Християнин стикається з різними ситуаціями в своєму ходінні з Христом. Безсумнівно, деякі з цих обставин здаються більш важкими, ніж інші. Однак, послання до Римлян 0828 запевняє, що все це "співпрацює на добре". Бог є люблячим Отцем і зацікавлений в підготовці кожного зі Своїх дітей. Він дозволяє віруючим бути випробованими, щоб вони могли стати зрілими.
Зміст
Спортсмен-початківець зіштовхується зі схожим процесом. Він має величезний потенціал, але цей потенціал повинен бути виявлений в результаті вправ, тренувань і досвіду спортивних змагань. За їх допомогою, спортсмен вчиться докладати свої фізичні зусилля. Подібно до цього і християнин, проходячи через різні ситуації, зростає в своїх духовних здатностях. Ця книга пояснить Божий духовний процес очищення і допоможе християнину зрозуміти, що "усяку галузку (що уособлює віруючого), що плід родить, обчищає її, щоб рясніше родила" (Ів.1502).
Всілякі випробовування
"Тіштеся з того, засмучені трохи тепер, якщо треба, всілякими випробовуваннями, щоб досвідчення вашої віри було дорогоцінніше за золото, яке гине, хоч і огнем випробовується, на похвалу, і честь, і славу при з'явленні Ісуса Христа." (1Пт.0106-07)
"Кого Я люблю, тому докоряю й караю того. Будь же ревний і покайся!" (Об.0319)
"Всілякі випробовування" в Першому посланні Петра 0106 - це пойкілойс пейрасмойс в манускрипті грецього першоджерела. Пойкілойс означало "строкатий чи багатоколірний". Пейрасмойс було визначено як "випробовування чи перевірка з метою принести користь і мати результат". Останнє слово використовувалось для опису медичних перевірок і дослідів. Яку користь отримує віруючий від своїх духовних випробовувань? Писання дає відповідь:
"Знаючи, що досвідчення вашої віри дає терпеливість. А терпеливість нехай має чин досконалий, щоб ви досконалі та бездоганні були, і недостачі ні в чому не мали." (Як.0103-04)
Дозволяючи різним ситуаціям випробувати Своїх людей, Бог переслідує мету – зробити їх "досконалі та бездоганні" (телеіой кай холоклерой – "в досконалому здоров’ї; в повному віці чи зрілості"). До створення всесвіту Господь призначив віруючим бути "подібними до образу Сина Його" у відповідності до послання Римлян 0829. В описуючому словнику новозавітних слів В.Е. Вайн визначив "подібними" (сумморфос) як "робити подібно іншій людині чи речі, приходити до подоби, погодившись (чи зростаючи в погодженні) смерті Христа, показуючи практичне сприйняття смерті тілесного я".
"Всілякі випробовування" розпинають стару гріховну природу з її різноманітними пожадливостями та інстинктивними потребами і ведуть віруючого до пересвідчення на досвіді правди з наступного вірша:
"Бож ви вмерли, а життя ваше сховане в Бозі з Христом." (Кол.0303)
"Бож ви вмерли" - це апетанете гар, що означає, бути померлим; стати цілком відділеним від чогось і звільненим від усіх зв’язків з цим". В грецькому тексті ця фраза стоїть в часі аорист (невизначена дія), в активному стані (підмет бере участь в дієслівній дії) і в дійсному способі, що відображає реальність. Простіше кажучи, християнин весь час стикається з Божим процесом випробовування, який виявиться абсолютною причиною його свободи від тілесних бажань.
На початку свого послання Петро провів паралель між зростанням християнина в зрілості і ремеслом очищення дорогоцінних металів. Майстер нагрівав срібло чи золото до стану кипіння, виводячи усі сторонні домішки на поверхню. Шлак потім знімали і викидали. Такий процес повторювався до тих пір, поки розплавлений метал не ставав настільки чистим, що майстер міг бачити в ньому своє відображення. Ця паралель не була придумана самим Петром. Йов сказав:
"А Він знає дорогу, яка при мені, хай би випробував Він мене, мов те золото, вийду!" (Йов2310)
В той час як Йов був одним з найбагатших і найбільш шанованих людей свого часу, він втратив все, за виключенням своєї дружини. Бог дозволив сатані позбавити Йова його майна, дітей і здоров’я. І все ж Йов усвідомив, що Божою метою в його житті було вивести його "як золото". Захаб, перекладене словом "золото" з єврейського тексту, визначено як "очищене чи дорогоцінне золото як протиставлення сирій руді". Старозавітний патріарх знав, що його випробовування буде мати визначений кінець.
Малахії 0301-04 описує прийдешнього "Ангола заповіту", пророчо вказуючи на Ісуса Христа. Пророк зображує цього посланця так: "огонь той у золотаря і як у пральників луг" (вірш 2). Як вогонь використовувався для очищення металів, так і "луг пральників" був лужною речовиною, що використовували для очищення і відбілювання одягу. Малахія дає ще більше подробиць про Месію в наступному вірші:
"І Він сяде топити та чистити срібло, і очистить синів Левія, і їх перечистить, як золото й срібло, і будуть для Господа жертву приносити в правді." (Мал.0303)
"Сини Левія" - це вказівка на лінію священників скинії, кожен з яких був нащадком Аарона (Вих.28,39). До приходу Христа тільки цим священникам дозволялось служити перед Господом в скинії чи синагозі. Але завдяки жертві завершеної роботи Христа і через очищаючу силу Його крові, віруючі були прийняті в святе і царське священство (1Пт.0205,09). Наступний вірш підтверджує цю чудову правду:
"…від Ісуса Христа, а Він Свідок вірний, Первенець з мертвих і Владика земних царів. Йому, що нас полюбив і кров'ю Своєю обмив нас від наших гріхів, що вчинив нас царями, священиками Богові й Отцеві Своєму, Тому слава та сила на вічні віки! Амінь." (Об.0105-06)
Через різноманітні випробовування Ісус Христос очищує Своїх "священників" - тих, хто прийняв Його в свої серця і були народжені згори (Ів.0303). Іван Христитель пророкував про цю частину служіння Христа, говорячи:
"Я хрищу вас водою на покаяння, але Той, Хто йде по мені, потужніший від мене: я недостойний понести взуття Йому! Він христитиме вас Святим Духом й огнем." (Мт.0311)
Вогонь Його випробовувань наділяє віруючого здатністю "для Господа жертву приносити в правді". Через ці різноманітні ситуації християнин бачить, що він не повинен надіятись на своє тіло (Флп.0303), але замість того повинен мати відвагу (паррхесія – сміливість і впевненість) до Бога відповідно до Першого послання Івана 0321. Діла для Бога не будуть порожніми продуктом його власних зусиль після того, як він зрозуміє цей принцип. Як написав Меф’ю Генрі: "Месія через Свою благодать в них зробить їх прийнятними. Після того, як Він очистив їх, вони принесуть такі жертви, які Бог вимагає і прийме. Своїм заступництвом за них Він зробить їх прийнятними". Те життя, яким живе віруючий, є життям "віри Божого Сина, що мене полюбив і віддав за мене Самого Себе" (Гал.0220). Його християнський досвід відображає славу Господа, Який живе в ньому.
Випробовування, з яким стикається віруючий, неоднакові та різноманітні, тому що Божа благодать неоднакова та різноманітна. Перше послання Петра 0410 змушує віруючих бути "доморядниками всілякої Божої благодаті". Кожна ситуація в житті віруючого - це можливість для нього почути більше про певну сторону Божої благодаті.
Люди та їх індивідуальності
Багато з різних випробовувань, з якими Бог дозволяє зіштовхнутись віруючому, включають в себе людей та їх індивідуальності. Бог хоче культивувати безумовну любов, невинність і повагу в житті кожного християнина. Християнин може працювати у запального і нестерпного керівника. Його реакція на характер керівника відкриває систему відліку його серця: чи це безумовна любов, вилита Святим Духом (Рим.0505), чи це розчарування старої гріховної природи. Якщо віруючий розуміє принципи невинності та поваги, тоді він буде продуктивно працювати цілий день, незалежно від того, що говорить чи робить керівник. Як і всі інші випробовування, випробовування людьми даються для того, щоб християнин міг зростати в своїй здатності доморядника благодаті.
Сім’я і дружба
Дім – це те місце, яке Бог використовує для розвитку поємності у взаєминах з людьми. В жодній іншій ситуації особистості не мають таких близьких взаємин. Кожна дія і протидія чоловіка впливає на дружину, тому що вони – "одне тіло" (Бут.0224). Послання до Ефесян пояснює Божу мету, що стоїть за інститутом шлюбу:
"Дружини, коріться своїм чоловікам, як Господеві, бо чоловік голова дружини, як і Христос Голова Церкви, Сам Спаситель тіла! І як кориться Церква Христові, так і дружини своїм чоловікам у всьому. Чоловіки, любіть своїх дружин, як і Христос полюбив Церкву, і віддав за неї Себе." (Еф.0522-25)
Шлюб був задуманий, щоб віруючі могли зрозуміти близькі взаємини, які Христос хоче мати з Церквою, Його майбутньою Нареченою – всесвітнім тілом віруючих по всьому світу (Об.1907, 2102; 2Кор.1102). Жінка – це дар від Бога чоловікові, щоб він міг пізнавати і показувати жертвенну безумовну любов, яку має Христос до Церкви. Він не повинен бути диктатором в своєму положенні голови дому. Навпаки, він любить, вкладає, збудовує, молиться і віддає своє життя, щоб любляча влада Христа могла бути з’явлена світу. Жінки та діти відгукуються в любові на справжню владу чоловіка. Таким чином, пересвідчуючи на досвіді різні випробовування, дім стає живим прикладом Божого правління в Церкві.
Діти вдома випробовуються на предмет шанування своїх батьків. Їх відгуки визначають якість і тривалість їх життя:
"Діти, слухайтеся своїх батьків у Господі, бо це справедливе! Шануй свого батька та матір це перша заповідь з обітницею, щоб добре велося тобі, і щоб ти був на землі довголітній!" (Еф.0601-03)
Дружба, це ще одна ділянка, де Бог випробовує здатність християнина являти Його у взаєминах.
"Друг любить за всякого часу, в недолі ж він робиться братом." (Пр.1717)
Бог дозволяє обставинам випробувати друзів і побачити, чи будуть вони ставитись один до одного у відповідності до цього вірша. Він також посилає різні випробовування дружби для того, щоб викоренити фамільярні стосунки і такі, що йдуть на компроміс. Побожна дружба заснована на Божому Слові. Взаємини справжніх друзів доктринальні, збудовують і кидають виклик.
"Як гострить залізо залізо, так гострить людина лице свого друга." (Пр.2717)
"Краще двом, як одному, бо мають хорошу заплату за труд свій, і якби вони впали, підійме одне свого друга! Та горе одному, як він упаде, й нема другого, щоб підвести його..." (Еккл.0409-10)
Деталі життя і думки
Деталі життя також виявляють здатність віруючого виражати Божу благодать. Фізична хвороба, фінансові труднощі, ситуації на роботі, шкільні завдання, проблеми з автомобілем – все це деталі. Вони не впливають на позицію християнина у Христі. Скоріше, ці обставини є можливостями для нього ставати зрілим в його здатності довіряти Богові.
Різні ситуації випробовують здатність віруючого мислити. Перше послання до Коринтян 0216 пояснює, що віруючі "мають розум Христів", тобто Боже Слово готове втішити розум силою Святого Духа. Певні обставини перевіряють здатність християнина "полонити всяке знання на послух Христові" (2Кор.1005). В грецькому тексті "полонити" - це айхмалотос – складне слово, що складається з айхме (спис, гострий інструмент) і халотос (бути ув'язненим). Послання до Ефесян 0617 говорить про Боже Слово як про "меч духовний".
"Бо Боже Слово живе та діяльне, гостріше від усякого меча обосічного, проходить воно аж до поділу душі й духа, суглобів та мозків, і спосібне судити думки та наміри серця." (Євр.0412)
Божі випробовування думок навчають християнина думати у відповідності до настанов Його правди. Павло давав настанови Титу, головному пастору зібрання на Криті, умовляти молодих людей "бути поміркованими" (Тит.0206). "Поміркований" (софронео) говорить про володіння дисциплінованим образом мислення. Ці люди поки ще не знали, як думати таким чином. Але Павло розумів положення цих молодих людей, так як сам раніше був у ньому, як він пояснив в посланні:
"Коли я дитиною був, то я говорив, як дитина, як дитина я думав, розумів, як дитина. Коли ж мужем я став, то відкинув дитяче (непиос – дурний, нерозвинений чи незрілий)." (1Кор.1311)
Болі Павла при зростанні
Павлу потрібно було вирости до духовної зрілості у мові, розумінні та мисленні. Вона не з’явилась у нього одразу, не дивлячись на його виховання та освіту. Він мав бути навченим і перевіреним. Одразу після його навернення по дорозі в Дамаск, він був ведений Богом в Аравію на три роки для роздумування і настановлення (Гал.0117). Потім він пішов в Єрусалим і провів п'ятнадцять днів з Петром і Яковом, братом Ісуса (Гал.0118-19). Потім, протягом чотирнадцяти років він проповідував Христа в областях Юдеї, Сириї та Килікиї до свого повернення в Єрусалим, де Петро, Яків та Іван підтвердили дане йому Богом доручення бути Апостолом до язичників (Гал.0201,09-10).
Павло проходив через випробовування все своє життя, оскільки Бог дав йому "колючку в тіло", щоб бити його і щоб він не запишався. "Бити" (колафізо) означало бити кулаком чи шльопати. Хупопіазо, грецький синонім для слова колафізо, перекладений в Першому посланні до Коринтян 0927 як "вмертвляю", описував удари, що переносять боксери при тренуванні. В цьому вірші Павло пояснив, що він вмертвляв свої тілесні бажання, щоб залишитись гідним духовно. Коли стало зрозуміло, що Бог не видалить його неміч, Павло почав бачити своє "колючку" як славний інструмент благодаті, що наділяв його здатність зростати в смиренні і духовній силі.
"А щоб я через пребагато об'явлень не величався, то дано мені в тіло колючку, посланця сатани, щоб бив в обличчя мене, щоб я не величався. Про нього три рази благав я Господа, щоб він відступився від мене. І сказав Він мені: Досить тобі Моєї благодаті, бо сила Моя здійснюється в немочі. Отож, краще я буду хвалитись своїми немочами, щоб сила Христова вселилася в мене. Тому любо мені перебувати в недугах, у прикростях, у бідах, у переслідуваннях, в утисках через Христа. Коли бо я слабий, тоді я сильний." (2Кор.1207-10)
Нещастя, біль, гоніння – ніщо не втримувало Павла. Напроти, він приймав все з великою радістю (Як.0103), розуміючи, що випробовування віри було дорогоцінніше за золото. Тому, коли наближався час його страти, він міг сказати:
"Я змагався добрим змагом, свій біг закінчив, віру зберіг. Наостанку мені призначається вінок праведности, якого мені того дня дасть Господь, Суддя праведний; і не тільки мені, але й усім, хто прихід Його полюбив." (2Тим.0407-08)
Гоніння та нещастя в Божому плані вчать віруючого відпочивати у Христі як джерелі його радості і натхнення. Християнин повинен розглядати ці випробовування як привілей введення його в "Царство Свого улюбленого Сина" (Кол.0113). Таким було ставлення перших учнів. Вони розуміли, що Ісус обіцяв, що будуть гоніння: "Як Мене переслідували, то й вас переслідувати будуть" (Ів.1520); і вони раділи всілякій можливості "прийняти зневагу за Ймення Господа Ісуса" (Дії0541).
В різні періоди свого життя віруючий пересвідчить якісь переслідування. Звісно, йому буде боляче, особливо коли в них братимуть участь удавані "друзі". Але йому не потрібно піддаватись тискові негативності і розчарування. Замість цього він може розслабитись, усвідомлюючи, що Ісус Христос "більше від брата прив’язаний" (Пр.1824). Він може засвоїти мир для своєї душі, обдумуючи правду, яку він почув. В результаті, він служить Христом в своїй ситуації, і люди, що знаходяться довкола нього, дивуються його стабільності в благодаті. Бог прославлений, тому що цей християнин вибирає покладатись на Христа в нещастях.
"Бог для нас охорона та сила, допомога в недолях, що часто трапляються… Шуміли народи, хиталися царства, а Він голос подав Свій і земля розпливлася." (Пс.4602,07)
Покарання за негативну реакцію
Необхідно розуміти, що у людини є вільна воля – здатність вибирати без упереджень та уподобань. Віруючий може вибрати ставлення до обставин за тілом, як вчинив Ізраїль під час свого перебування в пустелі. Після того, як Господь дивним чином звільнив Свій народ від рабства в Єгипті, Ізраїльський народ постійно нарікав, жалівся і повставав проти Божого плану (Вих.1522-26; 1703-07; Чис.1101-02; 1401-20). В результаті, Ізраїль розтратив цінні можливості випробувати Божу благодать. Через негативність Ізраїль так і не став величним народом, яким Бог призначив йому бути.
"І що Він ставить тебе найвищим понад усі народи, яких Господь учинив, на хвалу, і на ім'я, і на славу, і що будеш ти для Господа, Бога свого, народом святим, як Він говорив вам." (Втор.2619)
"І станеться, якщо дійсно будеш ти слухатися голосу Господа, Бога свого, щоб додержувати виконання всіх Його заповідей, що я наказую тобі сьогодні, то поставить тебе Господь, Бог твій, найвищим над усі народи землі. І прийдуть на тебе всі оці благословення, і досягнуть тебе, коли ти слухатимешся голосу Господа, Бога свого." (Втор.2801-02)
Віруючий може зростати, щоб бути цілковито таким, яким Бог бажає його бачити, якщо він розуміє, що "все ж від Бога" відповідно до Другого послання до Коринтян 0518, усвідомлюючи, що у кожної ситуації є вічне призначення, постанова (Еф.0311).
Підхід до успіху
Успіх є одним з найбільш складних випробовувань для християн. Немає нічого неправильного в гарній роботі і пристойному доході, якщо така Божа воля. Сьогодні є багато чудових християн-бізнесменів, яким Бог дав дар здорової фінансової розсудливості. Більшість цих людей люблять Господа, вони вивчають Боже Слово і надають підтримку своїм місцевим церквам десятинами і пожертвами. Проблема полягає в тому, що дуже часто відволікання успіху в бізнесі повільно виростають і починають заважати успішному християнину. Дуже легко бути переможеним деталями свого процвітання.
Такою була проблема в Лаодикії ближче до кінця першого століття нашої ери. Ззовні, зібрання там виглядало "багатим", таким що "збагатіло" та "не потребувало нічого" (Об.0317). Церква була визнана багатими членами суспільства. Але її перезайнятість процвітанням заглушила те духовне завзяття, яке було у церкви раніше, охолодивши жар до теплого стану самозадоволеного комфорту (Об.0315-16). В Об’явленні 0317, другій частині вірша, Бог звернувся до лаодикіців, говорячи: "А не знаєш, що ти нужденний, і мізерний, і вбогий, і сліпий, і голий".
Оук аідас – це грецька фраза, перекладена як "не знаєш", що означає "незнання до ступеню неусвідомлення". В цілому, віруючі в Лаодикії не могли навіть віддалено зрозуміти свій критичний духовний стан. Чому? Їм не вдалось заховати Боже Слово в свої серця (Пс.11911). В результаті їм не вистачало здатності визнати, що вони були нещасні та жалюгідні. Господь попереджав Ізраїль.
"Погине народ Мій за те, що не має знання: тому, що знання ти відкинув, відкину й тебе." (Ос.0406)
Однак, Бог не залишив лаодикійців без припису для відновлення, як видно у Книзі Об’явлення.
"Раджу тобі купити в Мене золота, в огні перечищеного, щоб збагатитись, і білу одежу, щоб зодягтися, і щоб ганьба наготи твоєї не видна була, а мастю на очі намасти свої очі, щоб бачити. Кого Я люблю, тому докоряю й караю того. Будь же ревний і покайся!" (Об.0318-19)
"Золото, в огні перечищене" говорить про духовний успіх чи про очищену, зрілу віру. Звідки вони повинні були отримати це "золото"? Його треба було купити в Бога ціною всієї самодостатності і впевненості у собі. Бог говорив лаодикійцям прийти до Нього в злиднях їх незнання і зростати в зрілості під Його докором і картанням, дисципліною (пайдеуо кай елегхо – дитяче виховання і виправляюче дисциплінування). За допомогою цього вони отримали б справжні багатства Його благодаті, чистоти і розуміння. Будь-який віруючий може надбати ці багатства, слухаючи Боже Слово і приходячи до Нього в молитві через Святий Дух.
"Від наказів Твоїх я мудріший стаю, тому то ненавиджу всяку дорогу неправди! Для моєї ноги Твоє слово світильник, то світло для стежки моєї." (Пс.119104-105)
Висновок
"І багато навчав Він їх притчами, кажучи: Ось вийшов сіяч, щоб посіяти. І як сіяв він зерна, упали одні край дороги, і пташки налетіли, та їх повидзьобували. Другі ж упали на ґрунт кам'янистий, де не мали багато землі, і негайно посходили, бо земля неглибока була; а як сонце зійшло, то зів'яли, і коріння не мавши, посохли. А інші попадали в терен, і вигнався терен, і їх поглушив. Інші ж упали на добрую землю і зродили: одне в сто раз, друге в шістдесят, а те втридцятеро." (Мт.1303-08)
В Євангеліє від Матвія 13 Ісус навчав учнів притчі про сіяча, яка, як він пояснив, описує різні типи слухачів. "А посіяне в добрій землі, це той, хто слухає слово й його розуміє" (Мт.1323). Віруючому необхідно бути такого роду слухачем, якщо в нього попереду зростання через випробовування в його житті. Тільки сильні дерева з глибоким корінням стоять міцно посеред бурі. Віруючий повинен бути глибоко вкоріненим в Божому Слові, щоб виявляти Боже світло у темряві. Йому необхідно бути витриманим в правді, щоб він міг бути "сіллю землі" (Мт.0513). Коли доктрина міцно закріплена в серці віруючого, він не стане реагувати негативно на ті ситуації, які Бог посилає в його життя. Напроти, він бачить кожну обставину як можливість "зростати в благодаті й пізнанні Господа нашого й Спасителя Ісуса Христа" (2Пт.0318).
Незалежно від обставин, християнин повинен пам’ятати пораду Павла в Першому посланні до Коринтян 1013: "але вірний Бог, Який не попустить, щоб ви випробовувались (пейразо – спокушеними) більше, ніж можете". Кожний крок в Його процесі духовного очищення досконалий в свій час і зі своїм результатом. Бог, в Своєму всезнанні, завжди знає духовний стан кожного віруючого, і Він допускає певні випробовування, щоб християнин прогресував до наступного ступеня зрілості. Він хоче, щоб всі Його діти зростали в здорових доморядників Його благодаті, що приносять плід, щоб Він міг нагородити їх на всю вічність. Бо найбільша радість для Бога – віруючий, про якого Він скаже:
"Гаразд, рабе добрий і вірний!" (Мт.2521)