Сьогодні в світі у людей є великі потреби. Самотність, депресії та інші проблеми мучать всі соціальні верстви українського суспільства. Багато хто хотів би змінити своє життя, але не знаходять для цього можливостей. Згідно з посланням Юди 0122, співчуття може змінити їх життя. Кажуть, що співчуття - це почуття жалості до когось; співпереживання - відчуття того, що переживає інша людина, але співчуття робить щось з метою виповнити його потреби. Ця книга написана, щоб показати, як християнин може робити зміни, служачи Божим Словом в любові.
Зміст
- Співчуття, що змінює
- Посудини співчуття
- І навіки Його милосердя
- Співчуття прощення
- Служіння своїм сучасникам
- Висновок
"І до одних, хто вагається, будьте милостиві." (Юди0122)
Теперішній час - час великих можливостей для Божих людей. Є дивовижні переваги в науці, медицині, спілкуванні та ін. Всі вони були створені, щоб поліпшити життя. У деяких областях ці досягнення широко застосовуються. Через сателіти люди зараз можуть приймати теле- і радіосигнали по всьому світу. Вже кілька разів людина була на Місяці. Штучні серця використовуються, щоб продовжити життя людини.
Але люди все ще потребують чогось. Кількість розлучень ніколи ще не була такою великою. Незліченні випадки самотності і депресії. У цих ситуаціях люди вдаються до сублімації, тобто вони виражають певні біологічні імпульси соціально прийнятним чином. Вони намагаються заповнити порожнечу наркотиками, алкоголем і сексом. Вони шукають чогось, що могло б змінити їх. Але насправді, вони шукають лише одного - співчуття. Біблія говорить нам в посланні Юди 0122, що ми повинні бути співчутливими і стануться зміни.
Багато дослідників Нового Заповіту припускають, що слово "співчуття, співучасть" (гр. eleghos) говорить про умовляння чи м'яке переконання. Вже було сказано, що співчуття - це почуття жалості до когось, почуття жалю; співпереживання - відчуття того, що переживає інший; але співучасть означає зробити щось заради іншої людини, виповнити її потреби.
Ця книга пояснює, як християни можуть здійснювати зміни в цьому світі. Коли вони служать Божим Словом в Його любові, то людей це торкається, кидає їм виклик і змінює їх.
Співчуття, що змінює
Перший розділ Біблії розповідає про збудовуючу силу Бога. "На початку Бог створив Небо та землю" (Бут.0101). У 3-му вірші сказано: "Хай станеться світло! І сталося світло". За шість днів Словом Бог заснував землю і все, що на ній існує, і Всесвіт, який її оточує. Потім Він глянув на все, що створив, і сказав, "що добре воно" (Бут.0112). Навколишнє середовище було досконале. Незважаючи на це, Бог побачив, що Його творіння не завершено. Адам - людина, створена за Його подобою (Бут.0126), був абсолютно самотнім, ніхто не розділяв його життя в Едемі. Цей перший чоловік міг їсти від всіх дерев, крім одного - дерева пізнання добра і зла (Бут.0217). Його очі бачили квіти і траву. Тварини не загрожували Адаму, вони ставали ручними, як тільки потрапляли в сад. Але не було того, хто відчував те саме, що відчував Адам. Не було того, хто б сміявся, плакав або радів з ним. Бог помітив це, і, взявши від Адама ребро, створив жінку, щоб вона була "помічником" для чоловіка (Бут.0218-25). В оригіналі "помічник" (євр. ezer) позначає "оточувати турботою". Небеса обдарували Єву, як назвав її Адам в Бутті 0320, всім, що зробило б його самого завершеним.
Багато людей сьогодні переживають ті ж почуття, що відчував Адам багато років тому. Вони самотні, нікому зрозуміти їхнє становище. Вони сумують за кимось, хто дбав би про них. У посланні Юди 0122 в оригіналі текст звучить так: "І до одних майте співчуття, що змінює" (укр.пер.:"І до одних, хто вагається, будьте милостиві"). Це означає, що співчуття змінює життя.
Посудини співчуття
"Погине народ Мій за те, що не має знання." (Ос.0406)
Християнин може розуміти Біблію з інтелектуальної точки зору. Знання та інтелект дуже важливі. Дари і таланти необхідні і корисні, точність і продуктивність потрібні, але Біблія говорить, що саме співчуття змінює життя людей.
Я пам'ятаю одну людину, яка роками слухала проповідь про спасіння, але так ніколи і не прийняла Христа. Потім якось він прийшов до церкви. Проповідь торкнулася його, він відгукнувся і повірив у Христа в своєму серці. Що ж сталося? Пастор торкнувся його Божим співчуттям.
Інший християнин з вірністю служив Богу. Потім ряд випробувань і труднощів зломили його. Обмежений своєю власною самосвідомістю, він помилявся і боровся. Потім хтось, кого заохотила Божа любов, став служити йому. Благодать Божа стала для нього реальною, і він нарешті побачив вічне призначення кожної ситуації. Він відкрив для себе перемогу на хресті і назавжди був змінений. Співчуття змінило його.
Уявіть людину, яка ніколи не думала, що буде місіонером. Він почув про загублені души в Африці. Ця звістка приголомшила його, і Святий Дух передав Божий поклик. В нього є сім'я і кар'єра, але співчуття увійшло в його серце. Він змінив своє життя, став місіонером, і багато людей були врятовані завдяки його служінню. Життя тепер змінені завдяки його послуху. Ця людина не мала наміру відгукуватися на проповідь. Це почуття не було вироблено ним самим. Ні, це була Божа робота, що створила в його серці любов до загублених в далекій країні. Це трапляється не з кожним, але є ті, кого Бог заохочуватиме Своїм співчуттям і покличе в іншу країну створювати зміни.
І навіки Його милосердя
"Благословенний Бог і Отець Господа нашого Ісуса Христа, Отець милосердя й Бог потіхи всілякої." (2Кор.0103)
"Це милість Господня, що ми не погинули, бо не покінчилось Його милосердя (співчуття), нове воно кожного ранку, велика бо вірність Твоя!" (Пл.Єр.0322-23)
Таке серце Отця. Милосердя Бога до Своїх дітей свіже щоранку, і Його співчуття не пройде ніколи. В Слові сказано, що ніщо не може приховати милосердя Бога.
"Тільки добро й милосердя мене супроводити будуть по всі дні мого життя, а я пробуватиму в домі Господньому довгі часи!" (Пс.2306)
У Псалмі 136 всі 26 віршів закінчуються однією фразою: "бо навіки Його милосердя!". Двічі в Псалмі 10601 і в Псалмі 11801 ми бачимо ці слова: "Дякуйте Господу, добрий бо Він, бо навіки Його милосердя".
У Першій книзі Хронік 1514-29 ковчег заповіту Господнього нарешті повертається до Ізраїлю після того, як він був звільнений з рук филистимлян. І весь народ зрадів. Давид навіть танцював на радощах перед Господом (1Хр.1529). Священики приносили цілопалення Богу "завжди ранком та ввечорі" (1Хр.1640). Чому? Наступний вірш пояснює: "щоб Дякувати Господеві, бо навіки Його милосердя".
Соломон збудував храм Господу на горі Морійя в 2-4-му розділах Другої книги Хронік. Храм був побудований з найбільш дорогих матеріалів того часу - золота, кедрового дерева, дорогоцінних каменів, пурпурової пряжі і т.д. Але коли цей грандіозний проект був завершений, не за ці матеріали поклонявся, славив і дякував Богові Ізраїль.
"І було воно для сурмачів та співаків як одне, щоб подати один голос на хвалу та дяку Господеві, і як загримів голос на сурмах, і на цимбалах, і на музичних знаряддях, і як хвалили Господа: Добрий бо Він, бо навіки Його милосердя! то дім, дім Господній наповнився хмарою!" (2Хр.0513)
Відзначте для себе ланцюжок подій в цьому вірші. Спочатку йде звеличування і прославлення доброти і милосердя Господа, потім - проголошення Його присутності і слави. Будь-хто, хто приходить до Отця з серцем лагідним і смиренним, усвідомлює милість і присутність Господа.
Остання частина вірша Міхея 0718 говорить, що Бог "кохається в милості". Ті, хто відкриває Його благодать і співчуття, займають особливе місце в серці Бога. "Із справедливим поводишся Ти справедливо, із чесним по-чесному" (Пс.1826). Біля трону суду Ісус Христос оточить Себе тими віруючими, які відображають Його справжню природу і любов.
"Позбирайте для Мене побожних Моїх, що над жертвою склали заповіта зо Мною." (Пс.5005)
"Бо суд немилосердний на того, хто не вчинив милосердя. Милосердя бо ставиться вище за суд." (Як.0213)
Слово "ставиться вище" (гр. katakauhaomai) стоїть в теперішньому часі, активному стані дійсного способу. Це означає, що милість займає вищу позицію, ніж суд. Милість править і радіє над судом, вона займає позицію абсолютної першості.
Співчуття прощення
Милість панувала в серці Ісуса в Євангелії від Луки 1941-42, коли Він дивився на Єрусалим і плакав. Він розумів, що Його доля - це хрест Голгофи. Він знав, що Його долею буде відкинення, але він все ще так хотів розкрити Свою милість.
Бог насолоджується прощенням, примиряючи і наставляючи. Він знаходить велику радість у відновленні розбитих сердець і згірчених умів. Небесний Отець з великим задоволенням служить по благодаті грішникові, який поклав перед Ним свої потреби. Згадайте притчу про фарисея і митника в Євангелії від Луки 1809-14. Фарисей гордо вихваляв свої переваги перед Богом, в той час як митник просто попросив у Бога милості. І митник отримав те, про що просив - Божу милість, яка ніколи не залишає.
"А митник здалека стояв, та й очей навіть звести до неба не смів, але бив себе в груди й казав: Боже, будь милостивий до мене грішного!" (Лк.1813)
Пам'ятайте, духовність не визначається тим, як віруючий вміє викривати гріхи іншого, але як він вміє відновлювати свого брата (Гал.0601). І коли Святий Дух через Слово робить реальними для християнина співчуття і милосердя, тоді той ніколи не буде пасивним. Цей віруючий не піде на компроміс з гріхом, і більш того, він буде проявляти милість, розуміючи, що він сам може зробити помилку в будь-який час. Християни повинні діяти так, як Павло наставляє в книзі до Римлян:
"І я про вас сам пересвідчений, браття мої, що й самі ви повні добрости, наповнені всяким знанням, і можете й один одного навчати." (Рим.1514)
"Навчати" (nouteteo) значить "переконувати або виправляти з м'якістю, ніжністю, дбайливо застерігати". А як може людина, за яку Христос пожертвував усім, не бути милосердною по відношенню до своїх кривдників? У віруючих, які проповідують співчуття Бога, в серцях живе ця істина: Христос один раз вмер за всіх (Євр.1010).
Служіння своїм сучасникам
"Бо Давид, що часу свого послужив волі Божій, спочив, і злучився з отцями своїми, і тління побачив." (Дії1336)
У цьому вірші дуже важливе слово "послужив". В оригінальному тексті це слово звучить як hupereteo, дієприкметник від huperetes в дійсному стані, часу аорист. Воно означає того, хто служить згідно вказівок іншого. В цьому випадку Давид служив народу Ізраїля, тому що почув це від Бога. Більше того, він не висловлював ніякого упередження і не вимагав підвищення по чину або нагород за службу.
Слово hupereteo знаходиться також в Діях 2034 і перекладається словом "послужили". Тут Апостол Павло говорить: "Самі знаєте, що ці руки мої послужили потребам моїм та отих, хто був зо мною". У цьому уривку Павло абсолютно ясно говорить, що він служить Христу добровільно. Якраз в цей час різні церкви, які заснував апостол Павло, не підтримували його фінансами, і тому він почав робити намети, щоб заробити гроші для себе і для своїх подорожей. Якість його служіння не знизилася.
Давид і Павло обидва служили "за волею Божою". Іншими словами, Бог дав їм пораду перед тим, як Він закликав їх до служіння. Служіння, ефективне для Царства Божого, має ґрунтуватися на повній раді Божій - Біблії. Євангеліє від Матвія 0404 наставляє людину жити "кожним словом, що походить з уст Божих". Давид і Павло направляли свої життя за цим вченням. Їх душі наповнювалися задоволенням в Слові. Більш того, кожна дія служіння була вчасна і змінювала чиєсь життя. Ані Давид, ані Павло не заявляли про свою цінність. Послання до Филип'ян відкриває силу, що стоїть за служінням Апостола Павла:
"Я все можу в Тім, Хто мене підкріпляє, в Ісусі Христі." (Флп.0413)
"Я кличу до Бога Всевишнього, до Бога, що чинить для мене добро." (Пс.5703)
Ісус служив Своїм сучасникам весь час, поки Він був на землі. В Євангелії від Матвія 0936-38 Він дивився на юрби народу. Вони були загублені, "як ті вівці, що не мають пастуха" (вірш 36). Ним керувало співчуття до них. Потім Він сказав Своїм учням молитися за робітників, щоб вони збирали врожай – здобувати загублені душі, робітників, які б навчалися у Нього і вели людей.
"Тоді Він казав Своїм учням: Жниво справді велике, та робітників мало; тож благайте Господаря жнива, щоб на жниво Своє Він робітників вислав." (Мт.0937-38)
В Євангелії від Матвія 1414 серце Бога було схвильовано при вигляді юрби людей, і Ісус "їхніх слабих уздоровив". Його співчуття рухало Ним, коли Він нагодував народ в Євангелії від Матвія. Боже співчуття не може не надати голодному серцю необхідну йому допомогу.
"Жаль Мені цих людей, що вже три дні зо Мною знаходяться, але їсти не мають чого; відпустити їх без їжі не хочу, щоб вони не ослабли в дорозі." (Мт.1532)
"Я нічого не можу робити Сам від Себе. Як Я чую, суджу, і Мій суд справедливий, не шукаю бо волі Своєї, але волі Отця, що послав Мене." (Ів.0530)
Навіть Ісус, Бог у тілі, визнавав обмеженість Своєї людської істоти. Якщо християни дійсно хочуть служити своїм сучасникам, їм потрібно мати позицію, описану в Євангелії від Івана:
"Я Виноградина, ви галуззя! Хто в Мені перебуває, а Я в ньому, той рясно зароджує, бо без Мене нічого чинити не можете ви." (Ів.1505)
Служіння, яке призводить до змін в житті людей, відображає Божу любов. Віруючі, ведені Бог, виявляють любов Бога своїм сім'ям і друзям. Чоловік і дружина повинні служити один одному. Разом вони повинні служити дітям, яких дав їм Бог, виховуючи їх "в напоминанні й остереженні Божому" (Еф.0604).
Ще один аспект співчуття, який часто ігнорується, це прийняття. Співчуття робить можливим для віруючого не тільки ділитися любов'ю Бога, але також і приймати її від інших. Необхідно, щоб у інших була можливість висловлювати свою любов. У людей в рівній мірі є потреба любити і бути любленими.
Ісус сидів за столом у фарисея Симона (Лк.0736-50). Блудниця прийшла і впала перед Ним. Своїми сльозами і волоссям вона омила бруд з ніг Ісуса. Потім вона принесла алебастрову посудину, в якої були неймовірно дорогі пахощі, і помазала Його. Ісус не утримував її від прояву любові. В Євангелії від Луки 1816 Ісус покликав дітей, щоб прийняти їх любов.
Висновок
Уявіть, як дочка фараона спускається до річки для купання (Вих.0205-10). Вона знаходить немовля Мойсея в кошику серед очерету. В Виході 0206 говориться, що малюк плакав, і вона проявила до нього співчуття. Її батько, правитель Єгипту, постановив, що кожен єврейський новонароджений повинен бути убитий (Вих.0122). Але у неї з'явилося співчуття. І наскільки це змінило життя Мойсея! Пізніше він виріс і став найлагіднішою людиною на землі (Чис.1203). Він вивів народ Ізраїлю з єгипетського рабства.
В Євангелії від Луки 1033-36 є притча про доброго самарянина. Він побачив напівмертву людину, що лежить на дорозі, і змилосердився над нею (проявив співчуття) (Лк.1033). Він перев'язав його і потім відвіз в готель.
Ці люди скористалися своїми можливостями. Вони проявили співчуття Боже і змінили ситуацію. Подумайте про дітей, які страждають в розбитих сім'ях. Подумайте про підлітків, які страждають від наркотиків. Співчуття може зробити їх життя іншими. Уявіть собі заможного бізнесмена, у якого є все. Але як і будь-який інший чоловік, він потребує підбадьорення. Домогосподарка, адвокат, слабкий, старий, молодий, нелюблений - всі шукають того, хто би подбав про них.
Послання до Галатів 0506 пояснює: "Бо сили не має в Христі Ісусі ані обрізання, ані необрізання, але віра, що чинна любов'ю". Співчуваючий віруючий вважає будь-яку потребу важливою. Він має в собі сили бути всім для всіх (1Кор.0922). Вважаючи кожну можливість святою, він служить у вірі, проявляючи терпіння по відношенню до всіх людей (1Сол.0514).
"Нарешті ж, будьте всі однодумні, спочутливі, братолюбні, милосердні, покірливі. Не платіть злом за зло, або лайкою за лайку, навпаки, благословляйте, знавши, що на це вас покликано, щоб ви вспадкували благословення." (1Пт.0308-09)