Природа Бога - давати. Він завжди говорить - дає заохочення, вказівки та мудру пораду. Ключове для нас - знати, як Його чути. Він може говорити "тихим лагідним голосом" (1Цар.1909-13) або голосом "як шум великої води" (Єз.4302). Але коли ми почуємо Його, не буде жодного сумніву, Хто говорить.
Зміст
У цьому буклеті ми побачимо, що Божі слова, як насіння, повинні бути прийняті, і лише ті, що потрапляють на добре підготовлений ґрунт зламаного і впокореного серця, принесуть свої плоди. Зростаючи в розумінні цього принципу, ми побачимо, що Отець хоче зодягнути нас в славу Свого Сина.
"До чого покликав Він вас через нашу Євангелію, щоб отримати славу Господа нашого Ісуса Христа." (2Сол.0214)
Хто почує Слово Господа?
"Ось вийшов сіяч, щоб посіяти зерно своє. І, як сіяв, упало одне край дороги, і було повитоптуване, а птахи небесні його повидзьобували. Друге ж упало на ґрунт кам'янистий, і, зійшовши, усохло, не мало бо вогкості. А інше упало між терен, і вигнався терен, і його поглушив. Інше ж упало на добрую землю, і, зійшовши, уродило стократно. Це сказавши, закликав: Хто має вуха, щоб слухати, нехай слухає!... Тож пильнуйте, як слухаєте! Бо хто має, то дасться йому, хто ж не має, забереться від нього і те, що, здається йому, ніби має." (Лк.0805-08,18)
"Що ж скажем на це? Коли за нас Бог, то хто проти нас?" (Рим.0831)
Боже Слово надзвичайно священне; тому будьте готові слухати і нехай нечисленними будуть ваші слова на землі, як вчить Книга Екклезіяста 0501. На суді Віма секретом буде те, як ви слухали Боже Слово. Ось чому в Книзі Левит 1416-17, як частину процесу очищення, священик спочатку помазував вухо - через важливість правильного слухання - потім великий палець руки і, нарешті, великий палець ноги. Віра приходить від слухання Божого Слова (Рим.1017).
Слухачі "край дороги"
"Запитали ж Його Його учні, говорячи: Що визначає ця притча? А Він відказав: Вам дано пізнати таємниці Божого Царства, а іншим у притчах, щоб дивились вони і не бачили, слухали і не розуміли. Ось що означає ця притча: Зерно це Боже Слово. А котрі край дороги, це ті, хто слухає, але потім приходить диявол, і забирає слово з їхнього серця, щоб не ввірували й не спаслися вони." (Лк.0809-12)
Поряд зі слухачами "край дороги" не приємно бути. Вони легко знаходять недоліки в інших, але вони не послідовні у своєму ходінні з Богом. Коли вони чують Боже Слово, вони вірять. Коли проповідується Євангеліє, вони відверто визнають себе спасенними. Але дуже часто вони є лише "передспасенними" віруючими, тому що вони не спасенні, оскільки ніколи по-справжньому не вправлялися в вірі в Христа.* Диявол виймає зерно Божого Слова з їхніх сердець, "щоб не ввірували й не спаслися вони" (Лк.0812).
Тільки Бог знає, хто справді є спасенним. Багато людей кажуть, що вони спасенні, але вони є "передспасенними" віруючими. Слово було вийнято з їх серця, перш ніж воно встигло вкоренитися, і тому вони не мають голоду за праведністю, не шанують Бога і не мають послуху віри до проповідуваного Слова.
* Прочитайте буклет "Спасіння: визнання чи володіння?" пастора Карла Стівенса, Grace Publications, 1997.
Немає коріння на каміннях, немає життя між терену
"А що на кам'янистому ґрунті, це ті, хто тільки почує, то слово приймає з радістю; та кореня не мають вони, вірують дочасно, і за час випробовування відпадають." (Лк.0813)
Тут ми маємо людину, яка приймає Боже Слово на кам'янистий ґрунт. Вони чують Слово, і Біблія говорить, що вони приймають його "з радістю". Зерно проростає, але воно так і не вкорінюється. Ці слухачі вірять деякий час, але коли настає випробовування, вони відпадають.
"А що впало між терен, це ті, хто слухає слово, але, ходячи, бувають придушені клопотами, та багатством, та життьовими розкошами, і плоду вони не дають." (Лк.0814)
Третій слухач приймає Боже Слово на тернисту землю. Ці люди слухають Боже Слово і, можливо, навіть відвідують Біблійну школу і врешті решт починають проповідувати. Тоді приходить одна з трьох речей, щоб придушити їхнє життя: клопоти цього світу; матеріальне багатство; і життєві розкоші, задоволення.
Деякі окремі люди визнають Христа, ходять до вашої церкви, відвідують Біблійну школу, і ви припускаєте, що вони спасенні. Але Слово придушене клопотами світу, матеріалізмом (або маючи багатства, або сильно бажаючи їх до тієї міри, що вони знищують їх поємність до справжніх багатств, що в Христі), і життєвими розкошами. Вони не приносять плодів. Все, що як їм здається вони мають, є тимчасовим, а не вічним – починаючи з тимчасової спроби спастися без Христа. Зрештою, Бог навіть не картає цих людей, тому що вони ніколи і не були Його дітьми (Євр.1206; Мт.0723).
Добра земля
"А те, що на добрій землі, це оті, хто як слово почує, береже його в щирому й доброму серці, і плід приносять вони в терпеливості." (Лк.0815)
У цій притчі три види слухачів ніколи не йшли далі з Богом. Пам'ятайте, деякі почують та підуть з Євангеліє. Але ті, хто слухає Боже Слово з щирим і добрим серцем, бережуть почуте Слово. Їм все ще треба пройти через процес. Їм необхідно використовувати відскік, коли вони падають, але вони приносять плід терпеливості.
Ми, як християни, сяємо як світла в світі (Флп.0215-16). Ісус сказав, що якщо у вас є свічка, ви не ховаєте її під посудину (Лк.1133). Вона не матиме кисню, і світло згасне. Але якщо поставити її високо на свічник, вона освітить увесь будинок і буде видима через усе місто.
Будь ласка, зверніть увагу
Тоді в Євангеліє від Луки 0815 Він сказав: "Тож пильнуйте..." Іншими словами: "Будь ласка, зверніть увагу. Пильнуйте як ви слухаєте". Це буде всією основою до отримання нагород на Суді Віма: як ви слухаєте, що ви слухаєте, коли ви слухаєте, і що ви робите з тим, що чуєте.
Ніхто не може приносити плодів без кореня, і ми повинні бути вкоріненими і вґрунтованими в Христі (Кол.0207). Тому пильнуйте, як ви слухаєте. Тим, хто слухає, Бог дасть більше. А від тих, хто не слухає, Бог забирає те, що вони, як їм здавалося, мали, але ніколи насправді не мали (Лк.0818).
Цей серйозний уривок у 8-го розділу Євангеліє віл Луки розповідає про чотирьох слухачів. Диявол позбувся першої категорії людей, щоб вони не повірили і не спаслись. Він зміг позбутися другої категорії, тому що вони не мали коріння. А третя категорія не мала плодів.
Тепер протиставте цих трьох з іншою категорією слухачів. Хтось, хто є безбожним, хто, можливо, вчинив якісь з найгірших гріхів, які ви могли собі уявити, буде виправданий. Він повинен лише повірити, що Господь Ісус Христос пролив Свою кров на Голгофі, помер, був похований і воскрес, щоб заплатити за гріхи цієї людини.
Виправдання
"Отож, виправдавшись вірою, майте мир із Богом через Господа нашого Ісуса Христа, через Якого ми вірою одержали доступ до тієї благодаті, що в ній стоїмо, і хвалимось надією слави Божої." (Рим.0501-02)
Що означає бути виправданим? Виправдання - це Божественний указ через Божественне знання - не передбачення, а Божественне знання. Бог знає Божественним знанням, що ми спасенні. Він прийняв Божественний указ, оснований на Його всезнанні.
Згідно 4-го розділу Послання до Римлян, якби Авраам виправдовувався своїми добрими ділами, він міг би пишатися в собі, але не перед Богом. Але, незважаючи на свої невдачі, Авраам вірив Богові; тому Бог назвав його праведним. Це виправдання.
"А тому, хто не виконує, але вірує в Того, Хто виправдує нечестивого, віра його порахується в праведність." (Рим.0405)
Яким би він не був, чоловік або жінка, які виправдані Богом, вправлялися в вірі, яка справді вірить у Нього - особистій вірі, а не абстрактній вірі. Це не безособова віра, яку мають демони. Вони вірять і йдуть до пекла (Як.0219). Які результати того, щоб мати цю особисту, живу віру? Бог виправдовує таких людей, поки вони ще безбожні. Їх віра зараховується як праведність від віри, і тоді вони входять у результати володіння життям віри.
Результат праведності від віри: внутрішній поклик
"Отож, ми поховані з Ним хрищенням у смерть, щоб, як воскрес Христос із мертвих славою Отця, так щоб і ми стали ходити в обновленні життя." (Рим.0604)
Коли ми піддалися внутрішньому поклику, з’явилась внутрішня сила та внутрішній мир через Святого Духа, який перебуває в нас, Христа всередині нас і Отця всередині нас. Трійця увійшла всередину і здійснила оновлення життя.
"Бо коли ми з'єдналися подобою смерті Його, то з'єднаємось і подобою воскресіння, знаючи те, що наш давній чоловік розп'ятий із Ним, щоб знищилось тіло гріховне, щоб не бути нам більше рабами гріха." (Рим.0605-06)
"І ви тіло Христове, а зосібна ви члени!" (1Кор.1227)
Хоча ми падаємо і відскакуємо, ми не служимо гріху, тому в нашому житті є зміна. Людина, яка приймає спасіння, не є тією самою людиною, якою була до того, як прийняла Христа. Вона трансформується. Згідно Послання до Римлян 0501, коли ми прийняли спасіння, ми були виправдані вірою в Ісуса Христа, і ми ввійшли в єдність з Христом, Головою, як окремі члени, щоб діяти як Його тіло тут на землі (1Кор.1212-13).
В момент спасіння ми були освячені Святим Духом (2Сол.0213-14). Щось відбулось. Ми отримали внутрішній поклик, і ми вшанували внутрішній поклик.
Зовнішній поклик
Енох проповідував безбожному поколінню (Юда0114-15). В Посланні до Євреїв 1107, поли Ной будував ковчег, світ піддавався засудженню. Щоразу, коли він прикладав молоток до цвяха, вони отримували зовнішній поклик. За винятком безпосередньої родини Ноя, жоден з них не врятувався. Ні один. Вони так і не отримали дару покаяння (Єр.3118-19). Але вони мали зовнішній поклик.
Коли існує лише зовнішній поклик без переростання у внутрішній, немає ні голоду за праведністю, ні необхідності слідувати за Богом, ні близькості з Христом. Людина може бути морально правильною, і в той же час їй не вистачає внутрішнього поклику.
Внутрішній поклик
Коли ви отримуєте внутрішній поклик, він горить як вогонь (Іс.0404-05). Як і в Єремії 2009, коли Єремія проходив через неймовірні випробування і був готовий здатися, Боже Слово, як вогонь, палало в його кістках.
Внутрішній поклик змушує людину продовжувати і продовжувати, довіряти і відновлюватися, коли це потрібно, але завжди продовжуючи, вірячи. Коли перешкоди намагаються зупинити її, внутрішній поклик допомагає їй викупляти час (Еф.0516), будуючи плани з вічною метою (Еф.0311) через Божественні накази ради Божої волі (Еф.0111).
Внутрішній поклик палить зсередини і стримує людину від вчинення гріху. Вона не може цього робити. Вона має внутрішнє переконання, внутрішнє спілкування та внутрішню єдність з Богом.
"Що ж скажемо? Позостанемся в гріху, щоб благодать примножилась? Зовсім ні!" (Рим.0601)
З внутрішнім покликом приходить відродження (Тит.0305). Якщо ми заново народились і намагаємось жити в гріху, ми будемо картані з любов’ю, поки не пройдемо через це з любов’ю, миром і радістю Святого Духа (Євр.1211).
Результатом внутрішнього поклику є трансформація та оновлення розуму, а також становлення частиною місцевої церкви з одним пастором-вчителем, баченням на весь світ, посланням Завершеної роботи і відродженням Божого Слова, яке відбувається день у день. Це ефект внутрішнього поклику.
З внутрішнім покликом ми не ходимо до церкви, діючи в суб’єктивності, тому що не ображаємось (Пс.119165). Суб’єктивність без об’єктивності Божого Слова - небезпечна річ у житті людини. Суб’єктивні слухачі обманюються, будучи суб’єктом, не наповнюючись Святим Духом і не стають об’єктом Христа як Живого Слова всередині. Вони уявляють, що навколо них відбуваються всілякі речі. Вони не думають, що вони суб’єктивні - але вони є такими.
Ми оживлені за Божим Словом (Пс.119154), і Його Слово стає потужним у нашому житті (Євр.0412), і воно написане у нас всередині (Єр.3133). Це не поверхнево, а всередині (Рим.0722; 2Кор.0416).
Робота внутрішнього поклику
"І знаємо, що тим, хто любить Бога, хто покликаний Його постановою, усе допомагає на добре. Бо кого Він передбачив (через всезнання), тих і призначив, щоб були подібні до образу Сина Його, щоб Він був перворідним поміж багатьма братами. А кого Він призначив (запланував), тих і покликав, а кого покликав (внутрішнім покликом), тих і виправдав, а кого виправдав, тих і прославив." (Рим.0828-30, розширений переклад)
Згадайте, що означає бути виправданим: "А тому, хто не виконує, але вірує в Того, Хто виправдує нечестивого, віра його порахується в праведність" (Рим.0405). Ця людина має внутрішній поклик. Вона готова бути зміненою і трансформованою Святим Духом. Вона готова ввійти в Божественну точку зору, використовуючи відновлення і зростаючи в благодаті та пізнанні живої Особи.
Ні, ані краплі засудження!
Часто ми посилаємось на оригінальні тексти Біблії, щоб розкрити щось, що в перекладі недостатньо розкрито. Наприклад, в Посланні до Римлян 0801 використовується подвійний наголос. Тут не просто сказано "жадного осуду". Там сказано: "Ні, ані краплі".
Буква закону засудила апостола Павла навіть після того, як він був дієвим і вірним пастором протягом багатьох років. Але в Посланні до Римлян 0720 він визнав: "Коли ж я роблю те, чого не хочу, то вже не я це виконую, але гріх, що живе в мені". Переживши страшні проблеми зі своєю плоттю, про які він кілька разів згадував у 7-му розділі Послання до Римлян, Павло дійшов до Божественного висновку Святим Духом. Він сказав: "Дякую Богові! Розумом я служу Божому законові, але тілом я служу старій гріховній природі" (Рим.0725).
Потім, в Посланні до Римлян 0801, він використовує цю мову, щоб висловити, що насправді не було "ні, ані краплі засудження". Чому? "Бо що було неможливе для Закону, у чому був він безсилий тілом, Бог послав Сина Свого в подобі гріховного тіла, і за гріх осудив гріх у тілі" (Рим.0803).
Подібно до того, як східний вітер відкинув води назад, щоб діти Ізраїлю могли залишити Єгипет і пройти через Червоне море (Вих.1421), так і закон Духа життя подолав закон гріха і смерті. І як закон аеродинаміки виводить літак за межі закону тяжіння, так і життя Ісуса Христа долає закон гріха і смерті. І ось чому: "щоб виконалось виправдання Закону на нас", хто в Христі (Рим.0804). Чи можете ви побачити красу цього взаємозв'язку Писань? Нас покликав внутрішній поклик.
Багато християн не демонструють внутрішнього поклику йти далі з Богом. Але коли віруючий піддається внутрішньому поклику, він не може нічого подіяти, як тільки мати вогонь всередині, тому що його метою є його Викупитель і Творець, Всемогутній Бог. Він шукає Божого Царства (Мт.0633). Він бажає мати неподілене око, про яке говориться в Євангелії від Матвія 0622.
В світі для нього не має ніяких принад, ні задоволень цього життя. Він покладає на Ісуса турботи цього світу (1Пт.0507). Слово, яке він прийняв, не задушене турботами цього світу, тому що воно було посаджене в добрий ґрунт (Мт.1307-08). Слово - це живе Слово, і завдяки цьому ми стаємо живими посланнями (2Кор.0302).
Не бійся, ти черве
"Бо Я Господь, Бог твій, що держить тебе за правицю й говорить до тебе: Не бійся, Я тобі поможу! Не бійся, ти Яковів черве, ти жменько Ізраїлева: Я тобі поможу, говорить Господь, і твій Викупитель Святий Ізраїлів!" (Іс.4113-14)
Після того, як ми отримуємо внутрішній поклик, і ми віримо, і ми спасенні. Послання до Римлян 0831 говорить: "Коли за нас Бог, то хто проти нас?" Бог за нас. Він виправдав нас. Немає жодного засудження. Для нас все співпрацюватиме на добре, тому що ми відгукнулись на внутрішній поклик. Він не бачить наших провини. Він не бачить розчарувань. Він не бачить речей у нашому житті, які не стосуються Його життя в нас. Якщо ми падаємо, ми використаємо принципу відскоку (Пр.2416), і Він буде з любов’ю працювати з нами. Він дасть нам благодать, щоб допомогти нам, поки ми дозволяємо нам допомагати.
Бог вступає у партнерство з хробаками (червами). Книга Ісаї 4114 говорить: "Не бійся, ти Яковів черве… Я тобі поможу". Він сказав: "Якове, ти черв. Це вже проголошено. Але Я допоможу тобі". Так, Бог співпрацює з хробаками. Але якщо є внутрішній поклик, ці "черви" стають Божими людьми. Якщо Бог за нас, хто може бути проти нас?
"Той же, Хто Сина Свого не пожалів, але видав Його за всіх нас, як же не дав би Він нам із Ним і всього?" (Рим.0832)
Чи може хтось оскаржувати Божих вибранців (Рим.0833)? Люди думають, що можуть, але це не так. Христос виправдовує нас, і Він рятує нещасних людей (Рим.0724). Покликаний Богом стати апостолом, Павло три роки перебував в Аравії, вивчав і був особисто навчений Святим Духом. Однак після того, як він тісно ходив з Господом як Божий посол до язичників, він все ще був нещасним. Але, хоча 7-ий розділ Послання до Римлян розкриває битви, з якими стикався Павло, 8-ий розділ розкриває Божі вирішення.
Ким ви себе вважаєте?
"Хто ж той, що засуджує? Христос Ісус є Той, що вмер, надто й воскрес, Він праворуч Бога, і Він і заступається за нас." (Рим.0834)
Це "хто" стосується людей, а люди не можуть скасувати Завершену роботу. Люди не можуть засудити нас. Закон не може засудити нас, тому що він був виповнений (Рим.1004), і він виконується в нас (Рим.0804). Стара гріховна природа не може засудити нас, тому що в Божому всезнанні вона розіп’ята. Сатана не може бути ефективним проти нас, тому що ми в Христі (Кол.0303), і сатана не може туди потрапити (Об.1210-11). Бог за нас, то хто буде проти нас? Ніхто.
Доконаний час
Декілька Біблійних віршів використовують те, що називають "пророчим часом", який стосується чогось, що вже здійснено в майбутньому. Наприклад, в Книзі Ісаї 4325 сказано: "Я, Я є Той, Хто стирає провини твої ради Себе, а гріхів твоїх не пам'ятає!" Хоча Розп'яття ще не сталося, Святий Дух говорив про його наслідки так, ніби воно вже сталося. Це називається пророчим часом.
"Провини твої постирав Я, мов хмару, і немов мряку гріхи твої, навернися ж до Мене, тебе бо Я викупив." (Іс.4422)
Господь говорив Ізраїлю: "Як зникає хмара після проливання дощу, і сонце випаровує те, що залишається, так само сталося з твоїми гріхами. Тому повернися до Мене. Я викупив тебе, і не можу згадати твоїх гріхів". Це минулий час, виконаний в майбутньому.
Ми були покликані, виправдані та прославлені. Це минулий час, якщо говорити про наше небесне положення, яке було здійснено в минулому на хресті. Незважаючи на те, що ми все ще грішимо і живемо в тілах смерті, Бог сприймає нас як бездоганних:
"Як вибрав у Ньому Він нас перше заложення світу, щоб були перед Ним ми святі й непорочні, у любові." (Еф.0104)
І, маючи відкуплення через кров, ми отримали прощення гріхів (Еф.0107) - минулий час, уже виконаний назавжди - через внутрішній поклик, який ми прийняли по благодаті через віру, а не від себе.
Хіба не чудово, що закон не може засудити нас? що наша гріховна природа не може засудити нас? що диявол не може засудити нас, навіть коли він правий? Хіба не чудово, що люди не можуть засуджувати нас, коли ми помиляємось? Вони можуть зробити нас підзвітними, але не можуть засудити.
Чи засуджують нас обставини?
"Хто нас розлучить від любові Христової? Чи недоля, чи утиск, чи переслідування, чи голод, чи нагота, чи небезпека, чи меч?" (Рим.0835)
Наступне "хто" стосується обставин, які не можуть нас засудити. Ні, обставини не засудять нас, якщо ми живемо у внутрішньому поклику.
"Як написано: За Тебе нас цілий день умертвляють, нас уважають за овець, приречених на заколення. Але в цьому всьому ми перемагаємо Тим, Хто нас полюбив. Бо я пересвідчився, що ні смерть, ні життя, ні Анголи, ні влади, ні теперішнє, ні майбутнє, ні сили, ні вишина, ні глибина, ані інше яке створіння не зможе відлучити нас від любові Божої, яка в Христі Ісусі, Господі нашім!" (Рим.0836-39)
Ніщо, що людина може створити, не може відокремити нас від Божої любові, включаючи атомну бомбу чи якісь нові гострі відчуття в гріху.
Бог сказав: "Послухай: закон не може засудити тебе. Твоя стара гріховна природа не може цього зробити". Бог не дозволить сатані засудити нас (Зах.03). Люди не можуть засудити нас, тому що вони не безгрішні. Потрібно бути безгрішним, щоб засудити когось іншого. В Євангелії від Івана 0807 Ісус сказав: "Хто з вас без гріха, нехай перший на неї той каменем кине…" Обставини не можуть цього зробити. І будь-яка нова річ, колись створена, не може засудити нас через внутрішній поклик.
Наше спасіння запечатане назавжди. Це вічний указ. Це факт, відповідно до Бога, Який все знає. Отже, у нас є внутрішній поклик, Святий Дух, Ісус Христос і Боже Слово, що пробувають у нас. Ми належимо Богові-Отцеві. Ми назавжди Його. Ми належимо Йому (1Кор.0619-20). Він належить нам. І тому вам потрібно бути впевненими, що маєте внутрішній поклик.
Внутрішній поклик виходить за межі власного "Я"
У Книзі Дій 1625-33 Павло сидів у в'язниці разом із Силою. Землетрус зруйнував в'язницю, і коли в'язничний дізнався, що в'язні вільні, він планував самогубство. У нього був наготовлений меч, але Павло сказав: "Ми всі тут. Не вбивай себе". У 30-му вірші в'язничний сказав: "Що треба робити мені, щоб спастися?" А вони сказали: "Віруй в Господа Ісуса, і будеш спасений ти сам та твій дім".
Павло поділився Євангелієм з усією родиною в'язничного, і вони повірили. Вони омили рани, отримані Павлом та Силою у в’язниці, а потім вони всі були хрищені. В'язничний христився зануренням тієї ж ночі, коли прийняв спасіння. Уся його родина стала спасенною, тому що він позитивно відгукнувся на Ісуса Христа внутрішнім покликом.
Подумайте, скільки людей прийняли зовнішній поклик, але ніколи не відгукнулись на внутрішній поклик. Вони ходять до церков, вони ходять до Біблійного коледжу, і навіть можуть стати місіонерами - але вони насправді так ніколи і не пізнавали Бога. Ось чому вони борються з Біблією і життям кожним Божим словом. Вони намагаються зацікавитись, і намагаються йти далі. Вони намагаються стати "відділеними". Вони намагаються йти вперед, і так стараються бути вірними, але не можуть. Там немає нічого внутрішньо, щоб це сталося.
"Зо страхом і тремтінням виконуйте своє спасіння. Бо то Бог викликає в вас і хотіння, і чин за доброю волею Своєю. Робіть усе без нарікання та сумніву." (Флп.0212-14)
Якщо людей завжди легко образити, все, що вони мають, - це зовнішній поклик. Людину з внутрішнім покликом не легко образити. Внутрішній поклик полягає в тому, щоб любити так, як любить Бог, і вірити в найкраще, і думати найкраще, і знати найкраще, і вірити у все, сподіватися всього і терпіти усе (1Кор.13).
Внутрішній поклик змусить нас вважати за привілей любити того, хто нас ображає, не потребуючи пояснень, знаючи, що має бути причина, про яку ми нічого не знаємо, яка зв’язана в дорогоцінному житті цієї людини. У випадку, про який я думаю, після багатьох років повного відкидання, а зараз із хворобою, ця людина перебуває у битві, що перевищує уяву. Але ця людина пройде через це завдяки внутрішньому поклику.
Мати внутрішній поклик означає, що ви вірите, що Ісус Христос пролив Свою кров, помер, був похований і воскрес - і ви вірите цьому особисто. Коли ви справді вірите всім своїм серцем, тоді Він робить відродження. Святий Дух приходить, щоб запечатати ваше вічне спасіння, щоб з’єднати вас з Христом.
Ми відгукуємось на поклик, а Він виконує все інше. Він надходить зсередини, є різниця, і наше життя негайно почне змінюватися через внутрішній поклик. І ми будемо продовжувати зростати з Богом, коли будемо поступатися внутрішньому поклику йти далі з Богом.
Висновок
Деякі чують Слово і вірять, але воно забирається від них дияволом. Хтось із радістю чує Боже Слово, але вони не мають коріння. Якийсь час вони вірять, потім приходить спокуса, і вони відпадають.
Деякі чують Боже Слово, вивчають і стають пасторами та місіонерами. Але Слово придушується життєвими клопотами, багатством, матеріалізмом (або пересвідченням або бажанням), і задоволеннями цього життя.
Але ті, хто плідні, чують Боже Слово і виконують його. Ми не досконалі, але приносимо плоди в терпеливості (Лк.0815). Потрібне терпіння. Це вимагає відскоку, коли ми падаємо. Але з чесним серцем, шануванням Бога і внутрішнім покликом йти вперед ніхто не може змусити нас здатися.
Дорогий Господь, дякую Тобі, що Ти завжди говориш до нас через Слово, яке ми почули. Ми вдячні, що Твій Святий Дух живе всередині нас, підказуючи нам, коли ми забудько слухачі. Дякуємо, що тримаєш нас у Своєму досконалому плані. В ім’я Ісуса, Амінь.