Є один вислів, що так часто можна почути від людей: "Час іде так швидко!". Важливі події, яких ми дуже чекали протягом багатьох місяців, дуже швидко стають спогадами. Кожна секунда дорогоцінна, тому що коли вона проходить, її неможливо повернути назад. Час - це дарунок від Бога. Він дає віруючому величезні можливості в просуванні Божого Царства. Не можна втрачати жодної секунди.
"Отож, уважайте, щоб поводитися обережно, не як немудрі, але як мудрі, використовуючи час (в оригіналі - викупляючи час), дні бо лукаві!" (Еф.0515-16)
"Поводьтеся мудро з чужими, використовуючи час." (Кол.0405)
На прикладі притчі про блудного сина (Лк.1513-33) в цьому буклеті розкривається значення Божої оцінки часу і говориться про необхідність для віруючого планувати та використовувати переваги кожної години його життя.
Зміст
ВИКУПЛЯТИ ЧАС
В Євангеліє від Луки 1513-32 ми знаходимо притчу про блудного сина. Молодший син взяв свою частину спадку і розтратив на вино, жінок і розваги. Але добрі часи тривали не довго. Його стиль життя поглинув всі його гроші, і коли в ті землі прийшов голод, він "став бідувати" (хустерестай - тривало перебувати в бідності). Самотній, без грошей, працюючий пастухом свиней, цей молодий чоловік вирішив повернутися додому.
"І, вставши, пішов він до батька свого. А коли він далеко ще був, його батько вгледів його, і переповнився жалем: і побіг він, і кинувсь на шию йому, і зачав цілувати його!" (Лк.1520)
Радісний батько потім дав своєму сину, який передумав, найкращий одяг, перстень і взуття, і влаштував свято, щоб відзначити повернення сина. При обговоренні цієї притчі основна увага приділяється пробачаючій відповіді батька, що є образом постійної милосердної любові Бога. Віруючі, які впадають в гріх, але пізніше каються і повертаються до свого небесного Отця, приймаються Ним таким чином і з подібною радістю. Однак, ми обговоримо також й інший важливий принцип, 25-й вірш говорить, що старший брат прийшов з поля і побачив в домі метушню.
"І покликав одного зо слуг, та й спитав: Що це таке? А той каже йому: То вернувся твій брат, і твій батько звелів заколоти теля відгодоване, бож здоровим його він прийняв. І розгнівався той, і ввійти не хотів. Тоді вийшов батько його й став просити його." (Лк.1526-28)
"Розгнівався" (грецькою оргісте) важливе слово в цьому уривку. Воно стоїть в дійсному способі часу аорист. Цей спосіб, зокрема, означає конкретну чи абсолютну реальність, в той же час як час аорист відображає невизначену дію. Старший брат був в гніві, і це не було для нього новим почуттям. Використана граматична структура грецької мови показує, що почуття образи і гіркота давно були присутні в серці старшого брата: свято, влаштоване для блудного, просто розкрило таємне відношення в його розумі.
Розуміння часу
Жоден із братів в цій притчі не розумів принцип "викуплення часу", як цінувати час (Еф.0516). Блудний син (в оригіналі - марнотратний) хотів чинити по-своєму. Він був молодий та амбітний. Він хотів звільнитися від батьківського правління. Життя на фермі було нудне і розчаровуюче. Як тільки він досяг певного віку, він попросив свою частину сімейного спадку.
"І молодший із них сказав батькові: Дай мені, батьку, належну частину маєтку! І той поділив поміж ними маєток." (Лк.1512)
Інколи християни дозволяють собі бути спійманими в подібну павутину гріха. Вони стають зайнятими своєю особистою свободою і правами. Це породжує те, що можна назвати "ланцюгом гріха". Іншими словами, вони "додають гріх до гріха", як описано в книзі Ісаї 3016. Вони не усвідомлюють надзвичайної можливості послуху до Божого плану.
Отже, блудний син був сином. Нічого не могло змінити це. Подібним чином, кожен віруючий є дитиною Бога і не може бути ніким меншим (Рим.0816, Лк.2036). В очах свого батька молодший син був таким же цінним, як кожен віруючий дорогоцінний в очах Бога (Іс.4304). Так, він почав подорож в "далеку країну", що представляє образ пошуку своєї вигоди і своєї волі поза Господом. Він був вільний, але це була фальшива незалежність. У нього були друзі, але це були фальшиві друзі - вони не залишилися поряд з ним, коли закінчилися його гроші.
Але весь цей час, поки його не було, батько любив його. Він, можливо, кожного дня виглядав із вікон свого дому, в надії отримати звістку від сина.
Одного разу син зрозумів, що він витратив своє життя надаремно, і повернувся додому. Деякі люди будуть сперечатися про те, що блудний син не був покараний за своє відступництво. Такі люди не розуміють важливості викуплення часу. Поки цей син жив у гріху, він втратив можливість шанувати свого батька. Подібно до того, християни, що постійно живуть в гріху, страждають від втрати часу, який можна було провести в просуванні Божого Царства і пересвідчення. Після того як вони покаялися, вони прийняті, так наче нічого не сталося. Бог вибачив і стер їх гріхи. Однак, можливості, які вони втратили в прославленні Господа, втрачені назавжди.
Марнотратне серце
Очевидно, що до повернення до батька блудний син втратив багато часу на даремні старання. Дуже часто не звертається увага на те, що старший брат також втратив багато цінних можливостей. Він залишався вдома фізично і географічно, але його серце було далеко від батька. Пам'ятаєте про екзегетику попереднього уривка в Євангелії від Луки 1528? Батько мав серце прощення, благодаті і милості. Заздрість, розчарування і незадоволення поглинули старшого брата, що розкривається в наступних віршах:
"А той відповів і до батька сказав: Ото, стільки років служу я тобі, і ніколи наказу твого не порушив, ти ж ніколи мені й козеняти не дав, щоб із приятелями своїми потішився я... Коли ж син твій вернувся оцей, що проїв твій маєток із блудницями, ти для нього звелів заколоти теля відгодоване..." (Лк.1529-30)
Зовні здавалось, що він використовував свій час, щоб вшанувати батька. Але тут очевидно, що його мотивом для перебування вдома був егоїзм і гордість. "Я служу тобі" (з грецької доулео сой) - буквально "я був тобі рабом". Коментатор А.Т. Робертсон сказав, що старший син використовує це дієслово, щоб "описати його доброчесне рабство в перебуванні вдома, можливо, з бажанням послідувати за молодшим сином". Повторення закону 1012 заповідає: "служити Господеві, Богу твоєму, усім серцем своїм і всією душею своєю". Це визначає проблему старшого брата: він не мав серця слуги. В Євангеліє від Луки 1502 записано, що фарисеї та книжники, які критикували Ісуса за те, що Він приймав грішників і їв з ними, слухали цю історію. Старший брат представляє відношення їхніх сердець. Ці люди завжди були в синагозі. Кожного дня вони переглядали сувої і пергаментні рукописи, що містили Боже Слово. І все-таки вони не знали Божого серця. Вони не були навіть близькі до цього. Таким чином, ці секунди можна рахувати втратою. Як можна читати Біблію і не знати любові Бога? Це має бути так сумно - зрозуміти, що Бог ненавидить гріх, але не усвідомити Його любов до грішника. Фарисеї не знали, як служити Богу чи людині.
Єремії 2012 говорить нам, що Бог бачить "нирки (кіла - темперамент і прихильність) і серце". Старший син довгий час подумки критикував свого батька. Він роздивлявся своє життя як важку роботу. Він думав, що батько обманював його. В кінці кінців, він не зміг більше терпіти це, і його справжнє відношення було виявлено. Він образив батька, звинуватив його і атакував його характер. Є християни, які, як старший син, служать Богу зовні, а в середині думають, що вони являються жертвами. Вони стають критичними і нарікають, коли в їхньому житті починаються труднощі. Вони думають, що Бог винен їм, тоді як правда в тому, що Він повністю оплатив на хресті Голгофи борг гріха, якого у Нього Самого не було.
Християни часто не розуміють правду про те, що все - від Бога. Господь дуже специфічний в тренуванні кожного Свого слуги. Кожна секунда життєво необхідна для його приготування. У випадку з Мойсеєм Богу потрібно було, щоб він провів 40 років у пустелі, пасучи овець, до того, як Він підняв його, щоб вивести народ Ізраїля із рабства в Єгипті. Перед тим, як почати своє служіння (Гал.0117-18), Павло провів три роки в Аравії.
Використання часу
В Псалмі 9012 Мойсей молиться: "Навчи нас лічити отак наші дні, щоб ми набули серце мудре". В цій притчі в Євангеліє від Луки 15 жоден з синів не розумів принцип цього вірша. В попередніх 11-ти віршах Мойсей журиться про те, щоб не втратити декілька років, що залишилися. "Лічити" (мана єврейською) означає "роздавати, наділяти, отримувати забезпечення, цінувати". Боу - слово для "набути". Воно визначається як "викликати, щоб прийти, оточувати". Ті, хто цінує свій час і рахує його дорогоцінним, являються мудрими. Кожен віруючий повинен задати собі таке питання: "Чому я присвячую свій час?". Молодший син в Євангеліє від Луки віддав свій час, так само як і свої гроші, на розпусне життя. Час старшого сина був витрачений на перебування в думках гіркоти та образи. Подібним чином чимало віруючих витрачають дорогоцінні години в гріху - відкрито чи розумово.
Християни повинні вчитися планувати свій час і набувати мудре серце. Віруючий планує час для своїх справ. Він виділяє час для відпочинку і розслаблення. Але скільки людей планують молитися? Скільки планують вивчати Біблію кожного дня? Не багато людей подумають про те, щоб пропустити їжу чи нічний сон. Звичайно ж, кожен повинен організувати свій час, виконувати необхідні задачі й бути ефективним на роботі. Однак багато людей нехтують вивченням Божого Слова і спілкуванням з Ним у молитві. І, роблячи так, вони втрачають багато благословінь, які Бог приготував для них в періоді часу на землі.
"А ну тепер ви, що говорите: Сьогодні чи взавтра ми підем у те чи те місто, і там рік проживемо, та будемо торгувати й заробляти, ви, що не відаєте, що трапиться взавтра, яке ваше життя? Бо це пара, що на хвильку з'являється, а потім зникає!" (Як.0413-14)
Яків говорить про купців свого часу, які переїжджали з міста до місто, щоб "отримати прибуток". Деякі віруючі приймають рішення і планують на основі тимчасових, матеріальних цінностей, замість того, щоб шукати найперше Його Царства і дозволити Йому додати все решту. Ці люди планують свій час відповідно до світу, який вони бачать. Цей уривок проголошує безглуздість вкладання в речі цього життя ціною вічного внеску. Яків пише, що порівняно з вічністю, земне життя - це "пара" (атміс - старе грецьке слово, що говорить про пару, яка швидко проявляється і швидко зникає). Перше Послання до Коринтян 0729 говорить, що "час позосталий короткий". Кожна секунда представляє для віруючого ще одну можливість рости в благодаті та пізнанні Господа Ісуса Христа.
Маючи план
"Для всього свій час, і година своя кожній справі під небом." (Еккл.0301)
Кожному християнину необхідно планувати свій час, щоб він міг повністю використати його переваги. Він повинен мати конкретні плани для використання часу на молитву, читання Божого Слова і Його вивчення, здобування душ і так далі. Доктор Джек Хайле, пастор першої баптистської церкви Хаммонда (штат Індіана), людина, яка палко бажає бачити спасіння душ, сказав: "Якщо ви маєте бути здобуваючими душ, то ви мусите це робити цілеспрямовано. Немає ні одного дня, коли я хотів би йти здобувати душі. Ми всі зроблені із однієї глини і маємо однакові слабкості. Здобування душ - це духовна справа, і плоть буде боротися проти цього".
Звичайно ж, будуть часи, коли хтось зазнає невдачі у виконанні свого плану. Але, принаймні, у нього був план. У серці була ціль. Дуже багато істини є в старій приказці: "Краще намагатися щось зробити і зазнати невдачі, ніж не намагатися і досягнути успіху".
Нехай у вас буде намір молитися, ціль вивчати Слово, слідувати волі Бога. Час надто короткий, щоб його втрачати. Можливості занадто дорогоцінні, щоб не прийняти їх до уваги.
Висновок
"Чоловік як трава дні його, немов цвіт польовий так цвіте він, та вітер перейде над ним і немає його, і вже місце його не пізнає його." (Пс.10315-16)
Кожному християнину необхідно просити Святого Духа переконати його в правді, що час короткий. Його потрібно викупляти для Божих цілей. Є безліч речей, які могли б привернути увагу віруючого, але, як говорить Євангеліє від Матвія 0622, він має дозволити оку своєму бути здоровим (в оригіналі - єдиним), щоб він був "повний світла". Як і обом братам в Євангеліє від Луки 15, Бог дав кожному християнину відрізок часу, як говорить Мойсей в Псалмі:
"Дні літ наших у них сімдесят літ, а при силах вісімдесят літ, і гордощі їхні страждання й марнота, бо все швидко минає, і ми відлітаємо. " (Пс.9010)
Ніхто не знає, коли настане його зустріч зі смертю. Час схоплення відомий виключно одному Отцю. Щонайменше необхідно, щоб віруючі цінували кожну секунду, наче вона остання. Викуплення часу - це взяти час, який Бог призначив в Своїй суверенності, і йти вперед в Його об'єктивному плані і мудрості. Нехай кожен християнин має ціль: зробити кожну секунду вагомою в вічності. Його дні пройдуть, як трава, і не багато людей будуть пам'ятати про його життя: "І вже місце його не пізнає його". Викупляючи час, він може залишити слід, який запам'ятається на небесах і в майбутніх віках.
Багато людей у цю мить знаходяться на місійному полі через те, що вони планували бути там. Другі планували навчання в Біблійному Інституті. Треті використовували час для молитви і благовістя. За стандартами світу життя проходить повз людей, захоплених діяльністю такого роду. Однак ці віруючі вносять розрізнення, і одного разу всі визнають, наскільки мудро ці християни викупляли свій час.
Час - це дарунок від Бога. Кожна секунда дорогоцінна, тому що, прийшовши одного разу, вона вже ніколи не повернеться. Це дозволяє віруючому побачити неймовірні можливості в просуванні Його Царства. Жодна секунда не має бути втрачена. Через вивчення притчі про блудного сина в Євангеліє від Луки 1513-32 цей буклет дає Божу оцінку часу і необхідності для віруючого планувати і використовувати переваги кожної години свого життя.