Вибір місцевої церкви. Карл Генрі Стівенс

Які фактори слід розглянути при виборі місцевої церкви? Це питання задають багато християн, які відвідують церкву нерегулярно, але хочуть підкорюватись Божій волі в посланні до Євреїв 1025: "Не кидаймо збору свого, як то звичай у деяких, але заохочуймося, і тим більше, скільки більше ви бачите, що зближається день той". Ця книга представить принципи з Писання на розгляд віруючому, що шукає Бога і довіряє Святому Духу в виборі місцевого зібрання.

Зміст

  1. У що вірить церква
  2. Церковне управління
  3. Об'явлення Тіла Христового
  4. Висновок

Це послання проповідувалося на зібранні восени 1984 року. Наша церква - це неденомінаційне християнське служіння, яке шанує всі місцеві церкви дією благодаті та практикою безумовної любові. Ми прагнемо викладати об'єктивне Слово Боже за допомогою вивчення категоріальних доктрин та постійного наповнення Святим Духом.

Ця книга містить Біблійні настанови щодо вибору місцевої церкви - вивчення віршів, що стосуються цієї практичної теми. Ми молимось, щоб Святий Дух вів вас до "цілої правди" і щоб вміст цієї книги підготував вас до вибору місцевого зібрання. Слово Боже обіцяє:

"Я зроблю тебе мудрим, і буду навчати тебе у дорозі, якою ти будеш ходити, Я дам тобі раду, Моє око вважає на тебе!" (Пс.3208)

У всіх наших рішеннях Всемогутній Бог суверенний. Книга Даниїла підтверджує, що Бог – Хазяїн Свого плану:

"А всі мешканці землі пораховані за ніщо, і Він чинить за Своєю Волею серед небесного війська та мешканців землі, і немає нікого, хто спротивився б Його руці та й сказав би Йому: Що Ти робиш?" (Дан.0432)

Вибираючи місцеву громаду, підготуйте себе в молитві і за допомогою Божого Слова до абсолютного підкорення Божій суверенності.

У що вірить церква

Одне із запитань, які найчастіше задають віруючі: "Які фактори слід враховувати, обираючи місцеву церкву?" Рішення відвідувати певну церкву так само важливе, як і вибір партнера для шлюбу! Обидва рішення є важливими за своєю цінністю для нашої долі.

Чотири початкові міркування

Як людина обирає місцеве зібрання? По-перше, Боже Слово повинно бути стандартом для прийняття рішень. Рішення не повинно прийматися шляхом зважування комфорту і зручності.

По-друге, вам не слід обирати місцеву церкву через те, що вона може вам дати. Лаодикійська церква може запропонувати вам багато розкошів - м'які лави, розкішний декор. Немає нічого поганого в жодній з цих речей, але якщо в проповіді немає побожних переконань, у ній відсутнє найважливіше: присутність Бога. Кафедра може проповідувати ласкаві для вуха послання або захопити вас природним красномовством та зручним оточенням. Але без присутності Бога це може бути і лекційним залом.

По-третє, вам не слід обирати місцеву церкву через те, що ваш найкращий друг ходить туди. Іншими словами, особиста прив’язаність не повинна бути причиною вибору місцевої церкви.

По-четверте, ви не повинні обирати місцеву церкву через традиції – бо ваша родина відвідувала цю церкву роками. Ви коли-небудь чули, щоб хтось сказав: "Мій дідусь пішов туди, і ми з тих пір ходимо туди". Ця церква може бути чудовою, але це не той стандарт, за яким ми повинні обирати громаду.

Життєво важливо перевіряти все, у що ми віримо, Божим Словом. Біблія говорить, що людина повинна жити "кожним словом, що походить із уст Божих" (Мт.0404). Боже Слово виявляє розум Христа, і воно вчить нас, як вибрати місцеву церкву.

Бог дав нам вільну волю. Ми можемо вибрати церкву, базуючись на точці зору Біблії, або прийняти своє рішення з природної точки зору, мотивованої сентиментальністю, компромісом та тілесною підтримкою. Давайте глибше вивчимо, що Бог має сказати з цього приводу.

Правильний наголос: Христос і Його Слово

Уважно розгляньте деякі важливі питання, на які потрібно відповісти, перш ніж вибрати місцеву громаду. Перш за все, чи залишається ця церква вірною всім кардинальним доктринам віри? Чи вірить церква в історичне віросповідання, передане апостолами, дане нам через наших предків? Чи приймають вони невід’ємне непомильне вчення Божого Слова? Чи вірять вони, що все Писання Богом надхнене? Чи вірить церква, що не можна тлумачити Писання власним чином?

"Усе Писання Богом надхнене, і корисне до навчання, до докору, до направи, до виховання в праведності, щоб Божа людина була досконала, до всякого доброго діла готова." (2Тим.0316-17)

"Бо пророцтва ніколи не було з волі людської, а звіщали його святі Божі мужі, проваджені Духом Святим." (2Пт.0121)

"Коли хто до цього додасть що, то накладе на нього Бог кари, що написані в книзі оцій. А коли хто що відійме від слів книги пророцтва цього, то відійме Бог частку його від дерева життя, і від міста святого, що написане в книзі оцій." (Об.2218-19)

Використовуйте розрізнення, переконайтесь, що церква нічого не додає і не віднімає від Писання. Остерігайтесь, якщо пастор наполягає на власному тлумаченні Біблії. Виясніть, на чому церква основує своє уявлення про природу і характер Бога. Ми віримо в дари Духа, які передбачені для будування як Тіла Христа, так і окремих віруючих. Але ми не віримо в їх вивищення. Наголос повинен стояти на Христі і об’єктивному Слові Бога.

Принцип незнання: ніяких виправдань

Незнання не можна використовувати як привід, коли ми стоїмо перед Богом. Член церкви відповідає за все, що Бог дозволив йому почути. Якщо він не зробить вибір на користь категоріальної доктрини, він ніколи не уникне відповідальності, виправдовуючись незнанням. Коли ви кажете: "Я цього не знав", Господь скаже: "Ти міг це знати!"

"Не хочу я, браття, щоб ви не знали." (1Кор.1001)

В 35-ому розділі книги Йова люди були несвідомі і не розуміли світла. Але незнання не є виправданням для народжених згори віруючих, тому що всім нам даний той самий Святий Дух, який переконує в правді. Тисячі людей втратять свої нагороди на Суді Віма тому, що вони не вибрали правильну місцеву церкву. Багато людей думає, що цей вибір не має значення, але об'єктивна правда із Писання дуже чітка.

Багато християнських співаків більше займаються розвагами, ніж передають аудиторії слово життя. Хто хоче розважатись, коли душі йдуть до пекла? Християни повинні любити завершену роботу і Боже Слово. Богослужіння має зосереджуватись на навчанні Слова.

Повна Божа рада

Місцева церква повинна вчити не тільки категоріальним доктринам, але і догматично вірити, що Христос завершив діло відкуплення назавжди! (Ів.1930). Спасіння дається тільки по благодаті: благодать плюс нічого (Рим.1106). Ми приймаємо благодать для спасіння (Еф.0208-09). Ми приймаємо благодать для зросту:

"Але щоб зростали в благодаті й пізнанні Господа нашого й Спасителя Ісуса Христа. Йому слава і тепер, і дня вічного! Амінь." (2Пт.0318)

Це, звісно, включає в себе покаяння (1Ів.0109). Служіння, яке не розуміє природу Бога і Його діла благодаті, не може виразити безумовну любов своїм членам. Коли церква додає діла до благодаті, її люди неминуче долучиються до інших не Божественних систем. Проникнення легалізму, заборони, символів статусу та релігійних справ характеризуватиме це служіння.

Служіння, яке вважає благодать дозволом грішити і не дотримується всієї ради Божого Слова - це служіння, наповнене розпустою. Служіння, що відкидає владу благодаті, винне в антиномії і розпусті.

"Вони твердять, немов знають Бога, але відкидаються вчинками, бувши бридкі й неслухняні, і до всякого доброго діла нездатні." (Тит.0116)

"Бо крадькома повходили деякі люди, на цей осуд віддавна призначені, безбожні, що благодать нашого Бога обертають у розпусту, і відкидаються єдиного Владики і Господа нашого Ісуса Христа." (Юди0104)

Вічна безпека

Наступним питанням є те, чи пастор-вчитель та громада вивчають та застосовують повну Божу раду. Навчіться виявляти неправдиві вчення, застосовуючи Слово Боже до кожного аспекту життя всередині церкви. Найбільш фундаментальна переконань в християнстві - необмежене відкуплення. Христос завершив роботу, необхідну для спасіння на хресті. Тим не менш, багато церков заперечують принцип вічної безпеки і, роблячи це, безпосередньо атакують природу Бога.

Важливо дізнатися, чи вірить церква у вічну безпеку. Якщо ні, то вона не може виявити Божий характер, обмежуючи вашу здатність думати і жити з Богом. Якщо пастор не розкриває правду про те, Ким є Бог, то він не розкриє правди про те, що зробив Христос. Якщо віруючий не знає правди про те, Ким є Бог і що Він зробив, як він може дійти в Божому Царстві?

Той, хто не вірить у вічну безпеку, неминуче введе інших людей в рабство легалізмом. Ті, хто слухає пасторів, які заперечують завершену роботу Христа, не знають справжньої природи Бога. Відповідно, вони не в змозі пересвідчити те, чого не були навчені. Багато християн не знають, наскільки важливим є це питання. На цю тему написано дуже мало, тому що багато пасторів не вчать правди щодо принципу вічної безпеки.

Не ставайте фамільярними із цим питанням через ментальну ледачість. Мільйони людей відступають від ідеального Божого плану, тому що вони присвятили себе неправильному місцевому зібранню, і вони стали знеохочені. Усі церкви, включаючи нашу, повинні оцінюватися з точки зору Біблії.

Всесвітнє бачення на загублених

Далі розглянемо глобальне бачення служіння проповідувати Євангеліє.

"Без пророчих видінь (в оригіналі – без бачення) люд розбещений." (Пр.2918)

Чи спонукає пастор-вчитель своє зібрання активно приймати участь в Божому баченні для даної церкви (Дії0108; Мт.2818-20; Мр.1615-16; Лк.2446-47)? Чи є у церкви бачення на досягання загублених і тих, хто потребує зцілення? (Мт.1414). Чи прощають члени церкви один одного, як Христос простив їх, чи лагідні вони? (Кол.0312-13). Чи залишається їхнє бачення лише словами, чи вони втілюють його?

"Бо Царство Боже не в слові, а в силі." (1Кор.0420)

Чи шукає помісне зібрання Божого Царства перш за все (Мт.0633). Чи вони зацікавлені в людях чи в Бозі для людей? Існує багато чудових місцевих громад, де пастор-учитель та члени живуть кожним Божим Словом, здобуваючи душі, збудовуючи братів, завжди прагнучи наставляти інших. Моліться так, як це робив цар Давид:

"Провадь мене в правді Своїй і навчи Ти мене, бо Ти Бог спасіння мого, кожен день я на Тебе надіюсь!" (Пс.2505)

Церковне управління

Ще одна сфера, яку слід враховувати при виборі місцевого зібрання, - це структура церковного управління. Від пастора-вчителя до найновіших членів церкви, ми всі повинні розуміти принцип делегованих повноважень. Частини Тіла Христового потрібно використовувати, мобілізовувати та організовувати. Старійшинам слід надати делеговані повноваження для служіння в певних ситуаціях. Це модель мудрого керівництва, і влада передається від одного пастора-вчителя. Тільки один пастор-вчитель несе відповідальність перед Ісусом Христом за конкретне зібрання (Еф.0411-16; Тит.0105,07). Він повинен бути головним керівником, а також і тим, хто навчає Біблійних доктрин. Він – голова всього керівництва.

Писання підкріплює чисельністю прикладів принцип одного пастора-вчителя. Аполлос був пастором-вчителем в Коринті (Дії1901; 1Кор.0306). Тимофій і Тит також займали цю посаду в Коринті в різний час (1Кор.0417; 2Кор.1218). Епафродит був єдиним пастором-вчителем в Филипах (Флп.0225). В Ефесі єдиним пастором-вчителем був Іван, замінивши великого Божого чоловіка Апостола Павла, який навчав там три роки. Ці люди безперечно потребували і смиренно приймали допомогу від багатьох у Тілі Христовому. І тим не менше, кожен з них ніс відповідальність за духовний зріст свого зібрання під керівництвом Ісуса Христа, Який являється єдиним "Архипастирем" (1Пт.0504). Сім церков з Об'явлення 02 і 03 мали по одному "ангелосу" або посланцю. Виходячи з Божого Слова та історії церкви, у церкви повинен бути один пастор-вчитель, щоб вона могла функціонувати духовно.

Правильне керівництво церкви включає в себе крім пастора-вчителя дияконів, що діють згідно Першого послання до Тимофія 3, послання Титу 2 і Дій 6. Принцип делегованих повноважень, починаючи з Христа як голови Церкви, є одним з найважливіших питань, яке необхідно розглянути при виборі місцевої церкви. Це можна зрозуміти краще при додатковому вивченні.

Пастор-вчитель

Багато народжених згори пасторів не знають справжньої природи Бога. В результаті, громаді дуже важко пізнати Бога у Його Божественній суті. Якщо пастор-вчитель не має інтимних стосунків із Господом Ісусом Христом, він не зможе вести свою громаду до хреста. Якщо він не готовий втратити своє життя, він його не знайде. Якщо він не помазаний Богом проповідувати Слово, він не може передавати життя Бога іншим. Пастор не може черпати своє життя від Ісуса Христа, якщо він не є в спілкуванні з Христом через Святого Духа.

У багатьох церквах по всьому світу Слово підноситься в якості інтелектуального знання і земної мудрості. Нічого дивного в тому, що життя віруючих з такої церкви не змінюється. Лише небагато хто по-справжньому горять за Богом, і ряснота плодів в їхньому житті свідчить про це. Наповнені Духом пастирі-вчителі, які складають життя за своїх "овець", роблять учнів, які йдуть проповідувати Євангеліє по всьому світу!

Ще одне важливе питання: чи виявляє пастор особисту прихильність до вивчення Божого Слова? Любов до Слова буде видно в його точності, оскільки він справедливо розділяє Святе Письмо в проповідях. Крім того, він закликає кожного віруючого вивчати Слово для себе. (2Тим.0215; Кол.0110; Флп.0109-11, 0119-21; Еф.0316-19).

Чи проповідує він повну Божу раду? Він може бути приємною людиною, що отримала освіту в семінарії, але не готова вчити. Павло сказав: "бо я не вхилявсь об'являти вам усю волю Божу!" (Дії2027). Чи проповідує він Слово "вчасно-невчасно" (2Тим.0402)? Чи викриває, забороняє, наставляє з Божою переданою владою? Чи слідкує він за тим, що його "так" було "так", а "ні" - "ні" (Мт.0537)? Чи боїться він реакції зібрання? Чи втрачає його проповідь гостроту через те, що він не проповідує повну Божу раду?

Важливо розуміти, що життєва здатність людини не перевищує міру вчення, передане їй в категоріях. Категоріальні доктрини - це істина з Біблії щодо пов'язаних окремих тем, які можна об'єднати в ту саму доктринальну категорію, як доктрина прощення. Це дає можливість віруючим думати з Богом у точному світлі, як це викладено у Божому Слові (2Пт.0104; Пс.3724, 119133, 2Кор.1004-05). Як віруючий може стати зрілим, якщо йому не дано зрілих настанов?

"Утішитель же, Дух Святий, що Його Отець пошле в Ім'я Моє, Той навчить вас усього, і пригадає вам усе, що Я вам говорив." (Ів.1426)

Святий Дух розкриває християнину тільки те, що він прийняв від Христа. Він нагадує про все, чому Ісус навчив віруючих. Вони не можуть жити за межами вмісту того, що думають, і думати за межами вмісту того, що вони прийняли. Вони не зможуть приймати, якщо вони не будуть чути Боже Слово (Рим.1017).

Побожні переконання

У помісної церкви має бути збалансований акцент на молитву-прохання, засновану на відданості членів церкви. В кожній помісній церкві може бути цілодобовий молитовний ланцюг для виповнення молитовного доручення:

"Усякою молитвою й благанням кожного часу моліться духом, а для того пильнуйте з повною витривалістю та молитвою за всіх святих." (Еф.0618)

Бог наставляє нас "молитись безперестанку" (1Сол.0517), "однодушно" (Дії0114), бо "треба молитися завжди, і не занепадати духом" (Лк.1801). Акцент на молитву в місцевій церкві буде визначати ступінь духовності. Молитва не робить людину духовною, вона відображає її зобов’язання черпати своє життя від Бога. Потрібно підбадьорювати окремих членів церкви жити побожно і розвивати спільну молитву. Чоловіки відповідальні за духовне провадження в їх домах; тому вони відповідальні перед Богом за те, щоб проводити час в Слові зі своїми дружинами та сім’ями.

Нарешті, чи церква толерує наклепи, знущання чи плітки? Чи пастор або члени церкви терплять обмови? Якщо вони це роблять, і ви про це знаєте, ви вчиняєте духовний перелюб, якщо ходите туди (Мт.0701-02; Рим.0201-02, 1404, 1410-13; Як.0411-12). Ми всі грішники, але ми повинні навчитися каятись і відновлюватись, коли падаємо. Істинне покаяння повинне бути притаманним життю віруючого.

"Коли ми свої гріхи визнаємо, то Він вірний та праведний, щоб гріхи нам простити, та очистити нас від неправди всілякої." (1Ів.0109)

"Людина, що мудрість кохає, потішує батька свого, а хто попасає блудниць, той губить маєток." (Пр.2903)

Ми не покриваємо свої гріхи; ми сповідуємося Богові та отримуємо милість. В Божих очах Його церква досконала, але з недосконалими членами. Всі ми падаємо в різних ділянках. Але Бог хоче, щоб ми остерігалися постійної гріховної практики, а не випадкового переступу.

Якщо віруючий падає, чи швидко він повертається до правильної системи відліку – непомильного Божого Слова, і визнає свої невдачі перед Богом? Чи знають один одного люди в місцевій громаді за тілом чи у Христі? (2Кор.0516).

Кожна місцева церква повинна рости в мудрості, але краще почати з проповіді про завершену роботу і продовжувати йти цією дорогою. Ось як ми повинні розбиратися з недосконалістю: навчати людей завершеній роботі! Якщо будь-яка окрема ділянка служіння не висвітлена правдою, це призведе до неправильних тенденцій, що розвиваються в житті людей. Спочатку вони можуть не здаватися негативними тенденціями, але з часом вони будуть!

Як поводитись із гріхом

Чи є Божественний порядок в церковній дисципліні? Коли член зібрання грішить, чи говорять з ним наодинці? (Мт.1815). Чи приймають люди звинувачення тільки при двох чи більше свідках?

"Не стане один свідок на кого для всякої провини і для всякого гріха, у кожнім гріху, що згрішить, на слова двох свідків або на слова трьох свідків відбудеться справа." (Втор.1915)

Чи вони поводяться з гріхом Біблійно? Що відбувається, якщо людина кається і полишає свій гріх? (Мт.0612; Еф.0432; Кол.0313). Чи пастор навчив громаду прощати і забувати безумовно? Божественне прощення завжди забуває. Чи люблять вони один одного? Чи переказують один одному свої вчинки? Чи залишаються вони друзями в час нещастя і труднощів? Писання дуже ясно вчить про це.

"Хто шукає любови провину ховає, хто ж про неї повторює, розгонює друзів." (Пр.1709)

"Правдивий друг любить за всякого часу, в недолі ж він робиться братом." (Пр.1717)

Я дякую Богові за тих, хто любить це вчення про орієнтацію на благодать, завершену роботу, дві великі заповіді любити Бога і любити одне одного (Мт.2237-40), і велике доручення йти по всьому світу, проповідуючи Євангеліє, навчання та хрищення - роблячи учнів у кожному народі (Мт.2819-20).

Об'явлення Тіла Христового

При виборі помісної церкви важливо розглянути, чи вчить і живе помісна церква вченням про спільне Тіло Христове. Перше послання до Коринтян розкриває цей принцип:

"Бо як тіло одне, але має членів багато, усі ж члени тіла, хоч їх багато, то тіло одне, так і Христос. Бо ми всі одним Духом охрищені в тіло одне, чи то юдеї, чи геллени, чи раби, чи то вільні, і всі ми напоєні Духом одним." (1Кор.1212-13)

Віруючі повинні розуміти позиційну правду про Тіло Христове, щоб знаходитись в з’єднанні з головою, Ісусом Христом (Еф.0122-23, 0530; 1Кор.0617). Ісус Христос – голова, а віруючі – Його тіло, "повня Того, що все наповняє" (Еф.0123). Інакше кажучи, чи вчить церква, що при спасінні Святий Дух поміщає християн в єднання з Христом як Його тіло (Тит.0305)? Всі ми створені, щоб пити від одного Духа.

В практичному застосуванні, спільне Тіло Христове приймає від пастора-вчителя (Еф.0411), щоб здійснити тригранне призначення, дане у посланні до Ефесян 0412 і випливає у посланні до Ефесян 0413.

"І Він, отож, настановив одних за апостолів, одних за пророків, а тих за благовісників, а тих за пастирів та вчителів, щоб приготувати святих на діло служби для збудування тіла Христового, аж поки ми всі не досягнемо з'єднання віри й пізнання Сина Божого, Мужа досконалого, у міру зросту Христової повноти." (Еф.0411-13)

Результат негативного волевиявлення ми бачимо в наступних віршах:

"Отже, говорю я це й свідкую в Господі, щоб ви більш не поводилися, як поводяться погани в марноті свого розуму, вони запаморочені розумом, відчужені від життя Божого за неуцтво, що в них, за стверділість їхніх сердець, вони отупіли й віддалися розпусті, щоб чинити всяку нечисть із зажерливістю." (Еф.0417-19)

Позитивне волевиявлення по відношенню до того, чого вчить пастор-вчитель, описане в посланні до Ефесян 0414: "щоб більш не були ми малолітками, що хитаються й захоплюються від усякого вітру науки за людською оманою та за лукавством до хитрого блуду". Якщо завдяки служінню пастора-вчителя відбудеться позитивне волевиявлення, то віруючі пересвідчать наступне:

"Щоб були ми правдомовні в любові, і в усьому зростали в Нього, а Він Голова, Христос. А з Нього все тіло, складене й зв'язане всяким допомічним суглобом, у міру чинности кожного окремого члена, чинить зріст тіла на будування самого себе любов'ю." (Еф.0415-16)

"А ви один до одного будьте ласкаві, милостиві, прощаючи один одному, як і Бог через Христа вам простив!" (Еф.0432)

Чи покладають віруючі в церкві своє життя за те, щоб нести тягарі один одного, виконуючи закон любові? (Гал.0602; 1Ів.0314). Чи збудовують вони один одного при зустрічі? Чи їхня мова дає благодать?

"Нехай жадне слово гниле не виходить із уст ваших, але тільки таке, що добре на потрібне збудування, щоб воно подало благодать тим, хто чує." (Еф.0429)

Чи слідує церква настановам послання до Римлян? "Не мстіться самі, улюблені, але дайте місце гніву Божому, бо написано: Мені помста належить, Я відплачу, говорить Господь. Отож, як твій ворог голодний, нагодуй його; як він прагне, напій його, бо, роблячи це, ти згортаєш розпалене вугілля йому на голову. Не будь переможений злом, але перемагай зло добром!" (Рим.1219-21)

Будуйтеся в дім духовий

Що стосується принципу збудування, чи члени церкви будують одне до одного в дім духовний? Чи збудовують категоріальні доктрини їхні душі?

"І самі, немов те каміння живе, будуйтеся в дім духовий, на священство святе, щоб приносити жертви духовні, приємні для Бога через Ісуса Христа." (1Пт.0205)

"Щоб Він дав вам за багатством слави Своєї силою зміцнитися через Духа Його в чоловікові внутрішнім, щоб Христос через віру замешкав у ваших серцях, щоб ви, закорінені й основані в любові, змогли зрозуміти зо всіма святими, що то ширина й довжина, і глибина й вишина, і пізнати Христову любов, яка перевищує знання, щоб були ви наповнені всякою повнотою Божою." (Еф.0316-19)

Ставлення любові

Давайте розглянемо ставлення любові між членами церкви. Чи продукує церква атмосферу, в якій люди відчувають, що Бог однаково любить їх в нещасті, скорботі, гоніннях і навіть тоді, коли вони у грісі? Чи викладає церква Боже Слово в люблячій атмосфері, у якій кожен відчуває, що Бог любить всіх однаковою любов’ю? Бог любить кожного в Своїй необмеженій, Божественній здатності. Його любов не змінюється, адже "Бог є любов!" (1Ів.0408; Рим.0506-08; Єр.3103; Єз.1608; Соф.0317; Ів.1301). У церкви є велике доручення – любити братів! Якщо людина грішить, і до неї ставляться з тією ж любов’ю, яку вона пересвідчувала до того, як згрішила, щоб відновити її, вона буде знати, що знаходиться у правильній церкві. Я маю на увазі загальне ставлення пастора служіння, а не членів, які наслідують його приклад.

"Нову заповідь Я вам даю: Любіть один одного! Як Я вас полюбив, так любіть один одного й ви!" (Ів.1334)

Чи люблять члени церкви безумовною любов’ю? (Ів.1509; 1512; 1Ів.0314). Чи виявляють членами церкви, що вони належать до Божої царської сім’ї, та люблять один одного Божою безумовною любов’ю, чи вони дріб’язкові, байдужі, критичні, образливі і роздратовані? Чи любить служіння Божою любов’ю, і в той же час, чи виступає воно проти гріха і неправедності? Чи впевнені вони в тому, що християни є служителями благодаті та любові? Чи вчить служіння, що віра – це єдиний спосіб задовольнити Бога (Рим.0117; 2Кор.0507)? Чи відгукуються члени церкви на обітниці благодаті?

"Догодити ж без віри не можна. І той, хто до Бога приходить, мусить вірувати, що Він є, а тим, хто шукає Його, Він дає нагороду" (Євр.1106)

Ми спасенні благодаттю через віру (Еф.0208), і йдемо від віри до віри в процесі росту (Рим.0117). Ми знаємо, що віра – це дія довіри Божому Слову, що призводить до отримання незаслуженої прихильності від Бога.

Сім’я

Кожен із нас, хто називає себе християнином, повинен буде дати відповідь Богові на суді Віма, тому що ми особисто відповідальні за своє ходіння з Богом. Чи вели ми свої сім’ї за веденням Святого Духа, Божественним веденням, про яке говориться в посланні до Римлян?

"Бо всі, хто водиться Духом Божим, вони сини Божі; бо не взяли ви духа неволі знов на страх, але взяли ви Духа синівства, що через Нього кличемо: Авва, Отче!" (Рим.0814-15)

Чи ми дозволяємо Слову Христа рясно пробувати в нас? (Кол.0316). Чи ми живемо кожним словом, що походить з уст Божих? (Мт.0404). Чи ми дозволяли Богові вести нас там, де пастух пасе отару і дає їх спочити в спеку? (П.П.0107)

Інститут сім’ї освячений в Божих очах. Рішення, що приймаються в кожній ситуацій як чоловіком, так і дружиною, повинні бути основані на об’єктивному Божому Слові. Дітей необхідно виховувати "в напоминанні й остереженні Божому" (Еф.0604).

Відповідальність пастора-вчителя полягає у вкладанні в чоловіка та в дружину, щоб кожен член сім’ї, включаючи дітей, зростав в здатності служити Богові і бути наповненим Словом. Розвиток правильної духовної рівноваги в сім’ї є життєво важливим!

"Обманливі шальки огида для Господа, а повна вага це Його уподоба." (Пр.1101)

Шукайте вірний баланс! Спочатку розвивайте своє молитовне життя; потім вкладайте те, що ви прийняли від Господа, в свою сім’ю. Служіть в місцевій церкві від усього серця в тому, до чого вас покликав Бог. Будуйте із золота, срібла та дорогоцінних каменів, які назавжди залишаться, замість дерева, сіна та соломи, які будуть спалені до попелу (1Кор.0309-17). Якщо ваш чоловік не спасений, зверніть увагу на ці настанови:

"Так само дружини, коріться своїм чоловікам, щоб і деякі, хто не кориться слову, були приєднані без слова поводженням дружин." (1Пт.0301)

Нові можливості

Коли ви будете знаходитись у правильній церкві з правильним пастором-вчителем та правильним тілом віруючих, ви почнете розвивати здатності своєї свідомості. Це принцип: наша свідомість може приймати або правильні рішення, або неправильні рішення - це залежить від нас. Якщо ми приймаємо неправильні рішення, сатана краде нашу здатність до правильних рішень. Коли ми приймаємо правильні рішення, у нас є нові можливості. Наприклад, коли ви вивчаєте доктрину вічної безпеки, у вас є нова можливість знати, що ви спасенні назавжди згідно 1 Івана 0513. Потім, коли ви починаєте розуміти доктрину відскоку, ви виявляєте можливість не продовжувати жити в грісі, щоб благодать могла бути рясною (Рим.0602, 15-16). Оскільки в нас є стара природа гріха, і ми згрішили, ми можемо тепер визнати гріх і назвати його, і очистити своє сумління, хоча гріх не зараховується нам. І навіть якщо це сім разів на день (в деяких випадках), перш ніж перемога остаточно вкоріниться в свідомості (Пр.2416), ми можемо відскочити і справді мати це на увазі!

Чим більше у вас є Божого Слова, тим більше можливостей у вас буде. Ось чому так важливо бути в правильному місцевому зібранні з правильним пастором-вчителем, чуючи правильні слова для прийняття правильних рішень у злому і змарненому світі. Правильний пастор-учитель буде вкладати у вас, молитися за вас і старанно вчитися, щоб вас навчити.

Слова на завершення

Останній пункт, на якому ми хотіли б наголосити, стосується взаємин громади з пастором-вчителем. Завжди ставте Бога на перше місце в своєму житті, підкорюючись повній Божій раді! Не слухайте тих, хто вчить всупереч об’єктивному Божому Слову.

"Спогадуйте наставників ваших, що вам говорили Слово Боже; і, дивлячися на кінець їхнього життя, переймайте їхню віру." (Євр.1307)

Зібрання ніколи не повинне лестити пастору-вчителю чи підносити його вище Господа. В той самий час, зібрання повинне усвідомлювати, що пастор обдарований Богом на те, щоб допомагати духовному зросту церкви. Боже Слово, яке він проповідує, потрібно приймати як Боже Слово.

Ці критерії допоможуть віруючому зробити правильний вибір місцевої церкви, щоб ви могли прийняти зріле та усвідомлене рішення перед Богом. Так само як невірний вибір партнера призводить до нещасливого шлюбу, невірний вибір церкви може призвести до обмеженого і нещасного християнського життя. Але існує ще більш вагома причина для обрання правильної церкви. Християни повинні просити Бога вести їх туди, де Він "дає спочити у спеку отарі", як в Пісні над піснями 0107.

"Тому то й ми дякуємо Богові безперестанку, що, прийнявши почуте від нас Слово Боже, прийняли ви не як слово людське, але як правдиво то є Слово Боже, що й діє в вас, віруючих." (1Сол.0213)

Висновок

Скільки церков підходить під Біблійне визначення місцевої церкви? Скільки церков довелось би викреслити зі списку тій людині, яка вважає послух Божому Слову єдиною підставою для свого вибору? Вона дізнається, що більшість рішень приймаються на основі комфорту і зручності.

"Мій друг ходить туди". "Моя дружина почувається добре в цій церкві". Усі ці приклади є неправильними причинами вибору церкви. Підсумовуючи це, якщо церква, до якої ви ходите, не вказує на хрест щодня через побожні переконання, це неправильна церква.

Святий Дух буде вести вас у "цілу правду", і Він направить вас до правильного рішення щодо "церкви-дому". Віруючі можуть дякувати Господу за те, що Він направив їх в правильну місцеву церкву, де вони можуть гаряче служити Йому з нерозділеним серцем.

Знайшли друкарську помилку? Виберіть її та натисніть Ctrl + Enter.