Шанування Божої присутності є ключем до деяких найкращих речей, які лише можуть статися з нами, індивідуально чи колективно. Давид і Йонатан були налаштовані на те, щоб між ними завжди була Божа присутність (1Сам.2042). Мойсей був твердо налаштований не рухатися, якщо з ним не буде Божої присутності, і Господь виконав його прохання (Вих.3317).
"Тож тепер, коли знайшов я милість в очах Твоїх, об’яви ж мені дорогу Свою, і я пізнаю, як знайти милість в очах Твоїх. І побач, бо цей люд то народ Твій. А Він відказав: Сам Я піду, і введу тебе до відпочинку. І сказав він до Нього: Коли сам Ти не підеш, то не виводь нас звідси." (Вих.3313-15)
Зміст
Якусь мить подумайте лише про Божу присутність. Він пообіцяв нам у Посланні до євреїв 1305, що ніколи, ні ніколи, ні ніколи не залишить нас і не відступиться від нас. В Євангелії від Матвія 2820 Ісус сказав, що Він буде з нами завжди, "аж до кінця віку". Кожен християнин, як тільки він був спасенний, відроджений і запечатаний Духом, має обітницю Божої присутності.
Розмірковуючи над цими думками, ви почнете розвивати високу пошану до Особи Ісуса Христа. І так ви перестанете обмежувати Святого Ізраїлевого (Пс.7841). Ви нічого не можете зробити, щоб стати кваліфікованим для отримання Божого забезпечення; ви просто повинні довіряти Його характеру, щоб реалізувати у вашому житті все, чим Він є.
Одна жива віра
"Одне тіло, один дух, як і були ви покликані в одній надії вашого покликання. Один Господь, одна віра, одне хрищення, один Бог і Отець усіх, що Він над усіма, і через усіх, і в усіх. А кожному з нас дана благодать у міру дару Христового." (Еф.0404-07)
"Через дану мені благодать кажу кожному з вас не думати про себе більш, ніж належить думати, але думати скромно, у міру віри, як кожному Бог наділив." (Рим.1203)
Є велика цінність у розумінні "однієї віри" Ісуса Христа. З цих віршів ми бачимо, що кожній людині дана загальна благодать і певна міра віри. Кожен християнин має спасаючу благодать. Але для кожного з нас надзвичайно важливо розуміти силу цієї однієї віри — віри, яка походить від слухання Божого Слова, довіри до Бога та високого шанування Його присутності.
Ця віра не є вірою атеїстів, які вірять у відсутність Бога. Це не віра Свідків Єгови, які кажуть, що Ісус Христос є "маленьким" богом, а не Богом. Віра Ісуса Христа — це не віра трудяги, який покладається на природні речі. Ця одна віра є вірою, яка виростає із гірчичного зерна, з нетлінного зерна Божого Слова.
У Його присутності повнота радості (Пс.1611). Ангел Його присутності врятував Божий народ (Іс.6309). Сила присутності Господа була там, щоб зцілювати (Лк.0517). Ключ до Божих проявів цієї віри полягає у високому шануванні Його присутності.
Значення Його присутності
Що для нас означає мати Божу присутність? Згідно з Книгою Вихід 3313-17, ми бачимо, що через Свою присутність Бог показує нам Свій шлях, ми знаходимо благодать і Він дає нам спокій. Це присутність живої віри. Це присутність Бога, Який чекає бути благодатним до нас, Бога, чиє милосердя вічне. Це присутність Бога, Який любить нас до кінця, Бога, чиє прощення ніколи не пам’ятає нічого, що ми зробили в минулому, Який не перестане діяти в нас, доки не зробить нас досконалими.
Щохвилини нам потрібно шанувати присутність Бога. Приходячи до Його престолу благодаті та милості, з гідністю та честю, ми можемо розраховувати на Його присутність. У будь-якому стані, в якому ми перебуваємо, ми можемо сміливо прийти до цього престолу, щоб отримати милість і знайти благодать для своєчасної допомоги. Бог може бути присутнім з нами зараз, тому що Він приписав нам Свою праведність у момент спасіння; наша віра була зарахована нам у праведність (Рим.0405).
Коли Його присутність доступна, чому хтось хотів би пересвідчувати присутність старої гріховної природи з усім, що вона породжує? Чому хтось хотів би пересвідчувати присутність когось, хто відчужений від Бога — через байдужість, несумісність і реакцію — коли він може мати присутність Бога?
Вгамуватись у Його присутності
"Вгамуйтесь та знайте, що Бог Я." (Пс.4611)
Бог цілком міг би сказати: "Вгамуйтесь і знайте, що Я присутній, як був з Іллею. Можливо, Мене не буде серед землетрусу, грому чи вітру, але Я буду з вами в Своєму тихому лагідному голосі".
Незалежно від того, як ви зараз себе почуваєте, надзвичайно важливо, щоб ви почали засвідчувати і практикувати Божу присутність. Майте високу пошану до Його обітниць, до Його Духа всередині та до Його Слова. Коли це станеться, ви будете перетворені Божою присутністю в дії любові, ніколи не будучи самосвідомими. Щоразу, коли ви пересвідчуєте Його присутність, ви матимете чудове розуміння тієї однієї живої віри.
Ходіння по воді
"Блаженна людина, що в Тобі має силу свою, блаженні, що в їхньому серці дороги до Тебе, ті, що через долину Плачу переходять, чинять її джерелом, і дощ ранній дає благословення! Вони ходять від сили до сили, і показуються перед Богом у Сіоні." (Пс.8406-08)
Я повинен виконувати бачення (мрію), щоб переходити від віри до віри (Рим.0117). Я не повинен чекати сили чи віри, щоб почати служіння. Я не повинен чекати на віру, щоб почати бачення. Боже Слово дає змогу мати чудове бачення, яке є реалістичним, об’єктивним і правдивим. Коли я буду крокувати вперед у баченні, Бог дасть мені силу та віру, щоб здійснити його.
"Догодити ж без віри не можна. І той, хто до Бога приходить, мусить вірувати, що Він є, а тим, хто шукає Його, Він дає нагороду." (Євр.1106)
У цьому чудовому уривку Бог дає велику обіцянку: "Ти можеш догодити Мені своєю вірою, але ти маєш вірити, що Я є Тим, Ким Я кажу, що є: присутній з тобою. Якщо ти будеш старанно шукати Мене, Я винагороджу тебе. Ти знайдеш благодать, і Я покажу тобі Свій шлях. Моя присутність буде з тобою, і ти знайдеш спокій. Тоді ти почнеш високо шанувати Мої обіцянки".
Його присутність у бурях
Між тим, що я хочу, щоб Бог зробив у моєму житті, і тим, де я зараз, я повинен дати простір для роботи живої віри. Я повинен дати простір, щоб Бог здійснив диво, простір, щоб Бог дав владу і силу. В Євангелії від Матвія 1425-31 учні були в човні, який кидало хвилями посеред моря. Вітер був зустрічний, і їм було страшно.
"А о четвертій сторожі нічній Ісус підійшов до них, ідучи по морю. Як побачили ж учні, що йде Він по морю, то настрашилися та й казали: Мара! І від страху вони закричали...". (Мт.1425-26)
Учням Ісус здавався привидом, і вони були налякані. Але Він сказав: "Не бійтеся; Я присутній! Я присутній, щоб дати вам благодать, показати вам Свою дорогу і дати вам спокій". Петро сказав: "Коли, Господи, Ти це, то звели, щоб прийшов я до Тебе по воді." Ісус сказав: "Іди". У той момент Петро дав простір Божій благодаті, живій вірі та Божій силі для шляху. Без самосвідомості чи страху, Петро дав Богові місце для втручання, коли він почав йти до Ісуса по воді.
Тоді на нього налетів вітер, і хвилі розбурхалися. Коли він відвів очі від Господа, Петро злякався і почав тонути. І все ж він знав достатньо, щоб закричати: "Рятуй мене, Господи!" і Господь його врятував. Але перш ніж Господь врятував Петра, Він розібрався з вірою Петра.
Ісус завжди насамперед мав справу з вірою. Дозвольте мені це проілюструвати. В Євангелії від Матвія 0823-26 учні послідували за Ісусом на човен. Після виходу в море піднялася сильна буря і хвилі почали наповнювати човен водою. Проте Ісус був у човні й спав.
"І кинулись учні, і збудили Його та й благали: Рятуй, Господи, гинемо! А Він відповів їм: Чого полохливі ви, маловірні? Тоді встав, заказав бурі й морю, і тиша велика настала..." (Мт.0825-26)
Перш ніж Ісус докорив бурі, Він докорив учням. Він докорив їм за те, що в них не було тієї однієї живої віри: віри в Господа Ісуса Христа, віри довіряти Йому, віри для спокою.
Посеред бурь нашого життя Ісус говорить до нас: "Не бійся. Я присутній, щоб дати тобі благодать, щоб ти міг знайти Мій шлях. Я присутній, щоб ти міг знайти відпочинок."
Вірити Слову
Римський сотник підійшов до Ісуса і сказав: "Господи, мій слуга лежить удома розслаблений, і тяжко страждає. Він говорить йому: Я прийду й уздоровлю його" (Мт.0806-07). Ісус уже був готовий піти до дому сотника, але сотник зупинив Його, кажучи:
"Недостойний я, Господи, щоб зайшов Ти під стріху мою... Та промов тільки слово, і видужає мій слуга! Бо й я людина підвладна, і вояків під собою я маю; і одному кажу: піди то йде він, а тому: прийди і приходить, або рабові своєму: зроби те і він зробить. Почувши таке, Ісус здивувався, і промовив до тих, хто йшов услід за Ним: Поправді кажу вам: навіть серед Ізраїля Я не знайшов був такої великої віри!" (Мт.0808-10)
Сотник сказав: "Скажи тільки слово". Він шанував Божу присутність; він шанував Боже Слово. І, звісно, слуга зцілився:
"І сказав Ісус сотникові: Іди, і як повірив ти, нехай так тобі й станеться! І тієї ж години одужав слуга його." (Мт.0813)
У 8-му розділі Євангелії від Луки жінка з кровотечою торкнулася краю одягу Ісуса.
"А Ісус запитав: Хто доторкнувся до Мене?" (Лк.0845)
Петро сказав: "Ми всі торкалися Тебе". Але Ісус відповів: "Ні, це не так; тільки одна людина торкнулася Мене тут сьогодні. І ця одна людина мала ту одну віру—неподільну віру—довіряти Мені й торкатися Мене".
"А жінка, побачивши, що вона не втаїлась, трясучись, підійшла та й упала перед Ним, і призналася перед усіма людьми, чому доторкнулась до Нього, і як хвилі тієї одужала. Він же промовив до неї: Дочко, твоя віра спасла тебе; іди з миром собі!" (Лк.0847-48)
Так Писання описує її відповідь. Ісус звернувся до цієї жінки і сказав: "Твоя віра зцілила тебе". Вона дуже шанувала Його присутність і була зцілена.
Залиште простір для довіри Йому
Шануйте Божу присутність. Там завжди зі мною благодать, милість, прощення і сила. В Його присутності є влада над демонами, влада над старою гріховною природою і влада над обставинами. Він говорить: "Я йду з тобою з однієї причини: визволити тебе". Бог сказав Єремії:
"І будуть вони воювати з тобою, та не переможуть тебе, бо Я із тобою, говорить Господь, щоб тебе рятувати!" (Єр.0119)
Він з нами не для того, щоб ми могли бути релігійними. Він з нами, щоб благословляти нас, як Він був з Авраамом:
"Бо Бог, обітницю давши Авраамові, як не міг ніким вищим поклястися, поклявся Сам Собою, говорячи: Поблагословити Я конче тебе поблагословлю, та розмножити розмножу тебе!" (Євр.0613-14)
Ми повинні почати усвідомлювати, що все, що ми робимо, має бути зроблено тією однією вірою, яка залишає простір для довіри Йому, простір для Його присутності та простір для Його обітниць. Коли людина виконує вправи, вона стає сильнішою. Так само, коли людина любить, то отримує більше любові. Коли вона має співчуття до інших, вона отримує більше співчуття. Навіть коли людина приймає бачення, вона отримує більше сил, щоб перейти до чогось наступного. Але той, хто не має бачення, втрачає навіть ту силу, яку мав для виконання поточного завдання.
Ми повинні залишати місце для Божої присутності, для Його див. Бог присутній, щоб діяти в нашому житті, щоб виявити прояв Його сили воскресіння, співчуття Його природи та дорогоцінне забезпечення Його обітниць. Він хоче, щоб ми високо шанували Його присутність. Ось чому шестикрилі серафими взивали один до одного: "Свят, свят, свят Господь Саваот, уся земля повна слави Його!" (Іс.0603). Ангели шанують Божу присутність.
У всій Біблії, коли християни шанували присутність Бога, вони були зайняті Христом. Вони не зосереджувалися на занепокоєнні, незахищеності, пожадливості, страху чи помилках людей. Вони зосереджувалися на присутності благодаті, милості, любові, прощення та сили. Вони зосереджувалися на Слові живого Бога, і це породжувало в них живу віру. Настільки важливо, зважаючи на можливості, які ми маємо в цьому житті, щоб ми щодня прокидалися з Його присутністю і продовжували зустрічати Його кожної миті.
Ісус зустрічає нас там, де ми є
В 21-му розділі Євангелії від Івана учні були у відступництві. Вони вже бачили Ісуса в Його воскреслому стані. Проте Петро сказав: "Піду риби вловити", а інші відповіли: "І ми підемо з тобою" (Ів.2103). У своєму страху, зневірі та невпевненості Петро повів їх усіх назад на риболовлю. Цієї ночі вони нічого не зловили. Їхня рибальська експедиція провалилася. Але в присутності Божої любові Ісус чекав на березі.
"Ісус тоді каже до них: Чи не маєте, діти, якоїсь поживи? Ні, вони відказали. А Він їм сказав: Закиньте невода праворуч від човна, то й знайдете! Вони кинули, і вже не могли його витягнути із-за безлічі риби..." (Ів.2105-06)
Тоді Іван зрозумів, Хто це був на березі, і сказав Петрові: "Це ж Господь" (Ів.2107).
Ісуса не хвилювало відступництво учнів. Його хвилювало лише одне: показати Петру та іншим учням мету Його присутності, нагодувавши їх рибою, коли вони були втомлені, і спілкуючись з ними навіть після того, як вони повернулися до риболовлі.
Після того, як Ісус нагодував учнів на березі, Він відвів Петра вбік і повторно доручив йому проповідувати Євангеліє. Він хотів, щоб Петро знав, що гріх ніколи не може перешкодити Божій благодаті, навіть після того, як Петро тричі відрікся від Нього (Ів.1817-27); негативна реакція не може зупинити Божу любов, а негативні припущення не можуть обмежити Божу милість. Там, де збільшився гріх Петра, зарясніла благодать (Рим.0520). Він ніколи, ніколи не залишить Петра, і Він ніколи, ніколи не залишить нас.
В Книзі Ісаї 0504 Бог запитав ізраїльтян: "Що ще можна вчинити було для Мого виноградника (Ізраїля), але Я не зробив того в ньому?" Протягом сімдесяти років неволі у Вавилоні Господь казав Своєму народу: "Я вічним коханням тебе покохав, тому милість тобі виявляю" (Єр.3103). Під Новим Заповітом Бог більше не пам’ятає їхні гріхи (Євр.0812); Він кинув їх за Свою спину (Іс.3817). Тут Бог говорить по-людськи, уподібнюючи Себе до нас, які бачать лише те, що перед нами.
Тим не менш, багато ізраїльтян викинули Боже Слово поза себе (Пс.5017)—там, де були їхні гріхи—і, оскільки вони не поставили перед собою Божу присутність чи Його Слово, вони були переможені своїми гріхами.
У Посланні до Євреїв 1137 говориться про віруючих, які були "побиті камінням,... перепилювані,... зарубані мечем". "Збідовані, засумовані (страждаючі), витерпілі", їх відкидали і ненавиділи. "І всі вони, одержавши засвідчення вірою, обітниці не прийняли" (Євр.1139). Ці святі ніколи не бачили виповнення обітниці, але вони мали віру, щоб отримати добре свідчення. Вони високо шанували Божу присутність.
Нещодавно один чоловік із Нової Англії сказав мені: "Мій розум вже не такий, з тих пір як я потрапив у автомобільну аварію, але я люблю Ісуса більше, ніж будь-коли. Я люблю Його всім своїм серцем".
Я знаю жінку, яка кинулась у вогонь, щоб врятувати свого сина. Вона отримала серйозні опіки на одній стороні тіла, і на її обличчі все ще є деякі шрами. Хоча її син був алкоголіком п'ятнадцять років, ця жінка не відмовиться від нього. "Я заявила права на обітницю щодо свого сина, і він буде спасенний", — сказала вона мені. "Одного дня мій син полюбить мене". Вона довіряє характеру Божої присутності.
Якщо у вас є бачення, я сподіваюся, ви усвідомлюєте, що вам не потрібно чекати, щоб отримати сили для виконання свого завдання. Беріться за своє завдання без сил. Відгукуйтесь на Божі обіцянки з вірою і дайте Богові можливість надати силу в слабкості.
Коли ми старанно шукаємо Бога і високо шануємо Його присутність, Він винагородить нашу віру. Іноді це віра з терпеливістю (Як.0103-04), а іноді це спонтанна віра. У будь-якому випадку Бог прийде, дотримуючись Своєї обітниці. Все, що Він сказав, збудеться.
"А ті, хто надію складає на Господа, силу відновлять, крила підіймуть, немов ті орли, будуть бігати і не потомляться, будуть ходити і не помучаться!" (Іс.4031)
Не дозволяйте вашій вірі зазнати корабельної аварії. Ніколи не відкидайте ту одну віру, яка шанує Його присутність. Бог чекає, щоб бути благодатним до нас. Він чекає, щоб благословити нас у нашому баченні. Він хоче, щоб ми мали владу над недугами. Він хоче, щоб ми мали владу над собою, над своїм розумом і своєю дружбою. Бог хоче, щоб ми мали "нелукаву віру" з Першого послання до Тимофія 0105, щиру віру, яка перемагає диявола і робить нас переможцями на кожному етапі життя, коли ми йдемо вперед у Його присутності.
Висновок
Ми повинні вправлятися в вірі, шануючи Божу присутність. Нашій церкві потрібен простір для зростання. Нам потрібна більша будівля, і ми повинні вірити Богові за це. Ми хочемо мати місіонерів у 220 країнах і, в той же час, залишатися ретельними в нашому служінні на місцевому рівні. Ми не будемо чекати природної сили, щоб це зробити; будемо йти далі без сили.
У нашій слабкості ми будемо ходити по воді віри, шануючи Божу присутність. А як підемо, Бог дасть сили на подорож. Нам не потрібна сила, щоб утриматися від тягаря; скоріше нам потрібен Божий тягар, щоб ми могли отримати силу його нести.
Коли ми шануємо Його присутність, Бог навчатиме нас різноманітності Його віри. Це віра, яка може принести зцілення, віра, яка може принести визволення, віра, яка виявляє Бога перед падшими ангелами та перед Його святими ангелами, щоб показати, що відбувається, коли людина повністю довіряє Його характеру та шанує Його присутність, незалежно від обставини. Це віра, яка походить від природи Бога, від Його присутності та від Його забезпечення. Ми можемо всім серцем довіряти нашому Небесному Батькові і можемо догоджати Йому як діти однієї живої віри, знаючи, що Він завжди винагородить тих, хто старанно шукає Його.