Ісус прийшов з однією метою: "Знайти та спасти, що загинуло" (Лк.1910). Все Його земне служіння було присвячене цій меті.
Зміст
"Минули жнива, покінчилося літо, а ми не спасені…" (Єр.0820)
Зараз час можливостей для християн. На Добру звістку Христа чекають численні поля, і Бог забезпечив багато методів, щоб ділитися Його посланням. Але Йому потрібні робітники, які виконають завдання. Ось чому Ісус сказав:
"Хоч жниво велике, та робітників мало; тож благайте Господаря жнива, щоб робітників вислав на жниво Своє." (Лк.1002)
Жнива - це не щось, що стається за ніч. Той, хто працював на фермі, може пояснити кропітку роботу, необхідну для підготовки поля до вирощування зерна. У цьому буклеті розглядаються чотири аспекти служіння загубленим: сіяти, поливати, жати, шукати.
Сіяння – перше діло
"Бо як дощ чи то сніг сходить з неба й туди не вертається, аж поки землі не напоїть і родючою вчинить її, і насіння дає сівачеві, а хліб їдунові, так буде і Слово Моє, що виходить із уст Моїх: порожнім до Мене воно не вертається, але зробить, що Я пожадав, і буде мати поводження в тому, на що Я його посилав!" (Іс.5510-11)
Сіяння - це найскладніша і найменш винагороджена робота у служінні загубленим. Вона вимагає віри, яка не базується на видимому. Покликані до цього типу служіння легко можуть бути знеохочені, якщо їхні душі не переповнені Божим Словом. Ця об’єктивна правда буде тестована на місійному полі, незалежно від того, чи воно в іншій країні чи в громаді людини.
Покликані до цього типу служіння розсівають насіння Божого Слова. Це піонерська робота в Благовісті. Їхні слова Правди в деяких випадках можуть потрапляти на твердий кам’янистий ґрунт, але в інших випадках насіння знаходить родюче місце для спочинку. У будь-якому випадку сіяч повинен рухатися вперед. Але майбутній врожай залежить від його початкової роботи. Ефективний у цій ситуації віруючий довіряє Біблії як Божому Слову. Він без сумніву знає, що Слово не повернеться порожнім (Іс.5511), і переконаний, що Бог не може обманювати (Тит.0102; Чис.2319). Ці вірші є його мотивацією продовжувати в цьому іноді самотньому, часто стомлюючому завданні, незважаючи на результати.
Готуючись до такого виду поля, християнину потрібно бути в місцевій церкві, яка має наголос на Божому Слові, тому що "трава засихає, а квітка зів’яне, Слово ж нашого Бога повіки стоятиме" (Іс.4008). Тільки через слухання Слова та особисте спілкуванню з Богом у молитві людина може бути оснащена до цього служіння сіяння. Вільям Кері (William Carey), місіонер-піонер в Індії, працював багато років, перш ніж привести свою першу душу до Христа в тій країні. У процесі його дружина зазнала психічного зриву. Він був підтриманий у цих обставинах через Слово та молитву, і він не покинув. В результаті, посіяне Кері насіння все ще приносить плід. Донині в Індії можна знайти церкви, засновані на його служінні.
Псалом 12605-06 - це обіцянки сіячеві: "Хто сіє з слізьми, зо співом той жне: все ходить та плаче, хто носить торбину насіння на посів, та вернеться з співом, хто носить снопи свої!"
Хоча посеред цієї роботи часто бувають сльози, на Небі буде багато радості, коли ці сіячі постануть віч-на-віч перед тими, хто прийняв Христа, завдяки їхній вірності піонеру.
Наступний крок - поливання
Як і сіяч, людина, яка поливає місійне поле, часто бачить мало плодів. Її робота полягає в першу чергу у вкладанні. Вона невтомно ділиться Словом, служить та вкладає. Іноді її відкидають, але вона повинна бути наполегливою, щоб любити і молитися за людей, яким вона служить. Якщо вона не подасть воду Слова, не буде врожаю.
Вкладання є одним з головних обов’язків пастора-вчителя в місцевій церкві. Позиція пастора-вчителя згадана лише одного разу в Новому Заповіті:
"І Він, отож, настановив одних за апостолів, одних за пророків, а тих за благовісників, а тих за пастирів та вчителів." (Еф.0411)
У грецькому тексті фраза "пасторів та вчителів" виглядає як poimenkai didaskalos, що прирівнюється до однієї посади пастора-вчителя, згідно з правилом Ґренвіля Шарпа (Granville Sharp rule).
Пастор повинен завжди знати про потреби своєї отари. Він завжди думає про своїх людей. Це не означає, що він втручається в їхнє життя, але він служить і будує. Джона Уелша (John Welch), шотландського служителя, часто бачили серед ночі, коли він плакав у молитві за членів своєї церкви. Коли його дружина нарікала і просила його лягти спати, він відповідав: "О, жінко, я відповідаю за 3000 душ і знаєш, як справи з багатьма з них". У цьому суть покликання пастора-вчителя.
Жнива - насіння приносить плід
Третій тип служіння - збирання врожаю. На цьому етапі можна побачити плід. Люди спасаються, їхні життя трансформується, і більша частина заслуги за велике служіння дістається збирачу врожаю. Його покликання та оснащення відрізняються від перших двох покликань. Він не міг сіяти або поливати, але може збирати врожай. Але без старанності та вірності тих, хто сіє та вкладає, для нього не було б врожаю.
Жнива - це перший поклик Ісуса. Служіння повинні спочатку йти в місцевості, які білі. Ці місця підготовлені до збирання, і якщо робітники не доберуться до них найближчим часом, буде вже пізно. "Білі (пополовілі)" поля, про які йдеться в Євангелії від Івана 0435, означають, що зерно перезріло. Іншими словами, в людей у цих місцевостях сіяли та поливали. Вони готові прийняти рішення. Це робить відповідальність збирача врожаю великою.
Шукати
Шукати - це четверта частина служіння загубленим. Вона також є найбільш зневаженою. Біблія обіцяє переслідування Божих учнів:
"Пригадайте те слово, яке Я вам сказав: Раб не більший за пана свого. Як Мене переслідували, то й вас переслідувати будуть." (Ів.1520)
Це не повинно здивувати жодного християнина, який вірний йти за загубленими, тому що "ми знаємо (безперечно), що ми від Бога, і що ввесь світ (навколо нас) лежить у злі" (1Ів.0519, розширений переклад).
Люди, які шукають, хочуть врятувати загублених з рук сатани. Тому він здійснює контратаки через переслідування та звинувачення віруючих.
"І за Ім'я Моє будуть усі вас ненавидіти." (Мр.1313)
Бог кличе християн шукати загублених, як в 15-му розділі Євангеліє від Луки. Пастух виявив, що одна вівця з його отари зникла, і він гнався за нею і повернув до кошари. Жінка загубила монету, запалила свічку і шукала, поки не знайшла. Потім вона покликала всіх своїх друзів та сусідів, щоб тішилися з нею. Нарешті, є притча про блудного сина (Лк.1511-32). Батько тут постійно шукав у своєму серці, очікуючи в молитві. Ось чому він побіг за сином і цілував його шию, коли той нарешті в цілості повернувся додому (вірш 20).
Сьогодні в кожному місті є хтось, хто чекає, щоб його знайшли. Що таке відвідування? Автобусне служіння? Здобування душ? Це все шукання. Деякі служіння та окремі особи можуть брати участь у всіх чотирьох видах - посіванні, поливанні, збиранні урожаю та пошуку. Людина може мати дар в одній конкретній ділянці. Однак кожному християнину як ніколи потрібно усвідомити цінність душі:
"Яка ж користь людині, що здобуде ввесь світ, але душу свою занапастить? Або що дасть людина взамін за душу свою?" (Мт.1626)
Боже серцебиття до неспасенних полягає в тому, що Він "не хоче, щоб хто загинув, але щоб усі навернулися до каяття" (2Пт.0309). Він прагне, щоб "усі люди спаслися, і прийшли до пізнання правди" (1Тим.0204).
Висновок
"Тому ані той, хто садить, ані хто поливає, є щось, але Бог, що родить!" (1Кор.0307)
І той, хто сіє, і хто поливає, і хто жне, і хто шукає, всі зобов’язані своїм успіхом Слову та Божій силі переконувати. Тільки Господь отримує славу за жнива. Задоволення віруючого приходить шляхом простої відповіді на Божий поклик послухом, на поклик йти "по цілому світові, та всьому створінню Євангелію проповідувати" (Мр.1615).
Нехай віруючі, які читають цей буклет, відчують нагальну потребу здобувати загублених для Христа та прислухаються до слів з Біблії:
"Чи не кажете ви: Ще чотири от місяці, і настануть жнива? А Я вам кажу: Підійміть свої очі, та гляньте на ниви, як для жнив уже пополовіли вони!" (Ів.0435)