Підступність відступництва. Карл Генрі Стівенс

Відступництво – дуже невловимий, і до того ж, раптовий процес. Воно, як правило, пробуджує гордість і породжує негативні реакції і самозахист. Будь-яка форма неосвіченості або зневаги до плану і бачення Бога є формою відступництва. Дана книга пропонує огляд цього процесу і його аспектів в житті віруючого.

Зміст

  1. Початок відступництва
  2. Причини відступництва
  3. Відновлення відступника
  4. Висновок

"Хто підступного серця (відступник), насититься той із доріг своїх, а добра людина із чинів своїх." (Пр.1414, розширений переклад)

Відступництво – раптовий процес, який зовсім не обов’язково означає повернення на старий шлях. Віруючий, що відступив, залишається на місці і не йде вперед. Коли відступництво виникає в житті віруючого, то, як правило, викликає гордість, негативні реакції і самозахист. Часто відступництво породжує самозасудження. Самозасудження веде до подальшого відступництва, оскільки людина починає вважати себе недостойною, і думає, що Бог не прийме її покаяння.

Слово "відступник" (івр. suog) говорить про людину, яка ухиляється або відступає назад. Це ухиляння починається в серці задовго до появи будь-яких зовнішніх ознак і відбувається тоді, коли відступник вирішує, що він не збирається йти далі з Богом. Осія 0416 порівнює відступника з упертою коровою – тією, що або вперто стоїть на одному місці, або звертає в сторону і задкує перед тим, як просунутись вперед. Відступництво помилково приймається за добровільний відхід від Бога. Однак, в книзі Осії Бог пояснює:

"А народ Мій схильний відпадати від Мене." (Ос.1107)

"Схильний" (івр. tala) означає "невизначене хитання; зануритись у сумнів". Стояти на місці, тоді як Божий план рухається вперед, - є формою відступництва. Ця книга пропонує огляд цього процесу і його аспектів в житті віруючого.

Початок відступництва

Християнину потрібно зрозуміти, що Ісус Христос постійно провадить Своїх людей. В Євангеліє від Івана 2119, 22 Ісус сказав Петру: "Іди за Мною". "Іди" (гр. akolouthei) в обох віршах використовується в теперішньому часі, активному стані і наказовому відмінку. Ісус буквально звелів Петру постійно слідувати за Ним.

Подумайте про віруючого, який постійно зростає. Він ставить перед собою задачу слухати Боже Слово. Він молиться, розмірковує над правдою і йде вперед з Богом. Він терпить невдачі, але одразу ж відновлюється і продовжує йти за Христом. І ось інший християнин, який робить все безсистемно. Постійність неважлива з його точки зору. І ця людина не здається такою, що впала в якийсь глибокий гріх, але вона не проводить час в молитві або у вивченні Біблії. Вона не відступила, але також не йде вперед. Сама того не розуміючи, вона відстає, тоді як Божий план рухається вперед.

"І через розріст беззаконства любов багатьох охолоне." (Мт.2412)

В цьому вірші Ісус говорить пор те, як певні люди зреагують на дух беззаконня, який буде переважати під час Великої Скорботи. "Охолоне" (гр. psugesitai) означає "охолонути" або "постійно твердіти через повітря або вітер". Коментатор Мартін Вінсент визначив це слово таким чином: "Духовна енергія, отруєна чи охолоджена злобою або отруйним вітром". Віруючі, які не йдуть вперед з Богом, охолоджуються, тому що сатанинська система беззаконня панує над атмосферою світу (1Ів.0519). Божий план на їх життя прогресує, однак, через постійні зневаги вони не просуваються вперед в Його плані. Відступництво не означає відхід християнина назад. Це означає, що він не йде вперед в Божому плані.

Насичення від своїх доріг

Книга Приповістей 1414 пояснює, що відступник "насититься із доріг своїх". В основному, віруючі знаходяться в такій ситуації, якщо вони не розібрались з егоїзмом в своєму житті. Стара гріховна природа все ще править і контролює ту сферу, яка не була підкорена Богу. Відступництво ніколи не починається відкрито. Зазвичай, воно відбувається спочатку в розумі, а потім впливає на емоції і волю. Сумління віруючого переключається з Бога на нього самого. Об’єктивні стандарти Слова вже більше не керують його мисленням. тому суб’єктивні відчуття впливають на сприйняття ситуацій. Спочатку, як згадувалось вище, ці зміни дуже невловимі. В той час як Божий план просувається, віруючий залишається позаду. В цьому сенсі він відступає назад.

Віруючі повинні мати розрізнення і вміти розпізнавати навіть натяк на відступництво. Наприклад, людина залишається ввечері вдома, щоб подивитись телевізор, а в цей час йде служіння церкви. В Посланні до Євреїв 1025 сказано: "Не кидаймо збору свого". Ми повинні уникати всього, що спокушує нас не молитись, не відвідувати службу в церкві, і не вивчати Біблію. Навіть до взаємин з певними людьми, можливо, необхідно підійти інакше. Адже будь-який друг повинен доповнювати бажання іншого слідувати за Богом.

Будьмо однодушні

"А інший сказав був: Господи, я піду за Тобою, та дозволь мені перш попрощатись із своїми домашніми. Ісус же промовив до нього: Ніхто з тих, хто кладе свою руку на плуга та назад озирається, не надається (підходить) до Божого Царства!" (Лк.0961-62)

Відступник не надається (підходить) для служіння Царству. Слово "надається" в Євангеліє від Луки 0962 (гр. euteto) походить від "eu", що означає "добрий" чи "добре", і titemi "поміщений, встановлений". Люди з розділеними інтересами не можуть виконувати діло Божого Царства точно так само, як орач не може зробити рівної борозни, якщо не зосередить всю свою увагу на тому, що попереду нього. Один погляд назад – і борозна буде кривою. Біблія так багато говорить про необхідність для кожного християнина мати єдність мети і бачення.

"Око твоє то світильник для тіла; тому, як око твоє буде дуже, то й усе тіло твоє буде світле. А коли б твоє око нездатне було, то й усе тіло твоє буде темне." (Лк.1134)

"Раби, слухайтеся в усьому тілесних панів, і не працюйте тільки про людське око, немов підлещуючись, але в простоті серця, боячися Бога!" (Кол.0322)

"І Господь промовляв до Мойсея, говорячи: Промовляй до Ізраїлевих синів та й скажеш їм: Коли хто складає обітницю Богові за твоєю оцінкою душ для Господа." (Лев.2701-02)

"Обітниця" в Левит 2702 (pala) "посвячення або відділення". Відступник не присвячує свою увагу Божим ділам. План же і мета Божого Царства повинні займати перше місце в серці віруючого. Це і мається на увазі в наступному вірші:

"Думайте про те, що вгорі, а не про те, що на землі." (Кол.0302)

"А де Дух Господній, там воля." (2Кор.0317)

Свобода характеризує життя християнина, який постійно слідує за Христом і завжди просувається вперед, туди, "де Дух Господній". Більше того, по вірі у Боже Слово він вчиться чинити за Духом і не підпадати під вплив тілесних амбіцій.

"І кажу: ходіть за духом, і не вчините пожадливости тіла." (Гал.0516)

Свобода не знайома відступнику. Чому? Він повернувся до "слабих та вбогих стихій" задоволення і самовдоволення в Посланні до Галатів 0409. Тому він дав "місце дияволу" (Еф.0427). "Місце" (гр. topos) означає ділянку, помічену межами і відділену від підкорення плану Бога. Оволодівши цією сферою впливу на душу віруючого, сатана приводить в дію старанно задуману методику, за допомогою якої віруючий заплутується все більше і більше. Більшість цих перепон та пут будуть проявлятись в формі невірного образу мислення людини. Її настрій постійно змінюється. З нею стає складно працювати, вона часто перебільшує незначні незгоди і виказує незадоволення. І чим далі вона відкладає своє покаяння, тим серйозніше стають ці пута.

Розум повертається в Єгипет

Кожного разу, зіткнувшись з труднощами, Ізраїльський народ бажав повернутись в Єгипет (Чис.1105,06, 1401-45, 2005, 2105; Втор.0127). Їхні серця не шукали Божого плану. На початкових стадіях відступництва людина може відчувати себе цілком зручно. Чому? Диявол ослабив свою протидію. Немає виклику вірі – немає і можливості прогресувати до більш багатої і повної здатності для Божого Царства. Сатана протистояв Божим людям в Біблії, і сьогодні від протистоїть плідним християнам. Менш за все диявол хоче, щоб віруючий прославляв Бога.

Ті, хто дивиться на Христа у всіх ситуаціях, не будуть думати про минуле і важкі часи переслідувань, про які Ісус попереджав в Євангеліє від Івана 1520. Ось один приклад: Бог кличе чоловіка бути пастором. Він залишає добре оплачувану роботу і вступає в Біблійний коледж. Потім приходять неочікувані фінансові труднощі. Сатана намагається захитати його віру, але він не здається. Його розум стабільний. Християнам необхідно оберігати свої думки. Плоть, з її старою гріховною природою, постійно шукає комфорту і легкого життя за рахунок просування вперед. Наприклад, деякі люди живуть в одному місті, але вони постійно зайняті думками про те місце, де вони жили раніше. Ніхто, звісно ж, не може жити в двох місцях одночасно. Де б не був християнин, він повинен служити Богові всім своїм серцем (Втор.3002). Немає нічого поганого в приємних спогадах, але віруючий не повинен дозволяти пам’яті затуманювати бачення, яке дано йому Богом.

Причини відступництва

Відсутність духовного керівництва

З точки зору Біблії це питання краще за все виражено в 32-му розділі книги Вихід. Мойсей зустрівся з Богом на горі, коли ізраїльський народ прийшов до Аарона і почав вимагати, щоб той зробив їм бога.

"І побачив народ, що загаявся Мойсей зійти з гори. І зібрався народ проти Аарона, та й сказали до нього: Устань, зроби нам богів, що будуть ходити перед нами, бо той Мойсей, муж, що вивів був нас із єгипетського краю, ми не знаємо, що сталось йому." (Вих.3201)

Безумовно, кожному віруючому необхідно вивчати Боже Слово для себе. Однак, Бог також закликає певних чоловіків бути пасторами і керівниками в церкві для того, щоб навчати місцеве зібрання "умінням та розумом" (Єр.0315). Господь доручив цим чоловікам вкладати своє життя для дозрівання віруючих і збудування Церкви (Еф.0412). Як це показано на прикладі з Аароном, люди, що не мають духовного керівника, відкриті для впливу атмосфери і для тілесних думок. Пастор не є авторитарним диктатором над своїм зібранням. Скоріше, він веде своїм прикладом і закликає інших до побожності шляхом люблячого вкладання. Його обов’язок – попереджати, захищати і заохочувати віруючих проповіддю Божого Слова через ведення Святого Духу.

"І над ними поставлю Я пастирів тих, які пастимуть їх, і не будуть боятися вже й не злякаються, і не будуть загублені, каже Господь!" (Єр.2304)

Лихе товариство

"Розповів також приказку їм: Чи ж може водити сліпого сліпий? Хіба не обидва в яму впадуть?" (Лк.0639)

Лихе товариство в значній мірі відповідальне за численні випадки відступництва. Алкоголік, що виправився, або аферист, не повинні проводити забагато часу з людьми, яким притаманні подібні слабкості. Віруючому слід уникати місць, ситуацій і взаємин, які могли б легко збудити спокусу. Перше послання до Солунян наставляє віруючих стерегтися "лихого в усякому вигляді". Апостол Павло прямо говорить християнам в Солуні не бавитися з гріхом.

І Самсону, і Соломону такі товариства завадили досягти повного духовного потенціалу. В 16-му розділі книги Суддів Самсон Назорей, відділивши себе для служіння Богу, вступив у зв'язок з Далідою.

"І сталося, коли вона докучала йому своїми словами по всі дні, та напирала на нього, то знетерпеливилася душа його на смерть. І виложив він їй усе серце своє." (Суд.1616-17)

В момент слабкості він відкрив їй, що секрет його сили був у волоссі. Даліда обстригла його, і він став слабкий, "як кожна людина" (друга частина 17-го вірша). В 21-му вірші того ж розділу Біблія говорить: "І взяли його филистимляни, та й вибрали очі йому". Його бачення зникло. Християнин, який приймає участь в лихому товаристві, піддає небезпеці ясність бачення і даний йому Богом поклик.

Соломон "покохав багато чужинних жінок" (1Цар.1101). Ці взаємини призвели до того, що серце його відхилилось від Господа до ідолів (1Цар.1103-08).

Мудрий християнин усвідомлює свої слабкості і уникає тих обставин, які могли би привести його до спокуси в цих сферах життя. Він розвиває стосунки з побожними людьми, які кидають йому виклик і переконують його йти вперед з Богом. Віруючий, який знає, що йому важко молитись, повинен знайти друга, сильного в молитві. Якщо вивчення Слова – проблема, він повинен проводити час з тими, хто має величенні здатності до вивчення.

"Хто з мудрими ходить, той мудрим стає, а хто товаришує з безумним, той лиха набуде." (Пр.1320)

"Хто Закон береже, розумний той син, а хто водиться із гультяями (zalal – жадібна, аморальна людина) засоромлює батька свого." (Пр.2807, розширений переклад)

Світські успіхи

"І станеться, коли Господь, Бог твій, уведе тебе до того Краю, якого присягнув був батькам твоїм, Авраамові, Ісакові та Якову, щоб дати тобі великі та гарні міста, яких ти не будував, та доми, повні всякого добра, яких ти не наповнював, і тесані колодязі, яких ти не тесав, і виноградники та оливки, яких ти не садив, і ти будеш їсти й наситишся, стережися тоді, щоб ти не забув Господа." (Втор.0610-12)

Успіх дуже часто є більш складним випробовуванням для характеру християнина, ніж переслідування. Коли віруючий благословенний фінансами або вдачею, він легко може відволіктися або відступити. Принциповим центром його життя стає те, що він має, а не то, Хто є Бог. Так важливо, щоб християнин зміцнював своє серце проти відволікань, постійно приймаючи Боже Слово.

У Бога в резерві, звісно ж, є все найкраще для Його людей. Послання до Римлян 0828 заявляє: "Тим, хто любить Бога, все допомагає (співпрацює) на добре". Якщо по благодаті віруючий отримує великі матеріальні благословіння, йому слід старанніше молитись і вивчати Біблію, щоб мудрість скеровувала його рішення, пов’язані з використанням його грошей і майна. Повторення Закону попереджає тих, хто успішний:

"Стережися тоді, щоб ти не забув Господа!" (Втор.0612)

Слово "стережись" (івр. shamar) буквально використовувалось для опису вироблення огорожі з колючок. Це слово також означає "захищати; бути обережним або обачним". "Забути" (івр. shakach) означає "залишати щось позаду себе через забудькуватість".

Ми не хочемо сказати, що успіх це зло. І також ми не вважаємо, що бідність робить людину більш духовною чи побожною. Просто у християнина повинне бути таке ставлення: "Подяку складайте за все, бо така Божа воля про вас у Христі Ісусі." (1Сол.0518)

"Умію я й бути в упокоренні, умію бути й у достатку. Я привчився до всього й у всім: насищатися й голод терпіти, мати достаток і бути в недостачі." (Фил.0412)

Поверхневі віруючі

В 8-му розділі Євангеліє від Луки Ісус розповідав притчу про сіяча, яка, як Він далі пояснив, описує чотири типи слухачів. В 13-му вірші сказано:

"А що на кам'янистому ґрунті, це ті, хто тільки почує, то слово приймає з радістю; та кореня не мають вони, вірують дочасно, і за час випробовування відпадають." (Лк.0813)

Ще одна з основних причин відступництва полягає в тому, що люди поверхневі. Такі віруючі не вкорінені в Божому Слові. Коли дерево росте, його коренева система розвивається все більше і більше. Чим вище стає дерево, тим більше коріння йому потрібно для того, щоб закріпитись і вберегтись від падіння. Дерево також живиться і зміцняється своїм корінням, яке витягає вологу і поживні речовими з ґрунту. Християнам необхідно дозволити Біблійному вченню пустити корні в їх душу. Інакше вони не стануть зрілими, не зможуть вистояти в часи випробувань і труднощів.

"Отже, як ви прийняли були Христа Ісуса Господа, так і в Ньому ходіть, бувши вкорінені й збудовані на Ньому, та зміцнені в вірі, як вас навчено, збагачуючись у ній з подякою." (Кол.0206-07)

Подібно Давиду в Псалмі 5708, християнам необхідно зміцнити своє серце в Господі. Це єдиний шлях до духовної стійкості. Віруючі повинні звільнитись від непідпорядкованих територій в своєму серці – всі вони повинні бути віддані Господу. Інтереси та увага віруючого повинні стати цілісними. Йому потрібно прагнути здійснювати Божу волю без всіляких компромісів.

Відновлення відступника

"Піди, і проголосиш слова ці на північ та й скажеш: Вернися, відступна дочко Ізраїлева! говорить Господь. Не зверну Я Свого обличчя у гніві на вас, бо Я милостивий, говорить Господь, і не буду повік стерегти Свого гніву. Тільки пізнай же провину свою, бо ти проти Господа, Бога свого повстала, і грішила з чужими під деревом кожним зеленим, і Мого голосу ви не почули, говорить Господь. Верніться, діти невірні, говорить Господь, бо Я вам Господар, та візьму вас по одному з міста, а з роду по два, і вас поведу до Сіону!" (Єр.0312-14)

В своїй лекції періоду відродження, названою "Відступник в серці", Чарльз Фінней дав таке визначення процесу відновлення відступника: "Не думайте, що ви "повинні змінитись і стати краще" перед тим, як прийти до Христа. Але зрозумійте, що сам по собі прихід до Христа зможе зробити вас краще". Коли відступник повертається до Господа в покаянні, згідно Першого послання Івана 0109, він прощений повністю і назавжди. Тому інші віруючі повинні прийняти його так, наче він ніколи не грішив. Віруючий втрачає багато, коли відступає. В першу чергу він втрачає радість, яку приносить просування вперед в Божому плані. Він позбавлений миру і зрілості душі, які могли б бути в його житті. Він втрачає друзів і спілкування, яким він міг би насолоджуватись. Ці втрати не повинні змішуватись з почуттям непрощення і неприйняття.

Після покаяння і відновлення відступник може бути всім тим, ким він був раніше. Не буває випробувального терміну і перевірки. Все це – просто релігійні вигадки, придумані людьми, які мало розбираються в благодаті Бога. Господь пробачив відступника за Своєю обітницею. Його гріхи поховані в "морській глибочині" (Мих.0719).

"Не за нашими прогріхами Він поводиться з нами, і відплачує нам не за провинами нашими. Бо як високо небо стоїть над землею, велика така Його милість до тих, хто боїться Його, як далекий від заходу схід, так Він віддалив від нас наші провини!" (Пс.10310-12)

Якщо Бог буде віддавати комусь за його гріхами, то через досконале правосуддя Йому доведеться покарати всіх людей по їх гріхам. Псалом 13003 стверджує, що якби Бог помічав беззаконня людини, ніхто б не встояв. З точки зору Господа, відступник абсолютно відновлений, і будь-хто, хто не розглядає його з Божої точки зору, сам згрішив і зневажив правду послання Якова:

"Один Законодавець і Суддя, що може спасти й погубити. А ти хто такий, що осуджуєш ближнього?" (Як.0412)

Петро тричі відрікся від Христа. Не дивлячись на це, Бог відновив його і потужно використав його в якості лідера першої Церкви. В 2-му розділі книзі Дій йому навіть було дозволено виголосити першу проповідь після свята П’ятидесятниці. Більше того, ця проповідь надихнула три тисячі людей прийти до Христа. Бог зовсім простив і забув зречення Петра.

Апостол Павло попереджав церкву в Коринті про відновлення віруючого, що покаявся, інакше вона ризикувала нажити собі ще більше проблем. Він запевняв тамтешніх віруючих прощати і "потішати" (parakaleo –наближати, підіймати) цю людину, "щоб нас сатана не перехитрував" (2Кор.0211). Нездатність прощати і забувати дає сатані місце для впливу (Еф.0427).

Як тільки віруючий сповідує свій гріх і кається в ньому, його потрібно приймати, любить і заохочувати так само, як і будь-якого іншого віруючого. Пам’ятайте, що рівень духовності людини не визначається тим, як добре вона викриває слабкості і немочі інших. Ні, зрілий християнин служить примиренням і відновленням на Славу Божої благодаті!

Висновок

"Коли ж у Мені перебувати ви будете, а слова Мої позостануться в вас, то просіть, чого хочете, і станеться вам!" (Ів.1507)

Тільки спілкування з Ісусом Христом через Боже Слово в силі Святого Духа вбереже віруючого і не дасть йому відступити зі шляху з Богом. Коли християнин не просто слухає Слово, але і дозволяє Слову перебувати в його душі, тоді його розум стверджується в правді.

"Правда бо Божа з'являється в ній з віри в віру, як написано: А праведний житиме вірою." (Рим.0117)

"Ми ж відкритим обличчям, як у дзеркало, дивимося всі на славу Господню, і зміняємося в той же образ від слави на славу, як від Духа Господнього." (2Кор.0318)

Обидва ці вірші говорять про духовний прогрес в житті християнина. "Правда Божа" відкривається через життя віруючого, коли він йде "від віри до віри". Кожна ситуація, з якою він зіштовхується, потребує інакшої міри віри, ніж попередня. У Другому посланні до Коринтян 0318 сказано про привілеї християнина дивитись на Христа і Його славу через Боже Слово. Коли віруючий звертається до Слова, його життєвий досвід просувається "від слави до слави". Постійно слідуючи за Господом, він стає більш менш схожим на Христа. Звісно, він ніколи не стане в своєму земному житті таким самим, як Ісус. Але настане день, коли всі віруючі прийдуть у вічність і стануть подібними Йому у всьому.

"Улюблені, ми тепер Божі діти, але ще не виявилось, що ми будемо. Та знаємо, що, коли з'явиться, то будем подібні до Нього, бо будемо бачити Його, як Він є." (1Ів.0302)

Знайшли друкарську помилку? Виберіть її та натисніть Ctrl + Enter.