Так багато людей мають проблеми з законом через те, що вони не мають уявлення, як це жити вірою. Вони не знають, як це жити Божою праведністю, яка об’являється від віри до віри. Таким чином, вони не знають, як досягти Божої повноти, від благодаті до благодаті (Ів.0116).
Зміст
Я чув чудову історію про дуже старого собаку, що страждав від артриту. Вирішили, що домашнього улюбленця всієї сім’ї доведеться приспати, тож родина дозволила йому одну ніч поспати у спальні батьків.
Посеред ночі цей собака почав шуміти і бігати довкола, він не робив так вже багато років. В домі сталася пожежа, прямо поряд зі спальнею одного з дітей. В результаті цієї метушні, всі члени сім’ї вибралися з дому неушкодженими. Той собака інстинктивно відреагував на небезпеку, яку відчув.
Бог дав собакам інстинкт реагувати на нестандартні ситуації. Як людські істоти, зроблені на Божий образ, ми маємо ще кращу захисну реакцію, побудовану на житті, яке є в нас. На противагу тваринам, наші реакції не є продиктовані інстинктом. Ми маємо обирати життя, у якому будемо жити. Ми можемо відпочивати у Божому вічному житті – житті, яке триває нескінченно; або ми можемо дертися кудись у тимчасовому житті – житті, що підпадає під вплив наших почуттів, поразок і розчарувань у часі.
Цей буклет показує, що насправді існує лише один спосіб жити і пересвідчувати мир, радість та любов. Ми можемо обрати прожити кожен момент у забезпеченні і силі, яка є похідною від вічного життя, Божого життя, що панує всередині нас.
Христос: кінець закону
"А ми знаємо, що скільки говорить Закон, він говорить до тих, хто під Законом, щоб замкнути всякі уста, і щоб став увесь світ винний Богові. Бо жадне тіло ділами Закону не виправдається перед Ним, Законом бо гріх пізнається. А тепер, без Закону, правда Божа з'явилась, про яку свідчать Закон і Пророки. А Божа правда через віру в Ісуса Христа в усіх і на всіх, хто вірує, бо різниці немає, бо всі згрішили, і позбавлені Божої слави, але дарма виправдуються Його благодаттю, через відкуплення, що в Ісусі Христі." (Рим.0319-24)
"Бо коли ми жили за тілом, то пристрасті гріховні, що походять від Закону, діяли в наших членах, щоб приносити плід смерти. А тепер ми звільнились від Закону, умерши для того, чим були зв'язані, щоб служити нам обновленням духа, а не старістю букви. Що ж скажемо? Чи Закон то гріх? Зовсім ні! Але я не пізнав гріха, як тільки через Закон, бо я не знав би пожадливости, коли б Закон не наказував: Не пожадай." (Рим.0705-07)
Для того щоб бути благословенним, потрібні такі якості як смиренність та покора. Як результат, коли ми слухаємо уважно, не опираючись тому, що ми чуємо, ми маємо концентрацію та духовну поємність, які є Господнім Божественним вирішенням до розуміння правди.
Є люди, яких я знаю, котрі живуть у звичках депресії. Це не для того, щоб насварити когось, хто страждає від проблем депресії. Існує багато фізичних та хімічних чинників, котрі лікуються, якщо їх правильно діагностувати. Але існує причина, чому це з ними сталося. І вона полягає в цих трьох словах: у власній плоті.
Перебування у плоті дає початок пристрастям гріховним, які функціонують по законам гріха та смерті. Потрапляючи у сприятливі обставини, ці речі діють в наших членах і приносять плід смерті (Рим.0705). Кожного разу, як хтось починає діяти в плоті, панує закон гріха і смерті, роблячи людину ще більш депресивною і знеохоченою, або спричиняючи її відведення в емоційність. Це трапляється з простої причини: в законі немає милості, а в милості немає закону.
Людина милості може поважати закон і при цьому не мати абсолютно нічого спільного з законом. Вона дозволяє закону робити все, для чого він передбачений. Він може закрити їй рот або виявити її гріх, але на цьому закон закінчується для такої людини.
"Бо кінець Закону Христос на праведність кожному, хто вірує. Мойсей бо пише про праведність, що від Закону, що людина, яка його виконує, буде ним жити. А про праведність, що від віри, говорить так: Не кажи в своїм серці: Хто вийде на небо? цебто звести додолу Христа, або: Хто зійде в безодню? цебто вивести з мертвих Христа. Але що каже ще? Близько тебе слово, в устах твоїх і в серці твоїм, цебто слово віри, що його проповідуємо. Бо коли ти устами своїми визнаватимеш Ісуса за Господа, і будеш вірувати в своїм серці, що Бог воскресив Його з мертвих, то спасешся, бо серцем віруємо для праведности, а устами ісповідуємо для спасіння. Каже бо Писання: Кожен, хто вірує в Нього, не буде засоромлений". (Рим.1004-11)
Живіть у свободі
Я збираюся проголосити ствердження, над яким ви мабуть ніколи не замислювалися: особа, яка має свободу, звільняється від смертельних і моральних помилок. "Це звучить неправильно!" - скажете ви. Але це правильно, тому що свобода означає, що ви переконані в тому, що всі речі є чистими в самих собі (Рим.1414).
Так ось, якби я був рабом і хтось прийшов би і заплатив величезну ціну, щоб звільнити мене, чи ви думаєте, що я хотів би переступити проти цієї особи? Зовсім ні. Але свобода означає бути звільненим від закону. Чому? Тому що справжня свобода приводить нас до Особи, до Божої праведності, і після цього ми входимо у духовний закон, який контролює нашу моральність.
Так багато людей мають проблеми з законом через те, що вони не мають уявлення, як це жити вірою. Вони не знають, як це жити Божою праведністю, яка об’являється від віри до віри. Таким чином, вони не знають, як досягти Божої повноти, від благодаті до благодаті (Ів.0116).
Павло сказав у Римлян 0721: "Коли хочу робити добро, зло лежить у мені". Це не означає, що закон це зло, але закон поставив Павла під проекцію того, що він є злим, тому що він жив поза благодаттю, у людському добрі і самоправедності.
У момент, коли ми виходимо з-під благодаті і праведності віри, ми потрапляємо під закон і згодом сковзаємо у депресію і відступництво. Деякі люди замість того, щоб віддатися депресії, обирають сублімацію і йдуть у світ в пошуках виповнення. Вони не обов’язково можуть робити щось погане, але вони не пересвідчують мир, що є вищий від розуміння.
Відповідно до Филип’ян 0407, Бог хоче дати нам мир, що вищий від усякого розуму, і любов, яка перевищує знання. Коли ми починаємо пересвідчувати благодать і процес віра-до-віри, ми входимо у чисту Божу праведність, де закон вже не проголошується. Там немає дій плоті. Ми виповнені, і ми під контролем благодаті, любові і милості.
Бути наповненим Духом означає, що є надмір, який рухається з наших життів назовні. Ніхто не може бути наповненим Духом без надміру і потоку життя, що ллється зсередини. Кожного разу, коли ми наповнені, є надмір щоб благословляти інших.
Шлях до миру
"Тож немає тепер жадного осуду тим, хто ходить у Христі Ісусі не за тілом, а за духом, бо закон духа життя в Христі Ісусі визволив мене від закону гріха й смерті. Бо що було неможливе для Закону, у чому був він безсилий тілом, Бог послав Сина Свого в подобі гріховного тіла, і за гріх осудив гріх у тілі, щоб виконалось виправдання Закону на нас, що ходимо не за тілом, а за духом." (Рим.0801-04)
На перший погляд здається, що цей вірш має вказувати на те, що ходіння в плоті говорить про явні гріхи у плоті. Втім, детальне вивчення виявляє, що він немає нічого спільного з цим. Цей вірш відноситься до Римлян 0705, де пристрасті гріховні розворушені законом. Якщо я ходжу у плоті не знаючи цього, тоді я повертаюся під закон, тому що я вийшов з під покриття благодаті.
Як християни ми не можемо жити дев’яносто вісім відсотків по благодаті і два відсотки по закону. Запам’ятайте – той, хто порушує закон в чомусь одному, порушує весь закон. Ті, хто ходять у плоті, на досвіді відступили від Божого проголошення відсутності осуду. Їхня позиція у Христі закріплена, але вони більше не є під покриттям діяльності благодаті, і вони більше не зростають в Особі Ісуса Христа.
З цієї причини немає миру для тих, хто обрав ходити в плоті. Ми можемо мати мир лише, коли наповнені Князем Миру (Іс.0905), Божою любов’ю і Божою благодаттю. Коли ми не маємо миру, то зазвичай йдемо шукати когось, з ким можна поговорити у сфері людськості. Немає нічого поганого в тому, щоб отримати пораду, але порада від Бога йде далеко за межі людської підтримки.
Приступіть до благодаті
Як тільки хтось відступає від пересвідчення Римлян 0801 ("немає осуду"), він відступає назад під закон і починається. Він схиляється до відступництва, думаючи що настає кінець світу. Відповідно до Писання, це не є реальністю.
Але що він може зробити? Він може піти на хрест, вмерти для самого себе і прокинутись в Дусі. Це вибір в мить прийняти вічне життя і побачити, як Божі обітниці втілюються в мить, без зміни обставин в його житті.
Коли Ісус говорив до книжників, він звертався до певних традицій, що пробралися у закон. Вони жили по букві закону, і це означало, що вони відступилися від Божого миру. "Познайомся особисто зі Мною і будь у мирі в середині себе". Це те, що Бог говорить нам в дослівному перекладі Йова 2221. Господь хоче, щоб Його мир контролював наші серця, тому що Його мир є вищим за наше розуміння.
Онук Генерала Бута, засновника Армії Спасіння, одного разу розповідав про свою бабусю і про те, як найдивовижніше об’явлення, яке вона отримала перед тим як повернутись додому на небеса, стосувалось виправдання благодаттю через віру. Він розповідав як тисячі людей відвідали її похорон в Англії. Люди вистроїлися у довжелезну чергу, щоб потрапити всередину і висловити свою пошану. Один чоловік розповідав, як він забрався геть з знедолених районів і врешті став лікарем через служіння пані Бут йому, коли він був бездомним алкоголіком. Одна жінка говорила про те, як вона була бездомним підлітком, а перетворилася на чудову дружину і мати чотирьох дітей, тому що пані Бут послужила їй Божою благодаттю.
Англія ніколи не бачила нічого подібного. Який чудовий спосіб бути запам’ятованою через служіння Богові. Вона була жінкою, наповненою таким життям, і була використана Богом, щоб змінити багато життів.
Правильне життя
"І коли рука твоя спокушає тебе, відітни її: краще тобі ввійти до життя одноруким, ніж з обома руками ввійти до геєнни, до огню невгасимого, де їхній червяк не вмирає, і не гасне огонь. І коли нога твоя спокушає тебе, відітни її: краще тобі ввійти до життя одноногим, ніж з обома ногами бути вкиненому до геєнни, до огню невгасимого, де їхній червяк не вмирає, і не гасне огонь. І коли твоє око тебе спокушає, вибери його: краще тобі однооким ввійти в Царство Боже, ніж з обома очима бути вкиненому до геєнни огненної." (Мр.0943-47)
"Перше ніж гори народжені, і поки Ти витворив землю та світ, то від віку й до віку Ти Бог!" (Пс.9002)
"Злодій тільки на те закрадається, щоб красти й убивати та нищити. Я прийшов, щоб ви мали життя, і подостатком щоб мали." (Ів.1010)
"Мого голосу слухають вівці Мої, і знаю Я їх, і за Мною слідком вони йдуть. І Я життя вічне даю їм, і вони не загинуть повік, і ніхто їх не вихопить із Моєї руки. Мій Отець, що дав їх Мені, Він більший за всіх, і вихопити ніхто їх не може Отцеві з руки. Я й Отець Ми одне!" (Ів.1027-30)
"Хто кохає душу свою, той погубить її; хто ж ненавидить душу свою на цім світі, збереже її в вічне життя." (Ів.1225)
Тут використовуються два терміна для слова "життя". Перше – це життя, яке має початок і не має кінця (нескінченне життя душі, psuche), а також життя, яке не має ні початку, ні кінця (вічне життя, zoe). Останнє – це життя Христа, життя, яке є в Ньому і простягається від вічності до вічності.
Кожен християнин має два типи життя в середині себе – тимчасове життя, яке має початок, але не має кінця, і вічне життя, яке не має початку і не має кінця.
Християнин не має минулого, тому що його нове життя не має минулого. Вічне життя не має початку, тож як воно може мати минуле? Більш того, вічне життя не має кінця. В цьому вся суть вічної безпеки. Ісус ніколи б не сказав: "Я ніколи-ніколи не покину тебе і не відступлюся від тебе" (Євр.1305), якби наше спасіння могло бути втрачене. Він би ніколи не сказав: "Я перебуватиму з вами повсякденно аж до кінця віку!" (Мт.2820).
Забезпечення вічного життя
Як християни ми маємо вибір, жити у тимчасовому житті з нервовою напругою і стресом, чи жити у вічному житті, яке є більшим за розуміння. Коли ми обираємо вічне життя, ми не хочемо робити речі, які порушують це життя.
Коли ми живемо у вічному житті, ми живемо окремо від закону. Все, що є нашим життям, це благодать та любов. Ми не маємо жодних зобов’язань перед моральністю. Замість цього ми володіємо неймовірним, потужним забезпеченням духовності. У цьому типі життя все від Бога.
"Вірний Той, Хто вас кличе, Він і вчинить оте!" (1Сол.0524)
Бог робить все це. Він вкладає у нас бажання діяти з Його доброї волі. Ми Його сини, Його святі, Його царі, і Його священики. Чому ж ми не хочемо догодити Йому після того всього, що Він зробив для нас?
Боже вічне життя, що не має початку і кінця, завжди приводить нас до тріумфу. Це любов, яка ніколи не зазнає невдачі, і жодна річ не може спинити це. Це життя, яке робить нас міцними і непохитними, збагачує завжди в Господньому ділі (1Кор.1557-58).
Висновки
Кожен християнин, який отримав життя від Бога, знає те життя, яке не має ні початку, ні кінця. Він знає, що був прощений назавжди. Він знає, що його життя не базується у тимчасовому, навіть не дивлячись на те, що він мусить функціонувати у тимчасових справах. Розуміння цього приносить йому надзвичайний, надприродній мир.
В своєму подружжі не живіть у тимчасовому, у прагненні завжди з’ясувати хто правий, а хто винен. "Вона вчинила це!", "Ні, це його провина!". Що ж це за життя? Прийміть рішення вступити прямісінько у дар вічного життя, де минуле пройшло і все є прощеним через кров Христа.
Слава Богу, ми маємо вічне життя, яке може рясно благословляти наші духи, наші душі, наші тіла, наші обставини, наші потреби, наші думки, наші слова. Ми вкриті захистом і покриттям Божої благодаті і миру. І найкращою частиною цього є те, що ми маємо життя, яке буде продовжуватись, і продовжуватись, і продовжуватись – реальне життя, без початку і без кінця.
Отче Небесний, ми такі вдячні за Твоє забезпечення і силу вічного життя. Ми молимось за загублених, котрі також мають життя, що не має кінця. Їхнє життя має початок у часі, оснований на старій гріховній природі, і вони стикаються з безбожною вічністю. Ми хочемо бути світлом у темному світі, щоб люди були притягнуті до Тебе і робили вибір на користь вічного життя. Ми просимо цього в дорогоцінне ім’я Ісуса, Амінь.