Збудовуючи себе. Карл Генрі Стівенс

Один з найважливіших привілеїв, даних віруючим Богом, - це здатність збудовувати себе в конкретних обітницях Його Слова (Юда0120). Проте багато хто так і не навчилися застосовувати це забезпечення для свого життя. Люди так часто залежать від друзів, ситуацій та інших зовнішніх факторів, сподіваючись на підтримку і заохочення. Тому, стикаючись з важкими обставинами, вони відчувають спантеличеність і розчарування. Вони часто реагують в своїх емоціях, і дрібниці перешкоджають їм йти вперед з Христом в Божому плані на їхні життя.

Зміст

  1. Встановлення правди як точки відліку
  2. Долаючи перешкоди
  3. Бути дійсно вільними
  4. Духовна механіка
  5. Висновок

Наступні сторінки пояснюють цей важливий принцип про те, як віруючий може пересвідчити мир і зрілість, навіть посеред труднощів.

Встановлення правди як точки відліку

Існують християни, які мають віру, яка отримала назву "віра, що залежить від навколишнього середовища." Таку назву їй дав Пол І. Літл (Paul E. Little) - євангеліст Об'єднання "Міжуніверситетського християнського спілкування." Це християнський досвід, заснований на оточенні. Це означає, що оточення віруючих контролює процеси відгуку та реакції всередині них. Ті, хто має такого роду віру, залежать від зовнішнього, і Слово не є основою їхньої душі.

Суб'єктивний розум накопичує великий ментальний багаж страхів, тривоги і поразок з минулого. Однак, якщо християнин встановлює Боже Слово своєю точкою відліку, дієвість цього накопичення зводиться до мінімуму. Маючи правду своєю точкою відліку, віруючий знає, що "усе допомагає на добре" (Рим.0828). Замість того, щоб впадати в депресію у важкій ситуації, він все вважає "повною радістю" (Як.0102) - pasan charan - в оригінальному тексті означає "повна радість, незмішана радість". Ця фраза в грецькій мові знаходиться в знахідному відмінку - це відмінок обмеження або розширення. Віруючий, який особисто приймає рішення зробити Біблію своєю точкою відліку, тим самим закладає систему порядку свого мислення. Будь-які обставини він приймає з радістю без домішки негативних думок. Навіть коли здається, що все навколо нього розвалюється, він здатний збудовувати себе внутрішньо в Господі так само, як робив це Давид:

"І було Давидові дуже гірко, бо народ говорив, щоб його вкаменувати, бо засмутилася душа всього народу, кожен обурився за синів своїх та за дочок своїх. Та Давид зміцнився Господом, Богом, своїм." (1Сам.3006)

У своїй "Симфонії Біблії" Джеймс Стронг (James H. Strong) сказав, що "зміцнився" (євр. chazaq) означає "робити сильним, укріплювати". Давид обмірковував Божі обітниці, які зробили його сильним посеред заворушень в Ізраїлі. Хтось зміцнює і підтримує себе фізично, дотримуючись здорової дієти. Він приймає в їжу те, що забезпечить його тіло необхідними поживними речовинами і вітамінами. Аналогічно і віруючому слід збудовувати себе внутрішньо, думаючи належним чином відповідно до Божественної точки зору, яка виражена в Божому Слові. Навчаючись ігнорувати нездорові ініціації світу, які ослабили б його, він дозволяє Божої правді живити його душу.

"Нащо будете важити срібло за те, що не хліб, і працю вашу за те, що не ситить? Послухайте пильно Мене, й споживайте добро, і нехай розкошує у наситі ваша душа!" (Іс.5502)

Моліться, бережіть і чекайте

"А ви, улюблені, будуйте себе найсвятішою вашою вірою, моліться Духом Святим, бережіть себе самих у Божій любові, і чекайте (шукайте) милості Господа нашого Ісуса Христа для вічного життя." (Юда0120-21, в оригіналі)

Значення принципу "збудування себе", з послання Юди 0120 Джозеф Н. Тейєр (Joseph H. Thayer) описав як "прогресувати, підніматись як споруда вище і вище". "Споруда" в словнику Вебстера (Webster's dictionary) визначена як "конструкція, що справляє сильне враження". Віра, вкорінена в доктрині та молитві, повинна бути вражаючою, ініціюючою силою душі християнина через владу Святого Духа. Вищезгаданий уривок описує три дії, які будуть сприяти заснуванню даної системи віри.

По-перше, "моліться Духом Святим". En pneumati hagioi proseuchomenoi - так ця фраза виглядає грецькою. Відповідно до коментарю Кеннета Вуеста (Kenneth Samuel Wuest) синтаксис оригіналу показує, що в цій фразі використовується як місцевий, так і орудний відмінки. Перший (місцевий) відповідає на питання "де?" Конкретно ця фраза показує розташування сфери - місця впливу. Для того, щоб віруючий міг збудовувати себе, його молитви повинні бути в сфері Святого Духа, натхненні і спрямовані Ним. Святий Дух так само сприяє молитві (орудний відмінок), Він є джерело справжньої молитви. Християнин має залежати від Нього за силу молитися.

Далі, як розкриває Послання Юди 0121, віруючим наказано: "бережіть себе самих у Божій любові". І це знову таке ж розташування сфери. Християни збудовують себе, залишаючись у сфері Божої любові. Вони підтримують таке ментальне ставлення, яке завжди враховує Божу любов до них. Звідки хтось може знати, що Бог любить його? Боже Слово виявляє це йому. Наприклад, Євангелія від Івана 0316 говорить про глибину Божої любові до всіх людей. Його любов така велика, що вона спонукала Його принести Себе в жертву в особі Свого Сина Ісуса Христа. В серці віруючого має бути міцно закорінений цей факт: "Ісус любить мене". Віруючі не можуть нічому дозволити применшувати цю правду в їх розумі.

І нарешті, "чекайте (шукайте) милості". "Шукайте " (гр. prosdechomai) означає "прийняти собі, визнати, дати доступ". Багато віруючих мають розуміння Божої благодаті, але не шукають Його милості. Простіше кажучи, вони не очікують, що Бог допоможе в їхньому щоденному житті.

Це являє собою збудовуючий процес в душі християнина. Коли він практикується в цих речах, віруючий стає самодостатнім як розумово, так і емоційно. Це не означає, що він стає одинаком. Це просто означає, що його задоволення не залежить від того, чи все в порядку в його оточенні. Апостол Павло говорить про це в Посланні до Филип'ян 0411: "...навчився я бути задоволеним із того, що маю". Християнин, який розуміє цей принцип, не має непомірної потреби в розраді людей. Звичайно, є час, коли кожному потрібен друг, щоб надати підбадьорювання та любов. І все ж таки справжнім другом є той, хто направляє людину до Божого Слова та до Друга, Ісуса Христа, який "більше від брата прив’язаний" (Пр.1824).

Зауважте, автор Послання Юди говорить: "будуйте себе". Кожен віруючий збудовує тільки самого себе. Тут нічого не говориться про збудування інших. Християнин не може не збудовувати інших, коли він постійно молиться, приймає Божу любов і шукає Його милості. Його поємність сповнена до надміру (Пс.2305). Віруючі не можуть служити іншим належним чином, якщо у них самих бракує поємності. В 3-му розділі Книги Дій Петро та Іван зустріли кульгавого біля воріт храму, званих "Красними" (тобто Гарними). Чоловік думав, що апостоли дадуть йому грошей, та Петро відповів: "Срібла й золота в мене нема, але що я маю, даю тобі: У Ім'я Ісуса Христа Назарянина устань та й ходи!" (Дії0306). Петро та Іван послужили цій людині "тим, що мали." Вони не могли дати йому нічого більше того, що самі прийняли від Господа. Віруючий повинен постійно приймати зі Слова і просити Господа за наповнення Святим Духом, щоб його свідчення та служіння прославили Бога.

Долаючи перешкоди

"А Ісус їм у відповідь каже: Майте віру Божу! Поправді кажу вам: Як хто скаже горі цій: Порушся та й кинься до моря, і не матиме сумніву в серці своїм, але матиме віру, що станеться так, як говорить, то буде йому! Через це говорю вам: Усе, чого ви в молитві попросите, вірте, що одержите, і сповниться вам. І коли стоїте на молитві, то прощайте, як маєте що проти кого, щоб і Отець ваш Небесний пробачив вам прогріхи ваші. Коли ж не прощаєте ви, то й Отець ваш Небесний не простить вам прогріхів ваших." (Мр.1122-26)

У цьому уривку, можна сказати, що гора представляє перешкоду до здатності християнина вірити в Бога. Продовжуючи, Ісус згадує деякі перешкоди, які перешкоджають справжній вірі та Божим відповідям на молитви віруючого. Говорячи загалом, найбільшою горою в житті християнина є деталі його життя, з якими він стикається щодня. Його серце не орієнтоване на благодать на ці речі. Тобто, цей віруючий не розпізнає дію Божої благодаті у своєму житті. У нього є сумніви. Ось чому Ісус тут підбадьорює Своїх учнів: "Майте віру Божу." По суті, Він говорить: "Розпізнайте і візьміть до уваги те, що Господь зробив для вас." Які ж результати такої віри в Бога? Один з результатів - "молитва віри" (Мр.1124), другий - "серце, яке пробачає" (Мр.1125-26).

Християнин повинен стати орієнтованим на благодать. Такого роду віруючий твердо стоїть з Христом у важких ситуаціях. Він досяг зрілості в своїй вірі в Бога до того місця, де він має поємності прийняти для себе обітниці Слова. Це можна проілюструвати життям будь-якої людини. Вона народжується безпорадним немовлям, повністю залежним від своїх батьків і оточення. Але, стаючи старше, вона вчиться приймати рішення і розвиває кодекс відповідальності. Зрештою, коли вона стає повністю зрілою, вона може покинути будинок батьків і жити самостійно. Через якийсь час вона може вступити в шлюб, народити дітей і передати їм все, чому була навчена. Подібним чином, досягаючи зрілості в своєму ходінні з Христом, християнин повинен все менше і менше залежати від підтримки інших та розширювати свою поємність довіряти Богові. Через це він навчиться того, що Божа любов через благодать може зрушувати гори або перешкоди. Підтримуюча любов від людей має свої межі, але Божа любов не знає границь. У Новому Заповіті використано грецьке слово agapeo для опису Його любові. Вона ллються через край і ніколи не закінчується. Душа віруючого може бути настільки просякнута Божою любов'ю і благодаттю, що в будь-яких труднощах він може сказати: "Гора, порушся та й кинься до моря". "Море" - часто використовується для представлення Божої благодаті, як це виражено в Книзі Михея:

"Хто Бог інший, як Ти, що прощає провину і пробачає прогріх останку спадку Свого, Свого гніву не держить назавжди, бо кохається в милості? Знов над нами Він змилується, наші провини потопче, Ти кинеш у морську глибочінь усі наші гріхи." (Мих.0718-19)

Стикаючись з перешкодою, християнин не повинен сумніватися, що Божа благодать усуне або здолає її. "Не матиме сумніву" в Євангелії від Марка 1123 - в оригіналі виражено одним словом - diakrithei, утворене від diakrino, що означає "цілком відокремити". Це слово стоїть в умовному способі, часу аорист і пасивному стані. І це означає, що християнин дозволяє Божій благодаті бути заснованою в його серці та відділити від нього навіть натяк на сумнів у Божій здатності відповісти на його прохання. Тож, зовні, гора можливо і залишиться на місці якийсь час, але внутрішньо з нею покінчено, і вона усунена благодаттю. Коли це зроблено, а віруючий йде вперед з Христом. І немає ніякої прихованої образи. Згірченість не є проблемою. Емоційні реакції зведені до мінімуму - і все це завдяки мисленню в благодаті через Боже Слово.

Долина підніметься

"Хай підійметься всяка долина, і хай знизиться всяка гора та підгірок, і хай стане круте за рівнину, а пасма гірські за долину! І з'явиться слава Господня, і разом побачить її кожне тіло, бо уста Господні оце прорекли!" (Іс.4004-05)

Це описує прекрасний аспект Божественного вивищення в Божому плані. "Хай підійметься всяка долина." Слово "підійметься" (євр. nacah) означає "піднятий і наповнений". Бог присутній разом з віруючим в таких долинах, важких періодах життя, що здаються спадом. Вони є частиною Його задуму, і Він прослідкує, щоб вони співпрацювали на добре.

Все це входить у життя віруючого, щоб він навчився приймати Божу благодать. Замість того, щоб злитися, згірчуватись або переповнюватись провиною, він вчиться пристосовуватись через благодать. Він пробачає інших, так як сам пізнав прощення від Бога (Еф.0403). І він не входить у засудження ні себе, ні інших. Ніхто не може упорядкувати своє життя згідно з Божим Словом без того, щоб Його благодать дала їм можливість це зробити. Будь-який підхід до духовності поза благодаттю можуть призвести до розчарування: людина, що робить це, просто втомиться від власних зусиль. Пересвідчення гори і долини виявляють марність спроб щось зробити самостійно в Божому Царстві та змушують віруючого дивитись на Ісуса, а не на себе.

Трапляється, що віруючий не ставиться з благодаттю до оточуючих. Чому? Перешкоди не були усунені. Саме через такі ситуації "долини" Бог може розібратись із цими перешкодами, очищаючи шлях віруючого до мислення в благодаті стосовно себе та інших. Той, хто думає в благодаті, той і говорить в благодаті. Його слова завжди вчасні і збудовують слухача. Багато напруження, занепокоєння та тиску будуть полегшені, якщо християнин розвине звичку думати з Богом через Його Слово. Тільки уявіть собі зібрання, організацію або команду, де кожен член або працівник говорить лише те, що служить благодаттю слухачеві. Яка єдність була б у цих групах, якби панувало таке ставлення! Усі перешкоди були б усунені, і Господь міг би вільно пересуватись і служити через людей.

Бути дійсно вільними

"Тож промовив Ісус до юдеїв, що в Нього ввірували: Як у слові Моїм позостанетеся, тоді справді Моїми учнями будете, і пізнаєте правду, а правда вас вільними зробить!" (Ів.0831-32)

Друге послання до Коринтян 0317 говорить, що "де Дух Господній, там воля". Тейєр визначив цю "волю" (гр. eleutheria) як свободу від того, що "засліплює розумове бачення і не дає побачити величі Христа." Свобода легко доступна кожному, хто буде постійно слухати Слово, яке проголошує Ісуса Христа Господом. Кожен день віруючий повинен утверджувати себе в свободі Святого Духа. Коли він прокидається, він має просити Духа наповнити його, як наказано в Посланні до Ефесян 0518. Він зважає на факт, що він Божа дитина і співспадкоємець з Христом (Рим.0817). Коли він визнає Ісуса Христа своїм Господом, тоді його стара гріховна природа не контролює його життя. Він поміщає Ісуса перед своїм обличчям і йде вперед у світлі. І немає потреби в якомусь надмірному емоційному пересвідченні - просто розслаблене прогресування в Божому плані на цей день.

Слово - дзеркало Христової слави (2Кор.0318). Вивчати і роздумувати над ним - означає дивитися на Христа. Коли віруючий вірно виконує це, тоді він вчиться думати в благодаті. Через Слово він вчиться ходити в праведності, яка була зарахована йому без діл (Рим.0406). Слово є правдою (Ів.1717). Це дає впевненість у тому, що ніщо не може відокремити християнина від Божої любові (Рим.0839). Сказано: "Коли за нас Бог, то хто проти нас?" (Рим.0831). Він не порахує гріха своїм людям, які отримали спасіння через віру в Його Сина відповідно до Послання до Римлян 0408. Це думки благодаті; вони звеличують незбагненну Божу любов.

Утікай і женись

"Бо корінь усього лихого то грошолюбство, якому віддавшись, дехто відбились від віри й поклали на себе великі страждання. Але ти, о Божа людино, утікай від такого, а женися за правдою, благочестям, вірою, любов'ю, терпеливістю, лагідністю!" (1Тим.0610-11)

Зверніть увагу на два ключові слова в цьому уривку - "утікати" і "гнатися". "Утікати" (pheuge) означає "цуратися або уникати втечею". "Гнатися (слідувати)" (гр. dioke) означає "шукати наполегливо; щиро намагатися досягти". Це та проблема, з якою стикається багато людей. Вони усвідомлюють, у що їм не потрібно залучатися. У своєму розумі вони намагаються втекти від цих речей, не слідуючи за Христом і Його правдою. І тоді вони пересвідчують втому, крах та розчарування. Вони розуміють, що повинні тікати, але вони не усвідомлюють потребу в слідуванні за Христом і Його праведністю через Боже Слово. Кожну хвилину свого життя віруючий женеться (слідує) за чимось у своєму розумі.

Павло сказав Тимофію: "Женись за праведністю". І ця праведність не породжується людськими зусиллями. Народ Ізраїлю був винен у спробі досягти праведності таким чином, як описує Павло:

"Браття, бажання мого серця й молитва до Бога за Ізраїля на спасіння. Бо я свідчу їм, що вони мають ревність про Бога, але не за розумом. Вони бо, не розуміючи праведности Божої, і силкуючись поставити власну праведність, не покорились праведності Божій. Бо кінець Закону Христос на праведність кожному, хто вірує." (Рим.1001-04)

Першою головною проблемою людини була мотивація поза Божим Словом. Адам і Єва з’їли з дерева пізнання добра і зла, мотивовані ствердженням змія, що з'ївши той плід, вони стануть "немов Боги, знаючи добро й зло" (Бут.0305). Вони хотіли стати "немов Боги" замість того, щоб довіритися Божому Слову. Христос і Його Слово повинні бути точкою відліку в серці віруючого. Тоді він здатний встояти проти спокус, спрямованих проти його душі. Точкою відліку Єви було не Боже Слово, але щось інше. У Книзі Буття 0303, Єва каже: "але з плодів дерева, що в середині раю, Бог сказав: Не їжте із нього, і не доторкайтесь до нього, щоб вам не померти". Бог нічого не говорив про дотик до дерева.

"І наказав Господь Бог Адамові, кажучи: Із кожного дерева в Раю ти можеш їсти. Але з дерева знання добра й зла не їж від нього, бо в день їди твоєї від нього ти напевно помреш!" (Бут.0216-17)

Подібно Адаму і Єві, є християни, які сьогодні намагаються жити побожним життям без довіри Божому Слову і силі Його Духа. Ніхто не може досягти рівня праведності, який був би прийнятний для Бога (Іс.6406). Він виповнив всю праведність в особі Свого Сина, Ісуса Христа. Він - праведність віруючого, яка виявлено в наступних віршах:

"А з Нього ви в Христі Ісусі, що став нам мудрістю від Бога, праведністю ж, і освяченням, і відкупленням, щоб було, як написано: Хто хвалиться, нехай хвалиться Господом!" (1Кор.0130-31)

"Щоб знайтися в Нім не з власною праведністю, яка від Закону, але з тією, що з віри в Христа, праведністю від Бога за вірою." (Флп.0309)

Віруючий повинен тікати від ініціатив старої гріховної природи і слідувати за Христом і Його праведністю. Коли приходять спокуса, його точка відліку - спокій у Христі. Він не бореться і не докладає зусиль. Він просто обирає думати з Богом. Він вправляє свою вільну волю позитивно по відношенню до правди і негайно пересвідчує ментальну перемогу. "І буде роботою істини мир, а працею правди спокійність й безпека навіки" (Іс.3217). Перемога буде здобута кожного разу, коли застосовується цей принцип. Таким чином точка відліку стає найзначнішим фактором в процесі прийняття рішення. Коли воля не має правильної точки відліку, емоції грають чільну роль, впливаючи на рішення. Віруючий в подібному стані не спроможній розуміти від початку до кінця ситуацію, і вибір робиться відповідно до емоційної потреби, а не відповідно об'єктивного факту. Невірні рішення породжують провину, яка, виходячи з-під контролю Слова, виробляє комплекс і призводить до синдрому поразки в сумлінні.

В 21-му розділі Євангелії від Івана, Ісус протистояв емоційної прив’язаності Петра до Нього (вірші 15-18). Він знав, що Петру подобалося перебувати поруч з Ним, але Ісус хотів мотивувати апостола зробити Його своєю точкою відліку. Потім у 19-му вірші Він сказав Петрові: "Іди за Мною" (akolouthei moi). Ця фраза - дієприкметник теперішнього часу, і вона говорить про повну відданість в особливих взаєминах. Насправді Ісус говорив Петрові: "Просто слідуй за Мною. Я - Світло. Не шукай підтримки у собі і у своїх емоціях. Зроби Мене своєю точкою відліку і ти пересвідчиш перемогу, коли будеш спокушуваний, коли будеш слабкий. Слідуй за Мною".

Коли віруючий робить Христа своєю точкою відліку, він пересвідчує правду Послання до Филип'ян 0213: "Бо то Бог викликає в вас і хотіння, і чин за доброю волею Своєю." Його сумління очищене від провини. Його самосприйняття таке: "Я Боже дитя". Життя наповнюється вічною метою (Еф.0311). У спокусах і випробуваннях він усвідомлює, що як віруючий він є частиною тих людей, що є більш, ніж переможці "Тим, Хто нас полюбив" (Рим.0837, в оригіналі). Грецьке слово для такого роду переможця - hupernikomen. Християнин, який має Слово за свою точку відліку, більше ніж перемагає. Він думає про перемогу, тому що концентрується на Переможцеві, Ісусі Христі. На вигляд ситуація може здаватися безвихідною, але такого роду віруючі мають "розум Христів" (1Кор.0216). Грецька приставка huper означає "понад, вище". Задоволеність християнина не визначається тим, що відбувається з ним тут, на землі. Вірніше, він має вічну перспективу свого скрутного становища. Він усвідомлює той факт, що кров Христа зробила його переможцем (Об.1211). Його віра заснована на правді, що приношення Христа на Голгофі назавжди вдосконалило його в його позиції християнина (Євр.1014). Ось чому кров настільки необхідна. Це була ціна здобування перемоги над сатаною і гріхом.

Духовна механіка

Деякі віруючі стають дуже розчарованими у своєму житті через те, що вони не розуміють принципу, як дозволити правді зробити їх вільними. У них є приголомшливий потенціал жити для Бога, але дуже часто вони зазнають невдачі, намагаючись застосувати Біблійну правду в деталях життя. Часто в спорті атлету кажуть, що у нього невірна механіка. Здавалося б, фізично він володіє всім необхідним для того, щоб стати чемпіоном, але його ритму, позиціонуванню, руху тіла не вистачає вишколеної чіткості, необхідного для досягнення успіху. Духовно християни можуть мати велику кількість знань про Біблію. Однак, коли вони зазнають невдачі в застосуванні цієї правди в повсякденному житті, вони стають розчарованими. Здається, що вони не можуть пересвідчити перемогу.

"Тому то, підперезавши стегна свого розуму та бувши тверезі, майте досконалу надію на благодать, що приноситься вам в з'явленні Ісуса Христа." (1Пт.0113)

Механіка, відповідно до словника Вебстера, стосується правильного використання всіх доступних інструментів і джерел. Принцип духовної механіки описаний в Посланні Якова 0122: "Будьте ж виконавцями слова, а не слухачами самими, що себе самих обманюють." Це більше, ніж слухання Слова, це застосування його в життєвому досвіді. Буквально кажучи, доктрина так ретельно керує системою відліку, що вільна воля відгукується дуже швидко, точно і сповна на будь-яку ініціацію. Неправильні суб'єктивні відгуки зупинені ще до того, як вони заворушать реакцію.

Процес розвитку цієї системи відліку окреслений в Першому посланні Петра 0113. Слово "підперезавши" (гр. anazonnumi) використовується для описання дії підбирання просторого одягу при підготовці до ходьби або бігу. Це говорить про Це стосується зміцнення сили та належної підтримки. "Стегна" (гр. osphus) відноситься до суті здатності відгукуватись. Віруючому слід сконцентрувати свій розум на правді так, щоб його вільна воля відгукувалась перемогою у відношенні до всього, що могло б стати на заваді його духовному зростанню. І ця перемога здобувається не через боротьбу у власних зусиллях. Підперезати свій розум означає, що християнин обирає бути підкореним своїй точці відліку в кожній спокусі, з якою він стикається. Ісус використовував цей принцип, перебуваючи в пустелі протягом сорока днів (Мт.0401-11). Три рази Він був спокушений сатаною, але Його точка відліку була в тому, що людина повинна жити "кожним словом, що походить із уст Божих" (Мт.0404). Воля повинна мати владу над емоціями. Однак, за відсутності точки відліку правди, відповідно до якої можна було б відгукуватись, воля не здатна виконати ту роботу, для якої вона була призначена. Правда має зберігатися "в нутрі" (євр. tuwchah - душа, місцезнаходження інтелекту, почуттів та уподобань) відповідно до Книги Псалмів 5108, Єремії 3133, Йова 3836. Тоді воля може вирішувати об'єктивно. Результат полягає в тому, що життя зі Слова не лише прийняте, але пересвідчене і ним насолоджуються, коли воно продукує розслаблення із здоровим розумом.

Висновок

"Прийдіть до Мене, усі струджені та обтяжені, і Я вас заспокою! Візьміть на себе ярмо Моє, і навчіться від Мене, бо Я тихий і серцем покірливий, і знайдете спокій душам своїм. Бож ярмо Моє любе, а тягар Мій легкий!" (Мт.1128-30)

"Наблизьтесь до Бога, то й Бог наблизиться до вас. Очистьте руки, грішні, та серця освятіть, двоєдушні!" (Як.0408)

Ці уривки описують основний ключ для віруючого в процесі збудування самого себе. "Наблизьтеся" (гр. eggisate) означає - "підійти ближче". Бог не хоче, щоб християни ховалися від Нього, коли приходять проблеми, і коли вони відчувають слабкість. Замість цього в Євангелії від Матвія 1128 Він говорить: "Прийдіть до Мене" Як віруючий може зробити це? В Євангелії від Матвія 1129 Ісус сказав: "Візьміть на себе ярмо Моє і навчіться від Мене". Він говорить: "Присвятіть себе Мені і почніть вивчати Моє життя." Життя Христа виявлене в Слові. Коли віруючий вчиться від Нього через слухання, вивчення і обдумування Біблійної правди, він знаходить відпочинок для своєї душі. Його руки, які символізують його зусилля і діла, очищені, і його серце звільнене від замішання.

Віруючі мають приголомшливі доступні для них привілеї. Доступ до Отця був куплений кров'ю Христа. "А тепер у Христі Ісусі, що колись далекі були, стали близькі Христовою кров'ю" (Еф.0213). Нехай кожен християнин дізнається цю правду і наблизиться під час труднощів. Нехай він засвоює Слово, щоб він завжди був готовий ділитися Доброю звісткою із загубленими. Нехай він прийде до Ісуса і знайде свободу, силу і благодать, щоб збудовувати себе в будь-якій ситуації або дрібниці. Нехай він зрозуміє те, ким він є насправді - Божою дитиною у Христі!

Знайшли друкарську помилку? Виберіть її та натисніть Ctrl + Enter.