли в моїм горі. І знаєте й ви, филип'яни, що на початку благовістя, коли я з Македонії вийшов, не прилучилась була жодна Церква до справи давання й приймання для мене, самі тільки ви, що і раз, і вдруге мені на потреби мої посилали й до Солуня. Кажу це не тому, щоб шукав я давання, я шукаю плоду, що примножується на річ вашу. Та все я одержав, і маю достаток. Маю повно, прийнявши від Епафродита, що ви послали, як пахощі запашні, жертву приємну, Богові вгодну. А мій Бог нехай виповнить вашу всяку потребу за Своїм багатством у Славі, у Христі Ісусі. А Богові й нашому Отцеві слава на віки віків. Амінь." (Флп.0413-20)

Роздумування над природою та обітницями Бога - одна з найгарніших речей, які ми можемо зробити як віруючі. Побожне роздумування - це повторення та міркування над Писанням у тиші спілкування з Духом. Воно розкриває мовчазне підкорення Тому, Хто обіцяє. Роздумування допомагає мені усвідомити свою справжню потребу у Божому забезпеченні та віднести свої щоденні потреби до Бога, Який задовольнить їх усі. Роздумування також допомагає мені брати участь у задоволенні потреб інших, коли я вирішую жити в тихому стані підкорення, у смиренні, до Божої любові до них.

Коли я практикую роздумування над Божим Словом, Його обітниці починають протидіяти занепокоєнню, стресу та неспокою. Невирішені питання страху отримують відповідь. Роздумування виступає проти всього цього завдяки гостроті Божого Слова.

"Бо Боже Слово живе та діяльне, гостріше від усякого меча обосічного, проходить воно аж до поділу душі й духа, суглобів та мозків, і спосібне судити думки та наміри серця." (Євр.0412)

Важливо не те, що я можу зробити. А те, що зробив Христос. Не те, що я можу сказати, а те, що сказав Христос. Тривалий стрес і неспокій отримують відповідь через те, що Боже Слово є живим та діяльним. Ось так я виходжу з тих самодеструктивних шаблонів. Коли я починаю вірити в Божественну адекватність Бога і починаю думати про те, що є правдивим, любим і гідним хвали (Флп.0408): саме це має значення.

Вірні спогади

"Благодать вам і мир від Бога, Отця нашого, і Господа Ісуса Христа! Дякую Богові своєму при кожній згадці про вас, і завжди в усякій молитві своїй за всіх вас чиню я молитву з радощами, за участь вашу в Євангелії від першого дня аж дотепер. Я певний того, що той, хто в вас розпочав добре діло, виконає його аж до дня Христа Ісуса. Бо то справедливо мені думати це про всіх вас, бо я маю вас у серці, а ви всі в кайданах моїх, і в обороні, і в утвердженні Євангелії спільники мої в благодаті." (Флп.0102-07)

Це досить велика річ, коли я можу сказати вам, а ви мені: "Я дякую Богові за кожну згадку про тебе". Це те, що я називаю проривом любові та довіри Завершеної роботи. Це вираження спільності в церкві. У цьому уривку це вираз прихильності Павла до людей у Филипах.

Павло думав про хороші речі, які він пам’ятав про тих, хто був у Филипах. Його міркування були солодкими. Він дійшов до того місця, де міг дякувати Богові за кожнісіньку річ, що відбувалася в цій церкві. У цей дивний час критицизму в Америці важко було б сказати про будь-яку церкву: "Я дякую Богові за кожну згадку про вас". Натомість: "Ну, я бачив деякі речі, які мені подобаються, і деякі речі, які мені не подобаються. Я пам’ятаю деякі хороші часи, тому постараюся зупинитися на цих хороших речах…" Це зовсім не побожна система мислення.

Павло сказав: "Я дякую Богові за кожну згадку про вас". Чому? Павло роздумував над Божим Словом і був звільнений від своїх занепокоєнь і страхів. Неспокій та невпевненість були подолані натхненням віри в Бога любові, Бога, Який піклується, Бога, Який усе це зробить, коли ми дозволимо Йому бути Богом у нашому житті.

Висновок

Занепокоєння - це почуття тривоги та збудження, викликане страхом, що все виходить з під нашого контролю. Коли ми опинилися в ситуації і не знаємо, що станеться, ми почуваємось розчарованими. Коли людина не контролює своє життя, вона може любити Бога, але не довіряє Богові.

Ненавмисно багато з нас пробують грати в Бога, намагаючись вирішити власні проблеми в енергії плоті, і опиняємось в розчаруванні, в хмарах занепокоєння. Нам не потрібно там залишатися. Нам просто потрібно навчитися робити вибір - радіти і думати про те, що ми маємо у Христі.

Коли ви починаєте відчувати занепокоєння, роздумуйте про такі істини: Бог завжди приглядає за нами (Пс.3416). Він завжди чує наші молитви (1Пт.0312). Він говорить до нас через Своє дорогоцінне Слово (Вт.3303). Він підтримує нас своїми міцними руками (Ів.1028-29). Він провадить нас Своїм Святим Духом (Рим.0814).

Пам’ятайте про ці речі, і ви не тільки переможете того, хто хоче вкрасти вашу радість, але й переповнитеся невимовною, сповненою слави радістю (1Пт.0108).

Знайшли друкарську помилку? Виберіть її та натисніть Ctrl + Enter.