Коли єдність звеличується серед Божих людей, Ісус Христос наказує благословіння в їх життя. Ця книга досліджує тему єдності в тілі Христа і дає огляд конкретних перешкод для справжньої Біблійної єдності. Господь покликав віруючих в одне тіло для загальної мети – прославляти Божого Сина.
Зміст
- Будь там, де виливаються благословіння
- Речі, які заважають єдності
- Олива: Боже призначення для єдності
- Висновок
Фундаментальні принципи християнської віри підтримують набагато більше, ніж нашу віру в Спасителя. Принципи, які тримають зірки на місці, підтримують життя на землі, дозволяють літакам літати, і встановлюють настанови щодо справедливості та торгівлі - кожен принцип життя чітко розкритий у Святому Писанні.
Коли принципи Божого Слова є високо цінованими і шанованими за межами голослівних стверджень, ми отримуємо вилив сили, мудрості та надприродного забезпечення. Наприклад, як тільки мі дізнаємось, що Бог любить нас особисто, ми виявимо, що Він наказав благословіння для віруючих, які живуть разом в єдності. Тоді ми не лише любимо своїх ближніх як самих себе, але і знаходимо рясну радість - олію радості, яка приходить зі служінням іншим. Більше того, ми можемо продовжувати служити з радісним ставленням, навіть коли ми фізично виснажені, бо радість Господа - наша сила (Неєм.0810).
Але поки фундамент людської системи вірувань не буде похитнутий (Євр.1227-28), вона не зможе повноцінно оцінити силу та стабільність, які забезпечують ті принципи, висвітлені Святим Духом. Це дослідження 133-го Псалма допомагає з’ясувати точний зміст тих віршів, які так красиво виражають життєву важливість, яку Бог покладає на принцип єдності в Тілі Христовому.
Будь там, де виливаються благословіння
"Оце яке добре та гарне яке, щоб жити братам однокупно! Воно як та добра олива на голову, що спливає на бороду, Ааронову бороду, що спливає на кінці одежі його! Воно як хермонська роса, що спадає на гори Сіону, бо там наказав Господь благословення, повіквічне життя!" (Пс.133)
Хоча цей Псалом був написаний за кілька сотень років до народження Христа, принцип єдності, який він так красиво описує, розкриває розум Бога щодо порядку та діяльності Церкви, яка є Тілом Христовим на землі. Коли єдність звеличується серед Божих людей, Ісус Христос наказує благословіння в їх життя. Існує особливе місце благословіння, де Божі люди отримують більше, ніж просто загальну, "логістичну" благодать.
Загальна благодать - це прихильність, яку Бог поширює на всіх людей, незалежно від їх духовного стану (Мт.0545). Будь то дар свіжого повітря для дихання або переваги комфортного способу життя, багато християн, які не живуть в підпорядкуванні хресту, все ж насолоджуються тимчасовими благословіннями загальної благодаті, покладаючись на фінансову чи внутрішню безпеку чи інші природні системи підтримки.
Але благословіння, про яке говорить Псалом 133, - це наказане, заповідане благословіння, яке сягає значно вище тимчасової безпеки. Це благословіння: дорога життя; Особа в житті (Ісус Христос); ставлення до життя; план у житті, в якому Бог заповідає Своїм людям бути благословенними.
В першому вірші 133-го Псалма слово "оце" (євр. hinneh) означає – "бачити щось подумки з зафіксованим розумом, спостерігати зі старанністю і ретельно оглядати". Це означає, що віруючий дивиться понад перепони проти єдності і дивиться на Христа. Він не виражає людську точку зору, кажучи при цьому: "Так, я прощу, але я не можу забути". Навпаки, він застосовує безумовне прощення до інших.
"Петро приступив тоді та запитався Його: Господи, скільки разів брат мій може згрішити проти мене, а я маю прощати йому? Чи до семи раз? Ісус промовляє до нього: Не кажу тобі до семи раз, але аж до семидесяти раз по семи!" (Мт.1821-22)
Також в Псалмі 13301 слово "яке" (євр. ма) – частка дослідження. Це означає, що ми старанно оглядаємо, досліджуємо, вивчаємо з перспективи Божественної точки зору. Ми не дозволяємо нічому перешкоджати нашому розумінню.
"Добре" (євр. towb) говорить про щось, що є гарним, приємно, доброчесним, чесним, правильним, відповідним, корисним, успішним, рясним, цінним, сприятливим. "Добре" означає, що "це підходить життю віруючого і робить його щасливим зсередини, дає йому переваги". Ми маємо велику перевагу перебувати разом в єдності, маючи той самий розум.
В цьому вірші слово "гарне" (євр. na’iym) говорить про щось "напрочуд солодке і миле, дуже приємне для почуттів через своє джерело і сутність". Єдність прекрасна, чудова, благодатна і рясна. Слово "брати" (євр. ‘ach) говорить про те, щоб мати подібність родини, маючи одного батька. Також це термін для любові між викупленими кров’ю віруючими в Ісуса Христа. Фраза "жити однокупно" так само як "єдність" позначається ясловом yachad. В єврейському тексті воно стоїть у часі "кал (Qal) інфінітив" і означає "сідати, залишатись і бути посадженим в місці свого поклику". Використання цього часу вчить, що віруючі повинні продовжувати наслідувати Божий поклик з Божими людьми, з наголосом на те, що не просто бути в одному місці, але мати однаковий розум.
Як добра олива
Другий вірш 133-го Псалма уподібнює єдність в тілі Христа до "доброї оливи на голову, що спливає на бороду, Ааронову бороду". "Олива" (олива помазання) і "хермонська роса" є символами освіження. Важливо зауважити, що в книзі Левит 0810-12 олива виливалась на голову Аарона, щоб освятити його.
"І взяв Мойсей оливу помазання, і намастив скинію, і все, що в ній, та й освятив їх. І покропив він із неї сім раз на жертівника, і намастив жертівника та ввесь посуд його, і вмивальницю та підставу її, щоб їх освятити. І вилив з оливи помазання на Ааронову голову, та й помазав його, щоб його посвятити." (Лев.0810-12)
Наповнення Святим Духом необхідне для того, щоб уповноважити віруючого на служіння, на яке Бог його покликав. В старому заповіті помазання оливою було символом відділення для певного служіння. Мойсей помазав Аарона оливою, відділивши життя Аарона для його поклику в плані Бога. Давид також був помазаний на царство, і пізніше він був помазаний як цар коліна Юдиного. Ілля був помазаний на пророкування. Через Голгофу кожен віруючий, викуплений кров’ю, отримав помазання Святим Духом у своєму житті (1Ів.0220,27).
Бог наказує благословіння
Слово "наказувати" (євр. цава) означає, що Бог наказує нам, щоб ми були благословенні і Він посилає людей (посланців) і забезпечення, щоб благословити вас. Він призначає, встановлює, затверджує, врегульовує та оберігає благословіння для Своїх людей. Це благословіння - це життя (євр. chay), яке описується як свіжа та текуча вода, бадьорість, з відродженням, як у весняний час - свіже і нове. Але воно виходить за межі сезону: "повіквічне життя". Фраза "повіквічне" (євр. olam) говорить про тривалу вічність – з минулої вічності у майбутню вічність.
Що змушує служіння виконувати Божий план в єдності? В першій Церкві віруючі збирались разом у верхній кімнаті (горниці) з одним серцем і однією душею, очікуючи виконання обітниці Святого Духа (Дії0114). В книзі Дій 0201 записано, що "всі вони однодушно знаходилися вкупі". Згідно книги Дій 0204 обітниця була виконана в день П’ятидесятниці, коли Бог послав Святого Духа щоб перебувати в них. Боже Слово тепер спрямовувало їх серця, позитивне волевиявлення спрямовувало їх волю, а смирення спрямовувало їх здатності. Голод за Божим Словом домінував у їх розумі, і розуміння особистої цінності Слова благодаті збудовувало їх у вірі (Дії2032).
Остерігаючись роз’єднання
Сатана постійно робить все в своїй силі для розділення єдності серед членів тіла Христа. По-перше, він намагається розділити серця (Ос.1002, в оригіналі). Потім він намагається розділити розум (Як.0408, в оригіналі), бо знає, якщо людина має двох господарів чи інакше роздвоєний розум, вона буде непостійна на дорогах своїх (Як.0108, в оригіналі). Хоч у сатани завжди буде контрплан, щоб атакувати і заважати їх єдності, коли віруючі йдуть до хреста і просять в молитві Божого забезпечення, це догоджає Богові. Він бажає, щоб ми, використовуючи різноманіття отриманих дарів, йшли в одному серці, в одній душі, в одному розумі, в одному баченні і в одній вірі. Після погроз священників і саддукеїв черех їх проповідування, учні повернулись у верхню кімнату для молитви:
"Як вони ж помолились, затряслося те місце, де зібрались були, і переповнилися всі Святим Духом, і зачали говорити Слово Боже з сміливістю! А люди, що ввірували, мали серце одне й одну душу." (Дії0431-32)
Рай на землі
Учні говорили Боже Слово зі сміливістю, тому що вони були з Ісусом, і "благодать велика на всіх них була" (Дії0433). В молитві до Свого Небесного Отця Ісус тричі молився, щоб Його люди жили в єдності, яку мав Христос зі Своїм Отцем до існування світу:
"Святий Отче, заховай в Ім'я Своє їх, яких дав Ти Мені, щоб як Ми, єдине були!...щоб були всі одно: як Ти, Отче, в Мені, а Я у Тобі, щоб одно були в Нас і вони, щоб увірував світ, що Мене Ти послав. А ту славу, що дав Ти Мені, Я їм передав, щоб єдине були, як єдине і Ми." (Ів.1711,21-22)
Бог дав для забезпечення для такого роду єдності серед Своїх людей:
"Тож благаю вас, браття, Ім'ям Господа нашого Ісуса Христа, щоб ви всі говорили те саме, і щоб не було поміж вами поділення, але щоб були ви поєднані в однім розумінні та в думці одній!" (1Кор.0110)
Також послання до Филип’ян описує єдність, яка можлива, коли віруючі смиренні та однодумні:
"То доповніть радість мою: щоб думали ви одне й те, щоб мали ту саму любов, одну згоду й один розум! Не робіть нічого підступом або з чванливости, але в покорі майте один одного за більшого від себе… Нехай у вас будуть ті самі думки, що й у Христі Ісусі!" (Флп.0202-03,05)
"Думати одне" означає "мати однаковий зміст в мисленні, не обов’язково однакову здатність чи однакові (ідентичні) думки". Кожен віруючий може ділитись тим же змістом благодаті з тим же кваліфікованим розумінням Святого Духа.
Речі, які заважають єдності
Перша перешкода проти єдності в тілі Христа - це вплив духів прибічництва. Вони розкривають вплив особистостей замість Особи Святого Духа. Як свідчать групи людей, які перетворюються на партизанські угруповання, ці духи перешкоджають єдності в тілі Христа. Наприклад, в першій Церкві Павло докоряв Коринтянам за розділення серед них, коли багато віруючих стали слідувати за людьми, а не за Христом (1Кор.0304). Духи прибічництва (духи груп) виробляють зовнішню, умовну єдність, засновану на сентиментальних взаєминах симпатій. Поверхнева єдність заважає справжній єдності в тілі Христа. Духи прибічництва завжди виробляють механізм самозахисту і почуття провини в тих, хто приймає участь в цих групах через незнання. Духи прибічництва годують гордість і незалежність, просувають царство сатани і перешкоджають розвитку значимих духовних взаємин.
Щоб уникнути духів прибічництва, людина повинна бути зосереджена на Христі і Голгофі, наповнюючи свій розум категоріальними доктринами, накопичуючи категорії конкретної правди з Божого Слова, щоб діяти в конкретних ситуаціях. Коли віруючий зламаний і наповнений Святим Духом, він може розпізнати духів прибічництва, які заважають людині перебувати в місці, де Бог наказав їй бути благословенною. Бог наказує благословіння будь-якому плідному служінню, яке слухняне заповідям любові і виконує велике доручення – йти по всьому світу та проповідувати Євангеліє (Мт.2819-20).
Взаємини, засновані на особистості, перешкоджають єдності
Друга велика перепона для єдності в тілі Христа – це особисті прив’язаності у спілкуванні замість доктринальних взаємин, зосереджених на Христі. Взаємини, засновані на особистості, - це дружба, заснована на схваленні особистості. Це піднесення чиїхось природних уподобань замість того, щоб цінувати Христа в інших. Приємно спілкуватися про спільні інтереси з іншими віруючими; однак спільні інтереси самі по собі не повинні бути основою для єдності. Взаємини, засновані на тимчасовій основі, втратять те, що здається єдністю, коли зміняться обставини.
Християни, які насолоджуться доктринальними взаєминами, вчаться спілкуванню навколо Божого Слова і принципів, що походять зі Слова. Коли ми вчимося застосовувати Писання в конкретних деталях свого життя, ми починаємо цінувати благодать, любов, силу, милість, визволення, роботу, забезпечення і обітниці Бога. Тоді звичайні розмови перетворюються на вічні, і все, що ми робимо, ми робимо на Божу славу (1Кор.1031).
Як можна уникнути взаємин, заснованих на особистості? Віруючі повинні мати на меті розвивати доктринальні взаємини при спілкуванні з людьми в тілі Христа. Марне багатослів’я повинне обернутись в навчання і молитву, щоб приготувати серця в тиші перед Богом (1Сол.0411, в орігіналі).
Якби деякі віруючі мали тільки доктринальні взаємини в любові, вони б втратили багатьох своїх так званих друзів. Доктринальні взаємини означають, що любові Христа і Слову Бога приділяється велика увага. У взаєминах, заснованих на особистості, розмови обертаються навколо деталей життя. Це нормально – іноді поговорити про поверхневі речі, але життя в постійній заклопотаності цим, а не забезпеченням з Божого Слова, безперечно буде перешкоджати духовному зросту.
Суб’єктивність перешкоджає єдності
Третя велика перешкода побожній єдності в тілі Христа - це суб'єктивність. Нажаль, багато християн заражені суб’єктивністю в своїй системі відліку. Це стається, коли людина добровільно дозволяє невідомим, невидимим враженням, що походять з її психологічної сфери, охоплювати її емоції. Замість того, щоб залежати від Божественного стандарту об’єктивної правди, розкритому Святим Духом через Боже Слово, її емоції (які ніколи не були призначені для думання, а щоб цінувати Божі думки) диктують розуму шлях мислення.
Суб’єктивність може бути результатом незнання у відношенні до того, як думати з Богом, або ж вона може бути виразом падіння "я" зі сфери самовивещення чи гордості. Суб’єктивності часто властиве сприйняття, прийняте розумом окремо від правди. Деякі люди слухають голосу незнайомця, який направляє їх на шлях, протилежний принципам абсолютів Божого Слова.
Суб’єктивність завжди живить емоції. Щоб подолати суб’єктивність і увійти в справжню єдність з Господом і іншими людьми, віруючий має постійно ховати Боже Слово в своєму серці, щоб не грішити проти Бога (Пс.11911). Боже Слово повинне стати світильником для його ноги і світлом для його стежки (Пс.119105). Сховавши Боже Слово в своєму серці, віруючий стає ним відокремленим, коли Слово рясно перебуває в його розумі. Хрест - його система відліку.
Віруючий освячений Словом, тому що Слово є правдою (Ів.1717). Він вчиться відновлюватись після падінь (1Ів.0109) і жити кожним словом, що походить із уст Божих (Мт.0404). Щоб уникнути суб’єктивності, віруючий повинен постійно бути на дієті Божого Слова. Коли приходить думка, що піднімається проти правди, відкиньте її (2Кор.1005) і нехай Христос підніме прапор (Іс.6210). Застосування об’єктивної правди в благодаті і любові Духа подолає суб’єктивність.
Природне вподобання заважає єдності
Ще один фактор, що заважає єдності в тілі Христа, - це природне вподобання. Природне вподобання включає в себе кожне бажання, джерело якого знаходиться поза Божим Словом (Пр.1922). Природне вподобання обмежує наше бачення Бога і призводить до власної інтерпретації Божого Слова заради втілення бажань нашого природного серця. Слідування природним бажанням нашого серця дозволяє нам вибрати стиль життя, протилежний досконалій Божій волі. Така людина почне раціоналізувати правду за своїми людськими аргументами, замість підтримування своїх міркувань основою Божественних настанов.
Природне вподобання завжди сприяє егоцентризму. Віруючий може подолати цей спосіб збереження свого життя, дозволяючи хресту Ісуса Христа і свободі Святого Духа наповнити його, щоб він міг йти від слави до слави (2Кор.0318). Ми долаємо природне вподобання, підкорюючись Божественному керівництву Божого Слова.
"А Бог наш на небі, усе, що хотів, учинив." (Пс.11408/11311)
Бог має абсолютну волю, і віруючий має віддатись абсолютній Божій волі на своє життя. Ісус Христос завжди буде викорінювати природні вподобання через Своє Слово. Тому, заховайте Боже Слово і будьте ведені Святим Духом в абсолютну волю Бога.
Олива: Боже призначення для єдності
"І візьмеш оливу помазання, і виллєш йому на голову, та й помажеш його… І візьмеш із крови, що на жертівнику, і з оливи помазання, та й покропиш на Аарона й на шати його, та на синів його й на шати синів його з ним. І освятиться він, і шати його та сини й шати синів його з ним!... А ти візьми собі найкращих пахощів: самотечної мірри п'ять сотень шеклів, і запашного цинамону половину його: двісті й п'ятдесят, і запашної очеретини двісті й п'ятдесят" (Вих.2907,21, 3023)
Помазання оливою - це Божественне призначення для єдності в тілі Христовому. На голову Аарона було вилито не лише оливу, але як ми бачимо у Виході 2921, олива змішувалася з кров’ю та була покроплена на нього. І в Виході 3023 Мойсей повинен був змішати майже шість літрів високоякісної запашної оливи, згідно з чітким наказом Бога, для використання в помазанні голови первосвященика.
В ті дні олива використовувалась тільки для однієї особливої мети, її ніколи не використовували для будь чого іншого! Це факт розкриває святість помазання оливою для відділення і освячення життя людини для Бога.
Ніщо не може порівнятись з оливою помазання, подарованою віруючому Ісусом Христом. Поклик кожного віруючого дорогоцінний в очах Бога. В книзі Вихід 2907 записано, що олива виливалась на голову священника, щоб вона розтіклася по всьому тілу. Коли віруючі мають побожну єдність, один з одним, Святий Дух протікає через них - зверху вниз - і Боже життя виявляється, де б вони не були.
Не дивиться Бог на обличчя
У Повторенні Закону 1014-19 виражений чудовий принцип. Бог закликає нас любити приходьків, адже ми теж були приходьками, котрих Бог покликав через Свою велику любов. Не дивиться Бог на обличчя, а дивиться на серце.
Благодать Бога охоплює і сягає далеко за межі тлінності і слабкостей. Ми віримо Богові по вірі, а Він діє за нас. Спасіння не залежить від людського добра; воно залежить лише від Божої благодаті. В Посланні до Колосян 0310-11 Бог включив кривдників і боржників в якості братів в тіло Христа. Ми отримуємо оливу Святого Духа по благодаті через віру. І все ж таки наш послух Божому плану визначає ступінь нашого благословіння. Віруючий повинен знаходитись в місці свого поклику, щоб олива стікала на нього.
Коли ми вивчаємо цей принцип єдності, ми дізнаємось, що в олії є цілюща сила. Інгредієнти оливи були настільки унікальні і настільки специфічні, що вона зцілювала, стікаючи по одягу Аарона. Вивчаючи цей принцип, ми дізнаємось, що в оливі міститься цілюща сила. Зцілення завжди приходить через любов, єдність і єднання. Коли віруючий дозволяє Богу розбиратися з розділенням і стратегією диявола, Він також попіклується про байдужість. Холодність, страх, образи і гіркота руйнуються, коли віруючі перебувають разом в єдності.
В Посланні до Ефесян 0401-03 Біблія говорить, що ми повинні поводитися гідно нашого покликання, маючи відношення покори та лагідності, терплячи один одного в любові, "пильнуючи зберігати єдність духа в союзі миру". Сповнений Духа віруючий, черпає своє помазання від Ісуса Христа і Божого Слова, буде терпіти братів з відношенням любові. Він буде намагатись зберігати єдність Духа, яка вже затверджена, в союзі миру. Послання до Ефесян наставляє нас:
"А ви один до одного будьте ласкаві, милостиві, прощаючи один одному, як і Бог через Христа вам простив." (Еф.0432)
Цей вірш говорить про результати на досвіді від перебування в помазанні нашого поклику.
Благодать, дивовижна благодать!
Ніколи не скидайте людей з рахунку; вони заслуговують отримати доброту і співчуття Христа! В цьому полягає олива зцілення, сила Бога і любов Бога, що спонукає нас прощати інших без всяких обмежень! Коли віруючі перебувають разом в єдності, Бог наказує благословінням ставатися!
"Служіть один одному, кожен тим даром, якого отримав, як доморядники всілякої Божої благодаті." (1Пт.0410)
"Нехай жадне слово гниле не виходить із уст ваших, але тільки таке, що добре на потрібне збудування, щоб воно подало благодать тим, хто чує." (Еф.0429)
Як віруючі завершеної роботи, ми служимо багатогранною Божою благодаттю. Ця благодать не залежить від того, хто отримує. Благодать залежить від Того, Хто дає, і ніколи – від того, хто отримує! І тепер, оскільки ми прийняли цю благодать, ми служимо благодаттю, коли говоримо.
В Псалмі 13302 добра олива помазання стікала на кінці одежі Аарона. Слово "кінці" (івр. peh) означає "вуста, отвір, край". Ось чудове застосування цього вірша: олива помазання впливає на нашу мову, стікаючи до наші уста. Кінці уособлюють край частки тіла Христа. Коли Божі люди починають коритись Божому Слову, олива вступає у володіння, і сатана вже не може перешкоджати віруючим.
Оскільки Христос прийняв нас, коли ми були ще грішниками (Рим.0506,08), ми можемо приймати один одного, як Христос прийняв нас (Рим.1507). Ми можемо давати іншим ту ж саму любов і благодать, що ми прийняли від Нього. Ми служимо потребам інших через Боже Слово, викупляючий дух і служіння примирення. Ми служимо благодаттю, збудовуємо і любимо інших, як Христос полюбив нас (Ів.1512, 1334). В результаті віруючі насолоджуються єдністю в тілі Христа. Тоді ми вже не маємо розділення, негативності, егоїзму, жадібності, недоброзичливості, ненависті, жорстокості, байдужості і реагування. Вірніше ми цілком мотивовані Його любов’ю і свідомістю правди.
Олива потече, коли члени тіла залишуться в своєму покликанні. Бачення, молитва, ставлення любові в серці, сльози співчуття, цілі, бажання, радість і мета реалізуються, коли грішники в місцевому зібранні звеличують Христа в дусі єдності (1Кор.12).
Пам’ятайте, що кожен віруючий, який діє в силі Святого Духа, оцінює інших вище, за себе. Застосування цього принципу не означає, що віруючий бачить себе менш цінним в очах Бога; це означає, що він шанує священство іншого віруючого і поважає його особисте життя. Він цінує особистий поклик інших людей в тілі Христа. Тому його ставлення таке: "Я ціную твою свободу і особисте життя. Я повинен захищати твої права віруючого-священника і служити забезпеченням благодаті, яке дозволяє тобі стояти і падати перед Богом без мого втручання".
Дяка Богу за дорогоцінний дар єдності. Єдність в тілі Христа – це результат особливої молитви, якою Ісус молився в Гефсиманії (Ів.17). Ми стаємо однодумними, без зарозумілості, як доморядники всілякої Божої благодаті. В першому посланні Петра 0410 "всіляка благодать" (гр. poikilos) означає "благодать з усіх сторін". Ми оточені благодаттю і Божим Словом в Дусі. Ми пересвідчуємо Боже прощення, коли ми пробачаємо інших. Бог дає нам Свою благодать, тому ми здатні віддавати її іншим. Ми відгукуємось на Божественну благодать, без діл.
Коли учні були всі однодушно вкупі, на них зійшла сила Святого Духа (Дії0201, 0431,33, 0931), і ця сила послала Церкву в Єрусалим, Юдею, Самарію і в усі найвіддаленіші частини світу. Члени першої Церкви перебували в відпочинку; вони збудовували один одного і ходили в страху Господньому. Вони ходили, славлячи Господа, перебуваючи у мирі. Коли вони відпочивали в Завершеній роботі, Боже Слово помножувалось (Дії1224).
Якщо Тіло Христове пересвідчує таку чудову єдність, ніщо не може зупинити діло Євангеліє! Коли розділення знищене і єдність встановлена заради Христа, віруючі можуть продовжувати безперешкодно виконувати Велике доручення. Єдності не буде до тих пір, поки окремі члени тіла Христа не візьмуть свій хрест і не будуть наповнені Святим Духом (Еф.0518). Сповненого Духом віруючого не так легко зранити. Бог наділив віруючих служінням примирення і викупляючим ставленням.
"Мир великий для тих, хто кохає Закона Твого, і не мають вони спотикання (ніщо їх не скривдить, не зіб’є зі шляху)." (Пс.119165, розширений переклад)
Олива благословіння
В Псалмі 133 єврейське слово yarad, перекладене як "спливати, спадати", використовується тричі для виділення дуже важливого моменту. Він стосується гори Хермон. Роса спадала як на високу, так і на низьку місцевість. Якою б низькою не була долина, олива буде сходити туди, щоб просякнути землю Божим життям. Кожне служіння, яке шанує Боже Слово тим, що живе кожним Словом (Мт.0404), буде благословенне єдністю в Дусі. Віруючі постійно наповнюються Божим Духом, коли вони живуть під керівництвом Божого прогресивного плану.
Зауважте, що люди, які знаходяться в долині, також отримують росу. Кожен віруючий в той чи інший час падає в долину слабкості або відчаю, але, якщо він кликатиме до Господа, він отримає дорогоцінну "хермонську росу". Роса є символом допомоги для віруючого, яка приходить згори, в час нещастя.
Коли віруючі перебувають в єдності і живуть у послусі до Слова, Бог наказує благословіння. В Псалмі 13303 слова "благословіння" (євр. berakah) - це іменник жіночого роду, що означає, що віруючі, які були об’єднані, живуть у Божественному благословенні. Вони живуть в Божественному процвітанні, у великодушному благословінні благодаті. Олива вивільняє інші дари і забезпечення, які приносять і підсилюють Божі рясні дарунки. Олива благословення сходить на дорогоцінне Тіло Христа.
Церква, яка шанує єдність, буде мати Божі благословіння, процвітання і різноманітну благодать посеред випробовувань. Вона буде пересвідчувати особливу свіжість і особливу силу – не лише зараз, але навіки. Іншими словами, існують вічні переваги, коли віруючі перебувають в єдності. Церква, яка шанує цей принцип єдності, буде мати "повіквічне життя". Вона буде жива, сильна і сповнена життєвою енергією.
Тому, терпіть один одного в любові і бережіть єдність Духа (Еф.0402). Приймайте оливу особливих Божих повноважень на Його конкретні завдання. Дозвольте оливі стекти в долину вашого життя. Олива буде покривати вас, коли ви перебуваєте в своєму особливому покликанні. Його благословення – на кожному служінні, яке звеличує принцип єдності, тому що Він покликав нас до одного Тіла, до однієї мети – прославляти Сина назавжди.
Висновок
Ісус Христос просив у Свого Небесного Отця виконання єдності в цьому житті і протягом всієї вічності:
"Бажаю Я, Отче, щоб і ті, кого дав Ти Мені, там зо Мною були, де знаходжуся Я, щоб бачили славу Мою, яку дав Ти Мені, бо Ти полюбив Мене перше закладин світу." (Ів.1724)
Коли ми любимо Бога, ми можемо любити самих себе, тоді ми будемо любити інших, і як результат, виконується весь Божий Закон (Лк.1027-28). Але як ми можемо любити Бога, Якого ми не бачили? Відповідь полягає в тому, що ми не можемо. Тобто ми не можемо любити Бога, поки не приймемо видатний принцип:
"Ми любимо Його, бо Він перше нас полюбив." (1Ів.0419)
Пам’ятайте, що олива стікала вниз. Вона не направлялась вниз силою або іншим чином через діла плоті. Для того, щоб бути покритим нею, треба лише бути під джерелом. Коли ми знаходимось в тому місці, куди Бог покликав нас, однодушно, благословіння будуть текти. Хоча перешкоди можуть намагатися відвести потік, дозвольте Слову і Духу очищати шлях (Іс.4003-05).