Мета цього буклету - викласти вчення про "владу справжньої віри", щоб читач зрозумів велич потенціалу, дарованого Богом кожному віруючому для зростання в духовній зрілості, коли він дивиться на Ісуса, "Начальника і Виконавця нашої віри" (Євр.1202). Живе Слово Боже, Ісус Христос, і є джерело та об'єкт нашої віри. Коли ми чуємо Боже Слово, наша віра зростає (Рим.1017). У цій книзі представлений принцип довіри Божій природі через особистість Господа Ісуса Христа. Ми сподіваємося тільки на Нього, і, живучи кожним Словом Божим, стаємо справжніми переможцями. Наша віра повністю залежить від того, Ким є Бог, наше життя ґрунтується і вкорінюється у вічній владі Його Слова. Ми молимося, щоб ця книга спонукала кожного віруючого вважати Христа єдиним джерелом для ЖИТТЯ, бо написано: "А праведний житиме вірою" (Рим.0117).
Зміст
Віра в Живе Слово
"Тоді знову прийшов Ісус у Кану Галілейську, де перемінив був Він воду на вино. І був там один царедворець, що син його хворів у Капернаумі. Він, почувши, що Ісус із Юдеї прибув в Галілею, до Нього прийшов і благав Його, щоб пішов і сина йому вздоровив, бо мав той умерти. Ісус же промовив до нього: Як знамен тих та чуд не побачите, не ввіруєте!" (Ів.0446-48)
Сьогодні існує рух "знамень, ознак", який робить наголос на дарах і живе в очікуванні ознак і див. По суті, Ісус сказав: "Ви шукаєте одного. Я дивом помножив хліба і рибу, але ваше серце не шукає Мене. Ви шукаєте емоційну вигоду від того, що ви робите в ім'я Моє, але ви не шукаєте Сина Божого". У наступному уривку ми бачимо людину, яка виросла з емоційності. Царедворець просив Ісуса покласти руки на його сина. Він хотів побачити, як Ісус зцілить його сина.
"Царедворець говорить до Нього: Піди, Господи, поки не вмерла дитина моя! Промовляє до нього Ісус: Іди, син твій живе! І повірив той слову, що до нього промовив Ісус, і пішов. А коли ще в дорозі він був, то раби його перестріли його й сповістили, говорячи: Син твій живе. А він їх запитав про годину, о котрій стало легше йому. Вони ж відказали до нього: Учора о сьомій годині гарячка покинула його. Зрозумів тоді батько, що була то година, о котрій до нього промовив Ісус: Син твій живе. І ввірував сам і ввесь його дім. Це знов друге знамено Ісус учинив, як вернувся до Галілеї з Юдеї" (Ів.0449-54)
Іншими словами, Ісус кинув йому виклик віри. Ця людина шукала ознак, а Ісус дав йому Слово! Царедворець хотів, щоб Ісус поклав руки на дитину, але Ісус сказав: "У мене є Слово для тебе. Я не піду в твій будинок. Твій син здоровий і це все, що Я повинен сказати. Твій син здоровий!". Цей уривок прекрасний тим, що в ньому говориться: "Він повірив слову, яке сказав йому Ісус".
Боже Слово вічне
Сьогодні нам необхідно зрозуміти, що Ісус Христос сказав Слово - і небеса були створені (Пс.3306). Світ був створений Божим Словом (Євр.1103). Ісус Христос тримає все Словом Своєю сили (Євр.0103). У першому розділі книги Буття Він дав початок творіння.
"Ісус відповів: Поправді, поправді кажу Я тобі: Коли хто не родиться з води й Духа, той не може ввійти в Царство Боже." (Ів.0305)
Послання Якова 0118 говорить, що ми є первопочином Слова правди. З покірністю ми приймаємо в наші серця і душі всіяне Слово Боже (Як.0121). Усі ці вірші говорять про заповіді "жити кожним Словом Божим" (Мт.0404). Для чого пастор стоїть за кафедрою день у день і проповідує Слово? Відповідь така: Ісус Христос вимагає від нас жити кожним Словом Божим.
Боже Слово освячує нас
Ісус молився: "Освяти Ти їх правдою! Твоє слово то правда." (Ів.1717).
"Бо Я не прийшов світ судити, але щоб спасти світ. Хто цурається Мене, і Моїх слів не приймає, той має для себе суддю: те слово, що Я говорив, останнього дня воно буде судити його!" (Ів.1247-48)
Ми не можемо легковажно ставитися до того, що Боже Слово буде судити кожного. Дуже важливо з покірністю слухати і приймати Слово, що проповідується, ховати Його в серце. Через Слово людина народжується згори. Боже Слово відокремлює нас, Боже Слово звільняє нас в дисципліні і доктрині (Ів.0832). Боже Слово веде нас до Христа, звільняє нас (Ів.0836). Він звеличив Слово Своє вище імені (Пс.13802). Ми повинні цінувати Слово більше, ніж необхідну нам їжу (Йов2312). Слово - це наша єдина точка відліку.
Дива Христа
Коли люди, до яких звертався Ісус, хотіли побачити ознаки та дива, Він творив ці дива, щоб розкрити любов, турботу і милосердя до них. Ісус дозволяв людям побачити ознаки та дива, тому що Він любив їх. Він взяв п'ять хлібів та дві риби і нагодував п'ять тисяч людей (Мт.1415-21). І в другий раз Він узяв хліба та рибу та нагодував чотири тисячі (Мт.1532-38). Він зцілив прокаженого (Лк.0512-13) і людину з висохлою рукою (Мк.0301-05). Він воскресив сина вдови (Лк.0712-16). Він продовжував творити дива не тільки через Своє милосердя, а й для того, щоб люди дізналися і визнали, що Він є живим Богом, втіленням Божества серед них (Дії1038). Безліч людей, які виступають на телебаченні та радіо, і безліч віруючих в місцевих церквах так і не виросли з необхідності бачити ознаки та дива. Зростання їх віри залежить від зовнішніх ознак, тому що вони не дозріли в розумінні об'єктивного життя віри. Я не кажу, що я не вірю в дива. Я вірю. Дива відбуваються постійно. Але я говорю про відношення людського серця до Слова. Я не ставлю під сумнів те добро, яке роблять ці люди, я люблю їх. Я дякую Богові за всяке благо, яке вони роблять і за кожну душу, яку вони приводять до Христа. Я не критикую і не ганьблю тих, хто чистий і щирий, або тих, хто, можливо, помиляється. У будь-якому випадку, я хочу, щоб ви по-біблійному, об'єктивно, академічно, розумово, духовно і практично зрозуміли, чому безліч людей сьогодні збиті зі шляху, і як церква може рости через категоріальне вчення в суверенній волі Бога.
Віра в віру - це ідолопоклонство
Ніколи не треба вірити в саму віру. Віра в віру є ідолопоклонством, тому що вона займає місце Бога.
"Немає нікого, хто спротивився б Його руці та й сказав би Йому: Що Ти робиш?" (Дан.0432)
"Все, що хоче Господь, те Він чинить на небі та на землі, на морях та по всяких глибинах!" (Пс.13506)
"Помилую, кого хочу помилувати, і змилосерджуся, над ким хочу змилосердитись. Отож, не залежить це ні від того, хто хоче, ні від того, хто біжить, але від Бога, що милує." (Рим.0915-16)
Ці вірші вчать суверенному плану Божої благодаті для грішних людей. Віруючий не може бігти до цілителя і одночасно очікувати зцілення від Бога. Бог зцілює будь-кого. Його воля суверенна. Ми не вказуємо Богу, що Йому робити. План Бога вище волі і потреб людей, але цей план завжди включає любов до людини і найкраще для неї.
Віру неможливо заслужити
Віра завжди включає суб'єкт (підмет), перехідне дієслово і об'єкт (присудок). Наприклад, у реченні "будь-хто, хто вірить" "будь-хто, хто" це підмет, "вірить" - перехідне дієслово, а Ісус Христос - об'єкт. Віра - це єдина в усьому світі система сприйняття, яку неможливо заслужити; тобто вірою ми нічого не заслуговуємо, незалежно від кількості отриманої або досягнутої віри. Об'єктом порятунку завжди є Ісус Христос. Віруючи в Ісуса Христа по благодаті, ми рятуємося (Еф.0208).
Так само після спасіння ми маємо віру не в саму віру, а в Боже Слово. Боже Слово стає об'єктом нашої віри. Ісус сказав: "Син твій живе" (Ів.0450). Щоб повірити, людині потрібно було тільки почути Слово Ісуса Христа. Об'єктом віри в зцілення сина він зробив Боже Слово, а не свою віру в те, що його син буде зцілений. Віра завжди залежить від об'єкта, а об'єктом завжди є Боже Слово, Яке містить принципи, обітниці та силу для любові, зцілення, прощення і відновлення. Віра означає просту довіру Божому Слову. Наголос стоїть не на вірі, а на об'єкті нашої віри! Наприклад, в п'ятому розділі Євангелія від Івана Ісус підійшов до людини, яка хворіє тридцять вісім років. Той чекав зцілення біля купальні Віфезда, куди входив ангел і збурював воду; і перший, який входив до купальні після збурення води, зцілювався. Ісус підійшов і запитав у цієї людини: "Чи хочеш бути здоровим?". Він відповів: "Пане, я не маю людини, щоб вона, як порушено воду, до купальні всадила мене". І цій людині, яка не ходила тридцять вісім років, Ісус сказав:
"Уставай, візьми ложе своє та й ходи!" (Ів.0508)
Та людина не знала Христа. Він не знав, що Христос - Бог. Він не знав, що Людина, Котра розмовляла з ним, і є Спаситель, але він зробив те, що сказав Ісус, і видужав. Пізніше він пізнав, що його зцілив Ісус. Об'єктом його зцілення було Боже Слово, а не його віра. Він просто зробив те, що йому сказали, і зробив це за Словом. Це зцілення відбулося в суботу. В Євангелії від Івана 0916 фарисеї сказали: "Не від Бога Оцей Чоловік, бо суботи не держить".
В Євангелії від Івана 0907 Ісус сказав людині, яка була сліпа від утроби матері своєї: "Піди, умийся в ставку Сілоам, за визначенням це Посланий". Ця людина, незважаючи на сліпоту, слухняно пішла туди. Об'єктом його зцілення стало не те, що він пішов, а Слово, Яке настановило його на шлях. Він пішов сліпим, вмився і повернувся зрячим. Його запитували, тому що це сталося в суботу, і він сказав: "Чи Він грішний не знаю. Одне тільки знаю, що я був сліпим, а тепер бачу!" (Ів.0925). Іншими словами, він говорив: "Ви стверджуєте, що Він богохульник. Я не знаю, хто Він. Але я знаю одне: я був сліпий від утроби матері моєї. Я зробив те, що Він сказав. Я повірив Його словам і тепер я бачу". Повія прийшла до Ісуса до будинку того фарисея і плакала у Його ніг (Лк.0736-50). Христос був там, де фарисеї чекали, щоб звинуватити Його. Своїми волоссям жінка витерла ноги Ісуса. Симон став критикувати Його за те, що Він дозволив їй доторкнутись до нього. Ісус сказав:
"І, обернувшись до жінки, Він промовив до Симона: Чи ти бачиш цю жінку? Я прибув у твій дім, ти на ноги Мої не подав і води, а вона окропила слізьми Мої ноги й обтерла волоссям своїм. Поцілунку не дав ти Мені, а вона, відколи ввійшов Я, Мої ноги цілує невпинно. Голови ти Моєї оливою не намастив, а вона миром ноги мої намастила... Ось тому говорю Я тобі: Численні гріхи її прощені, бо багато вона полюбила. Кому ж мало прощається, такий мало любить." (Лк.0744-47)
Потім Він повернувся до жінки і сказав: "Твоя віра спасла тебе, іди з миром собі" (Лк.0750). Що зцілило її? Слова, сказані Ісусом, зцілили її і звільнили від вини, проституції і нечистості. Чоловік на ім'я Ісус миттєво зцілив її! Вона увірувала, а об'єкт її віри створив зцілення, яке стало незаслуженим результатом віри в Нього. В Євангелії від Луки 0843-50 до Ісуса підійшла жінка з кровотечею. Чоловік розлучився з нею, її вигнали з сім'ї та з церкви. Але по вірі вона вийшла, щоб знайти Ісуса, і, наблизившись, доторкнулась до краю Його одягу. Ісус запитав:
"Хто доторкнувся до Мене? Коли ж відмовлялися всі, то Петро відказав: Учителю, народ коло Тебе он товпиться й тисне. Ісус же промовив: Доторкнувсь хтось до Мене, бо Я відчув силу, що вийшла з Мене...". (Лк.0845-46)
Іншими словами, Ісус сказав: "Я не знаю, хто доторкнувся до Мене як до об'єкта віри. Я відчуваю, як сила виходить від Мене до нього". Жінка з трепетом через страх з'явитися на людях сказала: "Це я, Господи". Ісус сказав їй: "Дочко, твоя віра спасла тебе; іди з миром собі!" (Лк.0848). Віра в Ісуса Христа зцілила її. Він був об'єктом її віри. Не віра була об'єктом, а Ісус Христос і Його Слово. Благодать була передумовою і забезпеченням. Любов була мотивом. Спокій був результатом, і зцілення було наслідком.
Деякі люди негативні, і вони не усвідомлюють цього. Багато людей охоплені страхом. Але дозвольте Божому Слову бути об'єктом вашого зцілення, і будьте очищені по Слову, Яке Бог говорить вам. Не хвилюйтеся з приводу своєї віри, не вимірюйте її. Просто скажіть в серці: "Я вірю Тобі, Ісус, бо я вірю Твоєму Слову". Наголос ставиться не на вашу віру, а на Слово Боже, Яке містить обітниці і принципи, дані нам Божою благодаттю. Віра не гарантує нічого, якщо Ісус Христос не є її об'єктом. Віра розвивається, а порятунок не розвивається.
"Тож віра від слухання, а слухання через Слово Христове." (Рим.1017)
Боже Слово чітко вчить, що віруючий може увійти у відпочинок віри (Євр.0403, 0409-11). Він викуплений Христом, і це творить його віру (Євр.1202). Коли він страждає, йому призначена вся благодать (1Пт.0107-10). Далі Боже Слово пояснює, що він може жити в зрілості (1Ів.0504-05). "Догодити ж без віри не можна." (Євр.1106). Він може зміцнитися в вірі (Кол.0206-07). Він може вкоренитися в навчанні і отримати силу від Ісуса Христа. Христос - це об'єкт духовного зростання віруючого, його просування в благодаті і забезпечення для перемоги через таку систему сприйняття, яку неможливо заслужити!
Віра в Божий характер
Наша віра в Бога повинна бути основана і вкорінена в тому, Ким є Бог. Довіряючи досконалому характеру і природі Бога, віруючий вчиться довіряти Його Слову в усіх ситуаціях і деталях життя. Він засновує своє життя на абсолютній владі Божого Слова, а не на видимій оцінці і обмеженому сприйнятті відчуттями. Навчаючись думати в погодженні з Божим Словом, він починає довіряти суверенності, чесності, незмінності, милості, доброті, терпінню, вірності, святості, силі Бога і Його безмежним можливостям.
"Бо Христос, коли ми були ще недужі, своєї пори помер за нечестивих." (Рим.0506)
Віра необхідна для правильного мислення (Рим.1203). Зміст наших думок робить нашу віру дієвою. Ми не говоримо про слово "віра" так, як про нього проповідують у багатьох церквах. Слухання Слова Божого приносить спокій. Ми роздумуємо про те, що жодна з його обітниць не залишиться невиконаною (1Цар.0856).
"Скільки бо Божих обітниць, то в Ньому Так, і в Ньому Амінь, Богові на славу через нас." (2Кор.0120)
"Бог необманливий" (Тит.0102), для Нього неможливо збрехати (Євр.0618). Тому Бог - це Бог правди та істини, "бо щире Господнєє слово, і кожен чин Його вірний!" (Пс.3304). В результаті, віруючий може мати позитивне відношення віри в своєму мисленні: "Я можу довіряти Йому. Коли я був грішником, Він помер за мене. Я потребую чогось, але віра не вимірюється моїми власними стандартами. Віру неможливо заслужити. Христос - єдиний об'єкт мого зцілення і прощення, зростання, спокою, звільнення, любові, радості, довготерпіння, ніжності, доброти, лагідності, стриманості і безтурботності в моїй душі". Я повинен думати не на підставі моєї віри, а на підставі Його вірності. Я повинен думати в рамках Його непорочності, Його обітниць, Його піклування, Його любові і Його готовності допомогти мені. Тому ми
"Приступаймо з відвагою до престолу благодаті, щоб прийняти милість та для своєчасної допомоги знайти благодать." (Євр.0416)
Віра реальна в тій мірі, в якій вміст нашого мислення узгоджується з Божим характером і Його сутністю. Бог Сам робить все. Ми повинні залишити свою працю, адже ми нічого не можемо додати до Його божественного забезпечення!
Довіра суверенному Божому плану
Пам'ятайте! Бог суверенний. Його план досконалий. Бог справедливий, Він буде вести себе зі мною за досконалим правосуддям. Бог справедливий: Він ніколи не вчинить зі мною нечесно. Бог є любов: Він буде любити мене в кожній важкій ситуації. Бог є вічне життя: я буду жити вічно (в Івана 1419 Ісус сказав: "бо живу Я і ви жити будете!"). Бог всезнаючий і всемогутній: у Нього є сила звільнити мене від будь-якої проблеми, що приходить від сатани або від плоті. Бог усюдиприсутній: Він там же, де і я, і є об'єктом мого зцілення, прощення і зростання. Бог є незмінним: Він ніколи не змінить Свою любов до мене. Бог сповнений благодаті: Він не очікує, що я заслужив те, що тільки Він може мені дати. Тому Він буде виповнювати мої потреби відповідно до моєї здатністю вірити в Нього як в об'єкт мого життя і суб'єкт моєї природи.
Довіртеся Йому сьогодні! Довірте Йому своє зцілення. Довірте Йому свої фінанси. Довірте Йому діловий ризик. Довірте Йому свій шлюб. Довірте Йому свою самотність. Довірте Йому будь-який ваш біль. Довірте Йому майбутнє своєї країни. Повірте в Господа Ісуса Христа, щоб врятуватися.
"І нема ні в кім іншім спасіння. Бо під небом нема іншого Ймення, даного людям, що ним би спастися ми мали." (Дії0412)
Якщо ви ніколи не приймали Ісуса Христа своїм Господом і Спасителем, повірте в Нього просто зараз! Помоліться так: "Ісус, я знаю, що я грішник, і я відійшов від Твого плану для мого життя. Отче, прости мої гріхи. Я визнаю Ісуса Христа своїм Спасителем і Господом. Амінь".
Доктрина віри
"Як написано: А праведний житиме вірою." (Рим.0117)
"А віра то підстава сподіваного, доказ небаченого." (Євр.1101)
"Бо Христова любов спонукує нас..." (2Кор.0514)
"Бо сили не має в Христі Ісусі ані обрізання, ані необрізання, але віра, що чинна любов'ю." (Гал.0506)
"Тож віра від слухання, а слухання через Слово Христове." (Рим.1017)
Мотив віри - любов. Дія віри - любов. Джерело віри - Боже Слово, і об'єкт віри - Боже Слово. Життєво важливо змішувати віру з почутим Словом (Євр.0402). Тоді в нашому ходінні з Богом ми будемо йти з віри в віру (Рим.0117). Ісус Христос є автором нашої віри.
"І живу вже не я, а Христос проживає в мені. А що я живу в тілі тепер, живу вірою в Божого Сина, що мене полюбив, і видав за мене Самого Себе." (Гал.0220)
Через Христа, об'єкта нашої віри, ми виправдані і прийняті в очах Бога.
"А коли ми дізнались, що людина не може бути виправдана ділами Закону, але тільки вірою в Христа Ісуса, то ми ввірували в Христа Ісуса, щоб нам виправдатися вірою в Христа, а не ділами Закону. Бо жадна людина ділами Закону не буде виправдана!" (Гал.0216)
Апостол Павло сказав: "Через дану мені благодать кажу кожному з вас не думати про себе більш, ніж належить думати, але думати скромно, у міру віри, як кожному Бог наділив." (Рим.1203). Міра віри визначається в словнику Стронга як "обмежена частина". Вона говорить про здатність людини діяти у вірі. Дуже важливо служити "по мірі віри" (Рим.1206), "а що не від віри, те гріх" (Рим.1423). Наступний заклик міститься у Другому посланні до Коринтян:
"Нехай Він зростить плоди праведности вашої, щоб усім ви збагачувались на всіляку щирість..." (2Кор.0910-11)
Отже, наша здатність вірити збільшується, коли ми чуємо, приймаємо, любимо Боже Слово і підкорюємося Йому. Він обіцяв, що "виповнить вашу всяку потребу за Своїм багатством у Славі, у Христі Ісусі" (Флп.0419).
Божа вірність
Наша віра заснована на тому, що Божий характер і природа незмінні. Бог є об'єктом нашої віри. Боже Слово стверджує, що "для Бога нема неможливої жадної речі!" (Лк.0137). Ми спокійні в істині, що "можливе все Богові" (Мт.1926). Наша залежність від Його незмінності і вірності кидає виклик нашим серцям - догоджати Йому тією вірою, яка спонукає Його діяти на нашому боці (Євр.1106). Маючи Христову віру, я виявляю, що "я все можу в Тім, Хто мене підкріпляє, в Ісусі Христі" (Флп.0413).
Наша природна точка зору і сприйняття робить наші обставини і ситуації непереборними і нерозв'язними. Але ми повинні розуміти принцип, що "ходимо вірою, а не видінням" (2Кор.0507). Перебуваючи в човні зі своїми учнями, Ісус спочатку заборонив діяти штормовому вітру і морю, а потім докорив учнів за брак віри.
"І сказав Він до них: Чого ви такі полохливі? Чому віри не маєте?" (Мр.0440)
Учням не вистачало віри в цьому випробуванні, тому що вони були поглинені видовищем жахливого шторму, а не Спасителем світу! Посеред бурі Христос спав, поки учні не розбудили Його. Віра Господа ніколи їх не підводила, але вони діяли в паніці.
Справжня віра не вимагає ознак
У шістнадцятій главі Євангелія від Матвія фарисеї і саддукеї прийшли до Христа, шукаючи ознаки як доказ Його божественності. Жорстко докоривши їм, Ісус попередив Своїх учнів: "Стережіться уважливо фарисейської та саддукейської розчини!" (Мт.1606). Учні сприйняли це попередження про розчину як докір про те, що вони забули хліб. Їх занепокоєння з приводу хліба змусило Ісуса вигукнути: "ви, маловірні" (Мт.1608). Вони так швидко забули диво вломлення хліба, коли і п'ять тисяч людей наситилися п'ятьма хлібами, і потім чотири тисячі - сім'ю хлібами! Учні не зрозуміли цього попередження про фарисеїв та саддукеїв тому, що вони були стурбовані тільки матеріальним забезпеченням. Не дивно, що Ісус дорікнув їм, кажучи: "ви, маловірні". В Євангелії від Матвія 0805-10 Ісус зустрівся з сотником, який просто попросив Його: "Та промов тільки слово, і видужає мій слуга!" Далі сказано:
"Почувши таке, Ісус здивувався, і промовив до тих, хто йшов услід за Ним: Поправді кажу вам: навіть серед Ізраїля Я не знайшов був такої великої віри!" (Мт.0810)
Це було прекрасним проявом віри людини в непорочність Божого Слова.
Божі обітниці творять нашу віру
Послання до Римлян описує віру Авраама в Божі обітниці так:
"Не мав сумніву в обітницю Божу через недовірство, але зміцнився в вірі, і віддав славу Богові, і був зовсім певний, що Він має силу й виконати те, що обіцяв." (Рим.0420-21)
Так і для нас в особистому ходінні з Ним віра в Божі обітниці не є зухвалістю. Приклад зухвалої віри знаходиться в книзі Дій 0809-24, коли Симон намагався купити здатність передавати іншим силу Святого Духа. Петро його докорив, тому що серце Симона було не правдиве перед Богом. І знову ж таки, ми віримо не в саму віру. Наша віра не перебуває в нашому бажанні досягти певного результату. Ісус Христос і Його Слово - ось об'єкт нашої віри.
Критики віри
Жінка, помазала ноги Христа дорогоцінним миром, відгукнулася до Нього у вірі. Ісус наказав тим, хто її звинувачував, "залишити її" (Мр.1406). Не справа плотських віруючих - перешкоджати людям, які відгукуються з вірою на заповіді нашого Господа і Спасителя Ісуса Христа. Ті, хто ходять по баченню, не будуть нічого розуміти і будуть критикувати тих, хто ходить по вірі. Спостерігаючи за побожними слугами, які приносять плід, таким критикам-обвинувачам слід підкоритися наказу Христа і залишити в спокої їх відгук віри. Зверніть увагу на зауваження Христа, дане Петру: "Що до того тобі? Ти йди за Мною!" (Ів.2122). Справа була не в Івані і Петрі; вся суть полягає в тому, що кожен з нас повинен йти за Господом, встаючи або падаючи на підставі своєї вільної волі, відгукуючись з вірою на Його Слово.
Висновок
Нам не слід сумніватися в Божих обітницях. Невіра краде перемогу, яка дається нам, коли ми живемо всяким Словом Божим (Мт.0404). Подумайте про життя Ісуса Христа, Бога в тілі. Незважаючи на те, що протягом Свого короткого трирічного служіння Він створив незліченну кількість див (Ів.2125), багато хто відвернувся від Нього в невірі. Сьогодні все ще зустрічаються люди, які шукають ознак і див, замість того, щоб любити і звеличувати Боже Слово. Нам заповідано жити по вірі (Рим.0117), а "віра від слухання, а слухання через Слово Христове." (Рим.1017). Ми ніколи не повинні звеличувати віру або дари над Божим Словом, Яке навіки затверджено на небесах (Пс.11989). Емоційність та ознаки не можуть зрівнятися з великими багатствами, обіцяними тим, хто вірить і любить Слово Боже. Переможне християнське життя може мати кожен, хто повністю довіряє Ісусу Христу - Начальнику й Виконавцю нашої віри (Євр.1202).
"А віра то підстава сподіваного, доказ небаченого." (Євр.1101)
Люди, які живуть по вірі, живуть всяким Словом Божим. Об'єкт їхньої віри - Ісус Христос, Живе Слово. Справжня віра - це не віра в саму віру, це віра у владу Божого Слова.