Більшість ситуацій, через які ми проходимо, та порад, які ми отримуємо, пов’язані з виборами, які ми робимо день за днем і мить за миттю. Ті проблеми, що підштовхують людей до негативних духовних циклів та внутрішніх змов, пов’язані з тим, що Бог ставить перед нами правду; і ми маємо зробити вибір (навіть якщо він є несвідомим): за правду чи проти правди.
Зміст
- Крихкість відчуттів
- Секрет любові
- Любов лежить на основі Ісуса Христа
- Слухайтесь Бога, навіть якщо відчуваєте, що не хочете цього
- Висновок
Так багато людських реакцій є несвідомими або недобровільними. Наприклад, дихання: ми не думаємо про це, ми просто це робимо. Це функція автономної нервової системи, і без цієї функції ми б не могли вижити. Однак більшість того, що ми робимо, це результат свідомого, добровільного прийняття рішень. Ми кожного ранку обираємо відкрити очі, піднятись, поставити наші ноги на підлогу. І хоча в цьому наче не задіюється багато мислення, та з того моменту, як ми прокидаємось, ми робимо тисячі виборів перед тим, як дійсно почати робочий день.
Правильним рішенням, які стають автоматичними, зазвичай передують постійні свідомі рішення. Такі рішення як от прокидатися кожного ранку, не варто будувати на тому, що "відчувається" як правильне, але відповідно до того, що дійсно є правильним. Коли Бог створив людину, Він спроектував нас такими, що мають здорові емоції. Він дав нам здоровий глузд і здатність думати ясно, навіть у напружених ситуаціях. Бог не давав нам "духа страху, але сили, і любові і здорового розуму" (2Тим.0107).
Для тих, хто має "здоровий розум", наповнення Святим Духом це просто питання вибору – рішення шанувати Бога. У нас самих ми не маємо нічого, що дає нам здатність отримати це чудове забезпечення. Але як діти, котрі були викуплені кров’ю Христа, ми знаємо любов Христа, яка перевищує знання, і ми можемо бути "наповнені всякою повнотою Божою" (Еф.0319). У цьому буклеті ми побачимо, що ця наповненість дає нам здатність любити інших любов’ю, яка йде за межі відчуттів – любов’ю Голгофи.
Крихкість почуттів
"А якщо зле в очах ваших служити Господеві, виберіть собі сьогодні, кому будете служити, чи богам, яким служили ваші батьки, що по тому боці Річки, та чи богам аморейським, що ви сидите в їхньому краї. А я та дім мій будемо служити Господеві." (І.Н.2415)
Це вимагало здорового глузду, обрати встати сьогодні зранку; для більшості з нас це не було дуже тяжко. Так само здоровий глузд підказує духовному християнину слухатись Бога у різних сферах – наприклад, піти здобувати душі, навіть якщо зовсім немає бажання це робити.
Те, що наша любов не базується на відчуттях, це духовний здоровий глузд. Втім, у деяких людей виникають труднощі, коли ми говоримо про те, що таке справжня любов, що таке справжнє прощення, і про те, як важливо приймати свідомі рішення стосовно цих речей.
Те, що ми маємо любов, не завжди відображається на нашому досвіді та нашому самовираженні. Я був у лікарнях з чоловіками, які протягом всього життя були найкращими чоловіками своїм дружинам. Але коли вони страждали від жахливих хвороб, я чув як вони проклинали своїх дружин. Ніколи не чув щоб вони проклинали своїх дорогоцінних дружин перед тим як вони захворіли, проте на смертному одрі вони почали обзивати їх як тільки могли. Відчуття замішання, страху, стресу диктувало їм, що говорити. Втім кожен з них любив свою половинку всім своїм серцем.
Любов може відчуватись у багатьох випадках, але любов не може залежати від відчуттів. Молодим людям так тяжко зрозуміти, що ці відчуття, або їхня відсутність, не виявляють, люблять вони чи ні. Ми можемо мати дивовижні відчуття і прив’язаності стосовно когось, кого ми любимо. Серед друзів ми можемо мати добрі відчуття і спільні інтереси. Втім багато людей рідко висловлюють почуття любові до тих пір, доки їх не розлучать, чи доки хтось з них не захворіє. Якщо щось погане трапляється у взаєминах, ви можете висловлювати негативні почуття, також ваші почуття можуть бути зранені, це може трапитись, навіть якщо присутня справжня любов. Але Боже серце справиться з цим, якщо Його любов керує.
Як почувався Ісус?
Ісус був у Гефсиманському саду і кров проступала крізь Його пори, коли Він був в агонії, один у молитві. Висячи на хресті, Господь Ісус був оголений, натовп, що спостерігав за цим, насміхався з Нього і зневажав Його. Його обличчя деформувалося, а на тілі були шрами від бичування. Ви думаєте, Він відчував любов до тих людей? Ні, не відчував. Ви думаєте, Він відчував любов до когось в той момент? Ні, не відчував. Ви думаєте, Він відчував любов по відношенню до Бога Отця? Ні, Він не відчував любові до Бога Отця. Чи Він любив Отця? Так.
Я боюся за тих, хто має лише чудові почуття у своїх любовних справах. Я не заперечую того, що відчуття задіяні в тому. Звісно ж задіяні. Але почуття перемінюються залежно від обставин. Однак справжня любов це факт. Це Божа природа – це те, Ким є Бог.
Коли Ісус сказав: "Отче, відпусти (пробач) їм, бо не знають, що чинять вони" (Лк.2334), Він не казав це тому, що відчував любов до тих людей, за яких помирав; Він помер за людей, тому що любив їх. Нам так тяжко осягнути це: Він помер за людей, тому що любив їх, а не тому, що мав до них почуття.
Декілька років тому я знав двох людей, котрі шалено "кохали" одне одного. Після того як вони одружилися, вона злягла з невиліковним артритом. Вона була дуже гарною жінкою, але впродовж року після того як її вразила та хвороба, її чоловік, котрий був так шалено закоханий в її фігуру та красу, розлучився з нею. Хвороба вразила її у 26 років, і перед тим як їй виповнилося 29, вона померла.
Коли він вперше зустрів її, він сказав: "Ця дівчина це найпрекрасніше, що коли-небудь народжувалось". Її краса і те, як вона відгукувалась на нього, створило почуття, які він назвав "любов’ю". Але коли їй довелося перебувати в інвалідному візку і вона набрала зайвої ваги через цей стан, ті почуття зникли. Її хвороба виявила той факт, що він не любив її.
Почуття не визначають любов
Хоча любов може бути виражена у почуттях, любов – це не про почуття. Почуття не визначають любові; почуття визначають спільні інтереси.
В Біблії немає місць, де Бог згадує почуття у відношенні до любові. Він плакав над загубленими душами, тому що любив їх в той час, як вони все ще були загубленими (Лк.1941; Ів.1133,38). Втім, в тих людях не було нічого, що могло б поєднатися з Його почуттями. Люди рідко відгукувались на Його любов і часто жорстоко реагували на неї. Так, Ісус плакав, але не тому що щось відбувалось в моделях взаємного відгуку через Його почуття. А через те, що Він любив загублених і знав, що вони йшли до пекла.
Через те, що Бог є любов, Богові не доводиться обирати любити. Бог має обирати чи спілкуватись з нами через Його любов; Він обирає як відповісти, якщо я люблю Його; І Він обирає як реагувати на мої молитви. Але Бог є любов, і Йому не доводиться обирати любити.
Секрет любові
Життєво необхідно розуміти, що помазання розбиває ярмо рабства у взаєминах, і саме так ми отримуємо звільнення. Я не кажу зараз про те, щоб мати досвід, я кажу про те, щоб приймати.
Від підошви нашої ноги і до маківки нашої голови (і це включає в себе розум) в нас немає цілого місця (Іс.0106). Це думка, яка впокорює. Це означає, що ми маємо бути наповнені Духом кожного дня. Ми маємо обрати бути наповненими Богом кожного дня – з Божим баченням, Божим відношенням, Божою силою – тому що в нас немає жодного цілого місця.
Зараз наша стара гріховна природа не є чимось кращою ніж та, що була в нас у день нашого народження. Прийшло спасіння і відкупило нас, і тепер ми шануємо Творця і нашого Відкупителя. Але нам треба мати на меті бути наповненими Святим Духом.
Коли я не виспався, а попереду мене щільний робочий графік, я прокидаюся зранку і не завжди "відчуваю", що люблю Бога, і не відчуваю, що не люблю Бога. Все ж, я люблю Його. Тож я повністю прокидаюся, приймаю душ, стаю на коліна і кажу: "Боже я маю на меті бути наповненим Твоїм Духом сьогодні". Я маю на меті у своєму серці благословляти людей, приймати і шанувати їх, і не важливо, хто вони і де вони, не важливо, котра зараз година. Я цілеспрямовано вирішую любити свою дружину, роблячи маленькі речі просто, щоб благословити її. Я кажу Богові: "Я знаю, що відповідь на цей день це те, що Ти наповниш мене Твоїм Святим Духом прямо зараз, перед тим як я вийду з цієї кімнати".
Коли я наповнений Святим Духом, мені не потрібно свідомо обирати любити, тому що Святий Дух виливає Божу любов у моє серце (Рим.0505). Потім Святий Дух бере ту любов і виявляє її крізь мене. Псалом 4605 описує річку, чиї "потоки веселять місто Боже". Та річка це любов. І коли ми обираємо поставити Бога на перше місце, Він є в центрі, і ми не захитаємось (Пс.4606).
Оберіть долати самосвідомість
Ми повинні обирати бути наповненими Святим Духом. Бог є любов; Його Дух є любов. Тож, коли ми наповнені Духом, не дивлячись на те, що нам постійно доводиться робити свідомий вибір, щоб зробити це, ми любимо. Якщо ми лишаємось наповнені Духом, ми любимо. Це і є секрет любові. Це секрет того, як любити Бога, секрет того, як любити самого себе, і секрет того, як любити одне одного у Тілі Христовому.
Ми дійсно маємо обирати бути наповненими Духом, і ми дійсно маємо молитись для того, щоб виразити ту любов через Божу природу. Але Дух це любов, і Бог це любов. Таким чином любові не доводиться обирати виражати саму себе, тому що вона вже є любов’ю.
Так багато проблем між чоловіками та їхніми дружинами виникає тому, що хтось з них був обманутий біля дерева пізнання щодо самопізнання та емоційної доброти. У практичному застосуванні дерево пізнання добра і зла це свідомість. До того як Адам з Євою з’їли з того дерева, людина не мала свідомості. Та щойно вони скуштували його плід (Бут.0306), свідомість почала функціонувати. Перед тим, Адам був лише Богосвідомим. Тепер він був самосвідомим, що протистоїть Богосвідомості. Самосвідомість робить так, що ми усвідомлюємо власну наготу, те чого нам бракує, і це стає причиною того, що ми шукаємо покриття з фігового листя. Але природнє покриття не є адекватним.
Тепер через Адама ми маємо знання про самих себе і наші потреби. Наше знання може продукувати гарні відчуття, якщо ми обираємо задовольняти і виповнювати самих себе. В такому випадку, ми намагаємось взяти те знання і ті емоції та зв’язати їх разом. Результат – це "добре" життя, яке є природнім, але не духовним.
Демонізовані через почуття
Після тридцяти років шлюбу, в якому з’явилися на світ кілька прекрасних діточок, жінка залишила свого чоловіка, щоб мати роман з чоловіком, який за віком міг би бути її сином. Після того як вона отримала розлучення, її хлопець пішов, і вона була на межі нервового зриву. Вона інтерпретувала їхні чуттєві взаємини як "новознайдену любов". Натомість, це були новознайдені демонічні взаємини.
Це так сумно, коли люди у своєму шлюбі беруть те, що є чистим, і дозволяють цьому стати демонізованим (наприклад через подружню зраду), навіть коли вони дійсно піклуються одне про одного. Вони спасенні, але сатана втручається за допомогою демона для того, щоб викривити початкову чистоту їхніх взаємин.
Визнання того, що ви "любите" не задовольняє Бога. Віра задовольняє Бога. Я люблю свою дружину; заради неї я зроблю все, що завгодно в цьому світі. Але моя любов не базується лише на почуттях. Наша любов перш за все базується на об’єктивній Божій любові до нас через ту цінність, яку Він вклав у нас, а вже потім і на суб’єктивній любові одне до одного, яка не залежить від відгуку, щоб бути виповненою. Таким чином ми в безпеці стосовно одне одного, тому що ми в безпеці у Христі.
Любов лежить на основі Ісуса Христа
"Тож, коли ви їсте, чи коли ви п'єте, або коли інше що робите, усе на Божу славу робіть!" (1Кор.1031)
Чи то служите ви Богові на місійному полі, чи то служите тілу Христа у місцевій церкві, з тих пір як ви були покликані Богом, ніколи не ідентифікуйте себе з відчуттями стосовно свого поклику. Іншими словами, коли справи йдуть не дуже добре, не дозволяйте своїм відчуттям відтягнути вас від вашого поклику. Ваш поклик не має змінюватись від того, як ви почуваєтесь сьогодні стосовно цієї ситуації. Не дозволяйте почуттям відвести вас від Божественних взаємин і Божественної цілі.
Вести людину до об’єктивності шляхом емоцій це жахливо. Емоції без хреста і без любові Святого Духа ніколи не є об’єктивними. Емоції завжди суб’єктивні, і якщо Святий Дух не панує у нашому розумі, тоді наші емоції будуть намагатись приймати рішення. Ми можемо називати це розумом, але це зовсім не розум в дії: це емоції. Емоції були задумані Богом для того, щоб відгукуватись на правду і цінувати її. Вони не були задумані для того, щоб мислити, втім багато людей потрапляють у порочне коло спроб розуміти через відчуття.
Скільки разів ви чули як хтось каже: "Я відчуваю щось недобре стосовно цього"? Нам ніколи не варто визнавати своїх почуттів стосовно духовних речей і слідування Божому Слову. "Але ж я маю відчуття", – скажете ви – "я маю емоції". Ми всі маємо. Але емоції не мають нічого спільного з основою нашої духовності. І нікому не дозволяйте говорити вам, що мають. Емоції це центр оцінювання у добре збалансованій душі. Вони – це засоби насолодження основою думки. Наша основа духовності це Ісус Христос. Саме Ісус і Його слова є тим, що стає життям через Дух.
Якби я почув що моя дружина хвора, я б одразу заплакав. Любов, яку я маю до неї, може бути виражена через сльози. Я б насправді відчував ту любов у своїх емоціях. Схоже Божественне вираження є в сексуальних взаєминах між чоловіком і дружиною.
Християнам потрібно мати таку концепцію вкоріненою в своїх серцях: ми дійсно любимо, але ми не завжди відчуваємо любов. Ми любимо через те, що Любов у нас всередині.
Хто на стороні Господа?
Діти Ізраілю блукали певний час у пустині, і вони не "відчували" себе добре стосовно Божого провідника і Його забезпечення. По факту, вони відчували, що Бог покинув їх, і вони почали думати своїми емоціями. Вони повстали і почали поклонятись ідолам в той час як Мойсей пішов на гору (Вих.3201). Коли Мойсей спустився і побачив їхню грішність, він сказав: "Ті хто люблять Господа, станьте на правильний бік" (Вих.3226). Вони мусили зробити вибір і Левити обрали Бога.
В кінці життя Ісуса Навина, він звернувся до народу Ізраїля, кажучи: "Виберіть собі сьогодні, кому будете служити" (І.Н.2415). Тож знову, від Божих людей вимагалося зробити вибір. Він не казав: "Виберіть собі сьогодні, кого будете любити"; він сказав: "Виберіть собі сьогодні, кому будете служити".
Наш вибір виявляє нашу любов. Якщо ми любимо Бога, ми не будемо робити речі, які ранять Бога і засмучують Святого Духа. Наші вибори виявлятимуть наш послух і нашу любов до Бога. Ось так і повинно бути.
Якщо я люблю свою дружину, я ніколи навмисно не зраню її, тому що моїм вибором буде шанувати її через любов, яку я маю. Та любов виражається та пересвідчується через наші рішення.
Якщо діти навчаються любити Бога і любити їхню школу, тоді вони будуть приймати правильні рішення шанувати і поважати це і не має значення як вони почуваються, коли для них справи йдуть не дуже добре. Періодично ми бачимо як молоді люди, навіть з побожних сімей, демонструють світ у своїй манері вдягатись чи стилі життя. Вони обирають любов до світу, і вони мають розуміти, що хоча рішення належать їм, наслідки належать Богові.
З Богом не важливо як сильно я люблю, але як багато я маю віри в Бога, Який дає мені Свою любов. У своєму вічному сенсі, у сенсі хреста Ісуса Христа, моя любов виявляється через мою віру, яка служить любов’ю (Гал.0506).
Дух дає безумовну любов
Подумайте про ту жінку з жахливою хворобою, що прикувала її до інвалідного візка. Після двох коротких років вона померла. Якби віра її чоловіка служила їй любов’ю Голгофи з Божого Слова і через силу Духа, тоді він був би прямо тут катаючи її скрізь, люблячи її, збудовуючи її, розповідаючи їй як сильно він її любить. Він би виражав свою любов через емоції ще більше ніж це було до того, як вона захворіла – не відштовхуючись від жалості, але від безумовної любові, вираженої через почуття джерелом любові, Ісусом Христом.
Дух дає нам безумовну любов. Ми не маємо її в нас самих. Коли ми наповнені Духом, ми маємо любов. Об’єкти нашої любові – наші чоловік чи дружина, наші діти, брат у Христі, загублена душа – потребують вираження цієї любові. І ми можемо виражати її неймовірними почуттями. Але зверніть увагу на різницю: наша любов не є почуттям, хоч вона і виражається неймовірними почуттями, тому що вона є з нами завжди. Але зараз об’єктивна любов має почуття, тому що ми ті, хто відгукуються на правду Божественного Джерела.
Ми стали спасенними, коли прийняли Ісуса Христа (Рим.1009). Це був вибір. Вибір був зроблений вірою. Правильні рішення, віра і надання дозволу Святому Духу працювати в нас своєю любов’ю – це ключі до підтримки нашого розуму, наших думок і наших почуттів (які є щирими і реальними). Ми маємо реальність якісно-нового життя.
Слухайтесь Бога, навіть якщо відчуваєте, що не хочете цього
"Доки, Господи, будеш мене забувати назавжди, доки будеш ховати від мене обличчя Своє? Як довго я буду складати в душі своїй болі, у серці своїм щодня смуток? Як довго мій ворог підноситись буде над мене? Зглянься, озвися до мене, о Господи, Боже мій! Просвітли мої очі, щоб на смерть не заснув я!" (Пс.1302-04)
Багато людей приймають рішення, які базуються на емоціях, часто навіть не усвідомлюючи цього. Ми можемо стати такими заклопотаними, що перестаємо бути вірними церкві – ми втомлені і ми просто "відчуваємо", що не хочемо іти. Коли деталі нашого життя стають приорітетними для нас, це є результатом того, що в нас немає особистих взаємин з Богом по вірі.
Буде ще багато разів, коли ми не будемо відчувати Бога, навіть якщо ми в Його присутності. В такі періоди, коли ми не відчуваємо Його, ми мусимо вчитись вправлятись у нашій вірі стосовно Бога. Як ми це робимо? Через підкорення. Як ми підкорюємось? Через вибори, які ми робимо. І що ми маємо обрати? Віру, а не примару власного досвіду.
Ми обираємо життя. Ми обираємо любити. Ми обираємо світло – Біблію, Боже Слово. Ми обираємо ці речі. І як тільки ми наповнюємось цими речами, ми просто виражаємо їх через діяльність Бога, або energeia (Еф.0117-19). Сила Святого Духа переносить Слово у наші серця, і ми набуваємо здатності бути служителями Його життя. Інколи це стає практично несвідомим, як надмір того, ким ми є через наповнення Духом і Божим Словом.
Віддавайте інших Богові
Псалміст написав: "Я страждаю, я хворий і втомлений, і я маю біль моєї власної душі що дає мені поради" (Пс.1303). Такій великій кількості людей можна б було допомогти, якби вони вірили цьому посланню замість того, щоб дозволяти своїм власним почуттям давати собі поради. Багато людей проходять через випробування і зазнають невдачі. І якщо ми знаємо когось, хто падає або грішить проти нас двічі чи тричі в рік – або навіть сімдесят разів по сім – ми не повинні його судити. Чому? Коли той, хто вірить в Христа падає, замість того, щоб його судити, нам варто дозволити цьому бути випробуванням нашої віри. В очах Бога той, хто є слабким, не є під судом. Навпаки, Бог ставить нас у ситуації, в яких нас "гладять проти шерсті", щоб Його життя виливалося з нас у тих, хто цього потребує (2Кор.0412).
Бог перевіряє нас через випробування нашої віри, які додають ступені слави до наших душевних тіл. Це змушує наше світло сяяти, і люди у світі бачать різницю. Ті ступені слави будуть додані до наших прославлених тіл на небесах, варто лиш пройти через випробування.
Просто погодьтесь з Богом і оберіть дозволити Йому взяти ситуацію у свої руки. Передавайте те, що необхідно, і оберіть довіритись Богові стосовно життя тієї людини. Потім довіряйте людині, довірившись Богові щодо наслідків вашої віри.
Божественна довіра
"Але я не довіряю людям", скажете ви. Я довіряю людям, бо я довіряю Богові стосовно людей. Це те, що мав на увазі Ісус, коли Він сказав, що не звірявся людям (Ів.0224). В Івана 1706-26, Ісус довірив всіх тих, хто покладав на Нього віру, піклуванню Отця. Він казав Петру багатьма словами: "Я все ще збираюся дозволити тобі бути апостолом і коли ти станеш старшим, ти будеш гарним апостолом" (Ів.2118).
Господь взяв на Себе зобов’язання щодо Петра, і не забрав його ранг навіть посеред його поразки. "Я знаю, що зараз ти не служиш так як треба" - сказав Він Петру – "але коли ти станеш старшим, ти помреш за мене".
Деякі вчителі навчають тому, що Ісус не довіряв людям. Але, насправді, він довіряв. Він доручав людей довірі Отця; а через те, що Він довіряв Отцю і всьому тому, що Отець може зробити, Ісус міг довіряти людям. Ось таким чином Він і довіряв Петру. Ісус дивився за межі поразки Петра і бачив його потенціал; Він дивився за межі його вини і бачив його потребу. Більше того, Ісус ніколи не прагне розлучитись з віруючим, а також не дає віруючому випробувальний термін. Він ніколи-ніколи не покине віруючого (Євр.1305).
Якщо ваша любов покладається на почуття, це не Божа любов, і вона походить не з віри. Ви не маєте віри, яка служить любов’ю, тобто віри Ісуса Христа, а не вашої власної. Ви можете раціоналізувати і відкинути її, але не можете піти проти правди. Це абсолюти, що походять з Божого Слова.
Незалежно від того, як сильно ви "відчуваєте" або не відчуваєте її, просто оберіть відгукуватись на Божу любов. Оберіть по вірі любити Бога. Оберіть підкорюватись Йому по вірі, і ви усвідомите що ви любите.
Нам не потрібно їхати на семінар, щоб навчитись любити Божою любов’ю. Нам потрібно лиш обрати бути наповненими Святим Духом і ми будемо мати любов. Приходьте, коли б Боже Слово не проповідувалося, і слухайте Його з відкритим серцем. Потім підіть, кажучи: "Так. Я приймаю те, що каже Бог". Оберіть бути наповненими Духом.
Висновок
Одна жінка якось сказала мені: "Я не люблю свого чоловіка вже тринадцять років".
"Те, що ви говорите, не є правдою" – відповів я лагідно.
"Я намагаюся бути чесною з вами, а ви називаєте мене брехухою?"
"Послухайте мене, – сказав я – ви терпіли його всі ці роки. Ви працювали на двох роботах, доки він був п’яним половину свого життя. Ніхто інший не виказував йому такої любові як ви. Ви не покинули його навіть тоді, коли мали повне право це зробити".
"Ох" – сказала вона.
"Звісно, ви мабуть не "відчуваєте", що любите його. Бог любить його, але навіть Бог не відчуває, що любить його таким, яким він є зараз".
Я пояснив, що Бог є любов, але ми не бачимо, що Він виражає свою любов до сатани або демонів. Вони поза Його планом назавжди. Неспасенні ідуть до пекла, а пекло це жахливе місце, наповнене страхітливими емоціями, "де їхній червяк (свідомість) не вмирає, і не гасне огонь" (Мр.0944,46,48). Але пекло не торкається Божих емоцій. Через Його досконалу справедливість (яка містила план для кожної душі на спасіння), Він буде сміятись, коли посилатиме людей на їхній останній суд – але лише після того, як вони самі відкинуть Спасителя, Котрий любив їх і помер за них на хресті.
Вона сказала: "Я засуджувала себе всі ці роки за те, що не люблю його".
Я почав плакати, коли сказав їй: "Я ніколи не бачив такої любові як у вас. Ви любили його. Ви просто не могли нічого відчувати до нього. Бог також не може мати взаємин об’єктивної любові з ним, оскільки ваш чоловік не хоче їх мати. І це означає, що Бог не має почуттів, якими можна було б обмінятись з ним".
Бог помер за того чоловіка і був готовий пробачити його за секунду. Його дружина також була готова пробачити його. Вона не покинула його. Вона прийшла додому і вибачилася за те, що не служила йому любов’ю. Наповнена духом, вона виразила Божу безумовну любов. Сьогодні той чоловік спасенний, і разом вони вірно служать Господу. Кожен з них зробив вибір. І це все, що треба було зробити.